 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Сутність та особливості конфліктів у військових колективах
Аналіз 250 конфліктів у Сухопутних військах і військах ППО показав, що 48% конфліктів у підрозділах відбувається в ланці підлеглий – безпосередній начальник. Ще 30% конфліктів мають місце в ланці підлеглий — прямий начальник. 19% від загальної кількості конфліктів відбувається між військовослужбовцями, що не знаходяться у відносинах підлеглості, а 3% — між тимчасово підлеглими. З цього виходить, що типовим конфліктом для військовослужбовців є конфлікт зі своїми підлеглими або начальниками.
У міжгрупових конфліктах як протиборчі сторони виступають не окремі військовослужбовці, а їх групи. Типовим міжгруповим конфліктом у підрозділі є конфлікт між двома групами воїнів різних призовів.
Зазвичай конфлікт вважають негативним соціально-психологічним явищем, що негативно впливає на психологічний стан і діяльність як конфліктуючих, так і колективу в цілому. Насправді вплив конфлікту на опонентів і колектив не такий однозначний. Так, вивчення 130 конфліктів показало, що практично кожен конфлікт несе в собі як деструктивну, так і конструктивну функції.
Уявлення про конфлікт як про негативне соціально-психологічне явище пов'язано з негативним впливом його на настрій опонента, а також на соціально-психологічний клімат колективу. Аналіз реальних конфліктів показав, що в 85% ситуацій настрій «правого» опонента в ході конфлікту помітно погіршується. У «неправого» опонента погіршення відбувається в 70% конфліктів. Конфлікт продовжує здійснювати негативний вплив на настрій учасників і після його вирішення приблизно в 50% ситуацій. Таким чином, конфлікт здійснює помітний негативний вплив на психічний стан воїнів.
Якщо конфлікт здійснює більшою мірою негативний вплив на життя і діяльність опонентів і колективу, то він є деструктивним. Якщо вплив у результаті позитивний, то конфлікт конструктивний. Які з цих функцій переважають, залежить від того, як поводитимуться учасники конфлікту, а також від того, чи правильно зрозуміє сутність конфлікту і чи здійснить на нього регулюючий вплив вищий офіцер-керівник.
Конфлікти можна класифікувати за різними підставами. Так, залежно від тривалості їх ділять на короткі, конфлікти середньої тривалості і тривалі.
Конфлікти можна класифікувати і за іншими характеристиками:
Ø за змістом: ділові, такі, що виникають у спілкуванні, етичні, побутові;
Ø за обсягом: широкі (що зачіпають інтереси значної частини колективу) і локальні (що стосуються інтересів двох або декількох опонентів);
Ø за силою дії на учасників: сильні – такі, що зачіпають корінні інтереси воїнів, слабкі – що не зачіпають їх істотних інтересів;
Ø за головними причинами виникнення: об'єктивні і суб'єктивні, істинні (реальні) і помилкові (ілюзорні).
Усю сукупність причин конфліктів можна розділити на три великі групи:
1. Причини, якi мають соцiально-психологiчний характер (наявнiсть у пiдроздiлi соцiально незрiлих осiб з відхильною поведінкою; вiдсутнiсть свiдомої дисциплiни в окремих воїнів; занепад престижу вiйськової служби, i, як наслідок, – низька мотивацiя до вiйськової служби; негативнi риси характеру окремих членiв вiйськового колективу; вiдсутнiсть найпростiших знань із психологiї у молодших командирів; негативнi традицiї, якi ще формувались у рiзноманiтних цивiльних органiзацiях та установах; психологiчна несумiснiсть воїнів тощо).
2. Причини, якi мають органiзацiйний характер (недолiки в органiзацiї життєдiяльностi пiдроздiлу; низький рiвень бойової та гуманiтарної підготовки; недостатня пiдготовленiсть, малодосвідченість окремих керiвникiв вiйськових пiдроздiлiв, вiдсутнiсть навичок і умінь керування; невiдповiднiсть стилю керування командирiв пiдроздiлiв рiвню зрiлостi вiйськового колективу; не найкращий розподiл особового складу за посадами; недолiки в органiзацiї виховання особового складу пiдроздiлу; недолiки у забезпеченнi особового складу рiзними видами забезпечення тощо).
3. Морально-етичнi причини (недостатня моральна вихованiсть окремих вiйськовослужбовцiв, яка виявляється в грубостi та неправдивостi, неповазi до загальнолюдських цiнностей, порушень правил спiлкування; приниження особистої гiдностi воїнів; наявнiсть негативних традицiй, хибне розумiння товариства, пияцтво, низький рівень культури мовлення; вiдсутнiсть особистого прикладу офiцерiв та сержантiв тощо).
Найбiльш характернi ознаки конфліктної поведінки учасників у конфлiктних ситуацiях:
§ ухилення окремих воїнів вiд виконання вказiвок, розпоряджень безпосереднiх начальникiв;
§ висловлювання невдоволення на адресу товаришів по службі;
§ різка зміна ставлення до служби i товаришів;
§ негативнi судження про оточення, життя i дiяльнiсть посадових осiб;
§ відлюдькуватість, пригніченість окремих осiб;
§ факти приниження гiдностi особистостi за офiцiйних та неофiцiйних обставин тощо.
Таким чином, можна зробити висновок, що розуміння сутності конфліктів у військовому колективі і причин їх виникнення допомагає командирам усіх рівнів ефективніше вести роботу щодо їх профілактики і своєчасного вирішення.
Поиск по сайту: