Травні залози

Печінка (hepar) - велика залоза тваринного організму, що бере участь у процесах травлення, обміну речовин, здійснює специфічні захисні та знешкоджуючі, ферментативні й видільні функції, спрямовані на підтримку гомеостазу. Тут утворюється жовч, яка емульгує жир.

202

У безхребетних печінка - травна залоза, що являє собою виріст середньої кишки, бере участь в перетравленні та всмоктуванні їжі; у ній відкладаються запасні поживні речовини - жири й вуглеводи.

У хордових печінка - орган, у якому виробляється секрет (жовч), що бере участь у травленні, в ній здійснюються найважливіші процеси, пов'язані з обміном речовин в організмі. У покривників печіяка утворюється як виріст шлунка, тісно прилягає до його стінки й відкривається в нього одним протоком, має вигляд розгалуженої гілочки. У безчерепних вона представлена мішкоподібним печінковим виростом.

У хребетних печінка закладається як черевний виріст середньої кишки, який, деревовидно розгалужуючись, набуває будови трубчастої залози. Просвіти кінцевих трубочок печінки утворюють жовчні капіляри, по яких жовч стікає в більші печінкові протоки. Окремі печінкові протоки об'єднується в загальну жовчну протоку, що відкривається у дванадцятипалу кишку. Як правило, з частини жовчного протоку утворюється жовчний міхур.

Трубчаста будова печінки зберігається впродовж усього життя тільки в деяких круглоротих (міксин). У міног, риб та земноводних трубчаста будова печінки частково пору­шується, так як між трубочками її виникають поперечні перекладини - анастамози й між ними вростає сполучна тканина з кровонос-ними судинами та нервами. У плазунів, птахів і ссавців добре розвинені анастамози перетворюють трубчасту залозу в сітчасту. У міног і деяких риб печінка -нерозчленований орган, однак у більшості хребетних у ній розвинені ліва й права лопаті, а жовчний міхур завжди зв'язаний з останньою. У деяких амніот (особливо в ссавців) обидві лопаті можуть бути часточковими. Форма печінки деякою мірою залежить від форми тіла тварини (мал. 85).

Маса печінки більша в плотоїдних видів порівняно з травоїдними. Особливої уваги заслуговує печінка хрящових риб. Ця трилопатева залоза складає від 14 до 25 % маси тіла. У ній накопичуються великі запаси жиру (в гігантської акули до 70 % від маси печінки; у деяких скатів - до 60 %), що визначає її роль не тільки як депо скритих резервів, а й як гідростатичного органа, що забезпечує плавучість тіла.

203

Фізіологічне значення печінки визначається тим, що всі речовини, які всмоктуються з кишечника в кров, зазнають хімічних змін у печінці. Вона бере участь у підтриманні динамічної рівноваги багатьох речовин плазми крові, інактивує деякі гормони, тією чи іншою мірою бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин і води. Продукти розщеплення всіх поживних речовин утворюють у печінці основний метаболічний фон, з якого організм черпає в міру необхідності потрібні для нього речовини. Видалення печінки призводить до загибелі організму.

Мал. 85. Печінка хребетних тварин.

А - морської черепахи (карети);

Б - летючої миші (нічниці);

В - комахоїдного (їжака);

Г- курки; Д - людини. 1 - ліва частка;

2 - права частка; З - середня частка;

4 — жовчний міхур; 5 - жовчна про­тока; 6 - печінкова протока. Праворуч - будова часточки печінки людини:

1 —між часточ-кова жовчна протока;

2 - міжчасточкові гілки ворітноївени;

3 - балка; 4 - центральна вена;

5 - венозні капіляри. А, Б, В, Г-вигляд ззаду. Д - вигляд спереду.

Поиск по сайту: