Психологічні аспекти порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями

До порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями строкової служби відносять глумління і знущання одних над іншими (мається фізична і моральна образа), які переважно здійснюються щодо воїнів першого періоду служби. Таке знущання називається “дідівщиною”. Глум і знущання – це зле висміювання чого-небудь, образа, конкретний образливий вчинок. До 1958 року цими поняттями характеризували викривлення дисциплінарної практики. Потім, до 1976 року, так визначалися відповідні дії будь-яких категорій військовослужбовців. Тільки в подальшому глумами і знущаннями стали називатися переважно конфлікти між військовослужбовцями різних періодів служби. Поряд із ними, на початку 60-х років ХХ ст. почали з’являтися нові поняття – “недотримання статутних правил стосунків з підлеглими” (1967), “нестатутні дії офіцерів” (1969). Згодом ці поняття поширилися на інші категорії військовослужбовців. З’явилися фрази: “неправильні взаємини військовослужбовців старшого періоду служби і молодих воїнів” (1965), “знущання над молодими воїнами, як антистатутні, антигромадські дії відсталих елементів” (1970), а з 1976 року – “нестатутні взаємини військовослужбовців старшого періоду служби і молодих солдатів”.

У 1983 році до порушень статутних правил взаємин були знову віднесені викривлення дисциплінарної практики офіцерами. З 1987 року з’явилася тенденція зводити їх до знущань над товаришами по службі. З кінця 1988 року порушення статутних правил взаємин все частіше стали ототожнюватися з “дідівщиною”.

На початку 90-х років ХХ ст. порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями характеризувалися такими рисами:

§ стійкою системою поглядів, що виражалася свого роду ідеологією “нестатутних взаємин”, яку, практично, підтримує переважна більшість військовослужбовців строкової служби (призовники евентуально очікують посягання на них і, коли зіштовхуються з ним, терплять, потім самі нерідко стають кривдниками), що сприяє живучості казармених хибних традицій;

§ детальною регламентацією “прав і обов’язків”, виражених характерним повсякденним паразитуванням одних військовослужбовців за рахунок інших;

§ приховуванням ряду фактів порушень статутних правил взаємин практично на всіх рівнях, круговою порукою в підрозділах;

§ невмінням частини офіцерів, прапорщиків і сержантів боротися з порушеннями статутних правил взаємин;

§ швидкістю відновлення, легкістю видозміни їх там, де вони, здавалося б на перший погляд, були викорінені.

Саме така “спадщина” дісталася ЗС України, які формувалися, і супроводжує, на жаль, всі етапи їх розбудови, реформування і розвитку.

Більшість фактів насильства серед особового складу викривається лише тоді, коли вони пов’язані зі спричиненням тілесних ушкоджень і потерпілі вимушені звернутися до медичних установ за допомогою. Ці небезпечні тенденції викликають невдоволеність у суспільстві, формують недовіру до Збройних Сил, створюють перешкоди процесу реформ у військовій сфері, знижують чи зводять нанівець мотивацію військової служби у призовників.

За даними соціологічного дослідження, проведеного у квітні 2000 року Головним управлінням виховної роботи Міністерства оборони України за методичної допомоги військової колегії Верховного Суду України, 49,3% опитаних вказали на те, що під час порушення щодо них статутних правил взаємин поруч знаходилися військовослужбовці старших періодів служби. На присутність при цьому сержантів посилалися 29,3%, прапорщиків – 14,7%, офіцерів – 6,7%. З іншого боку, кожен п’ятий респондент повідомив, що сам ображав товаришів по службі, і ці факти були відомі військовослужбовцям старших періодів служби (61% випадків), сержантам (18,6%), прапорщикам (9%), офіцерам (11,4%). При цьому 44% цих військовослужбовців зізналися, що не були покарані за вчинене. Лише 12% повідомлень потерпілих про факти насильства стали підставою для застосування до винних заходів дисциплінарного характеру: за 0,8% повідомленнями потерпілихпритягнуто до кримінальної відповідальності, а за 30,3% – все закінчилося простим обговоренням у колективі. Тому 57% повідомлень про застосоване насильство залишилося без будь-якого реагування, а реагування на решту повідомлень не можна визнати задовільним, про що відверто вказали 38% загальної кількості опитаних.

Порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями – це різноманітні протиправні моральні, фізичні, психологічні та інші форми дій одного військовослужбовця (або групи військовослужбовців) щодо іншого, які здійснюються систематично або одноразово із корисних мотивів з метою досягнення певних привілеїв, незаконних пільг, “казарменого комфорту”, задоволення егоїстичних потреб за рахунок інших воїнів або тих, хто не в змозі за себе постояти.

Основними їх різновидами можуть бути:

§ образи чи насильницькі дії начальника до підлеглих (або навпаки) чи молодшого щодо старшого (або навпаки): словесні образи, погрози застосування сили, завдання тілесних ушкоджень тощо;

§ зловживання командиром (начальником) своїм службовим становищем або перевищення ним своїх повноважень: побиття, викривлення практики використання дисциплінарної влади, незаконні правові обмеження тощо;

§ глум воїнів старшого періоду служби над воїнами, як правило, першого періоду служби, а також над воїнами, які мають певні фізичні та інші вади.

Для профілактичної роботи командирів (начальників) слід знати можливі види порушень статутних правил у взаєминах між військовослужбовцями, причини їх виникнення і методи роботи щодо їх профілактики.

Для ефективної профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями командирам (начальникам) слід знати тих військовослужбовців, які можуть бути ображеними. Це, як правило, воїни:

§ з адаптаційно-астенічними розладами, які перебували до призову в армію на обліку у нервово-психічних диспансерах;

§ з нервово-психічною нестійкістю (вони часто звертаються зі скаргами невротичного характеру або мають схильність до девіантної поведінки);

§ з тяжкими травмами головного мозку, які перенесли до призову до лав Збройних Сил;

§ з компенсованими наслідками травматичних уражень нервової системи;

§ з інфекційними та інтоксикаційними захворюваннями нервової системи, які вони перенесли до призову до лав Збройних Сил;

§ з деякими соматичними захворюваннями;

§ які відстають у навчанні;

§ педагогічно занедбані;

§ фізично послаблені.

Основними ознаками наявності порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями у підрозділі, як правило, є:

§ неохайний зовнішній вигляд солдатів першого періоду служби, їх пригнічений психічний стан, відсутність у них окремих елементів обмундирування;

§ замкнутість молодих солдатів;

§ “добровільне” їх розташування у незручних місцях;

§ постійна зайнятість молодих солдатів якимись роботами, особливо – у вільний від служби час, під час відпочинку і проведення в підрозділі заходів дозвілля;

§ громадська пасивність, небажання йти у звільнення, клуб;

§ постійне перебування молодих солдатів у добовому наряді у вихідні і святкові дні;

§ наявність на їх обличчі та тілі ознак побиття, приховування травм тощо.

Наприклад, основними проявами порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями строкової служби у виконанні розпорядку дня можуть бути:

а) на підйомі воїни старшого періоду:

§ діють у залежності від обставин;

§ останніми стають у стрій;

§ коли холодно, вони залишаються у казармі прибиральниками, навіть якщо не призначалися напередодні;

§ коли тепло, вони діють навпаки;

б) на фізичній зарядці воїни старшого періоду:

§ ухиляються від неї;

§ ховаються у різних місцях (у клубі, їдальні, підвалі тощо);

§ займаються демонстративно окремо від підрозділу;

в) після прибуття з зарядки воїни старшого періоду:

§ повільно застеляють ліжко, якщо це за них не роблять молоді воїни;

§ повільно йдуть умиватися (часто у натільній білизні), де в умивальнику за кожним із них закріплений свій кран для вмивання;

§ примушують молодих воїнів застеляти свої ліжка, чистити їх чоботи, пряжки;

г) на ранковому огляді: перевіряються, як правило, тільки молоді воїни, їм робляться зауваження. Воїни старшого періоду “пильно” за цим слідкують;

ґ) під час приймання їжі воїни старшого періоду:

§ заходять в їдальню останніми;

§ примушують молодих воїнів стояти доти, поки вони не сядуть;

§ примушують роздавальника їжі спочатку обслуговувати їх, а тільки потім – молодих;

§ самі беруть м’ясо, масло, рибу, цукор, і при цьому часто-густо обділяють молодих солдатів;

§ сідають ближче до вікна, стіни, подалі від командирів;

§ посилають молодих воїнів за додатковими порціями;

§ піднімаються із-за столу останніми і, як правило, не прибирають посуд за собою тощо;

д) у строю воїни старшого періоду:

§ займають місце в середині строю або позаду;

§ під час стройового кроку вони тягнуть ногу;

§ б’ють молодих солдатів по ногах, нирках, ребрах та ін.;

§ примушують молодих воїнів голосно вітатися з командирами і співати на вечірніх прогулянках;

е) на навчальних заняттях воїни старшого періоду:

§ займають, як правило, останні ряди;

§ тільки демонстративно виконують нормативи навчальної діяльності;

є) на тактико-спеціальних заняттях і навчаннях воїни старшого періоду:

§ як правило, виконують бойові нормативи без страховки;

§ виконують нормативи без спеціальних засобів захисту з порушенням форму одягу, про їх виконання не доповідають командирові;

§ на марші займають місця старших машин або не знаходяться на штатних місцях та ін.;

ж) на вечірній перевірцівоїни старшого періоду:

§ стають у другу шеренгу;

§ на команду “Струнко”, як правило, не реагують;

§ відкликаються неохоче, тихим голосом, із затримкою;

§ часто замість себе примушують відкликатися молодих воїнів;

з) під час відбоювоїнистаршого періоду служби:

§ як правило, готуються повільно;

§ ігнорують команди, гігієнічні процедури;

§ обмундирування складають і заправляють недбало;

§ після команди “Відбій” можуть ходити по казармі, продовжувати порушувати розпорядок дня;

§ лежачи в ліжку, довго розмовляють між собою, заважаючи спати іншим тощо.

Робота щодо профілактики порушень на рівні конкретного військового підрозділу повинна включати:

Ø вдосконалення соціально-побутових умов військової служби, надання військовослужбовцям можливості задовольняти свої матеріальні та духовні потреби легально, законними шляхами;

Ø цілеспрямоване формування свідомості і самосвідомості, самодисципліни і самоконтролю у військовослужбовців у процесі військово-професійної соціалізації як засобами виховної роботи, так і в результаті гуманізації військової служби, виключення протиправних дій командирів;

Ø творче узгодження формальної і неформальної структур військового колективу, подолання протиріч у вимогах до своїх членів, легалізація деяких елементів субкультури військового колективу, творче використання їх у виховній роботі;

Ø поліпшення медичного та психологічного відбору призовників, оптимальна організація їх адаптації до умов військової служби, подолання соціальної ізольованості військовослужбовців, створення можливості легально змінити місце служби при нестерпних її умовах, що дозволить виключити самовільне залишення частин або самогубство;

Ø спрямування соціальної активності військовослужбовців на творчу навчальну пізнавальну діяльність, самоактуалізацію у бойовій підготовці, спорті, дозвіллі, художній творчості, щоб за їх допомогою зняти соціальну невдоволеність, агресивність;

Ø налагодження каналу зворотного зв’язку в керуванні підлеглими (формування інституту довірених осіб, встановлення телефонів і поштових скриньок довіри тощо);

Ø поширення впливу на поведінку військовослужбовців найбільш референтної для них групи – сім’ї.

Практична діяльність свідчить, що робота з профілактики порушень статутних правил взаємин буде малоефективною, якщо керівний склад недостатньо знає морально-психологічний клімат у військовому підрозділі, наявність та форми проявів порушень військової дисципліни.

Без знання дійсного стану справ із порушеннями статутних правил взаємин можна вести тільки розмови та діяти неконкретно, без зосередження зусиль на проблемах, які потребують негайного вирішення, в першу чергу, у даному підрозділі. Саме через незнання існуючих форм проявів, традицій цього явища, їх натхненників та виконавців робота з попередження в багатьох підрозділах проводиться поверхово та носить деклараційний характер. При цьому порушники залишаються невиявленими та не несуть відповідальності. Військовослужбовці, до яких застосовуються різноманітні форми фізичного та морального тиску, не вірять у спроможність командирів їх захистити.

Тому першим і важливим етапом діяльності командирів та їх заступників з гуманітарної підготовки з попередження порушень статутних правил взаємин повинно бути досконале вивчення не тільки загальної ситуації та статистики щодо цих проявів, а й конкретних даних про їх наявність у військовому підрозділі.

Таким чином, ми з вами бачимо, що наявність нестатутних взаємин у військових колективах – це проблема, що вже досить тривалий час існує у Збройних Силах і потребує наполегливої праці посадових осіб щодо її вирішення. Необхідність проведення детального вивчення процесів, пов’язаних із порушенням статутних правил взаємин, обумовлена також скороченням строків служби військовослужбовців строкової служби, поступовим переходом на контрактну основу комплектування Збройних Сил України, процесами гуманізації і демократизації військового середовища, орієнтацією військової політики на стандарти НАТО.

3.Система роботи командирів (начальників) щодо профілактики порушень статутних взаємин між військовослужбовцями

Система роботи командирів (начальників) з профілактики порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями складається з таких основних напрямів роботи:

- аналізу повсякденної організації життєдіяльності військ;

- вивчення індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців та їх діагностика

- вивчення і діагностики взаємин між військовослужбовцями та їх оптимізації;

- вивчення колективних традицій і громадської думки у підрозділах та оперативної реакції на них;

- аналізу складу неформальних мікрогруп у підрозділі і виявлення характеру їх діяльності;

- аналізу характеру службової і позаслужбової діяльності лідерів цих мікрогруп;

- виявлення військовослужбовців, які потребують медично-психологічної допомоги, та проведення з ними цілеспрямованої індивідуально-виховної роботи;

- організації протидії негативним соціально-психологічним та іншим явищам у військовому середовищі;

- турботи про побут і здоров’я військовослужбовців та їх соціальний захисту.

Основними методами отримання цієї інформації є спостереження; соціально-психологічні опитування; аналіз документів та результатів діяльності; узагальнення незалежних характеристик; індивідуальні бесіди; доповіді молодших командирів; зустрічі з батьками; аналіз листів рідних, близьких і друзів; аналіз участі в громадських організаціях; вивчення інформації медичних працівників; урахування матеріалів військових судів тощо.

Для цього можна використовувати такі форми роботи: індивідуально-виховну роботу; психологічне дослідження; психологічну допомогу; психологічну консультацію; загальні збори військовослужбовців; індивідуальну роботу з сержантами; доведення вироків військових судів; співпрацю з батьками військовослужбовців; використання засобів масової інформації, наочної агітації, стінної преси; використання навчальних кінофільмів; військово-соціальну і правову роботу; медичні огляди військовослужбовців тощо.

Більш докладно охарактеризуємо профілактику порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями.Вона має проводитися з урахуванням етапів служби військовослужбовців.

Наприклад, на етапі підготовки до прийняття нового поповнення (березень-вересень) у з’єднаннях обладнуються пункти прийому молодого поповнення, в частинах – військові пункти прийому. У склад адміністрації військових пунктів прийому підбираються найбільш авторитетні офіцери, прапорщики і сержанти, які мають мотивацію роботи з молодими воїнами. Заступниками командирів з виховної роботи у військові пункти прийому призначаються офіцери, як правило, з посад психологів відділень виховної роботи частин. Після виходу Указу Президента України про черговий призов з адміністраціями військових пунктів прийому проводяться 3-денні збори.

Для керівництва організацією і проведенням професійно-психологічного відбору і розподілу молодого поповнення у з’єднаннях і частинах створюються постійно діючі комісії. За молодим поповненням направляються заступники командирів з виховної роботи підрозділів, які мають проводити попередній професійно-психологічний відбір призовників.

У підрозділах проводяться загальні збори та інші заходи щодо прийому молодого поповнення, плануються заняття в системі правової підготовки, особовому складу доводяться положення про кримінальну відповідальність за порушення статутних правил взаємин між військовослужбовцями.

На етапі прийому молодого поповнення (квітень-травень, жовтень-листопад) особлива увага звертається на забезпечення статутного порядку у військових пунктах прийому, формування у молодих воїнів первинних навичок і умінь їх оптимальної адаптації до військово-соціального середовища, особливостей військово-професійної діяльності. Під керівництвом заступників командирів з тилу здійснюється екіпірування молодих солдатів. З метою уникнення випадків вилучення речей військової форми у молодого поповнення старшинами підрозділів особисто щоденно на ранкових оглядах здійснюється контроль за екіпіровкою особового складу, підтримується належний порядок в коморах для зберігання майна та інших підсобних приміщеннях. Забезпечується виконання статутних вимог щодо організації щотижневого миття особового складу в лазні під керівництвом старшин і проводиться в цей період медичними працівниками огляд військовослужбовців.

Офіцери та працівники відділення виховної роботи з’єднань проводять на пунктах прийому молодого поповнення соціально-психологічне вивчення призовників, результати якого направляють у частини, де вони будуть проходити службу. Керівний склад з’єднань проводить зустрічі з молодим поповненням, а командири підрозділів (частин) та їх заступники з гуманітарних питань проводять індивідуальні співбесіди з кожним воїном. У військових пунктах прийому та навчальних частинах на кожного військовослужбовця заводяться особові справи, які при переміщенні військовослужбовця передаються по акту разом із обліково-послужними картками. Ці справи зберігаються у командира підрозділу протягом року після звільнення воїна в запас. Розподілення військовослужбовців по підрозділах проводяться згідно з рекомендаціями, створеними у частинах постійно діючими комісіями по проведенню професійно-психологічного відбору, з урахуванням психофізіологічних обстежень, проведених у військкоматах і військових пунктах прийому.

На етапі початкового періоду служби молодих солдатів у підрозділах командири підрозділів продовжують соціально-психологічне дослідження молодого поповнення, відсилають листи батькам молодих солдатів.

У подальшому ця робота продовжується і конкретизується. Наприклад, методом соціометрії виявляти мікрогрупи і спрямованість їхньої діяльності. Розподіл молодих солдатів у роти (батареї), взводи, відділення здійснюється із врахуванням їх міжособистісної сумісності.

Особисто командири підрозділів (частин) або їх заступники з гуманітарних питань розслідують усі факти порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями, матеріали узгоджують із військовими прокурорами і зберігають у діловодстві військових частин. А інформація про військовослужбовців, які допускають такі порушення, надсилається до місць їх роботи, учіння до служби в армії, батькам, у місцеву пресу, до органів влади за місцем проживання.

Поиск по сайту: