Інтеграція України у світову економічну систему

Україна перебуває на етапі входження у світову систему господарювання. Від того, як відбуватиметься цей процес, залежить її подальший розвиток. Дотепер на цьому шляху існує низка суттєвих перешкод, які гальмують гармонічний розвиток ринкових відносин:

ü Низький технологічний рівень виробництва та неефективне використання ресурсів. Енергомісткість і матеріаломісткість вітчизняної продукції у 1,5—2 рази вищі, ніж в індустріальних країнах. Особливо це стосується машинобудування та обробної промисловості. Це означає, що українські товари не є конкурентоспро­можними на світовому ринку і за ціною, і за якістю.

ü Нераціональність структури виробництва. Україна спеціалізується на матеріало­місткому виробництві та, на жаль, не сприяє розвиткові наукомістких галузей — електроніки, комп'ютерної техніки, машинобудування. У національному доході та­кож низькою є питома вага споживчої продукції.

ü Ресурсні проблеми — виснажуються певні види ресурсів на території України (мінеральні ресурси, вугілля та ін.).

ü Несприятлива ситуація з екологією як наслідок надмірної кількості промислових та енергетичних комплексів на території України, відсутності екологічно чистих технологій.

ü Неефективна структура зовнішньоторговельного обороту, в якій переважають сировинні товари. Крім того, для України властивий постачальницько-збутовий характер зовнішньоекономічних зв'язків.

Таким чином, загалом можна констатувати низьку конкурентоспроможність української економіки. її підвищення повинно стати основним питанням національної політики держави.

Дотепер вважалося, що висока конкурентоспроможність країни може бути досягнута переважно великими обсягами природних, трудових і капітальних ресурсів. Проте нині вона визначається іншим чинником — науковим потенціалом країни, наявністю інформаційних ресурсів, інфраструктури, спеціалістів у пріоритетних галузях. Міжнародний досвід свідчить, що прорив на світові ринки забезпечується не просто продуктом, а цілою галуззю і навіть сукупністю галузей. Тому потрібно точно визначити основні напрями розвитку економіки та розробити конкретні механізми структурної перебудови.

Виходячи з потенціалу України, вже називають пріоритетні галузі, за рахунок розвитку яких можна підвищити конкурентоспроможність країни. Це виробництво космічної техніки, порошкова металургія, виготовлення зварювальної апаратури, галузі сільського господарства та харчової промисловості, будування важких транспортних літаків, суднобудування, послуги трубопровідного, залізничного транспорту, автотранспорту та авіаперевезень. І хоча розвиток цих галузей можливий мінімум у середньостроковій перспективі, зараз вже можна назвати можливості, які має Україна для швидкої та успішної інтеграції в систему міжнародних еконо­мічних відносин, серед яких:

ü дешева робоча сила — порівняно із заробітною платою США українська заробітна плата становить 13%, а продуктивність праці 20%;

ü фундамент розвитку промисловості;

ü вигідне географічне розташування та багатство природних ресурсів (родючі ґрунти, клімат, водні ресурси, корисні копалини, вигідне транспортне розташування).

Поиск по сайту: