Метод зіставлення систем органів

Порівняльна анатомія при вивченні організації тварин користується методом зіставлення систем органів. Це дозволяє встановити риси подібності в одних ознаках і відмінності в інших. У результаті постає питання про причини, що обумовлюють цю подібність і відмінність, а звідси виникає необхідність від аналізу перейти до синте­тичного узагальнення.

Отже, на відміну від описової анатомії, порівняльна анатомія користується аналізом лише як засобом для встановлення загальних закономірностей, що витікають з методу порівняння. Такі поняття, як гомологія, єдність плану будови та єдність походження є головними синтетичними узагальненнями порівняльної анатомії.

Порівняльна анатомія разом з порівняльною ембріоло­гією та палеонтологією складають єдину науку - еволюційну морфологію. Основні завдання цієї науки такі:

1) встановлення висоти організації досліджуваної тварини та її місця в еволюційному ряду;

2) з'ясування родинних взаємовідносин між різними формами тваринного світу;

3) визначення шляхів їх походження в історичному минулому;

4) реконструювання проміжної форми, що не збереглася в сучасній фауні;

5) встановлення загальних закономірностей еволюцій­ного процесу. Це дозволить побудувати природну систему тваринного світу. Порівняльна анатомія - наука синтетична, тому користується методами, даними й досягненнями анатомії, ембріології, палеонтології, гістології, цитології, фізіології та екології. Особливо тісний зв'язок існує між порівняльною анатомією тварин, філогенією і систематикою. У них багато спільних завдань.

Будова органа пояснюється його функцією, зв'язками з іншими частинами (в межах апарату, системи органів і всього організму), і, отже, орган не може ні в жодному випадку, ні в розрізі історичного розвитку розглядатися ізольовано, поза цими зв'язками, а тільки як одна із спеціалізованих, але разом з тим супідлеглих частин усього організму.

Метод порівняння та гомологія органів

При порівнянні різних організмів між собою нерідко виявляється певна схожість у загальній їх будові та в будові окремих частин чи органів. Вона може виявлятися в подібності функцій, не супроводжуючись глибокою морфологічною схожістю. Це явище називають аналогією. Наприклад, зябра рака і зябра риби; крило метелика і крило птаха.

Гомологією називають морфологічну схожість у будові та співвідношеннях частин, яка грунтується на походженні від подібних зачатків, що колись виконували й однакову функцію, але потім розвивались по-різному. Гомологічними є, наприклад, передні кінцівки четвероногих, бігальна нога ящірки, крило птаха, риюча лапа крота,