ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТВОРЧИЙ ЕТАП

У творчій групі, яка готує телевізійний продукт, редактору належить чи не найголовніша роль. Робота телевізійного редактора починається задовго до того, як глядач побачить готовий продукт. Телевізійне редагування – процес творчий, його великою мірою визначають індивідуальні особливості та смаки редактора. Тим не менш на практиці склалася певна методика редагування, знання якої необхідне кожному редактору.

Редагування телепередачі передбачає три важливі етапи:

1) організаційно-творчий (планування, робота з автором над передачею);

2) редакторський аналіз, літературне редагування програми (робота з автором, що працює в кадрі, редагування сценарію передачі, участь редактора у підготовці передач у прямому ефірі);

3) виробничий етап – специфічний процес роботи телевізійного редактора у прямому ефірі.

Організаційно-творчий етап включає в себе власне організаційний аспект, тематичне планування, а також роботу з автором і (у специфічних випадках) режисером.

& Організаційна частина передбачає вибір об'єктів показу, контроль за домовленостями з підприємствами, установами, які є джерелом відеоматеріалу, пошук героїв випуску.

& Тематичне планування дає можливість відібрати найбільш раціональні й актуальні теми випуску, дозволяє систематично і поглиблено опрацьовувати їх. Відбір тематики обумовлюється такими факторами, як специфічні особливості телебачення ("ефект присутності", оперативність, одночасне охоплення масової аудиторії, видовищність), показник аудиторії, умови перегляду тощо. Розрізняють перспективний, місячний, тижневий і поточний плани.

& Після того, як тема визначена, починається активний етап співпраці автора і редактора. Обговорюються найскладніші аспекти, уточнюється коло джерел, визначається найкращий варіант побудови матеріалу задля максимально повного розкриття теми.

А тепер детальніше зупинимося на організаційно-творчому етапі редагування телевізійної передачі, тобто матеріалу, що відрізняється від книги чи газетної статті, у яких редактор має справу тільки з текстом.

Телевізійному редактору приходиться працювати не тільки з текстовим матеріалом, але ще і з відеорядом, домагаючись необхідного поєднання слова і зображення. Ця обставина вимагає від нього знайомства з основами телережисури, а також з технічними можливостями телебачення.

Обсяг організаційної роботи на всіх етапах підготовки телевізійної передачі значно більше, ніж при підготовці до публікації книги чи газетної статті, і містить у собі комплекс різноманітних дій: вибір автора, добір об'єктів показу, домовленість з організаціями чи установами, що будуть показані в передачі, підбір образотворчого матеріалу, пошук учасників і т.п. Як бачимо, функції редактора на телебаченні дещо видозмінені та ускладнені. От чому діяльність телевізійного редактора визначають як літературно-організаторську. Але у зв’язку з цим постає питання: чи не підмінює телевізійний редактор режисера, оператора, художника, адміністратора?

Таке питання на перший погляд може здатися правомірним. Якість передачі залежить від того, наскільки добре кожен учасник творчого колективу (команди) виконує свою справу. Редактор тут виступає як особа, що організовує, направляє і зводить воєдино роботу всіх учасників команди в інтересах досягнення спільної мети - високого професійного рівня передачі і тому повною мірою несе відповідальність за неї.

Це важливо в документальному телебаченні, особливо в прямому ефірі, де редактор має справу з "непідготовленим", незафіксованим словом і де головне - розкрити тему, правильно виявити зміст передачі. Зрозуміло, у художньому мовленні роль редактора не менш відповідальна, однак тут функції керівника творчої групи належать, як правило, режисеру-постановнику.

Таким чином, важливість і відповідальність задач редактора на телебаченні ставить його перед необхідністю не тільки володіти майстерністю редагування, але й професійно розбиратися в питаннях телевізійної драматургії, основах ораторського мистецтва, знати технологію підготовки передачі, вміло вибирати і використовувати зображально-виразні засоби екрана. Немаловажна вимога до телевізійного редактора – уміння встановлювати контакт із людьми. Оскільки організаційна частина займає значне місце в його діяльності, своєчасна і чітко проведена підготовча робота на всіх етапах позитивно позначається на якості передачі.

Організаційна робота особливо істотна в оперативних передачах і масових програмах: трансляціях, святкових вечорах, конкурсах, шоу тощо. Тут необхідно правильно підібрати учасників, познайомитися з ними, довідатися (наскільки можливо) про їх характери, особливості, розташувати до себе, пояснити загальне завдання і конкретну задачу кожного з них.

У зв'язку з тим, що редактору на телебаченні приходиться вирішувати найрізноманітніші завдання, кількість етапів його роботи значно збільшується. Причому етапи, загальнообов'язкові при редагуванні будь-якого матеріалу, в умовах телебачення відрізняються певними особливостями. Зупинимося на них.

Підготовчий етап для телевізійного редактора починається з розробки теми. Відбирається матеріал, найбільш продуктивний для телебачення, тобто такий, який дозволяє максимально використовувати переваги телебачення, його можливості і специфіку. При цьому редактор керується кількома моментами:

& особливими властивостями телебачення: видовищністю, "ефектом присутності", оперативністю, одночасним охопленням багатомільйонної аудиторії;

& взаємодією телебачення з іншими засобами масової інформації;

& специфікою телевізійного показу. Одноразовість передач (на відміну від газети, до якої читач може повернутися не один раз) зменшує можливість ефективного сприйняття. Компенсацією цього в документальній телевізійній передачі повинні бути ясність викладу, чітка організація матеріалу, аргументованість і підкріплення слова переконливим відеорядом;

& сталістю аудиторії, можливістю систематично спілкуватися з нею (постійне місце передач у сітці віщання, рубрики, серії, цикли);

& розмаїтістю телевізійної аудиторії, що включає в себе глядачів різного віку, усіх рівнів освіти, усіх соціальних і професійних груп.

Редактор розглядає заявки, пропозиції, проекти журналістів, власних і позаштатних кореспондентів, представників творчих союзів, фахівців. На цьому ж етапі вибираються виразні засоби, що дозволяють щонайкраще донести тему до глядача.

Майже за двадцять років в Україні була зруйнована державна монопольна система телерадіомовлення. Це призвело до створення великого числа недержавних теле- та радіокомпаній. Тому сьогодні важливо уникати дублювання не тільки між різними засобами масової інформації (преса, радіо, телебачення), але й усередині галузі (наприклад, у телебаченні між Інтером, 1+1, ТЕТ, Новим каналом, ІСTV, кабельним телебаченням і т.д.). А для цього необхідно, щоб у кожного каналу було "своє обличчя", тобто інформаційні, аналітичні і художні програми мали свої рубрики, своїх ведучих, використовували форми і жанри, що відрізняються від інших. Але, на жаль, не усе вдається. З каналу на канал "кочують" рубрики і переходять журналісти.

Для того щоб проводити свою програмну політику, доцільно виділити великі складені елементи: рубрики, цикли, серії, блоки.

Рубрика поєднує передачі або за тематичною ознакою, або за метою: "Клуб Disney" (Новий канал), "Абсолютно секретно" (НТВ), "Ты не поверишь" (ICTV), "ТСН" (1+1). Передачі, що входять у загальну рубрику, можуть відрізнятися друг від друга за жанром, формою, рівнем оперативності. Поєднуючи тематично однорідний матеріал, рубрика сприяє вибудованості програми і дозволяє глядачу швидше орієнтуватися в різноманітті програми дня. Нарешті, рубрики організовують і направляють глядача, допомагають йому глибше розібратися в передачах, зрозуміти їхній зміст і призначення. Однак нерідко передачі одного змісту поєднуються в різні рубрики, а це дезорієнтує глядача. Тому при підготовці рубрики необхідно витримувати принцип тематичної уніфікації, давати їй точний і ясний заголовок.

Інший важливий складовий елемент програми - цикли. Як правило, у цикл входять передачі одного жанру, найчастіше їх веде той самий автор, у ньому виступають ті самі учасники. Поєднання в циклі тематично різнорідних матеріалів допомагає найбільше повно, логічно послідовно вирішити поставлену задачу. У формі циклу побудовані передачі: "Смехопанорама Эвгения Петросяна" (ОРТ), "Репортер" (Новий канал), "Міста підземного світу" (ІНТЕР). Перевага циклу в тому, що він дає можливість систематично і всебічно досліджувати обрану проблему.

У практиці телебачення отримали поширення програмні блоки, що дозволяють редакції координувати і поєднувати різні передачі в залежності від складу аудиторії протягом дня: ранкові, вечірні блоки ("Підйом" (Новий канал); "Ранок з Інтером" (Інтер); "Времечко" ТВЦ). Блокова структура становить безсумнівний інтерес в умовах одночасного функціонування безлічі каналів, коли навіть рубрики не можуть досить чітко орієнтувати глядача. Блок має низку переваг. Це програма в програмі, адресована, як правило, визначеній частині глядачів, відрізняється вільною, не регламентованою побудовою, розмаїтістю тим, жанрів і форм.

При підготовці програмних блоків варто враховувати, що порядок і розташування окремих матеріалів має закономірності, які можна раціонально використовувати для підвищення ефективності впливу на глядача.

Особливі умови перегляду і стабільність телевізійної аудиторії створюють сприятливі можливості для показу масштабного матеріалу частинами, тобто серіями. Це дозволяє практично необмежено продовжувати час дії і розповідати про події чи явища з максимальною повнотою. На серії зазвичай розбивають фільми, спектаклі, великі передачі, створюючи послідовний в сюжетному відношенні ряд чи групу однакових за часом передач (мультсеріали "Сімпсони" та "Том і Джері" (1+1); "Званый ужин" (ТЕТ).

Найбільшу важливість представляє смислова верстка, тобто відбір матеріалу і розміщення його по ступені соціально-суспільної і політичної значимості відповідно до переважаючого у визначений час дня контингенту глядачів. Наприклад, інформаційні програми "Подробиці", "Репортер", "Вікна-Новини", що збирають найширшу аудиторію, йдуть у постійний час, увечері, коли більшість глядачів уже звільнилися від справ. На цей час редакція має всі необхідні відеоматеріали, пов'язані з поточними подіями і новою інформацією, отриману наприкінці дня. Телевізійні інформаційні програми дають багатомільйонній аудиторії візуальне підкріплення раніше отриманій інформації (зі сторінок газет та радіопередач), а також повідомляють останні новини, використовуючи можливості вечірнього випуску.

Зрозуміло, інформаційні випуски на каналах повинні йти в різний час, щоб не відбирати друг у друга аудиторію і не змушувати її постійно переключати кнопки, що обов'язково позначиться на повноті і точності отриманої інформації.

Жанрова верстка враховує різноманіття сюжетів, особливості їх розміщення в рамках програми. Визначена послідовність матеріалів, те чи інше їхнє поєднання не байдужні для глядачів. Якщо в програмі йдуть підряд кілька виступів, то це неодмінно послабить увагу глядачів. Верстка не тільки визначає послідовність перегляду, але і подає аудиторії готові образні асоціації. Для цього верстку програми в цілому повинен об'єднати "драматургічний хід": відповідне розміщення сюжетів (за подібністю чи за контрастом), певна їх послідовність, співвідношення політичної, економічної, соціальної і культурної тематики.

Ритмічна верстка передбачає використання різноманітних зображувально-виражальних і технічних засобів (телесюжет, пряме включення, зйомки в студії), а також внутрішній темп окремих матеріалів. Порушення закономірностей ритмічної верстки буває не настільки очевидним, як смислової, але і воно помітно впливає на активність сприйняття глядачів.

Поиск по сайту: