ВИДИ РЕДАГУВАННЯ. Розрізняють наукове, літературне, художнє, технічне редагування

Розрізняють наукове, літературне, художнє, технічне редагування. Під редагуванням розуміють також керівництво підготовкою і випуском видань, програм телебачення, радіо, інтернет-видань.

Чи відноситься до редагування веб-верстка і веб-мастеринг? На це питання однозначну відповідь сьогодні дати складно. З одного боку, веб-образ інформації, що включає дизайн і інтерактивні елементи, є значимою складовою частиною контенту, тобто істотно впливає на зміст публікації, отже, його формування - прерогатива наукового чи літературного редактора. З іншого боку, це саме образ, тобто зона відповідальності художнього і технічного редактора. З третього боку, веб має свою специфіку, яку необхідно враховувати при спеціалізації.

Таким чином, де-факто з'являється ще один вид редагування: веб-редагування, на яке і будуть покладатися основні функції по підготовці веб-сторінок до видання.

Варто також розрізняти, з одного боку, виробництво знань, народження думок, нагромадження практичного досвіду, створення естетичних, етичних і інших цінностей, формування планів, вибір способів і засобів індивідуальних і спільних дій, а з іншого – виробництво масової інформації, що поширює ці продукти інтелектуальної діяльності людей.

Це означає, що створене вченими, письменниками, публіцистами, працівниками мистецтва й інших фахівців може стати здобутком ЗМІ, а може ним і не стати. Тексти рукописів, відеоматеріали, аудіозаписи стають творами ЗМІ тоді, коли вони містяться в тиражах газет, журналів, книг, випусках телевізійних чи радіопрограм, розміщаються на сайтах, зареєстрованих як ЗМІ, знаходячи тим самим масову аудиторію читачів, слухачів і глядачів. Умовою перетворення продуктів інформаційно-комунікативної діяльності в масову інформацію є освоєння цих продуктів масовою аудиторією.

Слід зазначити, що редакція як компонент комунікативної системи ЗМІ не підмінює собою участь у масовому інформаційному виробництві представників релігії, політики, економіки, науки, культури й інших видів діяльності, але, точно так само, як професійна педагогічна діяльність, наприклад, не підмінює собою педагогічну діяльність батьків стосовно своїх дітей, а доповнює її професіоналізмом.

ЗМІ виступають як суспільний інститут, що бере на себе відповідальність за професійну роботу з масовими інформаційно-комунікативними продуктами, виконуючи роль методологічного центра такої роботи.

Засоби масової інформації, таким чином, є центром кристалізації інформаційно-комунікативних діяльностей, що спонтанно розвиваються всередині різних соціокультурних практик. Через те, що кожному виду діяльності властиві свої власні комунікативні функції, засновані на потребах взаємодії між учасниками цієї діяльності, а також між ними і представниками інших видів соціальної активності, то ці потреби детермінують і вид інформаційно-комунікативної практики. Виділяють: економічні, наукові, художні, професійні, соціальні, рекреаційні, педагогічні, виробничі й інші інформаційно-комунікативні практики. При цьому комунікативні функції кожного виду діяльності визначаються як специфікою діяльності, так і ставленням до цієї діяльності суспільства, тобто структурою й образом діяльності. Отже, ЗМІ реалізують результат поєднання особливостей діяльності й особливостей ставлення суспільства до діяльності у формі масової інформації і мовою масової інформації.

З появою Інтернету все вищевикладене потрібно доповнити наступними коментарями.

1. Виробництво масової інформації перестало бути виключним правом професійного журналістського співтовариства.

2. Масова інформація постає як двокомпонентне утворення: 1) інформаційний мовленнєвий компонент; 2) комунікативний компонент. Отже, масова інформація переходить у категорію масової комунікації.

3. Повідомлення отримують гіпертекстову структуру, а через те, що повідомлення – відображення реальності, то ЗМІ допомагають бачити гіпертекстову поліонтологічну сутність реальності. При цьому вони самі перероджуються в систему масових комунікацій, гіпертекстову за своєю природою.

Сфера відповідальності фахівців редакцій поширюється на:

ü організацію інформаційного обміну між авторами продуктів їх інтелектуальної діяльності і тими, хто відчуває потребу в цій інформації;

ü адекватне відображення в контентах масової інформації духовного потенціалу суспільства, стану суспільної й індивідуальної свідомості, умов життя;

ü комунікацію і спільно-творчу діяльність з авторами (джерелами інформації);

ü організацію представництв у підсистемах масової комунікації соціально активних суспільних груп сил з метою формування цілісного інформаційного образу соціальної дійсності;

ü забезпечення необхідного рівня організованості масового інформаційного процесу;

ü реалізацію в процесі масової інформаційної взаємодії не тільки функцій журналістики як типу творчості, але й інших видів діяльності;

ü здійснення інтегративної комунікативної функції засобів масової інформації.

Поиск по сайту: