Органи сприймання хімічного подразнення

У більшості безхребетних хімічна подразливість не локалізується на певних місцях тіла. У кишково­порожнинних, червів та молюсків хімічно збудливі клітини розсіяні по всьому тілу, хоча в ділянці голови вони нерідко утворюють значні скупчення. Найбільш диференційовані органи хімічного чуття у членистоногих. Так, у комах вони вже розділені на органи смаку та нюху; перші представлені особливими хітиновими волосками - сенсилами, розмі­щеними на ротових придатках, у порожнині рота. Органи нюху розміщені переважно на вусиках і являють собою конічні виступи; вони мають відростки первинно-відчуваючих клітин.

У той час, як у більшості безхребетних органи смаку та органи нюху ще не розділені та являються органами загального хімічного чуття, у хребетних вони чітко диференційовані.

Сприймання тактильних, хімічних, електричних (електромагнітних), температурних та інших подразнень забезпечується наявністю вільних закінчень відчуваючих нервів по всій поверхні шкіри. У деяких випадках вони являють собою спеціальні органи або входять до складу системи органів бічної лінії. Просту будову (вільні нервові закінчення) мають і так звані інтерорецептори, що збирають інформацію про стан внутрішнього середовища й органів тіла тварин. Інформація від органів чуття (екстерорецепція) й інтерорецепторів поступає у відпо­відні органи головного мозку, які регулюють фізіологічні процеси й поведінку тварин.

133

Органи смаку

У хребетних органами смаку служать смакові пупки, що явля­ють собою скупчення вторинно-чутливих та опорних клітин (мал. 55).

Мал. 55. Розріз через смакові бруньки. 1- опорні клітини; 2 - чутливі кліти­ни; 3 - нерв.

Смаковий пупок пронизує всю товщу епідермісу; під ним сполучнотканинна частина шкіри утворює сосочок. Нервові волокна проникають у пупок й обплітають своїми кінцевими розгалуженнями чутливі клітини.

Смакові пупки являють собою єдині диференційовані органи чуття ектодермального походження. У риб вони спочатку виникають у стравоході, глотці та ектодермальній частині ротової порожнини. У багатьох видів ці зачатки переміщаються і в ділянку ектодерми, де розсіюються по всій поверхні тіла, концентруючись на голові, вусиках, променях плавців. У наземних хребетних поширення смакових пупків _: обмежується ротовою порожниною та почасти глоткою.

У ротовій порожнині та на язиці земноводних є скупчення чутливих клітин, обплетених нервовими закінченнями. Про слабий розвиток смаку в амфібій свідчить поїдання ними комах з різким запахом та їдкими виділеннями.

Серед амніот найкраще розвинені органи смаку в ссавців. Смакові пупки розміщаються переважно на сосочках язика, але зустрічаються і на піднебінні, у зіві, на надгортаннику.

Смакові пупки іннервуються в нижчих хребетних всіма типовими вісцеральними нервами, тобто лицевим, язиково-глотковим, блукаючим.

134

Поиск по сайту: