ВИРОБНИЧИЙ ЕТАП – СПЕЦИФІЧНИЙ ПРОЦЕС РОБОТИ РЕДАКТОРА ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Виробничий етап телевізійного редагування – це ще один аспект редакторської діяльності на телебаченні, який передбачає такі функції редактора:

& Спільна робота редактора і режисера над начитаним остаточним варіантом сценарію – добір відповідного відеоряду.

& Контроль над записом ведучого в студії.

& Підготовка нового оперативного матеріалу безпосередньо під час монтажу.

& "Підгонка" всіх матеріалів під заданий хронометраж.

Деякі дослідники розрізняють на даному етапі ще таку посаду телередактора, як музичний редактор, а також такі види редагування, як екранне, ефірне і постановочне, що на практиці зараз якщо й застосовуються, то, так би мовити, "за замовчуванням", не виділяючись як окремі ланки загальноредакційного процесу.

А тепер детальніше про виробничий етап редагування.

Остаточно відредагований літературний сценарій надходить до режисера. Починається виробничий етап, коли в підготовці передачі бере участь багато служб. Однак функції телевізійного редактора на цьому не кінчаються. Редакторський етап змінюється постановочним редагуванням, тобто періодом спільної роботи редактора і режисера над екранним утіленням сценарного задуму. Сюди входять добір виконавців, пошуки образотворчого матеріалу, проведення синхронних зйомок.

Хоча редактор, передавши керівництво режисеру, і не виступає на цьому етапі основною фігурою, проте редакторське око корисне і тут. Якщо передача являє собою "прямий" виступ чи бесіду, інтерв'ю, прес-конференцію, то участь редактора на цьому етапі просто необхідна. У цих жанрах слово є основним компонентом, а робота над словом - область редакторської діяльності. Ось чому колективна творчість у "прямих" передачах має певну особливість: контролювати творчий процес в одних випадках може режисер, в інших – редактор. Щоб показати на екрані реальне життя, а не інсценівку режисер-документаліст повинен знати межі й можливості жанру телепубліцистики. З іншого боку, телевізійний редактор, що має справу з екранним твором, має знати основи телевізійної режисури. Таким чином, можна говорити про існуючу тенденцію до злиття в одній особі функцій режисера і редактора. Нерідкі випадки, коли редактор-журналіст виступає в ролі режисера і, навпроти, режисер знімає документальний фільм за власним сценарієм. Подібний досвід виправдує себе при використанні репортажних методів зйомки (наприклад, синхронне інтерв'ю, коментар) чи тоді, коли журналіст повною мірою володіє режисерською майстерністю. В інших же випадках підміна режисерської праці редакторською може привести до зниження художнього рівня передачі. Тому, говорячи про роль редактора на постановочному етапі, ми маємо на увазі творчий союз режисера і редактора в ім'я досягнення єдиної мети.

Узявши літературний сценарій за основу, режисер повинен знайти такі зображувально-виражальні засоби, які б підсилили пластичність образів, матеріалізованих у слові. Це вимагає професійних знань і досвіду, інакше замість екранного втілення ідеї літературного сценарію вийде його буквальна, поверхнева ілюстрація. Практика, коли редактор розписує сценарій на лівий (відео) і правий (текстовий) ряди, обмежує творчі можливості режисера, перетворюючи його в простого виконавця волі редактора й автора. Найбільш удалою варто вважати творчу співдружність редактора і режисера, що виникає на ранніх стадіях підготовки передачі. Як показав досвід, надзвичайно плідна участь режисера у виборі виступаючого й у визначенні завдання автору. Єдність вимог з боку редактора і режисера полегшує всю подальшу роботу над передачею.

У практиці отримали поширення постійні творчі групи (редактор-режисер), і, як правило, результати їхньої роботи набагато кращі, ніж у груп, створених за принципом випадкового підбора. Це пояснюється тим, що в питаннях колективної творчості (а телевізійна передача - плід такої творчості) дуже важливим є єдність думок і поглядів учасників. Вона зміцнює творчий союз і допомагає підвищенню професійного рівня передачі.

При роботі над документальним фільмом творчий процес контролює режисер. Він не може втручатися в подію, але може емоційно інтерпретувати її, використовуючи монтаж, різні плани і т.д. Режисерський сценарій - постановочний план літературного сценарію. Однак це не механічне розкадрування літературного матеріалу, а режисерське його трактування. Екран здатний відтворювати життя у великих масштабах і в той же час зосереджувати увагу глядачів на найтонших відтінках поведінки людей, переживаннях, показувати їхні характери в розвитку з великою повнотою і точністю, відтворювати реальне середовище, у якому вони діють. Це досягається тоді, коли режисер бере участь (разом з редактором і автором) у виборі учасників передачі, визначенні необхідних ситуацій для розкриття характерів героїв і т.д. Усе це дозволяє режисеру точно монтувати "живий матеріал" відповідно до продуманих і вибудованих епізодів. Така співдружність добре позначається на передачі, сприяє всебічному розкриттю її задуму.

Отже, на постановочному етапі завдання редактора полягає в тому, щоб разом з режисером домогтися найбільшої ефективності передачі, творчо реалізуючи всі можливості телевізійного відтворення дійсності.

Наступний етап у роботі телевізійного редактора над передачею - екранне редагування, тобто загальна оцінка передачі на трактовій репетиції й у період запису з метою удосконалення всіх її компонентів (відеоматеріалу, тексту, музичного і шумового оформлення), над якими працюють диктор, музичний оформлювач, звукорежисер, оператори, художник і інші фахівці.

На тракті і записі передача вперше з'являється в готовому вигляді, тому найбільш чітко видно всі її недоліки. На цьому етапі редактор разом з автором і режисером повинен домогтися повної єдності всіх її складових. Нерідко передачі одержують вихід на тракт незадовго до ефіру, що скорочує час, необхідний для доробки матеріалу. Тому редактор повинен дуже точно і чітко виконувати свої обов'язки на всіх попередніх етапах.

Помилкова думка, начебто остаточне редагування передачі доцільно тільки після тракту. Будь-яка недоробка на ранніх стадіях, як правило, збільшує число прорахунків і погрішностей в остаточному варіанті передачі, а часу на їх усунення вже практично не залишається. Трактовий перегляд для автора - своєрідна коректура. Разом з редактором і режисером він бачить передачу в цілому, у взаємодії всіх компонентів, коли легше визначити наявні недоліки. І на цьому етапі редактору варто дотримуватися загального правила: проводити усі виправлення рукою автора, щоб зберегти індивідуальність, своєрідність авторського почерку. Екранне редагування, як і постановочне, являє собою специфічний процес роботи редактора на телебаченні.

У роботі телевізійного редактора може бути ще один етап, хоча він не є обов'язковим для всіх передач. Це ефірне редагування. Необхідність у такому редагуванні виникає найчастіше при прямих репортажах та інших "живих" передачах, коли можливі різного роду несподіванки, не передбачені сценарієм чи сценарним планом. Іноді в ході передачі потрібно скоротити дикторський текст чи текст ведучого, терміново внести в текст зміни і т.д. Звичайно, не можна перелічити усі випадки ефірного редагування. Як би то ні було, але цей етап роботи редактора не може бути виключений з практики.

Поиск по сайту: