Статева або репродуктивна система

Основна функція репродуктивної системи - розмно­ження, тобто притаманна всім організмам властивість відтворення собі подібних, що забезпечує безперервність життя. В основі всіх форм розмноження організмів, що мають клітинну будову, лежить поділ клітини. Основні способи розмноження - нестатевий, вегетативний і статевий. Виникнення статевого розмноження на основі більш примітивного нестатевого було прогресивним фактором еволюції, так як привело до підвищення спадкової мінливості й, відповідно, до прискорення темпів еволюції.

Хордові майже усі розмножуються статевим шляхом. В абсолютній більшості вони роздільностатеві тварини.

218

Гермафродитами є лише личинкохордові. У зв'язку з цим у фенотипі більшості хордових розрізняють внутрішні та зовнішні статеві ознаки, які звичайно визначає генотип, але пізніше на їх прояв помітний вплив справляє гормональна система.

До статевих органів належать статеві залози - гонади (сім'яники та яєчники), статеві протоки (сім'япроводи та яйцепроводи), копулятивні органи й так звані додаткові утворення. У гонадах формуються статеві клітини - гамети (яйцеклітини й сперматозоони), які виводяться з організму через яйцепроводи та сім'япроводи. Лише в деяких тварин гамети виводяться через протоки органів виділення. До додаткових утворень належать різні залози: у самців вони виділяють секрет, що служить фізіологічним середовищем для сперматозоонів і підсилює їх активність; у самок -речовини, з яких утворюються яйцеві оболонки. До додаткових органів належать також сім'яні сумки й сім'яприймачі - резервуари, де певний час зберігається сперма. У самок живородних тварин до статевих органів відносять і всі пристосування для виношування зародків.

У губок і деяких війчастих червів гонад немає, їх статеві клітини розсіяні в паренхімі й виводяться через розриви стінки тіла або через ротовий отвір. У кишковопорожнинних статеві органи представлені невеликими гонадами в певних частинах тіла. Більшість плоских червів мають гермафродитну статеву систему з різними додатковими органами. Первиннопорожнинні черви роздільностатеві з порівняно простою статевою системою. У кільчастих червів, молюсків, ехіурид, моховаток та плечоногих статеві залози виникають у стінках целома; статевими протоками служать канали - целомодукти, не зв'язані з гонадами. Статеві продукти спочатку потрапляють у целомічну порожнину, потім у лійку целомодукта, який відкривається назовні. У членистоногих гонади являють собою похідні стінок вторинної порожнини тіла, а їх протоки - похідні целомодуктів. Серед хордових найбільш примітивними є статеві залози безчерепних (ланцетників). Вони представлені невеликими парними утворами, які тісно прилягають до стінки атріальної порожнини й не мають протоків.

Статеві залози хребетних розвиваються у вигляді парного набрякання стінки порожнини тіла на боках спинної брижі між нею і нефростомами первинної нирки (мал.93).

219

Мал. 93. Розвиток гонади та вивідних проток у самця стерляді. Чорним позначено

первинні, крапками вторинні канальці мезонефроса (за Машковцевим): 1 - гонада;

2,3 - первинні й вторинні канальці; 4 - первиппонир-кова протока; 5 - первинна нирка; 6 — мезонефричний яйцепровід; 7 - переднирка.

Цей парний зачаток складається з поздовжньої складки потовщеного епітелію з внутрішньою масою сполучної тканини і має назву статевих або генітальних складок. Потім статеві складки вдаються глибше в порожнину тіла, відокремлюються від стінки тіла й стають, таким чином, підвішеними на брижі всередині порожнини тіла.

У генітальні складки мігрують первинні статеві клітини, які виникають, як правило, за межами гонади на більш ранніх стадіях розвитку організму, і вростають шнури мезенхімних клітин з мезонефроса, які беруть участь в утворенні строми гонади. Епітелій гонади стає циліндричним, клітини його можуть перетворюватись у статеві, внаслідок чого він дістає назву зародкового епітелію.

У риб статеві складки виникають по всій довжині порожнини тіла й цілком перетворюються в гонади. У земноводних вони закладаються так же, але перетворюється в гонаду лише середня частина складки. В амніот статеві складки з'являються тільки в ділянці бокової поверхні передньої половини мезонефроса, зверненої до мезентерію. У процесі розвитку гонади в обох статей проходять індиферентну (біпотенціальну) стадію розвитку, після якої починається їх статеве диференціювання. Яєчники (ovarium) формуються в основному з коркового шару гонади, сім'яники (testiculus) - з мозкового. Сім'яники в більшості тварин парні. Серед безхребетних вони найбільш просто побудовані в кишкопорожнинних і являють собою скупчення статевих клітин. Сперматозоони виводяться назовні шляхом розриву стінки тіла (гідроїдні поліпи) або через кишковосудинну систему й далі через ротовий отвір (сцифоїдні,

220

коралові поліпи). Уперше від сім'яників відходять сім'япроводи в круглих червів. Серед нижчих хордових в апендикулярій сім'яник один і позбавлений протоків; у сальп - 2 з протоками; у асцидій від 1 до 150 пар сім'яників, від яких відходять протоки. У безчерепних сім'яники численні, позбавлені протоків. У більшості хребетних сім'яники - парні органи, симетрично розміщені в черевній порожнині, мають добре розвинені протоки. У самців нижчих хребетних зберігається ще до певної міри фолікулярна будова і в сім'яниках, проте окремі фолікули набирають вигляду справжніх міхурців і вступають у зв'язок з канальцями, що сполучають сім'яник з первинною ниркою. У вищих хребетних міхурці видовжуються в сім'яні трубочки, які вже сполучаються з сім'явиносними канальцями. Стінки сім'яних міхурців та сім'яних трубочок мають, крім первинних статевих клітин, також індиферентні, що служать для живлення статевих елементів під час їх розвитку.

Поиск по сайту: