Методичні вказівки до самостійного вивчення. Під самоорганізацією слід розуміти безповоротній процес, який призводить в результаті взаємодії підсистем до утворення більш ефективних структур з позиції

Під самоорганізацією слід розуміти безповоротній процес, який призводить в результаті взаємодії підсистем до утворення більш ефективних структур з позиції системи.

Вивчення природи і суспільства показує, що більшість складних відкритих систем складаються з великої кількості підсистем і при певних умовах здатні до самоорганізації та еволюції.

Однією з центральних проблем є проблема опису процесу самоорганізації, дослідження взаємовідносин між процесами ціле напрямленої організації та самоорганізації. Доступи до дослідження механізмів самоорганізації пов’язані з великою різноманітністю цих механізмів.

Наукова дисципліна «синергетика», яка появилась на Заході і до 1975 року встановилась як новий перспективний напрямок в науці, значно розширює коло процесів самоорганізації, які до цього вивчались кібернетикою.

В роботах по синергетиці відмічається універсальність явища по самоорганізації як для живих, так і для неживих систем. Власне з входженням в наукове вживання терміну «синергетика» пов’язують появу двох основних підходів до дослідження проблем самоорганізації: кібернетичного та синергетичного підходів. Два поняття самоорганізації розрізняють перш за все по цілеспрямованості поведінки системи.

Кібернетичний підхід має на увазі наявність наперед сформованої цілі, до якої система прагне самостійно і само організовується навколо неї.

Синергетичний підхід – механізм не потребує цілі, само організованість системи проявляється як ефект взаємодії між елементами системи. Нові форми організації виникають спонтанно, без будь-якої зовнішньої взаємодії або цілі.

Основні положення синергетичної концепції самоорганізації. І кібернетика і синергетика надають першочергове значення поняттю управління, але при цього переслідують зовсім різні цілі. Кібернетика займається розробкою алгоритмів і методів, які дозволяють управляти системою для того, щоб та функціонувала наперед заданим чином. В синергетиці в процесі експерименту певним чином змінюються управляючі параметри системи і досліджується самоорганізація системи як реакція на виробничі зміни, тобто різні стани, в які організація переходить під дією «важелів управління». Таким чином, якщо кібернетична система організовується під дією управлінського органу, то у синергетиці «управляючі параметри» не управляють безпосередньо поведінкою системи, але «запускають» її внутрішній механізм самоорганізації. Поведінка і кібернетичних і синергетичних самоорганізуючих систем виглядає цілеспрямованою, але у першому випадку дана ціль задається наперед, а у другому система сама вибирає шлях свого розвитку до більш високої організації.

В наш час поняття синергетики і самоорганізації часто використовуються як синоніми. Дійсно, і самоорганізація і синергетика вивчають те, як у часі і просторі із хаосу виникає організація (процеси самоорганізації), а також протилежні процеси (само дезорганізації) і складних нерівноважних відкритих динамічних системах будь-якої природи. Обидва механізми самоорганізації: кібернетичний та синергетичний – мають одну основу: спонтанно виникненні зв’язки між елементами, які дозволяють продукувати структури, створювати в системі організацію за рахунок локальних взаємодій, без управляючих команд.

Самоорганізація системи – це такий процес зміни її стану (або характеристик), який відбувається без цілеспрямованого початку, незважаючи на наявність джерел цілей. Причини, що спонукають процес самоорганізації, можуть бути як зовнішні так і внутрішні.

Іноді виділяють технічну, біологічну і соціальну самоорганізацію, вважаючи, що механізми самоорганізації в них засновані на різних принципах:

- технічна – заснована на програмі автоматичної зміни алгоритму дії у випадку зміни умов (система самонаведення ракет, автопілот і т.д.);

- біологічна – заснована на генетичній програмі збереження виду: мінливості, спадковості і відборі.

- соціальна – заснована на суспільній соціальній програмі гармонізації суспільних відносин, включаючи мінливі з часом пріоритети, цінності, закони.

Саморегулювання – це самостійне реагування системи на зовнішні взаємодії, які порушують її нормальне функціонування. Саморегулювання досягається з допомогою оперативної інформації, оберненого зв’язку, і здійснюється у формі самонастроювання і самоорганізації.

Самоуправління передбачає самостійне рішення цільових задач, розробку методів і засобів їх рішення, створення неформальних синергетичних зв’язків. Самоуправління реалізує потребу індивідуума, до творчості, до волі, до самовираження.

Принципи самоуправління:

- принцип другорядності – самоуправління не може бути первинним в організації;

- принцип поєднання управління і самоуправління – в будь якій організації управління і самоуправління повинні поєднуватись на кожному рівні управління;

- принцип м’якої регламентації – процес самоуправління не може бути жорстко регламентованим законодавчими актами і положення організації.

Контрольні і проблемні питання

1. Що слід розуміти під самоорганізацією?

2. Яких видів буває самоорганізація?

3. Які вам відомі принципи самоуправління?

4.Назвіть основні положення синергетичної концепції самоорганізації.

5. Що таке сталість організації? Назвіть основні типи сталості організації.

Тести:

6.1. Самоуправління передбачає:

а) самостійне рішення цільових задач;

б) створення неформальних синергетичних зв’язків;

в) самостійне реагування системи на зовнішні взаємодії;

г) розробку методів і засобів їх рішення;

д) всі відповіді правильні.

6.2.До принципів самоуправління належать:

а) принцип другорядності;

б) принцип поєднання управління і самоуправління;

в) принцип м’якого регулювання;

г) принцип самостійності;

д) принцип поєднання організації і самоорганізації;

е) принцип м’якої регламентації;

6.3. Самоорганізація буває наступних видів:

а) технічна;

б) синергетична;

в) природнича;

г) біологічна;

д) соціальна;

е) асоціативна;

є) всі відповіді правильні.

6.4. Самоорганізація - це:

а) це такий процес зміни стану системи, який відбувається без цілеспрямованого початку, незважаючи на наявність джерел цілей;

б) це процес самостійного реагування системи на зовнішні взаємодії, які порушують її нормальне функціонування;

в) самостійне рішення цільових задач, розробку методів і засобів їх рішення, створення неформальних синергетичних зв’язків;

г) цілеспрямована управлінська діяльність, спрямована на прийняття рішень, які розширюють можливості саморегулювання системи;

д) правильна відповідь відсутня.

Поиск по сайту: