Принципи фізичного виховання

Досконало оволодіти великою кількістю різноманітних вправ, що входять в арсенал фізичного виховання, можливо лише при умові достатньо швидкого

формування і закріплення рухових навичок. Тому успіх у оволодінні вправами багато в чому залежить від раціональної методики навчання та правильної реалізації дидактичних принципів, як необхідної умова успішного оволодіння навчання.

1. Принцип доступності та індивідуалізації передбачає облік

індивідуальних особливостей учнів і відповідність рухових завдань, які пропонуються їм. Для здійснення цього слід враховувати вік, стать дитини, рівень її загальної і спеціальної фізичної підготовки, вольові якості, здатність до засвоєння готових рухів. Якщо вправи будуть надто складними, учні їх не виконають, крім того, може бути заподіяна шкода їх здоров’ю. В основу принципу доступності покладені загальновідомі правила дидактики: “від легкого до важкого”, “від відомого до невідомого”, “від простого до складного”.

При вирішенні окремого завдання велике значення має індивідуальний

підхід до кожного учня. Це необхідно здійснювати як при формуванні знань, умінь і навиків, так і в вихованні фізичних і духовних якостей. Індивідуальний підхід виражається в диференціації навчальних завдань і шляхів їх виконання, норм навантаження і способів його регулювання, форм занять і прийомів педагогічного впливу у відповідності з індивідуальними

особливостями дитини.

2. Принцип систематичності проявляється в неперервності і

послідовності занять, завдяки чому забезпечується необхідний зв’язок між різними сторонами навчального процесу і його змістом. Відомо, що регулярні

заняття дають значно більший ефект, ніж епізодичні, тому цей принцип і передбачає неперервність навчального процесу.

3. Принцип наочності передбачає широке застосування різноманітних

засобів і прийомів, які в достатній мірі забезпечують глибоке розуміння суті вправи, яка вивчається, і сприяє створенню правильної уяви про техніку.

Принцип наочності реалізується шляхом показу рухів (безпосередня наочність), демонстрації різних засобів наочності й образного пояснення

(опосередкована наочність – малюнки, кінограми і відеоматеріали, графіки, макети, додаткові зорові орієнтири і т.п.).

Завдяки застосуванню наочності учні набувають достовірних знань і

поглиблюють своє мислення. Наочність сприяє виявленню істотних ознак вправ, які вивчаються, їх технічної основи, спорідненого зв’язку та ін., а також значно сприяє підвищенню активності учнів у засвоєнні матеріалу, мобілізує їх увагу, підвищує інтерес до занять.

4. Принцип свідомості й активності передбачає виховання свідомого

ставлення до занять з фізичного виховання, розуміння загальної мети цих занять і

конкретних завдань на шляху до досягнення цієї мети, розвиток стійкого інтересу до систематичного і цілеспрямованого фізичного вдосконалення. Вже з перших кроків необхідно привчати учнів свідомо ставитись до занять, виховувати ініціативу і самостійність, стимулювати розвиток творчих проявів.

Необхідною умовою свідомого ставлення до занять є відповідна мотивація. Мотиви, які спонукають до занять фізичними вправами, різноманітні. В багатьох випадках, особливо у дітей молодшого шкільного віку, ці мотиви,

з педагогічної точки зору, випадкові або мало суттєві (наприклад, прагнення придбати гарну фігуру, захоплення зовнішніми формами рухів, спортивні інтереси у вузькому розумінні і т.п.). Педагог зобов’язаний розкрити учням справжній зміст фізичного виховання і, спираючись на початкові мотиви, зі знанням справи підвести учнів до розуміння суспільного її значення як засобу гармонійного розвитку, укріплення здоров’я, підготовки до творчої праці.

Суттєву роль в розвитку активності учнів відіграють оцінка і заохочення

досягнутих ними успіхів.

5. Принцип міцності прогресування передбачає постійне підвищення

вимог до учня, як зі сторони глибини засвоєння вправи, так і до постійного

вдосконалення через її ускладнення. Цього слід домагатись при виконанні як простих, так і складних вправ.

Міцність засвоєння фізичних вправ перш за все забезпечується достатньою кількістю повторень. При цьому треба пам’ятати, що велика кількість

повторень в однакових умовах може привести до утворення стереотипу. У зв’язку з цим вчитель, особливо під час занять з учнями молодшого шкільного віку, повинен забезпечити варіативність виконання вправ. При підвищенні вимог до виконання вправи особливу увагу потрібно звернути на встигаючих учнів. Вони повинні виконувати необхідну кількість повторень, інакше не можна розраховувати на міцне засвоєння матеріалу.

ДОДАТОК №2

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А
від 20 квітня 2011 р. N 462
Київ

Про затвердження Державного стандарту
початкової загальної освіти

Відповідно до статті 31 Закону України "Про загальну середню
освіту" Кабінет Міністрів України
п о с т а н о в л я є:

1. Затвердити Державний стандарт початкової загальної освіти,
що додається.

Установити, що Державний стандарт впроваджується з 1 вересня
2012 року.

2. Визнати таким, що втрачає чинність з 1 вересня 2012 р.,
пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000
р. N 1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних
закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання"
(Офіційний вісник України, 2000 р., N 47, ст. 2033).

3. Міністерству освіти і науки, молоді та спорту вжити
заходів для своєчасного розроблення та затвердження типових
навчальних планів, навчальних програм для учнів початкової школи з
метою забезпечення впровадження Державного стандарту початкової
загальної освіти, затвердженого цією постановою.

Прем'єр-міністр України М.АЗАРОВ

ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 20 квітня 2011 р. N 462

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
початкової загальної освіти

Загальні положення

Цей Державний стандарт початкової загальної освіти (далі -
Державний стандарт), розроблений відповідно до мети початкової
школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів
початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти,
який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах
науковості, полікультурності, світського характеру освіти,
системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на
засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості,
взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини,
суспільства, держави.

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно
зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке
визначення результативної складової засвоєння змісту початкової
загальної освіти.

У цьому Державному стандарті терміни вживаються у такому
значенні:

1) громадянська компетентність - здатність людини активно,
відповідально та ефективно реалізовувати права та обов'язки з
метою розвитку демократичного суспільства;

2) ключова компетентність - спеціально структурований
комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати
участь у різних життєвих сферах діяльності і належить до
загальногалузевого змісту освітніх стандартів;

3) ключова компетенція - об'єктивна категорія, що фіксує
суспільно визначений комплекс певного рівня знань, умінь, навичок,
ставлень, які можна застосувати в широкій сфері діяльності людини
(вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська,
здоров'язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність
з питань інформаційно-комунікаційних технологій);

4) компетентнісний підхід - спрямованість навчально-виховного
процесу на досягнення результатів, якими є такі
ієрархічно-підпорядковані компетентності учнів, як ключова,
загальнопредметна і предметна;

5) компетентність - набута у процесі навчання інтегрована
здатність особистості, яка складається із знань, досвіду,
цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на
практиці;

6) компетенція - суспільно визнаний рівень знань, умінь,
навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини;

7) комунікативна компетентність - здатність особистості
застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи
взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми та подіями, навички
роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;

8) міжпредметна компетентність - здатність учня застосувати
щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи
діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних
предметів і предметних галузей;

9) міжпредметні естетичні компетентності - здатність
орієнтуватися в різних сферах життєдіяльності, що формується під
час опанування різних видів мистецтва. Предметними мистецькими
компетентностями, у тому числі музичними, образотворчими,
хореографічними, театральними, екранними, є здатність до
пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва;

10) предметна компетентність - освоєний учнями у процесі
навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності,
пов'язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і
застосуванням;

11) предметна компетенція - сукупність знань, умінь та
характерних рис у межах конкретного предмета, що дає можливість
учневі самостійно виконувати певні дії для розв'язання навчальної
проблеми (задачі, ситуації). Учень має уявлення, знає, розуміє,
застосовує, виявляє ставлення, оцінює;

12) предметна математична компетентність - особистісне
утворення, що характеризує здатність учня (учениці) створювати
математичні моделі процесів навколишнього світу, застосовувати
досвід математичної діяльності під час розв'язування
навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач;

13) предметна природознавча компетентність - особистісне
утворення, що характеризує здатність учня розв'язувати доступні
соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні
задачі, пов'язані з реальними об'єктами природи у сфері відносин
"людина - природа";

14) соціальна компетентність - здатність особистості
продуктивно співпрацювати з різними партнерами у групі та команді,
виконувати різні ролі та функції у колективі.

Державний стандарт складається з:

Базового навчального плану початкової загальної освіти згідно
з додатком 1 (далі - Базовий навчальний план);

загальної характеристики інваріантної та варіативної
складових змісту початкової загальної освіти;

державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
згідно з додатком 2.

У результативній складовій кожної освітньої галузі Державного
стандарту визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів початкової школи, які відповідають змісту і
структурі предметних компетентностей.

Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти
ключовими компетентностями, які передбачають їх
особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на
міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і
міжпредметних компетенцій.

На основі цього Державного стандарту Міністерство освіти і
науки, молоді та спорту розробляє навчальні програми, відповідно
до яких здійснюється підготовка варіативних програм і підручників.

Базовий навчальний план

Базовий навчальний план визначає зміст і структуру початкової
загальної освіти за допомогою інваріантної і варіативної
складових, якими встановлюється погодинне співвідношення між
освітніми галузями, гранично допустиме тижневе навантаження учнів
та загальнотижнева кількість годин.

Інваріантна складова змісту початкової загальної освіти
формується на державному рівні і є обов'язковою для всіх
загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх
підпорядкування та форми власності. Інваріантна складова змісту
початкової загальної освіти визначається за допомогою таких
освітніх галузей, як "Мови і літератури", "Математика",
"Природознавство", "Суспільствознавство", "Здоров'я і фізична
культура", "Технології" та "Мистецтво". Виключення з інваріантної
складової будь-якої з освітніх галузей порушує цілісність
загальноосвітньої підготовки на рівні початкової освіти і
наступність основної школи.

В інваріантній складовій Базового навчального плану визначено
мінімально необхідну кількість навчальних годин на вивчення кожної
освітньої галузі.

Варіативна складова Базового навчального плану визначається
загальноосвітнім навчальним закладом з урахуванням особливостей
регіону, навчальних закладів, індивідуальних освітніх запитів
учнів та (або) побажань батьків, або осіб, які їх замінюють. У
початкових класах варіативна складова включає години, які
виділяються на вивчення навчальних предметів освітніх галузей,
курсів за вибором, проведення індивідуальних консультацій та
групових занять з учнями.

Вивчення предметів, включених до інваріантної та варіативної
складових, дає змогу забезпечити належний рівень загальноосвітньої
підготовки і соціально-особистісного розвитку учнів молодшого
шкільного віку.

Навчальне навантаження учнів складається з годин інваріантної
і варіативної складових і не може перевищувати гранично
допустимого рівня тижневого навантаження учнів, установленого
Базовим навчальним планом та санітарно-гігієнічними нормами
організації навчально-виховного процесу.

На основі Базового навчального плану, який визначає загальні
засади організації навчально-виховного процесу у початковій школі,
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє типові
навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів, у яких
зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення навчальних
предметів і курсів інваріантної складової. На основі типових
навчальних планів навчальні заклади складають щороку робочі
навчальні плани, в яких конкретизується варіативна складова
початкової загальної освіти з урахуванням особливостей організації
навчального процесу.

Бюджетне фінансування загальноосвітнього навчального закладу
здійснюється відповідно до встановленої базовим навчальним планом
сумарної кількості годин інваріантної та варіативної складових з
урахуванням можливого поділу класу на групи у процесі вивчення
окремих предметів.

Освітня галузь "Здоров'я і фізична культура"

Метою освітньої галузі "Здоров'я і фізична культура" є
формування здоров'язбережувальної компетентності шляхом набуття
учнями навичок збереження, зміцнення, використання здоров'я та
дбайливого ставлення до нього, розвитку особистої фізичної
культури.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких
завдань:

формування в учнів знань про здоров'я, здоровий спосіб життя,
безпечну поведінку, фізичну культуру, фізичні вправи,
взаємозв'язок організму людини з природним і соціальним оточенням;

формування та розвиток навичок базових загальнорозвивальних
рухових дій;

розвиток в учнів активної мотивації дбайливо ставитися до
власного здоров'я і займатися фізичною культурою, удосконалювати
фізичну, соціальну, психічну і духовну складові здоров'я;

виховання в учнів потреби у здоров'ї, що є важливою життєвою
цінністю, свідомого прагнення до ведення здорового способу життя;
розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;

набуття учнями власного здоров'язбережувального досвіду з
урахуванням стану здоров'я;

використання у повсякденному житті досвіду
здоров'язбережувальної діяльності для власного здоров'я та
здоров'я інших людей.

Здоров'язбережувальна компетентність як ключова формується на
міжпредметному рівні за допомогою предметних компетенцій з
урахуванням специфіки предметів та пізнавальних можливостей учнів
початкових класів.

Здоров'язбережувальна компетентність формується шляхом
вивчення предметів освітньої галузі "здоров'я і фізична культура"
і передбачає оволодіння учнями відповідними компетенціями.

|----------------------------------------------------------------|

| Здоров'я |

|----------------------------------------------------------------|

|Здоров'я людини |знати складові здоров'я; |

| |усвідомлювати вікові зміни в |

| |організмі дитини; здоров'я як |

| |єдине ціле; взаємозв'язок |

| |організму людини з природним і |

| |соціальним оточенням; |

| |розпізнавати ознаки здоров'я; |

| |виявляти та оцінювати їх у |

| |життєвих ситуаціях; розуміти |

| |вплив основних природних і |

| |соціальних факторів та фізичної|

| |активності на здоров'я; |

| |пояснювати значення здоров'я |

| |для життя людини; застосовувати|

| |правила здорового способу життя|

| |та безпечної для здоров'я |

| |поведінки; правила надання |

| |посильної допомоги хворому |

|--------------------------------+-------------------------------|

|Фізична складова здоров'я |знати про необхідність рухової |

| |активності, правила харчування,|

| |особистої гігієни, |

| |загартовування, розпорядку дня |

| | |

| |уміти встановлювати |

| |взаємозв'язки між руховою |

| |активністю, харчуванням, |

| |загартовуванням, розпорядком |

| |дня і здоров'ям |

| | |

| |застосовувати правила рухової |

| |активності, харчування, |

| |гігієнічного догляду за тілом, |

| |загартовування, праці та |

| |відпочинку |

|--------------------------------+-------------------------------|

|Соціальна складова здоров'я |знати функції сім'ї щодо |

| |збереження і зміцнення |

| |здоров'я; права дитини на |

| |здоров'я в сім'ї та суспільстві|

| | |

| |правила поведінки у конфліктних|

| |ситуаціях; Правила дорожнього |

| |руху, безпечної поведінки |

| | у навколишньому середовищі; |

| | медичні заклади свого |

| | населеного пункту |

| | |

| |керувати собою і розв'язувати |

| |життєві конфлікти, протистояти |

| |негативному впливу оточення; |

| |дотримуватися безпечної |

| |поведінки щодо ВІЛ та |

| |туберкульозу |

| | |

| |розпізнавати різні види |

| |небезпечних ситуацій та |

| |повідомляти про них служби |

| |захисту населення; |

| |встановлювати взаємозв'язок між|

| |природними та соціальними |

| |факторами і здоров'ям |

| | |

| |безпечно поводитися у |

| |навколишньому середовищі; |

| |моделювати відповідні життєві |

| |ситуації |

| | |

| |розуміти індивідуальність |

| |здоров'я; відмінність і |

| |схожість дівчаток і хлопчиків |

| | |

| |усвідомлювати значення |

| |толерантних стосунків між |

| |людьми для здоров'я; |

| |застосовувати набуті корисні |

| |звички |

| | |

| |правила розв'язання конфліктів,|

| |безпечної поведінки в різних |

| |життєвих ситуаціях та видах |

| |діяльності, надання першої |

| |допомоги за незначних травм; |

| |настанови щодо гуманного |

| |ставлення до людей, які мають |

| |проблеми із здоров'ям |

|--------------------------------+-------------------------------|

|Психічна та духовна складові |називати види емоцій; |

|здоров'я |індивідуальні особливості |

| |характеру, пам'яті |

| | |

| |знати про вплив емоцій, |

| |настроїв, почуттів, рис |

| |характеру на власне здоров'я та|

| |здоров'я інших; вплив творчості|

| |і народних традицій на здоров'я|

| | |

| |розпізнавати основні емоції у |

| |себе, в інших людей, словесно |

| |їх пояснювати |

| | |

| |встановлювати взаємозв'язок між|

| |емоціями та станом здоров'я |

| | |

| |контролювати власні емоції |

| | |

| |розуміти та оцінювати у |

| |життєвих ситуаціях емоції та |

| |почуття як умови, що сприяють |

| |збереженню життя і зміцненню |

| |здоров'я |

| | |

| |застосовувати поради щодо |

| |здійснення контролю за |

| |емоціями, формування рис |

| |характеру |

| | |

| |народні традиції щодо здорового|

| |способу життя |

|----------------------------------------------------------------|

| Фізична культура |

|----------------------------------------------------------------|

|Основи знань з фізичної культури|мати уявлення про: фізичну |

| |культуру як засіб підвищення |

| |функціональних можливостей |

| |організму, складову здорового |

| |способу життя; фізичні вправи |

| |та їх вплив на фізичний |

| |розвиток людини; історію |

| |олімпійських ігор; основні |

| |прийоми та способи |

| |самоконтролю; спортивні |

| |традиції українського народу |

| | |

| |знати та дотримуватися правил |

| |рухливих ігор та безпеки під |

| |час занять фізичними вправами |

| | |

| |усвідомлювати вплив фізичних |

| |вправ на фізичний розвиток |

| |організму |

|--------------------------------+-------------------------------|

|Рухова діяльність: | |

|--------------------------------+-------------------------------|

|культура рухів з елементами |виконувати організовуючі вправи|

|гімнастики | |

| |виконувати загальнорозвивальні |

| |вправи для розвитку сили, |

| |швидкості, витривалості, |

| |гнучкості, координації; вправи |

| |для формування правильної |

| |постави та запобігання |

| |плоскостопості |

| | |

| |елементи акробатики та |

| |рівноваги |

|--------------------------------+-------------------------------|

|пересування |пересуватися: ходьбою, бігом, |

| |танцювальними кроками, лазити |

| |та перелазити; на лижах, на |

| |ковзанах, вплав (за наявності |

| |відповідних умов) |

|--------------------------------+-------------------------------|

|вправи з м'ячем |виконувати вправи з малим та |

| |великим м'ячами; елементи |

| |футболу, баскетболу, гандболу |

|--------------------------------+-------------------------------|

|стрибки |виконувати стрибки із |

| |скакалкою, стрибки вниз і в |

| |висоту, стрибки у довжину, |

| |опорні стрибки |

|--------------------------------+-------------------------------|

|туризм |рухатися у похідному строю та |

| |долати перешкоди; |

| |обґрунтовувати визначення місця|

| |для відпочинку та туристичного |

| |бівуаку |

| | |

| |дотримуватися правил поведінки |

| |у туристичному поході |

| | |

| |застосовувати набуті знання та |

| |вміння під час активного |

| |відпочинку |

|----------------------------------------------------------------|

ДОДАТОК №3

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 1 вересня 1998 року N 963/98
(963/98)

Цільова комплексна програма
"Фізичне виховання - здоров'я нації"

Необхідність розроблення та передбачувані наслідки
реалізації Цільової комплексної програми "Фізичне
виховання - здоров'я нації"

У сучасних умовах в Україні склалася критична ситуація із
станом здоров'я населення. Різко зросла захворюваність, у тому
числі на гіпертонію - у три рази, стенокардію - у 2,4 раза,
інфаркт міокарду - на 30 відсотків. Несприятливі природні умови
стали причиною зростання кількості хворих дітей.

Майже 90 відсотків дітей, учнів і студентів мають відхилення
у здоров'ї, понад 50 відсотків - незадовільну фізичну підготовку,
близько 70 відсотків дорослого населення - низький та нижчий, ніж
середній, рівні фізичного здоров'я, у тому числі у віці
16-19 років - 61 відсоток, 20-29 років - 67,2, 30-39 років - 66,
40-49 років - 81,5, 50-59 років - 81, 60 років і старші - 98,1
відсотка.

Наприкінці століття кількість інвалідів в Україні
перевищуватиме 2 млн. чоловік.

За останні три роки спостерігається тенденція до зниження
середньої тривалості життя чоловіків і жінок, яка нині на 10-15
років нижча, ніж у США, Японії, Франції та інших економічно
розвинутих країнах.

Щороку до лав Збройних Сил України за станом здоров'я не
призивається кожний четвертий юнак призовного віку.

Радикально змінити ситуацію за рахунок існуючої в країні
традиційної системи охорони здоров'я населення неможливо через
відсутність необхідних коштів на її розвиток.

Водночас органи влади розвинутих країн світу надають
програмного значення питанням розвитку фізичного виховання,
фізичної культури і спорту, розглядаючи їх як найбільш економічно
вигідний та ефективний засіб профілактики захворюваності,
зміцнення генофонду та розв'язання інших соціальних проблем.

Наявна в Україні система фізичного виховання, фізичної
культури і спорту перебуває у кризовому стані і не може
задовольнити потреб населення. Це зумовлено деякими об'єктивними і
суб'єктивними факторами розвитку існуючої системи фізичного
виховання і спорту.

З початку 90-х років чисельність контингенту дітей і
підлітків, залучених до регулярних занять у дитячо-юнацьких
спортивних школах, підліткових фізкультурно-спортивних клубах за
місцем проживання, у спортивних секціях підприємств, установ та
організацій скоротилася на 620 тис. чоловік. Згортання цієї роботи
негативно позначилося на стані здоров'я дітей та підлітків,
призвело до посилення антисоціальних проявів серед зазначеного
контингенту.

Тільки протягом останніх п'яти років на 41 відсоток
збільшилася кількість учнівської та студентської молоді,
віднесеної за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. За
цей же період значно зросла група ризику серед найактивнішої
частини молоді, що зумовило підвищення на 63 відсотки кількості
неповнолітніх, притягнутих до кримінальної відповідальності. Майже
кожний десятий злочин в Україні вчиняється підлітками. На 60
відсотків збільшилася кількість неповнолітніх, що вживають
наркотики. При цьому найбільше постраждали незахищені верстви
населення, для яких спорт був єдиним засобом соціальної адаптації,
життєвого самовизначення та самореалізації. Все це зумовлює
необхідність додаткових витрат на розв'язання зазначеної проблеми.

Зміна відносин і форм власності, стрімкий спад виробництва у
промисловості та в аграрному секторі, глибока економічна криза -
все це призвело до згортання фізкультурно-масової роботи у
виробничій сфері.

З 1991 року кількість підприємств, установ та організацій,
які проводили фізкультурно-оздоровчу роботу, зменшилася на
15,5 тис. одиниць, а кількість трудящих, залучених до цього
процесу, - більш як на 1 млн. чоловік, або на 56 відсотків,
інструкторів по спорту, що працювали у виробничих колективах, - на
5,7 тис. чоловік. Нині лише 13 відсотків трудових колективів мають
спеціалістів, які проводять фізкультурно-оздоровчу роботу. Це
призвело до різкого погіршення рекреації, фізичного та психічного
стану найпрацездатнішої частини населення і виявилося у значному
зростанні серцево-судинних, онкологічних, психічних та інших
захворювань, зумовило посилення проявів тютюнопаління,
алкоголізму, наркоманії тощо.

Зазначені проблеми розвитку галузі та зумовлені ними
негативні соціальні наслідки не знайшли адекватного відображення у
суспільній свідомості як проблеми загальносоціального значення.

Звідси випливає гостра потреба у зміні програмних підходів та
визначенні пріоритетних напрямів розвитку фізичного виховання,
фізичної культури і спорту, які б забезпечували ефективне
функціонування галузі в нових умовах.

Цільова комплексна програма "Фізичне виховання - здоров'я
нації" (далі - Програма), розроблена відповідно до Закону України
"Про фізичну культуру і спорт" (3808-12), визначає необхідні
зміни у підходах суспільства до зміцнення здоров'я людини як
найвищої гуманістичної цінності та пріоритетного напряму державної
політики і розрахована на 1999-2005 роки.

Основними завданнями Програми є:

сприяння духовному і фізичному розвитку молоді, виховання у
неї почуття громадянської свідомості та патріотизму, бажання
активно сприяти утвердженню державності в Україні;

розвиток фізкультурно-спортивного руху в Україні з
урахуванням змін у всіх сферах суспільного життя та ціннісних
орієнтаціях населення України;

забезпечення переорієнтації практичної діяльності галузі на
розв'язання пріоритетної проблеми - зміцнення здоров'я населення
засобами фізичного виховання, фізичної культури і спорту;

створення умов для задоволення потреб кожного громадянина
України у зміцненні здоров'я, фізичному та духовному розвитку;

виховання у населення України відповідних мотиваційних та
поведінкових характеристик, активної соціальної орієнтації на
здоровий спосіб життя;

забезпечення передових позицій у міжнародному спортивному
русі, спорті вищих досягнень, сприяння розвитку олімпійського руху
в Україні, піднесення міжнародного авторитету держави у світовому
співтоваристві.

Напрями реалізації завдань Програми:

формування нових підходів до фізичного виховання і спорту,
виходячи з існуючих соціально-економічних реалій;

визначення пріоритетів у діяльності міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення здоров'я
дітей, учнівської та студентської молоді, робітників, службовців
та інших працівників;

запровадження ефективної моделі фінансування потреб галузі в
умовах переходу до ринкової економіки;

впровадження дієвої системи фізкультурної просвіти населення,
яка б сприяла формуванню традицій і культури здорового способу
життя, престижу здоров'я, залученню громадян до активних занять
фізичною культурою і спортом;

створення умов для зайняття сільського населення фізичною
культурою і спортом;

впровадження ефективних форм, методів і засобів
фізкультурно-спортивної діяльності та видів спорту з урахуванням
місцевих і регіональних особливостей, традицій, економічних
факторів, умов праці та вільного часу населення;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства
України з питань фізичної культури і спорту, охорони здоров'я та
навколишнього природного середовища, соціального захисту, освіти,
культури;

реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного
руху, стимулювання створення широкої мережі
фізкультурно-спортивних клубів, які забезпечили б належне
проведення фізкультурно-оздоровчої роботи;

визначення та задоволення загальнодержавних і регіональних
потреб у кваліфікованих кадрах; підготовка нового покоління
спеціалістів, підвищення їх професіоналізму на всіх рівнях
діяльності у сфері фізичного виховання, фізичної культури і
спорту;

забезпечення збереження наявної матеріально-технічної бази,
поліпшення умов її функціонування, визначення стратегічних
напрямів дальшого розвитку;

удосконалення системи підготовки національних збірних команд,
спортивного резерву, підвищення якості функціонування
дитячо-юнацьких спортивних шкіл, науково-методичного та медичного
забезпечення діяльності відповідних структур;

надання державної підтримки становленню та впровадженню
ефективних форм організації реабілітаційної та спортивної роботи з
особами, які мають уроджені та набуті вади фізичного і розумового
розвитку та проживають в екологічно несприятливих умовах.

Реалізація Програми матиме такі соціальні та економічні
наслідки:

у соціальній сфері:

підвищення міжнародного іміджу України як держави, в якій
створено умови для відновлення індивідуального здоров'я як стану
повного фізичного та психічного благополуччя населення, самовияву,
доведення тривалості життя до рівня розвинутих країн;

створення умов для реалізації творчого потенціалу різних
верств населення, особливо молоді, спрямування їх на духовне та
фізичне становлення і самовдосконалення засобами фізичної культури
і спорту;

зміна соціального менталітету та формування навичок участі у
демократичних соціальних інститутах шляхом залучення громадян,
особливо молоді, до клубних форм роботи;

збільшення до 2005 року чисельності представників різних
верств населення, у тому числі дітей та підлітків, які регулярно
займаються різними видами фізкультурно-оздоровчої та спортивної
роботи, не менш як на 1 млн. чоловік, що має забезпечити зниження
рівня злочинності серед підлітків та молоді майже на 30 відсотків,
зупинити поширення наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління,
підвищити рівень соціальної стабільності в Україні;

зменшення вдвічі кількості дітей, учнівської та студентської
молоді, які мають відхилення у фізичному розвитку, та підвищення
рівня фізичної готовності молоді до служби у Збройних Силах
України;

створення цивілізованих умов для соціальної адаптації та
реабілітації інвалідів і осіб з уродженими вадами фізичного і
розумового розвитку;

в економічній сфері:

зменшення майже на 20 відсотків бюджетних витрат, пов'язаних
з тимчасовою непрацездатністю, лікуванням та перебуванням у
стаціонарних закладах охорони здоров'я, з дальшим спрямуванням
вивільнених коштів на соціальні потреби;

підвищення якості трудових ресурсів засобами фізичної
культури і спорту, посилення здатності працюючих адаптуватися до
зростаючих вимог сучасного виробництва;

створення додаткової кількості робочих місць за рахунок
збільшення обсягів надання різних видів фізкультурно-оздоровчих
послуг;

залучення позабюджетних коштів на розвиток фізичної культури
і спорту;

економія державних коштів, призначених для реалізації
суміжних програм у сфері гуманітарної та соціальної політики.

Реалізація Програми здійснюється за такими напрямами:

1. Фізкультурно-оздоровча та спортивна робота:

фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча робота у навчально-виховній сфері;

фізкультурно-оздоровча робота у виробничій та соціально-побутовій

сферах;

спортивна діяльність.

2. Фізичне виховання та спортивна діяльність населення із
специфічними професійними та фізичними характеристиками:

фізична підготовка військовослужбовців, особового складу
правоохоронних органів та інших військових формувань;

фізкультурно-оздоровча реабілітаційна та спортивна діяльність
серед інвалідів;

фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність серед
сільського населення.

3. Система забезпечення розвитку галузі, що включає кадрове,
науково-методичне, матеріально-технічне, фінансово-економічне,
медико-біологічне, інформаційне, нормативно-правове, організаційне
забезпечення та вдосконалення міжнародних зв'язків.

I. ГОЛОВНІ НАПРЯМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ ТА
СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Фізичне виховання і фізкультурно-оздоровча
робота у навчально-виховній сфері

Фізичне виховання у навчально-виховній сфері як складова
частина загальної системи освіти має закласти основи забезпечення
та розвитку фізичного і морального здоров'я, комплексного підходу
до формування розумових і фізичних якостей особистості,
вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного
життя і професійної діяльності на принципах індивідуального
підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого
використання різноманітних засобів і форм фізичного удосконалення,
безперервності цього процесу тощо.

Основними принципами змін у фізичному вихованні учнівської і
студентської молоді у системі освіти є:

формування в учнівської молоді потреби у зміцненні здоров'я
засобами фізичної культури і спорту;

розроблення і реалізація ефективного дидактичного наповнення
змісту фізичного виховання у навчальних закладах;

збільшення обсягу рухової активності дітей, учнів і студентів
залежно від психофізіологічної потреби в рухах;

підвищення якості навчального процесу з фізичного виховання;

забезпечення процесу фізичного виховання
висококваліфікованими кадрами;

забезпечення процесу фізичного виховання у системі освіти
сучасними науково-методичними комплексами;

удосконалення матеріально-технічного забезпечення з
урахуванням сучасного економічного становища держави;

використання бюджетного і позабюджетного фінансування процесу
фізичного виховання у навчальних закладах освіти;

оптимізація управління фізичним вихованням дітей і молоді.

Заходи

1. Здійснити практичні заходи щодо введення третього уроку з
фізкультури на тиждень у середніх і професійно-технічних закладах
та чотирьох годин - у вищих навчальних закладах протягом всього
періоду навчання.

Міносвіти України, Держкомспорт
України, інші центральні органи
виконавчої влади, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
державні адміністрації

1999-2000 роки

2. Затвердити і запровадити державні стандарти освіти
"Фізичне виховання" у дошкільних, середніх, професійно-технічних
та вищих навчальних закладах, привести у відповідність з ними
базові навчальні плани та програми з фізичного виховання.

Міносвіти України, Держкомспорт
України

1999-2001 роки

3. Створити в межах граничної чисельності Міністерства освіти
України відповідний структурний підрозділ, що забезпечуватиме
управління фізичним вихованням у галузі освіти.

Міносвіти України

1999 рік

4. Внести зміни і доповнення до системи Державних тестів і
нормативів фізичної підготовленості.

Держкомспорт України, інші
центральні органи виконавчої влади

1999-2000 роки

5. Запроваджувати у навчальних закладах та закладах охорони
здоров'я систему багатоступеневих спортивно-масових змагань, у
тому числі із видів спортивного туризму.

Держкомспорт України, Міносвіти
України, Держкомтуризм України,
Мінсім'ямолодь України, Рада
міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні
адміністрації

1999-2005 роки

6. Узагальнювати вітчизняну практику та міжнародний досвід
організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи
серед дітей та молоді.

Держкомспорт України

1999-2005 роки

7. Розробити та запровадити систему організації шкільної та
позашкільної фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи,
орієнтованої на створення спортивних клубів, спеціалізованих
спортивних класів тощо в середніх навчальних закладах.

Міносвіти України, МОЗ України,
Держкомспорт України

1999-2005 роки

8. Забезпечити залучення до занять фізичною культурою і
спортом на пільгових умовах дітей-сиріт, дітей-інвалідів, дітей із
малозабезпечених та багатодітних сімей, а також дітей, які
проживають у гірських населених пунктах та екологічно
несприятливих умовах.

Міносвіти України, Держкомспорт
України, Мінсім'ямолодь України,
Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні
адміністрації

1999-2005 роки

Фізкультурно-оздоровча робота у виробничій
та соціально-побутовій сферах

Головними завданнями вдосконалення фізкультурно-оздоровчої
роботи у виробничій та соціально-побутовій сферах є створення
сприятливих умов для задоволення потреб працівників, широких
верств населення у збереженні здоров'я, післятрудовому
відновленні, змістовному дозвіллі та активному відпочинку.

Основними напрямами, що забезпечать збереження і дальший
розвиток фізкультурно-оздоровчої роботи у виробничій і
соціально-побутовій сферах, є:

створення механізму контролю за виконанням Закону України
"Про фізичну культуру і спорт" (3808-12) власниками підприємств,
установ та організацій незалежно від форм власності або
уповноваженими ними органами щодо забезпечення належних умов для
розвитку фізичної культури і спорту в трудових колективах;

вжиття заходів до збереження існуючої на виробництві
матеріально-технічної бази фізичної культури і спорту, контроль за
її використанням за призначенням;

запровадження правових основ дієвого фінансування
фізкультурно-оздоровчої роботи шляхом розроблення пропозицій про
внесення змін та доповнень до чинного законодавства України;

створення механізму взаємодії органів виконавчої влади галузі
фізичної культури і спорту з профспілковими органами усіх рівнів
щодо спільної діяльності з розвитку цієї сфери;

забезпечення державної підтримки діяльності спортивних
товариств і відомств у процесі їх адаптації до ринкових відносин;

створення умов для збереження та поповнення сфери
кваліфікованими фахівцями, забезпечення їх відповідного
соціального статусу;

збереження та розвиток існуючої мережі
фізкультурно-оздоровчих закладів за місцем проживання населення як
умови залучення дітей та підлітків до здорового дозвілля,
профілактики правопорушень, надання їм відповідної організаційної,
методичної та інформаційної допомоги, контроль за їх використанням
за призначенням;

створення на базі фізкультурно-оздоровчих закладів мережі
спортивних клубів, секцій, оздоровчих груп для різних вікових
категорій населення, відділень дитячо-юнацьких спортивних шкіл;

вироблення нових підходів до впровадження сучасних форм
дозвілля у місцях масового відпочинку населення (парках культури і
відпочинку, санаторіях тощо) з використанням різних засобів
фізичного виховання і спорту.

Заходи

9. Рекомендувати керівникам підприємств, установ та
організацій усіх галузей народного господарства незалежно від форм
власності:

з кількістю працівників не менше 500 чоловік ввести до
штатного розпису посади фахівців (відповідно до класифікатора
ДК 003-95), які проводитимуть фізкультурно-оздоровчу роботу
серед працюючих;

Держкомспорт України, інші
центральні органи виконавчої влади,
Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні
адміністрації за погодженням з
Федерацією професійних спілок
України разом із спортивними
товариствами і відомствами

1999-2005 роки

створювати умови для відпочинку, проведення реабілітаційних
та професійно-прикладних занять у режимі робочого дня,
післятрудового відновлення, профілактичних занять
фізкультурно-спортивного спрямування, у тому числі організації
спортивно-оздоровчого туризму.

Держкомспорт України, інші
центральні органи виконавчої влади

1999-2005 роки

10. Визначити комплекс оціночних критеріїв
фізкультурно-оздоровчого характеру та врахувати його під час
розроблення положення про атестацію робочих місць на
підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм
власності на відповідність нормам охорони праці.

Держкомспорт України, Мінпраці
України, Мінекономіки України

2000 рік

11. Включати питання оздоровлення трудящих та членів їх сімей
засобами фізичної культури, спорту і туризму до планів
соціально-економічного розвитку регіонів, цільових комплексних
програм, та рекомендувати трудовим колективам включати такі
питання до колективних договорів, тарифних угод.

Міністерства та інші центральні
органи виконавчої влади, Рада
міністрів Автономної Республіки
Крим, Київська та Севастопольська
міські державні адміністрації разом
із спортивними товариствами і
відомствами

1999-2005 роки

12. Створити у м. Києві Всеукраїнський центр фізичного
здоров'я населення та підпорядковані йому територіальні служби для
задоволення потреб населення в оздоровчих послугах за місцем
проживання.

Держкомспорт України, Мінфін
України, Мінпраці України, Рада
міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні
адміністрації

1999-2005 роки

13. Відновити проведення українських та регіональних
галузевих спартакіад.

Міністерства та інші центральні
органи виконавчої влади, Рада
міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні
адміністрації за погодженням з
Федерацією професійних спілок
України, галузевими комітетами
профспілок, спортивними товариствами
і відомствами

2002 рік

14. Забезпечити збереження інфраструктури фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи за місцем проживання населення, мережі дитячо-підліткових фізкультурно-спортивних клубів, їх утримання, ремонт, використання приміщень за призначенням.

Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські державні
адміністрації

1999-2005 роки

15. Створити за рахунок позабюджетних коштів на спортивних
спорудах, у парках культури і відпочинку, за місцем проживання
населення мережу груп фізкультурно-оздоровчої спрямованості для
населення різного віку.

Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські державні
адміністрації разом із спортивними
товариствами і відомствами

1999-2005 роки

16. Забезпечити проведення різноманітних рекреаційних та
реабілітаційних заходів на базі санаторно-курортних закладів всіх
форм власності.

Центральні органи виконавчої влади,
Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні
адміністрації

1999-2005 роки

Спортивна діяльність

Головними пріоритетами спортивної діяльності є збереження і
дальше зміцнення позицій українського спорту на міжнародній арені,
вдосконалення діючої системи підготовки спортсменів вищої
кваліфікації та олімпійського резерву, використання спорту як
засобу виховання патріотизму, високих суспільних ідеалів,
мотивації фізичного та духовного самовдосконалення особи.

Основними напрямами спортивної діяльності є:

забезпечення сприятливих умов для розвитку видів спорту, в
яких спортсмени України мають реальні можливості досягти високих
результатів на міжнародній арені;

збереження висококваліфікованих спеціалістів, тренерських
кадрів, створення і запровадження системи підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для спорту
вищих досягнень;

збереження та ефективне функціонування усіх ланок системи
підготовки спортсменів вищої кваліфікації та олімпійського резерву
(дитячо-юнацькі спортивні школи, спеціалізовані дитячо-юнацькі
школи олімпійського резерву, училища фізичної культури та
олімпійського резерву, школи вищої спортивної майстерності, штатні
збірні команди);

створення ефективної системи соціального захисту та
соціальної адаптації учасників спортивного руху та ветеранів
спорту;

формування організаційних та нормативно-правових основ
становлення та розвитку професійного спорту;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавчого
врегулювання статусу громадських організацій спортивної
спрямованості (федерації, асоціації, спілки тощо), сприяння їх
інтеграції у міжнародну систему спортивних організацій;

сприяння формуванню системи спортивних клубів як передумови
ефективного розвитку спорту в нових соціально-економічних умовах;

створення системи державного контролю за використанням
дозволених та заборонених засобів стимулювання підвищеної
працездатності спортсменів;

державна підтримка олімпійського руху в Україні.

Заходи

17. Проводити комплексні спортивні заходи за програмою
спартакіад школярів, юнацьких і молодіжних ігор, спартакіад
України, сільських спортивних ігор, універсіад.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні
адміністрації, Держкомспорт
України, Міносвіти України,
Мінсім'ямолодь України, Міноборони
України, МВС України, Мінагропром
України разом із спортивними
товариствами і відомствами,
національними федераціями з видів
спорту

1999-2005 роки

18. Забезпечувати на рівні сучасних вимог підготовку
національних збірних команд з видів спорту та їх успішний виступ
на чемпіонатах і першостях Європи, світу, всесвітніх універсіадах,
зимових та літніх Олімпійських та Параолімпійських іграх.

Держкомспорт України, Рада
міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні
адміністрації разом із спортивними
товариствами і відомствами,
національними федераціями з видів
спорту

1999-2005 роки

19. Забезпечувати збереження та підвищувати ефективність
діяльності спортивних шкіл, училищ, ліцеїв фізичної культури та
олімпійського резерву, відновлення роботи регіональних, відомчих
та міжвідомчих центрів олімпійської підготовки, зміцнення їх
матеріально-технічної бази.

Держкомспорт України, Міносвіти
України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські державні
адміністрації разом із спортивними
товариствами і відомствами,
національними федераціями з видів
спорту

1999-2005 роки

20. Сприяти формуванню системи спортивних клубів різних форм
власності.

Держкомспорт України, Міносвіти
України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські державні
адміністрації

1999-2005 роки

21. Привести у відповідність із сучасними вимогами і
потребами підготовки спортсменів високого класу та резерву режим
роботи спеціалізованих та дитячо-юнацьких спортивних шкіл, училищ
фізичної культури та олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної
майстерності, центрів олімпійської підготовки.

Держкомспорт України, Мінпраці
України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські державні
адміністрації

1999-2000 роки

II. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА СПОРТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ
НАСЕЛЕННЯ ІЗ СПЕЦИФІЧНИМИ ПРОФЕСІЙНИМИ ТА
ФІЗИЧНИМИ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ

Фізична підготовка у Збройних Силах України
та інших військових формуваннях

Фізична підготовка військовослужбовців, особового складу
правоохоронних органів, прикордонних військ та інших військових
формувань грунтується на потребі розвивати професійно важливі
навички та якості, необхідні у бойовій діяльності, оволодінні
зброєю, сучасною бойовою технікою, їх ефективному використанні,
здатності витримати великі фізичні та нервово-психічні
навантаження. Вона спрямована на безумовне забезпечення фізичної і
психологічної готовності контингенту до бойової і службової
професійної діяльності та здійснюється шляхом гармонійного
поєднання передових форм спортивно-масової роботи та фізичної
підготовки.

Основними напрямами цієї діяльності є:

організація роботи з визначення рівня загальної та
спеціальної фізичної підготовки військовослужбовців, працівників
правоохоронних органів та прикордонних військ, а також інших
військових формувань;

організація підготовки і перепідготовки фахівців з вищою
освітою за спеціалізацією "Фізична підготовка у Збройних Силах
України";

вдосконалення системи фізичної підготовки у вищих навчальних
закладах;

розроблення нової та вдосконалення існуючої нормативної та
програмно-методичної бази, введення класності та
освітньо-кваліфікаційних характеристик фахівців з фізичної
підготовки у Збройних Силах України, внутрішніх військах
Міністерства внутрішніх справ України та інших військових
формуваннях;

вдосконалення системи фізичної підготовки
військовослужбовців, особового складу правоохоронних органів та
військових формувань з урахуванням специфіки їх професійної
діяльності;

збереження, утримання, реконструкція та дальший розвиток
навчально-матеріальної бази, її ефективне використання;

реформування системи взаємодії органів виконавчої влади в
галузі фізичної культури і спорту, освіти, охорони здоров'я з
відповідними структурними підрозділами Збройних Сил України з
метою забезпечення високого рівня фізичної підготовки допризовної
і призовної молоді.

Заходи

22. Ввести в дію у військових формуваннях відомчі настанови з
фізичної підготовки.

МВС України, СБУ, Національна
гвардія України, Держкомкордон
України, МНС України

1999 рік

23. Ввести у підпорядкованих вищих навчальних закладах усіх
рівнів акредитації державний та вступний іспит з фізичної
підготовки як окремої дисципліни та включити її до переліку
нормативних дисциплін.

Міноборони України, МВС України,
СБУ, Національна гвардія України,
Держкомкордон України та інші
центральні органи виконавчої влади,
що мають військові формування

1999 рік

24. Визначити потребу у кваліфікованих кадрах спеціалістів з
фізичної підготовки для різних військових формувань.

Міноборони України, Міносвіти
України, МВС України, СБУ,
Національна гвардія України,
Держкомкордон України та інші
центральні органи виконавчої влади,
що мають військові формування,
Держкомспорт України

1999 рік

25. Опрацювати та запровадити модель організації
перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з фізичної
підготовки і спорту для різних військових формувань на базі
Українського державного університету фізичного виховання і спорту.

Держкомспорт України, Міносвіти
України, Міноборони України, МВС
України, СБУ, Національна гвардія
України, Держкомкордон України та
інші центральні органи виконавчої
влади, що мають військові
формування

2000-2002 роки

26. Організувати підготовку спеціалістів вищої кваліфікації з
фізичної підготовки у Збройних Силах України на базі Українського
державного університету фізичного виховання і спорту.

Держкомспорт України, Міноборони
України, СБУ, Національна гвардія
України, Держкомкордон України та
інші центральні органи виконавчої
влади, що мають військові
формування

1999-2005 роки

27. Включити до єдиної спортивної класифікації
військово-прикладні та службово-прикладні види спорту та вправи.

Держкомспорт України, Міноборони
України, МВС України, СБУ,
Національна гвардія України,
Держкомкордон України та інші
центральні органи виконавчої влади,
що мають військові формування

1999 рік

28. Під час складання проектів Державного бюджету України
передбачити кошти для фізичної підготовки та проведення спортивної
роботи серед військовослужбовців та осіб рядового і начальницького
складу органів внутрішніх справ.

Мінфін України, Мінекономіки
України, Міноборони України, МВС
України, СБУ, Національна гвардія
України, Держкомкордон України та
інші центральні органи виконавчої
влади, що мають військові
формування

1999 рік

29. Опрацювати та запровадити систему державного контролю за
якістю підготовки молоді до служби у Збройних Силах України.

Міноборони України, Держкомспорт
України, Міносвіти України, МОЗ
України, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські державні
адміністрації

2000 рік

Фізкультурно-оздоровча, реабілітаційна та
спортивна діяльність серед інвалідів

Фізична культура і спорт серед інвалідів є складовою частиною
фізкультурного руху України, що об'єднує соціально-демографічні
групи населення з різними формами вад, є одним з важливих напрямів
соціальної політики держави і забезпечує реалізацію прав громадян
України, які мають певну ступінь втрати здоров'я, на зайняття
фізичною культурою і спортом, досягнення вищих спортивних
результатів та їх відповідну оцінку суспільством і державою.

Основними напрямами розвитку фізичної культури і спорту серед
інвалідів є:

фізичне виховання, фізкультурно-оздоровча і реабілітаційна
робота у навчально-виховній сфері, спрямовані на закладення основ
фізичного та духовного здоров'я і реабілітацію втрачених функцій
організму дітей-інвалідів у дошкільних навчальних закладах,
учнівської та студентської молоді в навчальних закладах освіти
усіх рівнів, визнання фізичного виховання обов'язковою дисципліною
у дошкільних закладах освіти, у спецшколах-інтернатах для дітей з
фізичними і психічними вадами, у будинках інвалідів та інших
спеціалізованих закладах для інвалідів;

впровадження у виробничу сферу, інші сфери життєдіяльності
фізкультурно-оздоровчих і реабілітаційних занять залежно від
нозології інвалідності, особливостей праці та стану фізичного
розвитку особи, групових та індивідуальних форм організації
фізкультурно-оздоровчих, реабілітаційних і спортивних заходів за
місцем проживання та відпочинку, в санаторно-курортних закладах і
на туристичних базах;

адаптація різних форм фізкультурно-оздоровчої та
реабілітаційної роботи відповідно до потреб інвалідів;

створення цілісної системи підготовки у спорті вищих
досягнень, що сприяла б розвитку видів спорту, в яких
спортсмени-інваліди можуть досягти високих результатів на
вітчизняних та міжнародних змаганнях;

Поиск по сайту: