 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Типові формулювання практичних цілей уроку
|
Читайте также: |
@ Цілі для формування різних мовних компетенцій: Фонетична компетенція:
O формувати рецептивні та продуктивні інтонаційні навички;
O вчити слухати слова (словосполучення, фрази) із звуком [...], повторювати їх, звертаючи увагу на...;
O вчити ставити запитання з підтримкою інтонації питального речення (до малюнка, предметів, погоди тощо);
O вчити ідентифікувати звук, як відомий за певними характеристиками;
O вчити бачити і знати букво-звукові та звуко-буквені відповідності (на прикладах слів);
O вчити диференціювати звуки за відповідними значеннями.
Лексична компетенція:
O вчити учнів вживати нові лексичні одиниці … на рівні понадфразової єдності;
O вчити учнів проявляти активність на етапі презентації нових слів за темою…;
O вчити учнів поєднувати опорні слова із іншими;
O вчити розуміти незнайомі слова на основі контексту;
O ознайомити із значенням, формою, особливостями вживання лексичних одиниць… та вчити правильно їх використовувати в знайомих граматичних структурах на рівні фрази.
Граматична компетенція:
O ознайомити учнів з функцією, формою, особливостями вживання граматичної структури… та вчити правильно використовувати їх на рівні фрази;
O вчити учнів вживати граматичні структури … на рівні однієї фрази;
O навчити ставити запитання загального, спеціального типів;
O формувати навички розпізнавання та розуміння граматичного явища (в аудитивному та письмовому текстах);
O удосконалювати навички вживання граматичної структури в усному мовленні на рівні фрази (відповідно до теми письмового повідомлення).
@ Мета формування комунікативної компетенції у різних видах мовленнєвої діяльності:
Монологічне мовлення:
O навчити розповідати про свій робочий день з опорою на схему;
O формувати навички монологічного мовлення за темою на рівні речення
(мікровисловлювання) з опорою на наочний зразок (наприклад, таблицю);
O розвивати вміння стисло переказувати текст (…);
O вчити розповідати про … в обсязі 7-8 фраз на основі мовленнєвої ситуації з опорою на логіко-синтаксичну схему;
O навчити учнів комбінувати мовленнєві зразки відповідно до комунікативного наміру; на основі логічної схеми;
O навчити запам'ятовувати зразок монологічного висловлювання при аудіюванні;
O навчити переказувати зміст зразка монологічного висловлювання:
близько до тексту, своїми словами, зі скороченням, з розширенням;
O навчити висловлюватися за аналогією при варіюванні опор: надаються зміст і частково мовна форма, надається мовна форма, надається зміст;
O навчити висловлюватися на основі комбінування кількох зразків монологічного мовлення: з опорою на зразок, без опори;
O навчити описувати ……в обсязі…….речень з опорою на логіко- синтаксичну схему (ключові слова, план, план-схему, слайдофільм тощо);
O навчити розповідати про..... з опорою на текст-зразок;
O навчити робити повідомлення на основі мовленнєвої ситуації, обґрунтовувати свої думки;
O навчити висловлювання оціночного характеру, включаючи відзив, характеристику: з опорою на зразок, без опори;
O розвивати вміння стисло переказувати текст;
O навчити коротко реферувати прочитане з визначенням свого ставлення до нього.
Діалогічне мовлення:
O навчити учнів відповідати на запитання різних видів;
O навчити ставити запитання різних видів;
O навчити відповідати реплікою на репліку;
O навчити вести розгорнутий діалог з опорою на діалог-зразок;
O навчити вести розгорнутий діалог без опори;
O навчити починати й підтримувати розмову в стереотипних ситуаціях спілкування;
O навчити стимулювати співрозмовника на висловлювання;
O навчити просити роз'яснень, додаткової інформації;
O навчити вести бесіду в типових комунікативних ситуаціях;
O навчити швидко реагувати на зовнішні стимули;
O навчити демонструвати в бесіді іншомовну мовленнєву активність;
O вчити учнів обмінюватися репліками на рівні діалогічної єдності
«твердження-твердження» на основі мовленнєвої ситуації;
O навчити в разі необхідності ввічливо перервати бесіду і звернутися до співрозмовника за допомогою.
Аудіювання:
O розвивати вміння аудіювати текст, ігноруючи незнайомі слова;
O навчити учнів виділяти й ідентифікувати знайомі елементи (слова, словосполучення, фрази);
O навчити фіксувати серед знайомих елементів значущі;
O навчити поєднувати значущі елементи у смислові віхи;
O навчити здогадуватись про значення окремих незнайомих слів, морфем за їх схожістю з рідною мовою (за контекстом);
O навчити ігнорувати окремі незнайомі елементи тексту, які не сприяють його розумінню в цілому;
O навчити фіксувати значущі смислові віхи тексту і поєднувати їх у смислове ціле (обсяг до 5 фраз);
O навчити утримувати в пам’яті основний зміст прослуханої інформації та демонструвати своє розуміння в той чи інший спосіб;
O навчити зрозуміти у прослухованому повідомленні особистісний смисл;
O навчити розуміти іншомовне мовлення у найбільш типових ситуаціях основних сфер спілкування;
O навчити розуміти найбільш значущу частину інформації.
Читання:
O удосконалювати техніку читання;
O навчити учнів розпізнавати іншомовні графеми і співвідносити їх з відповідними звуками і буквосполученнями, тобто вчити співвідносити графічний образ слова зі звуковим;
O навчити озвучувати іншомовний текст, який не містить незнайомого матеріалу, відповідно до правил читання;
O навчити виразно читати вголос, дотримуючись основних правил вимови, зокрема, інтонувати текст, що не містить незнайомого матеріалу;
O ознайомити з правилом читання літери … і вчити правильно читати слова згідно з правилом;
O навчити з оптимальною швидкістю читати вголос аналогічний текст, наближаючись до швидкості читання рідною мовою;
O розуміти зміст прочитаного тексту;
O навчити читати й розуміти текст, який містить нові випадки вживання знайомого матеріалу;
O навчити читати й розуміти текст, який містить окремі незнайомі елементи;
O навчити читати про себе і розуміти текст, який не містить незнайомого матеріалу;
O навчити читати про себе і розуміти текст, який містить значну кількість незнайомих елементів;
O навчити вилучати всю інформацію з тексту, розуміти його повністю (на рівні значень і смислу);
O навчити вилучати основну інформацію;
O навчити реалізовувати цілеспрямований пошук, використовуючи в разі необхідності довідкову літературу;
O навчити демонструвати своє розуміння прочитаного (переказ, пошук частини тексту відповідно до завдання);
O навчити користуватися двомовним словником для розуміння нових слів з метою вилучення основної (певної) інформації з тексту.
Письмо:
O навчити учнів писати букви (друковані, рукописні);
O навчити писати і читати буквосполучення;
O навчити писати слова згідно з правилами орфографії;
O навчити комбінувати на письмі мовленнєві зразки відповідно до комунікативного наміру на основі логічної схеми;
O навчити запам'ятовувати зразок писемного мовлення при читанні;
O навчити переказувати на письмі зміст зразка писемного мовлення
(близько до тексту, своїми словами, зі скороченням, з розширенням);
O навчити висловлюватись на письмі за аналогією і частковою мовною формою при наступному змісті;
O навчити вислов люв ат ись на письмі з комбінування м кількох зразків
писемного мовлен ня з опорою на зміст, без опори;
O навчити описувати на письмі... в обсязі... речень з опорою на....;
O навчити робити писемне повідомлення на основі мовленнєвої ситуації, обґрунтовуючи свої думки;
O навчити писемного висловлювання оціночного характеру;
O навчити коротко реферувати на письмі прочитане.
Однією із загальних порад при формулюванні практичної, освітньої, розвиваючої, виховної мети бажано вказувати:
ü завдяки якій опорі,
ü на основі змісту якого конкретного матеріалу (підручника, додаткового матеріалу),
ü з використанням яких опор (вербальних, аудіовізуальних),
ü завдяки яких ведучих прийомів планується реалізація цілей.
Планування уроку з іноземної мови
Урок як організаційна одиниця навчання включає незмінні та варіативні компоненти. До незмінних компонентів належать початок уроку, його основна та заключна частини. В межах названих компонентів виділяються варіативні, які залежать від мети занять та етапу навчання (пояснення нового матеріалу, використання засобів наочності, повторення пройденого матеріалу та ін.).
Початок уроку. Його призначення – підготувати учнів до заняття, сформулювати його мету, дати установку. Початком уроку може бути привітання вчителя, запис на дошці дати і теми уроку, обговорення виконаного домашнього завдання. Привітання вчителя часто переходить у бесіду з класом з приводу будь-якої події, погоди тощо. Протягом бесіди вчитель стимулює учнів до обговорення теми уроку та питань, пов’язаних із нею.
Вступна бесіда (її також називають мовленнєвою зарядкою) має заохотити учнів до спілкування на уроці та підготувати перехід до основної частини. Цьому може передувати перевірка домашнього завдання, яка проходить у формі колективного чи індивідуального опитування або бесіди з учнями. Наприкінці вступної бесіди для посилення мотиваційного аспекту навчання формулюється мета уроку, дається установка.
Основна частина уроку. Вона включає пояснення нового матеріалу, його закріплення під час виконання тренувальних вправ, мовленнєву практику, роботу з текстом тощо. Пояснення нового матеріалу може мати індуктивний характер (від спостережень над фактами мови викладач підводить учнів до висновку у вигляді правила, мовної закономірності) або дедуктивний характер (спочатку вивчається правило, яке потім закріплюється через приклади, що ілюструють використання згаданого явища у мові). Це пояснення може бути практичним (наприклад, при ознайомленні з лексико-граматичним матеріалом, коли широко використовуються засоби наочності) та теоретико-практичним. На ознайомлення з новим матеріалом рекомендується відводити лише 10-12 хвилин, тому що більш важливою є подальша робота з цим матеріалом. При вивченні нового матеріалу слід враховувати рівень доступності для сприйняття всіма учнями групи та постійно контролювати його засвоєння.
Прийоми вивчення нового матеріалу залежать від віку учнів та рівня їх мовної підготовки. Наприклад, у молодших школярів обговорення нового матеріалу не викликає інтересу, тому вчитель повинен викласти новий матеріал у вигляді мовленнєвої моделі, включаючи її в контекст розповіді, гри, пісні
тощо.
Заключна частина уроку. Вона включає підведення підсумків уроку, контроль, оцінювання роботи, пропонування завдання додому. Для різних рівнів володіння мовою Державний стандарт наводить типові тести, що дозволяють перевірити рівні володіння системою мови та мовленнєвою діяльності в межах програмного матеріалу.
Ефективність уроку головною мірою залежить від професіоналізму вчителя. Вчитель повинен: ● правильно планувати час уроку (пояснення– закріплення–практика–контроль); ● зрозуміло і цілеспрямовано пояснювати матеріал; ● спрямовувати роботу учнів (відповіді на питання, практика мовлення тощо); ● використовувати прийоми індивідуальної, групової, парної роботи тощо; ● використовувати технічні засоби навчання та засоби наочності; ● стимулювати активність учнів на уроці; ● забезпечувати мотиваційний аспект уроку.
Особливої уваги заслуговує проблема співвідношення мовлення вчителя та учнів. Вчитель повинен більше говорити при поясненні нового матеріалу, під час пояснення завдань, коли він оцінює роботу учнів та оголошує результати. Правильне мовлення вчителя є зразком для наслідування. Але вчитель сам неповинен говорити дуже багато: якщо висловлювання вчителя не вимагають реакції з боку учнів, вони втрачають концентрацію уваги та інтерес до занять. Тому основне правило в роботі з іноземної мови полягає у заохочуванні учнів якомога більше говорити іноземною мовою.
Поиск по сайту: