Особливості ринку споживчих товарів і ринків факторів виробництва

Національний ринок за об'єктами купівлі-продажу поділяють на дві основні групи ринків:

ü товарів і послуг, призначених для кінцевого споживання;

ü факторів виробництва, призначених для використання у виробничому процесі. До них належать:

ü ринок праці;

ü ринок земельних ресурсів;

ü ринок капіталів;

ü ринок грошей;

ü ринок цінних паперів;

ü ринок інформації.

Ці дві великі групи ринків мають суттєві відмінності:

ü Основна частка продукції виробничого призначення зазвичай надходить до покупця безпосередньо від виробника, а на ринку споживчих товарів між покупцями і продавцями завжди є багато посередників.

ü Ринки виробничих факторів більше, ніж споживчі, піддаються впливу неекономіч­них факторів — держави, профспілок, громадських організацій.

ü На цих ринках розрізняють характер попиту на об'єкти купівлі-продажу. Так, попит на предмети споживання прямо залежить від потреби споживачів. Попит на продукцію виробничого призначення є похідним від споживчого попиту. Наприклад, попит на устаткування для шкіряної фабрики є похідним від попиту населення на шкіряні вироби (куртки або сумки).

ü Попит на споживчі товари гнучкіший, ніж на виробничу продукцію, тому що реакція споживачів еластичніша за реакцію підприємств, для яких перебудова виробництва потребує великих витрат.

ü На ринках факторів виробництва діє набагато вужче коло партнерів, які добре знають один одного.

Ці відмінності безпосередньо впливають на механізми функціонування ринків, особливо щодо ціноутворення. У подальшому аналізі будемо виходити з того, що всі економічні ресурси мають своїх власників — домогосподарства, підприємства або державу. Власники ресурсів продають або надають їх у тимчасове користування на відповідних ринках і отримують за це плату у вигляді доходів, які називаються факторними. Зауважимо, що для покупців цих ресурсів грошова плата є ціною. Наприклад, ренту як платіж за користування земельною ділянкою розуміють, з одного боку, як ціну, що її платить користувач, а з іншого — як дохід, що його отримує власник. Тож у процесі укладання однієї угоди формуються водночас доходи і ціни.

У загальному вигляді формування цін на всіх цих ринках залежить від співвідношення між попитом і пропозицією, тобто ринкова ціна тяжіє до рівноважної, за якої попит дорівнює пропозиції. Проте є і відмінності, які ми розглянемо далі, почавши з ринку трудових ресурсів та особливостей формування заробітної плати як факторного доходу.

Остання класифікація є найбільш поширеною. Сукупність різновидів ринку поєднується в єдиний національний ринок, а зміни будь-якого сектору відбива­ються на інших (рис. 6.2).

4.2.Фундаментальні проблеми та функції ринку.