Правове регулювання страхування в Україні

Страховий ринок у будь-якій країні, у тому числі й в Україні, розвивається в рамках, встановлених державою. Не є таємницею, що страхування в нашій державі поки що не користується належним авторитетом і попитом. На сьогодні в Україні реалізація державної політики щодо розвитку страхового ринку та його державно-правове регулювання здійснюються через відповідну систему органів законодавчої, виконавчої та судової влади.

Правове регулювання страхового бізнесу характеризується певними закономірностями і визначається конкретними історичними передумовами. Передусім, суб'єктами правового регулювання страхового бізнесу є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та відомчі органи відповідної компетенції.

Закон України "Про страхування" було викладено у новій редакції від 4 жовтня 2001 р. З 2001 р. у страховому бізнесі почала розвиватися його правова регламентація. Зокрема, ВРУ прийняла низку законодавчих актів, які дали поштовх до розвитку страхової діяльності. Ними є: Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2001 р.), Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" (2003 р.), Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" (2003 р.), Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (2004 р.), Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо черговості задоволення вимог страхувальників у разі ліквідації страховика" (2008 р.) тощо.

Постанови Кабінету Міністрів України у системі правового регулювання страхового бізнесу визначають основні умови та порядок проведення окремих видів обов'язкового страхування, зокрема: обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, обов'язкового страхування врожаю, обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідні постанови регулюють порядок здійснення перестрахування у страховика-нерезидента, діяльність страхових посередників та аварійних комісарів, визначено особливості функціонування товариств взаємного страхування. Окремою Постановою Уряду України встановлюють величину плати за надання ліцензії на здійснення конкретного виду страхування. Спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у системі регламентації страхового бізнесу є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, яка розробляє і затверджує обов'язкові до виконання нормативно-правові акти, якими є: розпорядження, положення, методики, правила, які не суперечать законам та деталізують ті чи інші законодавчі норми. Особливе місце посідають правила страхування, які обов'язково реєструє Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг при видачі ліцензії направо здійснення певного виду страхування

1 61.Поняття та тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні

М.туризм-вид підприємницької д-ті, який передбачає над-ня широкого комплекту туристичних послуг з метою задов. потреб інонац. Туристів. Види міжнародного туризму: турист-й - лікув-я, відпочинок; науковий - участь в міжн. семінарах, конгресах; діловий - поїздки для провед-я комер. переговорів; етнічний - поїздки для зустрічі з родичами. Впровадження нової інформ-ї сис-ми у ту­рис. бізнесі.

Україна має досить непогані передумови розвитку туризму, які умовно можна віднести до двох ключових категорій:

· природний потенціал — рекреаційні та лікувальні можливості, краєвиди (узбережжя Чорного та Азовського морів, річкові та озерні пляжі, гірські бази в Карпатах та кримських місцевостях, лікувальні курорти, джерела мінеральних вод, лісопаркові зони та ін.);

· національна культурно-історична спадщина, яка становить інтерес для ознайомлення з нею, передусім у Києві, Львові, Чернігові, Одесі, а також у Запоріжжі, Полтаві, Кам’янці-Подільсь­кому, Ужгороді та інших містах.

Науково-промисловий потенціал України становить базу для розвитку наукового та ділового туризму. Зокрема, слід відзначити наукову інфраструктуру Національної академії наук України, інших науково-дослідних закладів, а також наявність багатьох промислових, навіть агропромислових підприємств, які перебувають в авангарді високотехнологічного виробництва.

Наявність великої української діаспори становить собою значущу передумову етнічного туризму.

Різні регіони, міста та місцевості держави потенційно мають різні передумови розвитку міжнародного туристичного бізнесу.

Регіональним лідером у галузі міжнародного туризму в Україні є місто Київ. Великий туристичний потенціал пов’язаний із архітектурною красою та історико-культурним надбанням Львова.

Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, так і для України, на перспективу, сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою коливатиметься в межах 60 % в загальних обсягах турпотоків.

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля.

Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.
Основними проблемами туристичної галузі в Україні є:

невідповідність туристичної інфраструктури міжнародним стандартам;

незначний обсяг інвестицій;

низький рівень надання туристичних та транспортних послуг.

Комплексне розв'язання проблеми сприятиме розвитку туристичної інфраструктури, збільшенню кількості туристів, що позитивно позначиться на іміджі України Туризм в Україні зможе розвиватися лише за умови існування державної програми розвитку туризму, Термін дії попередньої програми закінчився в 2010році, а нової поки що немає.

Україна має досить непогані передумови розвитку туризму, які умовно можна віднести до двох ключових категорій:

· природний потенціал — рекреаційні та лікувальні можливості, краєвиди (узбережжя Чорного та Азовського морів, річкові та озерні пляжі, гірські бази в Карпатах та кримських місцевостях, лікувальні курорти, джерела мінеральних вод, лісопаркові зони та ін.);

· національна культурно-історична спадщина, яка становить інтерес для ознайомлення з нею, передусім у Києві, Львові, Чернігові, Одесі, а також у Запоріжжі, Полтаві, Кам’янці-Подільсь­кому, Ужгороді та інших містах.

Науково-промисловий потенціал України становить базу для розвитку наукового та ділового туризму. Зокрема, слід відзначити наукову інфраструктуру Національної академії наук України, інших науково-дослідних закладів, а також наявність багатьох промислових, навіть агропромислових підприємств, які перебувають в авангарді високотехнологічного виробництва.

Наявність великої української діаспори становить собою значущу передумову етнічного туризму.

Різні регіони, міста та місцевості держави потенційно мають різні передумови розвитку міжнародного туристичного бізнесу.

Регіональним лідером у галузі міжнародного туризму в Україні є місто Київ. Великий туристичний потенціал пов’язаний із архітектурною красою та історико-культурним надбанням Львова.

Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, так і для України, на перспективу, сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою коливатиметься в межах 60 % в загальних обсягах турпотоків.

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля.

Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.
Основними проблемами туристичної галузі в Україні є:

невідповідність туристичної інфраструктури міжнародним стандартам;

незначний обсяг інвестицій;

низький рівень надання туристичних та транспортних послуг.

Комплексне розв'язання проблеми сприятиме розвитку туристичної інфраструктури, збільшенню кількості туристів, що позитивно позначиться на іміджі України Туризм в Україні зможе розвиватися лише за умови існування державної програми розвитку туризму, Термін дії попередньої програми закінчився в 2010році, а нової поки що немає.

Поиск по сайту: