Сутність військового колективу та його особливості

Розглянемо, як класифікуються групи і колективи. В ході спільної діяльності люди практично завжди вступають в соціальні спільності — групи.

Групою прийнято називати певне об'єднання людей. Усе людське суспільство складається з безлічі груп, які розрізняються за цілим рядом ознак:

- за цілями і змістом діяльності. Відповідно до цього критерію виділяють трудові, бойові, навчальні та інші групи;

- за способом об'єднання, що дозволяє підрозділити їх на виробничі, побутові і т.п.;

- за формою організації і виникнення групи можуть бути реальними, умовними, організованими, офіційними і неофіційними;

- за характером і контактністю спілкування, відносин до особи всіх інших членів групи підрозділяються на контактні (первинні) і дистантні (вторинні).

Крім цього, виділяють великі і малі соціальні групи. Великі соціальні групи — це класи, прошарки, політичні групи (партії, професійні союзи, збройні сили), нації та інші (вікові, освітні) спільності і об'єднання.

Малі соціальні групи — це військовий підрозділ, цех, шкільний клас, студентський курс. Подібні групи прийнято називати первинними. Вони відрізняються від великих тим, що в них здійснюється постійне міжособистісне спілкування, контакт, взаємодія. На його основі виникають різноманітні соціально-психологічні (в середині групи) явища, без урахування яких неможливе ефективне керівництво колективом.

Слід зазначити, що група — ширше поняття, ніж колектив. При цьому не всяка група може розглядатися як колектив. Головним критерієм колективу є наявність у групи соціально значущих цілей. Групи, цілі яких виникають тільки із внутрішніх потреб і інтересів групи та не виходять за їх рамки, на відміну від колективу називаються корпораціями.

Колектив — це організована група людей, об'єднана загальними цілями, спільною соціально-корисною діяльністю. Колектив відрізняє також особливий тип відносин — відповідальної соціальної взаємозалежності і товариської співпраці. Саме даний тип відносин обумовлює можливість впливу колективу на окрему особу.

Відомо, що особа формується в праці і спілкуванні з іншими людьми. Проте характер і форми праці визначаються не тільки особливостями макросередовища, яке включає соціально-економічні, політичні і виробничі відносини і багато в чому залежить від рівня науково-технічного прогресу, культури, ідеології і моралі, але і мікро середовищем, як сукупністю умов безпосереднього соціального оточення людини. Таким чином, найближче соціальне оточення людини, колектив, мікросередовище є одними з найважливіших чинників, що роблять вплив на формування особи.

Що входить у поняття найближчого соціального оточення? Перш за все, до найближчого соціального оточення слід віднести членів сім'ї. Сім'я, будучи малою соціальною групою, служить первинним регулятором відносин між дитиною і батьками. Залежно від характеру сімейних відносин спочатку формуються особливості особи дитини. При цьому слід зазначити, що у вихованні дитини важлива участь обох батьків. Дуже часто в неповних сім'ях особа дитини формується неправильно, однобічно. Не випадково аналіз стану військової дисципліни показує, що найчастіше дисциплінарне порушення скоюють військовослужбовці із так званих неблагополучних, зокрема неповних, сімей.

Під час вступу дитини до школи ступінь впливу сім'ї на формування її характеру поступово знижується. Все більше значення для неї набуває те, як до неї відносяться однолітки. Особливо значущими ці відносини стають у старших класах. Саме в цьому віці дитина підпадає під вплив соціального середовища у вигляді різноманітних груп. Одні з них — формальні (навчальні класи, спортивні секції й інші громадські організації) — сприяють розвитку соціально корисних якостей. Інші групи, так звані неформальні, іноді|інколи| здійснюють|роблять,виявляють,чинять| сильніший, але|та| не завжди позитивний, вплив на особу|особистість|.

З|із| вищесказаного можна зробити висновок|виведення| про те, що молоді люди, що призиваються|призиваються| до лав|лави,низки| Збройних Сил, володіють самими різними поглядами і переконаннями, оскільки|тому що| вони росли|зростали| в різних сім'ях і відчували|відчували| різний вплив з боку найближчого соціального оточення. Офіцер зобов'язаний враховувати цей факт при організації виховної роботи з|із| особовим складом.

Незалежно від виду|виду| суспільно корисної діяльності, що лежить в основі об'єднання і організації людей, кожний з колективів має не тільки|не лише| своє специфічне, але і загальне|спільну| для всіх своїх членів суспільно корисне завдання|задачу|, певну організаційну структуру, своєрідне поєднання людей, різних за віком і національністю, певний стиль взаємостосунків. Не є|з'являється,являється| виключенням|винятком| і військовий|воїнський| колектив.

Військовий підрозділ як певна соціальна спільність виникає на базі організаційної структури частини|частки| (корабля) і включає ряд|лаву,низку| підсистем, яким властиві свої соціально-психологічні особливості. Серед таких підсистем є як формальні, так і неформальні групи. До перших відносяться стройові відділення|відокремлення|, бойові розрахунки, екіпажі, варти|варта|, до других — групи земляків, друзів, любителів музики, спорту і т.п.

Не є|з'являється,являється| секретом і те, що багато командирів зазнають великих труднощів у процесі впливу на неформальні і неофіційні групи. Той самий командир успішно вирішує бойове завдання в полі і не володіє ситуацією в казармі. Це значною мірою|значною мірою| обумовлено тим, що управління соціальними групами вимагає певних знань про закономірності їх формування і розвитку.

У зв'язку з цим командир підрозділу зобов'язаний знати і враховувати основні закономірності розвитку малих груп, сприяти перетворенню стихійно виниклих груп на згуртовані автономні групи, стежити за їх розвитком і вживати заходів щодо запобігання їх трансформації в хибний колектив|.

Як і будь-який колектив, військовий|воїнський| має свої особливості розвитку. Військовий|воїнський| колектив — високоорганізована група дисциплінованих військовослужбовців, здатних|здібних| автономно виконувати службові, навчальні, бойові та інші завдання|задачі|. Ця група може входити до складу підрозділу і називатися первинним колективом, якщо йдеться про бойовий розрахунок, екіпаж або взвод, або вторинним|повторним| колективом, коли мається на увазі рота або батальйон.

Важливими|поважними| ознаками колективу є| висока дисциплінованість, взаємодія, співпраця|співробітництво|, злагодженість у роботі, доброзичливість.

Зв'язки, що поєднують|поєднують,з'єднують| різних за своєю індивідуальністю людей в єдиний колектив, різноманітні|різноманітні| і в сукупності служать необхідною умовою для єдності дій.

Один із різновидів зв'язків у середині групи між воїнами полягає у подібності і збігу їх поглядів, думок, позицій, інтересів і переконань. Людей, погляди яких з певних питань близькі або співпадають|збігаються|, називають однодумцями.

Другий різновид зв'язків, що об'єднують воїнів в єдине ціле, формується в процесі їх спільної діяльності, обслуговування колективної зброї, узгодження індивідуальних дій при вирішенні загальних|спільних| завдань. Ці зв'язки є навичками|навичками| й уміннями взаємодії і співпраці|співробітництва|, які є|з'являються,являються| важливою|поважною| стороною колективної військової|воїнської| майстерності.

Третій різновид зв'язків ґрунтується на відчуттях|почуттях|, які воїни відчувають|почувають| один до одного, на взаємних оцінках особи|особистості| і тієї ролі, яку кожний з них відіграє в житті і діяльності колективу. Переживаючи почуття пошани|поваги|, довіри|довір'я| і симпатії до своїх товаришів, воїн виявляє|виявляє| прагнення до дружної роботи з|із| ними, піклується про їх потреби|нужду|, допомагає їм у службі і навчанні. Цей різновид зв'язків у середині колективу одержав|отримав| назву взаємостосунків або військового товариства, бойової дружби, які спочатку формуються в рамках|у рамках| конкретного військового|воїнського| колективу.

У Збройних Силах України існує велика різноманітність низових (первинних) колективів. У їх структурі і психології багато загального|спільного|. Всі вони — колективи військові|воїнські|. У той же час, подібно до того, як кожен воїн має свою індивідуальність, так і колективи відрізняються один від одного. Особливості, схожість і відмінність між військовими|воїнськими| колективами обумовлюються|зумовлюються| низкою причин.

Як основна причина виступає|вирушає| різновид (форма, вид|вид|, тип) діяльності, тих завдань|задач|, для виконання яких даний колектив призначений, тобто|цебто| його військово-професійні особливості. Оскільки колективна організація і зміст|вміст,утримання| військової|воїнської| діяльності помітно відрізняються залежно від виду Збройних Сил (роду військ, спеціальних військ), то колективи, що до них відносяться (механізовані, розвідувальні, аеромобільні, танкові, артилерійські, авіаційні, військово-морські і інші підрозділи) правомірно розглядаються|розглядуються| як такі, що мають вельми|дуже| значні соціально-психологічні особливості. Виділяється категорія військово-навчальних колективів (курсантські, слухацькі і ін.). Їх психологія визначається, головним чином, навчальною діяльністю і пов'язаними з нею чинниками|факторами|. У навчальних закладах діють також військово-педагогічні (кафедральні) колективи.

Важливим|поважним| критерієм диференціації військових|воїнських| колективів є|з'являється,являється| розділення|поділ| військовослужбовців на ряд|лаву,низку| службових категорій: офіцерів, прапорщиків, сержантів, солдатів. Оскільки у|в,біля| цих категорій є загальні|спільні|, специфічні інтереси і проблеми, вони об'єднуються і утворюють своєрідні колективи: офіцерські, сержантські, колективи прапорщиків, окремих військових|воєнних| фахівців|спеціалістів| (навідників, механіків-водіїв, ін.).

Залежно від характеру|вдачі| діяльності, особливостей особового складу (однорідність — різнорідність) та інших об'єктивних умов військові|воїнські| колективи розрізняються і рядом психологічних ознак. Перш за все|передусім|, це – тип спілкування в середині колективу. В одних колективах ділове спілкування, взаємодія утворюють основу колективної діяльності (перш за все|передусім| там, де є|наявний| колективна зброя, бойова техніка, що обслуговується групами воїнів, що тісно взаємодіють один з|із| одним). В інших колективах спілкування можливо, в основному, у проміжках між виконанням завдань|задач|, під час відпочинку, а також на навчальних заняттях, оскільки|тому що| члени колективу зайняті|позичені,посісти| індивідуальною діяльністю. У більшості підрозділів форми індивідуальної і колективної діяльності переплітаються, відповідно і спілкування носить різноманітний|всілякий| характер|вдачу|.

Розрізняються колективи і за своїми якісними характеристиками: за рівнем ідейно-політичної й етичної зрілості, згуртованості, рівнем колективної бойової майстерності (злагодженості), за станом дисципліни, морально-психологічного клімату, досягненнями і результатами діяльності.

У своєму розвитку військовий|воїнський| колектив проходить|минає,спливає| певні стадії. Найчастіше виділяють три основні стадії розвитку колективу: соціальної єдності, військового товариства і соціальної зрілості.

Перша, початкова стадія розвитку військового|воїнського| колективу характеризується тим, що на даній стадії розвитку військовослужбовці встановлюють різноманітні|різноманітні| контакти, які необхідні для успішного виконання службових і суспільних|громадських| завдань|задавань|. Ця стадія проходить|минає,спливає| не завжди легко. Як правило, виникають певні труднощі в об'єднанні колективу. Нерідкі випадки, коли одне невелике угруповання аморальних солдатів стає джерелом нестатутних взаємостосунків і непереборною|нездоланною,непоборною| перешкодою на шляху|колії,дорозі| подальшого|дальшого| розвитку військового|воїнського| колективу. Тому командир підрозділу повинен не тільки|не лише| контролювати процеси, що проходять|минають,спливають| на даній стадії, але і брати безпосередню участь в об'єднанні колективу.

На другій стадії, стадії військового товариства, як правило, завершується процес взаємного вивчення, встановлюються позитивні відносини між військовослужбовцями, формується достатньо|досить| стабільна структура колективу, яка включає колективну думку і настрій, взаємостосунки і згуртованість, дисциплінованість і колективні звички. Дана стадія створює вельми|дуже| сприятливі умови для всебічного|всебічного,усебічного| розвитку особистості|особистості| воїна.

На цій стадії розвитку військового|воїнського| колективу командир зобов'язаний змінити|поміняти| стиль управління. Якщо на першій стадії офіцер сприймається колективом як зовнішня по відношенню до них сила, то тепер він повинен стати керівником, який поєднує|сполучає| вимогливість із|із| турботою про підлеглих, єдиноначальність із|із| опорою на колектив. Тому при проведенні виховної роботи командир зобов'язаний активно використовувати бойові, службові, спортивні, побутові традиції, які стають звичними нормами поведінки більшості воїнів і сприяють досягненню високих результатів у службі.

Стадія соціальної і бойової зрілості є|з'являється,являється| третьою стадією розвитку військового|воїнського| колективу. На даній стадії досягається єдність волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієнтацій. Відносини між військовослужбовцями характеризуються наявністю взаємодопомоги, взаємної підтримки|, взаємної замінюваності і безконфліктності. У колективі, що досяг даної стадії розвитку, переважає здоровий соціально-психологічний клімат, що благотворно впливає на всебічний|всебічний,усебічний| розвиток особистості|особистості| воїна.

Таким чином, закінчуючи розгляд першого питання, можна зробити висновок|виведення|, що грамотне управління процесами, що відбуваються|походять| у військових|воїнських| колективах, сприяє не тільки|не лише| цілеспрямованому формуванню професійно|професіонально| значущих особистих якостей військовослужбовців, але і забезпечує поступальний розвиток соціальної групи на шляху її перетворення у згуртований військовий|воїнський| колектив.

2. Зміст|вміст,утримання| і структура психології військового|воїнського| колективу

У процесі об'єднання і розвитку військового|воїнського| колективу досягається морально-психологічна і організаційна єдність особового складу підрозділу. Вона виявляється в чіткості і високій ефективності сумісних|спільних| дій зі |зброєю і технікою, а також і у позаслужбовий час, і в різноманітних|всіляких| формах колективного духовного життя, у свідомості кожного воїна, що відчуває свою близькість і прихильність до товаришів, і відповідальність перед ними.

Цей бік єдності членів військового|воїнського| колективу виражається|виказується,висловлюється| в його психології, яка є сукупністю різних зв'язків і відносин. Від змісту|вмісту,утримання|, спрямованості і стійкості психології колективу залежить якість виконання тих завдань, що стоять перед ним|задач|.

Практика показує, що для успішних дій колективу у складній обстановці важливі,|поважні| перш за все,|передусім| наступні|слідуючі| умови:

а) загальні|спільні|, узгоджені|погоджені| позиції членів колективу щодо головних питань повсякденного життя і військової|воєнної| служби, що формуються на основі моральної єдності воїнів, спільності їх світогляду, переконань і життєвих принципів;

б) навики|навички| взаємодії і спілкування як у процесі діяльності, так і в побуті, пов'язані з чіткою і гнучкою структурою розподілу обов'язків, керівництва і підпорядкування|підкорення|, а також норми і способи регуляції сумісного|спільного| життя і діяльності;

в) військове товариство і бойова дружба, тобто|цебто| взаємостосунки, обумовлені міжособистісними відчуттями|почуттями| взаємної довіри|довір'я|, пошани|поваги| і відповідальності один за одного.

Важливою|поважною| умовою діяльності і розвитку колективу є|з'являються,являються| традиції, бойові реліквії і військові|воїнські| ритуали.

Все це в єдності і у взаємозв'язку окремих ланок утворює комплекс соціально-психологічних явищ або психологію військового|воїнського| колективу.

У повсякденному житті, коли мова|промова| заходить про психологію колективу, часто використовують таке поняття, як соціально-психологічний клімат, під яким розуміють сукупність його якостей і станів, які визначають самопочуття кожного його члена, ступінь|міра| задоволення їм своїх соціальних потреб (у спілкуванні, визнанні|зізнанні|, пошані|повазі|, дружбі, розкритті своїх здібностей і ін.) і переважаючі|пануючі| колективні настрої.

Розглянемо|розгледимо| структуру соціально-психологічного клімату колективу. У структурі соціально-психологічного клімату виділяють дві основні складові: відношення|ставлення| людей до діяльності, заради виконання якої був створений колектив, і їх відношення|ставлення| один до одного. У свою чергу|своєю чергою|, відносини один до одного диференціюються на відношення|ставлення| по горизонталі (наприклад, у військовому|воїнському| колективі між рядовими, курсантами, офіцерами, товаришами по службі) і відносини по вертикалі в системі керівництва і підпорядкування|підкорення|.

Отже, безпосереднє контактне спілкування є|з'являється,являється| не тільки|не лише| невід'ємним елементом життєдіяльності будь-якого колективу, але і, по суті, разом із|поряд з,поряд із| діяльністю — основою його існування. Якщо говорити про взаємостосунки військовослужбовців у цілому|загалом|, то в їх структурі можна виділити декілька сфер: службову, суспільно-політичну, неслужбову (побутову), а також їх невід'ємний аспект — систему міжособистісних психологічних відносин.

Службові відносини — найважливіша основа взаємодії людей під час вирішення професійних завдань, у тому числі і військовослужбовців, у бою, на службі, у повсякденному житті. Система даних відносин припускає|передбачає| неухильне виконання бойових, службових, трудових обов'язків і ролей. Ці взаємостосунки офіційно закріплені в організаційній структурі військового|воїнського| колективу, задаються у відповідних керівних|провідних| документах: законах, наказах, статутах|уставах|, правилах, настановах. Проте|однак| і на службі, і поза|зовні| нею взаємодіють конкретні люди, що володіють розумом, відчуттями|почуттями|, волею, тому не можна відривати службові відносини від особистих, так само, як не можна ототожнювати особисті і неслужбові відносини.

Міжособистісні психологічні відносини є|з'являються,являються| однією зі сторін об'єктивних відносин, що |робить,виявляє,чинить| здійснює|винятково| великий вплив на поведінку військовослужбовців. Проте|однак| роль міжособистісних відносин вельми|дуже| значуща для вирішення службових проблем і завдань|задач|, тому вивчення структури відносин військовослужбовців у середині колективу потребує пильної уваги і систематичного управління з боку командира підрозділу. Дана необхідність обумовлена і тим, що в процесі міжособистісного спілкування виникають і розвиваються різні соціально-психологічні явища.

Одне з таких явищ — прагнення особи|особистості| до самоствердження|самоутвердження|.

Самоствердження|самоутвердження| особи |особистості| — це її прагнення зайняти|позичити,посісти| і утримувати певну позицію в системі психологічних відносин у колективі, яка забезпечувала б даній особі|особистості| пошану|повагу|, визнання|зізнання| або довіру|довір'я|, прихильність або підтримку, допомогу або захист і тим самим сприяла б задоволенню потреби спілкування з|із| іншими людьми, прояву|вияву| індивідуальності особи|особистості|, розкриттю її найбільш сильних сторін. Процес самоствердження|самоутвердження| особи|особистості| — це активне прагнення людини усвідомити свої достоїнства у ряді|серед| переваг інших людей, порівняти і зіставити себе з|із| іншими людьми з|із| тим, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості|спроможності|, проявити|виявити| себе, грати значущу роль у колективі.

Разом з тим|в той же час| слід мати на увазі, що у зв'язку з самоствердженням|самоутвердженням| особи|особистості| в середовищі|середі| собі подібних може виникати безліч різноманітних|всіляких| колізій, ситуацій, що відображаються|відбиваються| не тільки|не лише| на одній особі|особистості|, але і на колективі в цілому|загалом|, на його згуртованості, результативності його діяльності. В процесі самоствердження|самоутвердження| в колективі можуть, наприклад, стихійно складатися групи негативної спрямованості, яка може виражатися|виказуватися,висловлюватися| в прагненні за всяку ціну|за будь-яку ціну| зайняти|позичити,посісти| лідируюче|лідерувати| положення|становище|. Виникнення такого соціально-психологічного феномена військового|воїнського| колективу, як «дідівщина», перш за все|передусім|, пов'язано з прагненням до самоствердження|самоутвердження|. У зв'язку з цим робота командира підрозділу щодо надання|виявленню| допомоги своїм підлеглим у самоствердженні|самоутвердженні| є|з'являється,являється| одним із найбільш істотних|суттєвих| елементів керівництва колективом.

Іншим соціально-психологічним явищем, що характерне для будь-якого колективу, є|з'являється,являється| колективна думка. Колективна думка — це один із компонентів морально-психологічної атмосфери підрозділу (частини|частки|, корабля).

Думкою військового|воїнського| колективу називається єдина позиція, що поділяється всіма його членами, з конкретного, значущого для всіх питання. Вона виступає|вирушає| у формі знання, думки про цей предмет, відношення|ставлення| до нього у формі колективного рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, тобто наміру зробити певну колективну дію. Для більшості людей думка оточуючих, відносно себе надзвичайно важлива|поважно|, оскільки носить оцінюючий характер|вдачу|. Через цю призму відносин людина осмислює своє місце в колективі, виробляє правила своєї поведінки в ньому. Окрім|крім| цього, колективна думка може відображати|відбивати| основні принципи організації конкретного колективу. Тому досвідчені|дослідні| командири при проведенні виховної роботи завжди враховують і використовують колективну думку. Але|та| слід мати на увазі, що психологічний механізм дії колективної думки може здійснювати не тільки|не лише| позитивний, але і негативний|заперечний| вплив на особу|особистість|. Так, наприклад, одні військовослужбовці оцінюють вчинки товаришів по службі, виходячи з норм і правил, встановлених|установлених| законами і військовими|воїнськими| статутами|уставами|, інші ж користуються при цьому обивательськими критеріями. Тому в практиці нерідко|незрідка| трапляється так, що в повсякденному житті, на загальних|спільних| зборах|зібраннях| військовослужбовців раптом виявляються дві думки: одна – офіційна, зовнішня, інша — внутрішня, кулуарна, нерідко|незрідка| дієвіша|дійове|, глибоко захована у середині міжособистісних відносин.

У процесі керівництва підрозділом офіцери обов’язково повинні вивчати думки колективу, оцінювати їх вплив на вирішення завдань, впливати на них особистим|особовим| переконанням, через актив, за допомогою колективного обговорення цих завдань|задач| і заходів для їх виконання.

Колективні норми є різновидом стійких колективних думок, предметом яких є|з'являються,являються| правила, вимоги до поведінки воїна в тих або інших умовах. У якості єдиних норм у колективній свідомості закріплюються вимоги законів, принципів моралі, військових|воїнських| статутів|уставів|.

Іншим, не менш значущим, соціально-психологічним явищем, характерним|вдача| для більшості колективів, є|з'являється,являється| колективний настрій.

Колективні (групові) настрої — найважливіша складова психології колективу. Вони виражаються|виказуються,висловлюються| в сумісному|спільному| переживанні|вболіванні| тих або інших подій, фактів і, у свою чергу|своєю чергою|, підсилюють|посилюють| відчуття|почуття| окремих людей. Тому практичне значення колективних настроїв велике. Вони впливають на поведінку і діяльність, на працездатність людей. При цьому одні настрої (ентузіазм, віра в загальний|спільний| успіх, захопленість, стан загального|спільного| підйому) сприяють успіху колективу; інші ж (стан занепаду, невіра|невір'я| в свої сили, смуток, нудьга, образа або незадоволеність|невдоволення|) навпаки, різко знижують можливості|спроможності| колективу.

Колективні настрої сильно впливають на поведінку воїнів, відбиваються|відбиваються| на рівні дисципліни й організованості частин|часток| і підрозділів, на ефективності їх ратної праці. Командири зобов'язані враховувати це у своїй роботі та проявляти|виявляти| активність у формуванні відповідних колективних настроїв.

Невід'ємною складовою|часткою| соціально-психологічного клімату військового|воїнського| колективу, елементом структури його психології служать традиції, які існують у середині колективу.

Традиції — це властивість певних сторін психології колективу зберігати свою стійкість і розвиватися відносно незалежно від змін|перерв,перемін| в особовому складі. Цією властивістю володіють колективні думки, що раніше сформувалися, норми, зокрема так звана норма досягнень, згідно з якою колектив, що добився високих результатів у тій або іншій області військової|воїнської| діяльності, має тенденцію зберігати і примножувати|множити| досягнуте (бойові традиції, спортивні й ін.).

До традицій відносять також деякі колективні звички, які забезпечують раціональне, засноване на досвіді,|досліді| вирішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| звичного круга|кола| завдань|задач| колективної діяльності (звичаї), або спеціально спрямовані|спрямовані| на подальше|дальше| зміцнення колективу, підвищення його згуртованості, залучення нових членів до його духовних цінностей – ритуали.

До колективних звичаїв відносяться деякі особливості внутрішнього порядку|ладу|, військового|воїнською| побуту, сталого в підрозділі, стабільні форми сумісного|спільного| відпочинку воїнів, система основних виховних заходів, що міцно увійшли до способу життя підрозділу, і ін.

Роль традицій колективу у вихованні особистості|особистості| надзвичайно велика, оскільки людина непомітно для себе засвоює звички і буденні уявлення про суспільне|громадське| буття, характерні|вдача| для її соціального оточення. Отже, кожен командир зобов'язаний проявляти|виявляти| турботу про формування позитивних традицій свого підрозділу і підтримувати ці традиції, використовуючи їх можливості|спроможності| для виховання своїх підлеглих.

Поиск по сайту: