ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1.1. У монографії встановлено, що система післядипломної педагогічної освіти в Греції розвивалася під впливом низки соціально-економічних та політичних факторів: конфлікти між політичними партіями Греції, вихід із економічної кризи, вступ Греції до Європейського Союзу, підписання Болонської угоди, процеси євроінтеграції, глобалізації та формування інформаційного суспільства. Визначено тенденції розвитку післядипломної педагогічної освіти в Греції в умовах європейської інтеграції: підтримка концепції неперервної освіти; послідовність базової та післядипломної педагогічної освіти; проектування єдиної системи накопичення навчальних одиниць під час підготовки та підвищення кваліфікації вчителів; удосконалення знань та вмінь педагогів без відриву від професійної діяльності; розширення мобільності вчителів; адаптація та підтримка новопризначених вчителів.

1.2. Визначено та обґрунтовано чотири періоди розвитку системи післядипломної педагогічної освіти в Греції. Для періоду становлення (1881 – 1921 рр.) характерним було заснування перших державних навчальних закладів з метою проведення підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів всіх ланок освіти. У період структуризації (1922 – 1963 рр.) формувалися складові системи післядипломної педагогічної освіти в Греції, до яких належать різні форми підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних працівників. Період демократизації (1964 – 1981 рр.) характеризувався новими підходами до організації післядипломної педагогічної освіти в умовах відновлення демократичної держави. Період модернізації (1982 р. і до сьогодні) визначався суттєвими змінами у системі післядипломної педагогічної освіти Греції, що зумовлювалося науково-технічним прогресом та використанням досвіду країн-членів Європейського Союзу.

2.1. Охарактеризована система післядипломної педагогічної освіти в Греції, яка складається з двох основних моделей: традиційної та інноваційної, що відображають різні підходи до організації підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів. Традиційна модель передбачає форми підвищення кваліфікації педагогічних працівників (пропедевтичне, періодичне, спеціальне підвищення кваліфікації, перепідготовка у вищому навчальному закладі), метою яких є вдосконалення професійної майстерності, що підпорядковано насамперед інтересам влади в реалізації освітньої політики країни. Інноваційна модель відображає умови організації післядипломної педагогічної освіти за допомогою форм підвищення кваліфікації вчителів, які враховують потреби та побажання кожного педагога щодо підвищення його професійного рівня (внутрішньошкільне, дистанційне підвищення кваліфікації та перепідготовка у Відкритому університеті Греції).

2.2. Визначено, що вихідним компонентом в організації системи післядипломної педагогічної освіти в Греції є атестація професійної діяльності вчителів. Доведено, що основним завданням атестації є діагностика професійних знань та вмінь учителів з метою реалізації індивідуального підходу в післядипломній освіті. Виявлено моделі атестації (бюрократична, демократична), її види (початкова, формуюча, заключна; зовнішня, внутрішня) та суб’єкти атестації (атестація колегами, директором школи, шкільним консультантом, учнями, батьками). Проаналізовано показники атестації вчителів шкільними консультантами (рівень наукової підготовки, наукова діяльність, планування навчального процесу, вміння застосовувати дидактичні методи, традиційні засоби навчання та педагогічні інновації на уроці, ефективність використання часу на уроці, управління навчальним процесом, якість навчання, педагогічний клімат у класі, оцінювання учнів) та директором школи (ініціативність, відповідальність, поведінка вчителя на уроці та вміння співпрацювати з колегами). Показано, що важливу роль в атестації відіграє шкільний консультант, який разом з учителями аналізує їх педагогічну діяльність і окреслює коло проблем, розв’язати які педагогу мають допомогти курси підвищення кваліфікації.

2.3. У результаті теоретичного аналізу в системі післядипломної педагогічної освіти в Греції виділено організаційні форми (пропедевтичне, періодичне, спеціальне підвищення кваліфікації, перепідготовка), які реалізуються в різних закладах освіти країни, а саме: обласних центрах підвищення кваліфікації, Салонікському університеті імені Аристотеля, Афінському національному університеті імені Каподістрії, Відкритому університеті Греції. У ході дослідження визначено, що для пропедевтичного та періодичного підвищення кваліфікації характерним є: здобуття вчителями та викладачами додаткових знань щодо полікультурної освіти, концептуальних положень освіти протягом життя, сучасних методів викладання, оцінювання учнів та власної професійної діяльності, особливостей навчання дітей з функціональними обмеженнями; удосконалення вмінь та навичок роботи з телекомунікаційними засобами навчання, використання інноваційних методів навчання на уроці; застосування знань, вмінь та навичок у процесі практичної діяльності в педагогічній лабораторії, віртуальному середовищі та школі тощо. Встановлено, що існує форма підвищення кваліфікації (спеціальна), яка спрямовується на ознайомлення педагогічних працівників з нововведеннями в галузі освіти, змістом нових підручників, нагальними проблемами педагогічної діяльності. Доведено, що перепідготовка педагогічних працівників в Греції здійснюється у традиційних вищих навчальних закладах і Відкритому університеті Греції за різними спеціальностями («Дидактика», «Екологічна освіта», «Міжкультурна освіта», «Сучасні технології та освіта», «Освіта», «Освіта дорослих») і передбачає здобуття наукового ступеня магістра та доктора наук.

2.4. Визначено тенденції модернізації післядипломної педагогічної освіти в Україні, до яких належать гуманізація, технологізація, андрагогізація та підвищення інформаційної насиченості цієї ланки неперервної освіти. До пріоритетних напрямів використання досвіду Греції у модернізації післядипломної педагогічної освіти в Україні віднесено: децентралізацію післядипломної педагогічної освіти; відповідність післядипломної педагогічної освіти інтересам полікультурного суспільства; введення нових дисциплін в процесі підвищення кваліфікації або перепідготовки вчителів відповідно до вимог Болонського процесу (наприклад, «Полікультурна освіта в європейському освітньому просторі», «Екологічна освіта», «Міжкультурна шкільна психологія»); професійну адаптацію новопризначених вчителів; розвиток дослідницьких умінь у вчителів школи, їх критичного та творчого мислення; зближення закладів післядипломної освіти та школи для підвищення професійної майстерності вчителів без відриву від роботи; створення всеукраїнського віртуального середовища для обміну інформацією та досвідом роботи з метою підвищення кваліфікації педагогів; об’єднання традиційних та телекомунікаційних методів навчання; організацію перепідготовки вчителів, які викладають у спеціальних школах для дітей з обмеженими функціональними можливостями. Основні положення дослідження системи післядипломної педагогічної освіти в Греції відображено у розроблених навчально-методичних матеріалах.

Проведене дослідження не вичерпує всієї проблеми післядипломної педагогічної освіти в Греції. Подальшого дослідження потребують такі її аспекти, як: підготовка вчителів початкової та середньої освіти до інноваційної діяльності на курсах підвищення кваліфікації та перепідготовки в Греції; проблеми розвитку післядипломної педагогічної освіти викладачів для технічних навчальних закладів Греції.

Поиск по сайту: