Лімфатична система

При замкнутій кровоносній системі кров не є рідким середовищем, що оточує клітини. Цю роль виконує тканинна (міжклітинна) рідина - лімфа. Отже, спочатку єдина кровоносна система в хребетних диференціюється на замкнуту систему кровоносних судин і на лімфатичну систему.

Лімфатична система - це сукупність лімфатичних судин різного діаметра, які збирають лімфу з тканин та органів і відводять її у венозну систему. Великі судини мають сполучнотканинні стінки з м'язовими волокнами; їх внутрішня оболонка утворює складки - клапани, які допускають рух лімфи тільки в одному напрямі. Дрібні судини (лімфатичні капіляри) зі стінками з одношарового епітелію, закритими кінцями знаходяться безпосередньо в міжклітинному просторі, лімфа шляхом осмосу заходить через стінку в просвіт капіляра. До лімфатичної системи входять лімфатичні вузли, розміщені по ходу судин.

У лімфатичних вузлах судини втрачають власні стінки й переходять у синуси вузлів. Особливо багато лімфатичних вузлів у ссавців, в тому числі й у людини. Розміщені вони поодинці або групами, переважно біля кореня язика, в ділянці глотки, шиї, бронхів, у паху, під руками й особливо в брижах і стінках кишок. У лімфатичних вузлах формуються лімфоцити. Потік лімфи у вузьких синусах вузлів уповільнюється, що сприяє захопленню лейкоцитами (фагоцитами) чужорідних тіл, які потрапляють сюди з тканин по лімфатичних судинах. Тобто чим більше лімфатичних вузлів, тим сильніший бар'єр, що захищає органи від хвороботворних чинників.

185

Лімфатична система повертає в кровоносну систему рідину, яка фільтрується з кровоносних капілярів у тканини, передає поживні речовини, що всмоктуються в кишечнику, відіграє захисну роль, фільтруючи лімфу в лімфатичних вузлах.

Стінки дрібних капілярних лімфатичних судин складаються з самого ендотелію. Більші судини та синуси мають, крім того, сполучнотканинну оболонку з еластичними й гладенькими мускульними волокнами. Великі судини часто мають клапани, які перешкоджають зворотній течії лімфи. Проксимальні кінці відкриваються у вени. Рух лімфи в судинах підтримується завдяки періодичному їх стисненню сусідніми органами, м'язами, а також за допомогою клапанів, які заважають зворотному ходу лімфи. Крім того, особливо в нижчих хребетних, є ще розширені пульсуючі ділянки судин, що мають назву лімфатичних сердець. Вони спостерігаються в різних місцях як у круглоротих, так і в наземних хребетних. Однак у ссавців таких сердець немає, рухові лімфи сприяє присмоктувальна дія грудної порожнини при вдиху.

- Лімфатична система в процесі еволюції відокремилась від венозної. У круглоротих і селахій вона несе і лімфу, і кров і називається гемолімфатичною системою. Поверхневі бокові вени тулуба акулових риб перетворились у вищих риб у поверхневі лімфатичні судини, що йдуть вздовж боків тіла, у хвості й плавцях. Наявні також глибокі протоки, які супроводжують головні кровоносні судини й виливаються спереду в передні кардинальні вени, а ззаду - у хвостову вену.

Лімфатична система земноводних ще близька до такої системи риб, однак розвиток лімфатичних сердець (від 2 пар у безхвостих до 20 - у хвостатих і 100-у безногих) забезпечує більш активну циркуляцію лімфи.

У плазунів лімфа з кишечних судин і задніх кінцівок збирається в лімфатичній цистерні, від якої йдуть парні грудні протоки, що впадають у яремні вени. Лімфатичні серця зберігаються лише в основі хвоста, а лімфатичних вузлів (крім одного в брижах крокодилів) ще немає. Мало вузлів у птахів. У деяких з них зберігається також лімфатичне серце біля основи хвоста, яке накачує лімфу у вени нирок. Парні грудні протоки відкриваються в передні порожнисті вени. У птахів вперше з'являються клапани в лімфатичних судинах.

У ссавців вхід лімфи в кровоносну систему зосереджений спереду: парні грудні протоки йдуть від хілусної цистерни (молочного синуса), де збирається лімфа від кишечника та задньої частини тіла, приймають судини від передньої частини тулуба і впадають у передні порожнисті вени.

Найбільшим лімфоїдним органом хребетних є селезінка, яка відрізняється, проте, від лімфатичних залоз тим, що відкрито не сполучена з лімфатичними судинами, а багато постачається тільки кров'ю. У риб вона іноді складається з окремих скупчень лімфоїдної тканини, але нерідко сконцентрована в одному великому компактному тілі. У наземних хребетних це завжди компактний орган, що лежить у брижі поблизу шлунка. Селезінка - орган лімфоїдного кровотворення, біологічний фільтр для крові, один з депо крові. У ній руйнуються еритроцити і виробляються антитіла.

Отже, кровоносна система хребетних побудована в основі своїй за тим же типом, що й кровоносна система нижчих хордових і навіть вищих червів, складаючись по суті з черевної та спинної судин, сполучених анастомозами в стінках кишки та в стінках тіла. У хребетних вона виявляє вищий розвиток, по-перше, у відокремленні серця, що становить ділянку черевної аорти з особливо розвиненою мускульною стінкою; по-друге, в дальшому розвитку системи судин, яка диференціюється на власне кровоносні судини та лімфатичні.

Кишкові анастомози в передній, зябровій частині кишки дали початок зябровим судинам, які в наземних хребетних перетворюються в дуги аорти, що безпосередньо передають кров із черевної судини в спинну. Черевна судина у двох місцях переривається утворенням судинних сплетень - у нирках і в печінці - і в такий спосіб перетворюється у ворітні системи. На доповнення до черевної аорти розвиваються парні венозні стовбури в спинній стінці тіла - кардинальні вени, які виносять кров з нирок та зі стінок тіла.

У наземних хребетних у зв'язку з набуттям легеневого дихання розвивається друге коло кровообігу, і серце дістає тепер крім венозної ще й артеріальну кров.

Подальша еволюція виражається в розвитку присто­сувань для розмежування артеріальної та венозної течій крові як у самому серці, так і в судинах, що полегшує газообмін та живлення клітин.

187

Поиск по сайту: