РЕДАКЦІЙНА СИСТЕМА ЕПОХИ ІНТЕРНЕТУ

Редакційні системи детермінуються складною інформаційно-комунікативною структурою явищ дійсності, що розвертаються в часі і просторі.

Редакційна система, як і професійне редакційне середовище, що обслуговує її, до якого варто було б додати редакційні ради, редакційні колегії і подібні оргструктури, створені з метою оформлення інформаційних документів різного роду заходів, а також законів, меморандумів, директив і тому подібного, є організаційною формою комунікативної діяльності суспільства.

Редакційна система і професійне редакційне середовище істотно трансформувалися вже з появою електронних ЗМІ, але ще більше з появою Інтернету. Ці трансформації торкнулися самої структури редакційних систем.

Так, наприклад, традиційний поділ видань на періодичні, які працюють з актуальною подієвістю і представляють аудиторії динамічну картину реальності з метою формування ставлення до змін і відкоректованих моделей поведінки, і неперіодичні, які відповідальні за формування базового культурного потенціалу суспільства, що формується завдяки теоретичного і художнього освоєння дійсності членами суспільства, неадекватно відбиває особливості редакцій електронних ЗМІ та веб-видань. Вони актуально подієві, тому що постійно доступні глядачу, слухачу, відвідувачу. Проте ця періодичність (навіть щоденних випусків теленовин) якісно іншого рівня, ніж періодичність газети. Точніше, тут ознака періодичності не є суттєвою і не визначає обличчя інформаційної програми в такій мірі, як частота випусків визначає газету. В Інтернеті ж про періодичність говорити взагалі складно.

Для того щоб визначити місце нових професійних редакторських середовищ у системі ЗМІ, можна скористатися додатковими кваліфікаційними ознаками.

1. Синхронність – асинхронність (ставлення видання до події – відображає характер відтворення інформації: синхронне – повідомлення видається в момент події, асинхронне – час події і повідомлення не співпадають).

2. On-lіne – off-lіne (ставлення видання до читачів – відображує характер зв'язку з читачами: on-lіne – означає інтерактивний процес спілкування, off-lіne – режим взаємодії, при якому споживач отримує вже готовий інформаційний продукт).

3. Інформаційна – комунікаційна (відображує характер продукту: інформаційна означає, що передається інформація; комунікаційна – передається, формується і підтримується комунікація).

Щоб не створилося враження, що відповідно до цієї типології вся паперова преса потрапить в один квадрант: асинхронна, off-lіne, інформаційна, а все інше займуть веб-видання, розглянемо кваліфікаційні ознаки таких газет безкоштовних оголошень «Авізо» чи «Інтерес».

1. Подією для таких газет є зміни на вторинному дрібнотоварному ринку, актуальний стан якого визначає відношення попиту та пропозиції. Періодичність цих газет (щотижневики) достатня, щоб бути впевненим в адекватності відображення газетою актуального стану даного ринку. Отже, мова йде про присутність синхронності стосовно події.

2. Контент газети формується з оголошень її читачів, тобто в процесі спілкування газети і читача. Отже, у наявності онлайновий характер зв'язку.

3. Інформаційний продукт провокує виникнення маркетингових комунікацій, отже, він носить комунікативний характер.

Таким чином, виявилося, що 100%-е друковане видання має властивості, які звичайно приписуються веб-виданням.

Типологія редакційних систем може бути також отримана відповідно до їх орієнтації на певний вид соціальної діяльності. Можна розрізняти редакційні системи ЗМІ, що сприяють функціонуванню і розвитку таких комунікацій: політичних; галузевих і корпоративних; рекламних і маркетингових; макроекономічних; етнічних; релігійних; тендерних; професійних (цехових); наукових; художніх (естетичних); освітніх.

Кожен елемент наведеного списку, у свою чергу, може бути розгорнутий, з урахуванням впливу різних інформаційних зв'язків певного виду діяльності. Наприклад, ЗМІ, що займаються науковими комунікаціями, можна розділити на: науково-дослідні видання (науково-теоретичні журнали); науково-технічні видання; науково-виробничі видання; науково-практичні видання; науково-популярні видання; науково-методичні видання; науково-інформаційні видання; науково-освітні видання.

Крім того, як відзначають фахівці, для забезпечення оптимальності роботи редакцій газет, журналів, програм телебачення і радіо їх співробітники повинні мати вільний доступ до національних і міжнародних джерел інформації. У пострадянський період кількість таких джерел значно зросла. Завдяки міжнародним телевізійним програмам (CNN, CBS, Еuronews, Німецька хвиля), закордонним друкованим ЗМІ, що безперешкодно надходять у країну, міжнародним агентствам преси і, звичайно, Інтернету.

Інтеркультурний і інтернаціональний характер сучасних медіакомунікацій, природно, трансформує діяльність редакційних структур. Зокрема, розглянуті характерологічні ознаки інформаційної взаємодії: синхронність – асинхронність, on-lіne – off-lіne, інформаційне – комунікаційне, повинні сприйматися в рамках глобальної моделі ЗМІ, з усіма витікаючими культурними, ідеологічними наслідками.

Усяке видання, з будь-яким тиражем, на будь-якій мові не може не впливати на глобальний медійний простір і не може існувати незалежно від нього. Тому поступово відмінності між центральною пресою і регіональною знищуються.

Подібна переструктуризація ієрархій медійного простору – один з несподіваних ефектів Інтернету.

Поиск по сайту: