Наукові погляди та творчі здобутки провідних українських документознавців

В Україні виходить низка фахових часописів, у яких дослідники мають

можливість оприлюднити результати своїх наукових розвідок: «Студії з архівної справи та документознавства» (видавець – УНДІАСД, головний редактор –професор С. Г. Кулешов (головними редакторами були також професори В. П. Ляхоцький та І. Б. Матяш); «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія» (видавець – НАКККіМ, головний редактор – профессор М. С. Слободяник); «Вісник Харківської державної академії культури» (видавець – ХДАК, головний редактор – професор В. М. Шейко); «Бібліотечний вісник» (видавець – НБУВ, головний редактор – академік НАН України О. С. Онищенко); «Вісник Книжкової палати» (головний редактор – профессор М. І. Сенченко).

В Україні сформувалися дві документознавчі школи, лідерами яких є

С. Г. Кулешов і М. С. Слободяник. До наукової школи С. Г. Кулешова в основному входять дослідники, що працюють в архівній системі України. Спираючись на вітчизняну практику, ця школа активно розвиває традиційні для колишнього СРСР напрями документознавчих досліджень. У межах цієї наукової школи успішно захистили кандидатські дисертації І. Є. Антоненко, О. М. Загорецька, Н. О. Леміш, Ю. І. Палеха, С. В. Сельченкова, Н. М. Христова.

До наукової школи М. С. Слободяника переважно входять дослідники, що

працюють у вищих навчальних закладах України. Ця школа в основному роз-

виває інформаційну концепцію документознавства, приділяючи значну увагу

дослідженню ролі електронних документів у розвитку системи соціальних комунікацій. У межах даної школи захистили кандидатські дисертації та успішно працюють на терені документознавства кандидати наук О. Б. Виноградова, М. В. Вилегжаніна, О. М. Збанацька, О. А. Кравцова, І. О. Петрова, В. В. Рудюк, Ю. П. Якимюк (Юхименко); О. А. Політова (науковий керівник О. Б. Виноградова).

Розвитку теорії документознавства присвячено фундаментальні моногра-

фії і докторські дисертації В. В. Бездрабко, С. Г. Кулешова,

Г. М. Швецової-Водки.

Монографічний рівень викладу матеріалу властивий підручникам Н. М. Кушнаренко і Г. М. Швецової-Водки, які ґрунтуються на авторському баченні науки про документ. Відзначимо, що наявність значної кількості підручників і навчальних посібників з документознавства, які ґрунтуються на прямо протилежних концептуальних поглядах, суттєво ускладнює засвоєння навчального матеріалу студентами. Очевидно, настав час для створення підручника, в якому було б викладено усталене знання і проаналізовано різницю у концептуальних підходах до документознавства провідних українських та зарубіжних вчених.

Сучасний рівень українського документознавства у значній мірі відобра-

жає українська архівна енциклопедія. Високо оцінюючи цей важливий проект, слід відзначити, що з переважної більшості дискусійних питань документознав ства у ньому на енциклопедичному рівні відображено лише позицію провідних співробітників УНДІАСД.

У той же час у сучасному українському документознавстві розвиваються

чотири концепції – «архівно-діловодна» (С. Г. Кулешова), «інфо-

рмаційна» (М. С. Слободяника), «ноокомунікаційна» (Г. М. Швецової-Водки), «бібліотекознавча» (Н. М. Кушнаренко). Суттєвим є внесок у формування історіографії документознавства В. В. Бездрабко. Українські вчені активно відгукнулися на пропозицію знаного російського вченого Ю. М. Столярова, щодо необхідності паралельного розвитку двох наук про документ – документознавства і документології. Обговорення публікацій Ю. М. Столярова привело до поляризації позицій провідних українських дослідників. Однією з причин такого становища є те, що ініціатор обговорення професор Ю. М. Столяров, по суті, обмежився лише постановкою проблеми. Він не окреслив меж документології, не обґрунтував її об’єкт, предмет, структуру, функції, коло документологічних досліджень. Це, безумовно, ускладнило обговорення даної проблеми. Проте діапазон оцінки ідеї Ю. М. Столярова виявився досить широким – від повної підтримки і спроби подальшого розвитку у працях його учениць Н. М. Кушнаренко та А. А. Соляник – до умовного сприйняття цієї пропозиції С. Г. Кулешовим. Значну увагу аналізу документології приділено у працях М. С. Слободяника, який здійснив спробу визначення структури, об’єкта, предмета документології та проблемного поля документологічних досліджень. Розвиваючи документологічну складову науки про документ, М. С. Слободяник категорично заперечує проти базової ідеї Ю. М. Столярова і Н. М. Кушнаренко щодо паралельного існування документознавства і документології, і вважає ці терміни синонімічними. Значну увагу аналізу документології приділяє професор Г. М. Швецова-Водка. Проте спроба визначити документологію як комплекс наук про документ та запропонована структура цього комплексу викликає досить серйозні заперечення. Плідну спробу аналізу існуючих концепцій документології здійснила В. В. Бездрабко/ Великі перспективи має пропозиція професора Г. В. Папакіна щодо формування документознавчої герменевтики. Значну увагу провідні українські документознавці приділяють розвитку методології документознавства/ Суттєву роль у підвищенні рівня методологічної

підготовки фахівців відіграла «Школа молодого дослідника», проведена на сторінках журналу «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія».

Характерною рисою вітчизняного документознавства є висока активність

обговорення нагальних проблем розвитку науки, що зумовлює творчі дискусії між провідними вченими. Слід відзначити активну участь у дискусіях, що в основному відбуваються на сторінках журналу «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія», наших російських колег Е. О. Плешкевича і Ю. М. Столярова.

Поиск по сайту: