 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Причини появи безробіття в сучасній економіці
Економісти пропонують різні підходи до пояснення джерел безробіття. Найпоширенішими є такі.
Недостатність сукупного попиту. Безробіття зумовлене недостатністю сукупного попиту. Недостатній попит з'являється на фазі економічної кризи циклу та викликає складності з реалізацією продукції, внаслідок яких відбувається масове закриття підприємств і скорочується попит на робочу силу. Прихильники цієї позиції пропонують використовувати засоби стимулювання попиту, які б увідповіднили пропозиції, як-от: державна допомога безробітним, малозабезпеченим, зниження податків на доходи та ін.
Негнучкість трудового ресурсу. Автори цього підходу виходять з того, що ринок праці — явище динамічне, на ньому відбуваються постійні зміни у попиті на робочу силу, але вона за своєю природою є такою, що не в змозі швидко реагувати на ці зміни. Людям потрібен час, щоб перекваліфікуватися, переїхати у регіон з вищим попитом на робочу силу, знайти більш оплачувану роботу та ін. Щоб позбутися такого безробіття, потрібно постійно вивчати ринок праці, інформувати населення про його стан і тенденції, удосконалювати систему освіти та ін.
|
Нееластичність заробітної плати. Вважається, що безробіття спричинює негнучка заробітна плата, яка не реагує на зміни у попиті та пропозиції на ринку праці. Згідно з законом попиту та пропозиції на ринку вільної конкуренції саме коливання заробітної плати повинно врівноважувати попит і пропозицію (рис. 17.1), проте на практиці так не відбувається. Навпаки, заробітна плата постійно зростає щодо рівноважного рівня і внаслідок цього виникає надлишок пропозиції, або безробіття. Цьому сприяють два фактори:
ü законодавство про мінімальний рівень заробітної плати, який постійно підвищується;
ü діяльність профспілок з підвищення заробітної плати.
Ці фактори фіксують певний рівень заробітної плати, нижче якого вона не може знизитися (W1 на рис.17.1 ), і це породжує постійне безробіття.
Зростання технічної озброєності праці. Ця причина була висловлена К.Марксом і ґрунтується на "законі капіталістичного нагромадження", згідно з яким зростання багатства капіталістів супроводжується погіршенням стану робочого класу, і зокрема, призводить до безробіття. К.Маркс доводив, що капіталістичним відносинам властивий постійний процес накопичення та зростання технічної озброєності виробництва і, як наслідок, зменшення ролі робочої сили. У сучасному трактуванні ідеї К.Маркса звучать так: НТП витісняє живу робочу силу та призводить до підвищення безробіття.
Зовсім іншими є особливості та причини безробіття у плановій економіці та в перехідній.
Наприклад, у плановій економіці СРСР (у т. ч. й України) формального безробіття не було. Водночас існувало примусове працевлаштування під гаслом "боротьба з дармоїдством". У підсумку на підприємствах склалася така система "надзайнятості", або прихованого безробіття, за якої надлишки робочої сили сягали 15%.
З переходом до принципів ринкової економіки закрилася більша частина державних підприємств, що спричинило стрімке зростання числа безробітних. Безробіття в Україні — це не тільки безробіття робітників, а й спеціалістів, службовців, осіб з вищою освітою, молоді. Його поглибленню сприяли такі процеси, як скорочення армії, демографічна криза, широкомасштабна конверсія.
За офіційними даними, в Україні рівень безробіття становить не більше 4%, за оцінками експертів — не менше 20%. Процес зниження рівня безробіття відбувається дуже повільно через низький темп структурної перебудови економіки, неефективний процес приватизації, недостатність розвитку малого бізнесу, який здатен швидко створювати робочі місця.
16.3. Соціально-економічні наслідки безробіття та політика зайнятості
Сучасне безробіття в розвинених країнах має низку особливостей:
ü воно породжується структурною перебудовою економіки;
ü збільшується частка безробітних серед молоді;
ü зростає число вільних робочих місць, які потребують високої кваліфікації;
ü підвищується частка безробіття серед працівників розумової праці та ін.
Безробіття щороку стає дедалі серйознішою проблемою для суспільства, тому що призводить до незворотних соціально-економічних наслідків:
ü погіршується якість життя населення;
ü поглиблюється проблема недовикористання людського потенціалу;
ü збільшуються витрати індивіда та суспільства на зміну професіонального статусу або підвищення продуктивності праці;
ü психологічні наслідки (депресія, занепад моральних підвалин, наркоманія, самогубства);
ü політичні наслідки (соціальні революції);
ü знижується рівень задоволення потреб;
ü зменшується випуск виробництва.
З економічного погляду найважливішим негативним наслідком безробіття є недовипущена продукція. Через безробіття суспільство втрачає продукцію, і це явище називається відставанням ВВП. Воно зображено на рис. 17.2 і означає, що фактичний рівень ВВП є меншим за потенційний (максимально можливий за умов повної зайнятості). Іншими словами, потенційний ВВП — це ВВП за умов природного безробіття, а фактичний — за умов циклічного безробіття.
Наприклад, підраховано, що за умов природного рівня безробіття (6%) країна спроможна забезпечувати ВВП = 50 млрд ум. од. У поточному році рівень безробіття сягнув 8%, а ВВП становив 45 млрд ум. од. Це означає, що з'явилося циклічне безробіття 2%, яке призвело до відставання ВВП на 5 млрд ум. од.
Відомий американський економіст Артур Оукен дійшов висновку, що величина відставання ВВП у певній пропорції залежить від зміни рівня безробіття.
| Він сформулював закон, який назвали законом Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання ВВП становитиме 2,5%. | Закон Оукена: якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання ВВП становитиме 2,5% |
Для запобігання небажаних наслідків безробіття держава здійснює політику зайнятості такими засобами:
ü дострокове звільнення на пенсію працівників державних підприємств (за 2—3 роки до пенсійного віку);
ü створення робочих місць через організацію громадських робіт у сфері інфраструктури (будівництво доріг), особливо для хронічних безробітних і молоді;
ü обмеження імміграції (в'їзду в країну) та стимулювання повернення на батьківщину іноземних робітників;
ü формування фондів страхування з безробіття;
ü виплати допомоги з безробіття;
ü організація бірж праці та курсів перепідготовки кадрів;
ü запровадження пільг безробітним в оплаті житлових послуг, проїзду в громадському транспорті;
ü формування соціальних програм щодо працевлаштування молоді, жінок, пенсіонерів та ін.;
ü податкове стимулювання створення нових робочих місць;
ü поліпшення інформованості населення про можливості зайнятості;
ü удосконалення професійної підготовки з дефіцитних спеціальностей.
Контрольні запитання
1. Назвіть ознаки, за якими визначають безробіття.
2. Напишіть формулу вимірювання рівня безробіття.
3. Чому виникає структурне безробіття?
4. Який відсоток безробіття вважають природним? Чому неможливо позбутися природногоо рівня безробіття?
5. Що таке приховане безробіття?
6. Назвіть наявні погляди на причини безробіття.
7. Якої форми набуло безробіття у плановій економіці?
8. Що таке "хронічне безробіття"?
9. Чому фрикційне та структурне безробіття є бажаними?
10. Які зміни в структурі безробіття відбуваються в сучасний період?
11. Назвіть причину циклічного безробіття.
12. Чи передбачає стан повної зайнятості абсолютну відсутність безробіття?
13. Чому стандарт природного рівня безробіття постійно змінюється?
14. Чому НТП може сприяти збільшенню безробіття? Як можна подолати цю тенденцію?
15. Чому перехід до ринку у 90-х роках XX ст. в Україні супроводжувався різким зростанням числа безробітних?
16. Запропонуйте способи зниження рівня безробіття в Україні.
17. Поясніть відмінність між фактичним і потенційним ВВП.
18. Сформулюйте закон Оукена.
19. Які негативні наслідки має безробіття?
20. Назвіть інструменти політики зайнятості.
17.1. Сутність, види та показники інфляції
Інфляція (з лат. — роздування) — це підвищення загального рівня цін, яке супроводжується знеціненням грошей. Термін "інфляція" вперше було вжито в Північній Америці в період громадянської війни 1861—1863 років, а широкого розповсюдження він набув лише після Другої світової війни у XX ст. Нині інфляцію вважають однією з найважчих економічних хвороб XX століття, причому дотепер невикорененою.
В економічній літературі досі відсутня єдина думка щодо визначення інфляції. Наводяться такі тлумачення:
ü надмірне збільшення в обігу готівкових грошей, за якого обсяг грошей перевищує реальний обсяг товарів і послуг;
ü знецінення грошей (зниження їхньої купівельної спроможності), коли за грошову одиницю можна купити менше товарів, ніж раніше;
ü тривале підвищення загального рівня цін;
ü складне багатогранне явище, внаслідок якого порушується весь відтворюваний процес.
Зовнішньо інфляція проявляється у зниженні купівельної спроможності грошей у всіх його формах:
| ü зростанні товарних цін; ü розповсюдженні товарного дефіциту; ü зниженні курсу національної валюти; ü зростанні попиту на товари довготривалого використання. | Інфляція — це масове зростання цін яке супроводжується знеціненням грошей |
Внаслідок інфляції канали обігу переповнюються грошовими знаками, які не мають товарного покриття. Тому виникає надлишок грошей, що й призводить до їх знецінення та підвищення цін. Проте не кожне зростання цін є інфляцією:
ü ознакою інфляції є масове підвищення цін;
ü не обов'язково зростають ціни на всі товари, ціни на окремі товари навіть можуть знижуватися;
ü ціни не обов'язково підвищуються рівною мірою на всі товари, вони зазвичай зростають нерівномірно;
ü підвищення цін не є інфляційним, якщо воно відбувається внаслідок удосконалення якості продукції і технологій, здорожчання ресурсів через погіршення умов їх використання та інших факторів, які зумовлюють підвищення цінності товару. Іншими словами, інфляція виникає тільки в разі систематичного зростання цін без будь-яких удосконалень товарів, а часто і з погіршенням їхньої якості й надійності.
Інфляцію можна виміряти двома показниками — рівнем і темпом інфляції.
Рівень інфляції (індекс цін) віддзеркалює зміну середнього рівня цін у поточному році порівняно з базовим роком (з яким здійснюється порівняння). Для його підрахунку використовується вартість споживчого кошика — набору товарів і послуг, який найчастіше вживає людина. У розвинених країнах у цей
| кошик входить близько 300 найменувань споживчої— продукції (продукти харчування, одяг, комунальні - послуги, транспорт, освіта, медичні послуги, книжки та ін.). В Україні він містить не більше 70 видів товарів. Вартість споживчого кошика обчислюється і в цінах поточного року, і в цінах базового,а її зіставлення дає змогу судити про рівень інфляції | Рівень інфляції (індекс цін) зміна середнього рівня цін у поточному році порівняно з базовим роком |
Іц= 
де Іц— рівень інфляції,
СКПпот.р. — вартість споживчого кошика в поточному році,
СКбаз.р. — вартість споживчого кошика у базовому році.
Якщо Іц > 100%, ціни зросли (відбувалася інфляція);
Іц < 100%, ціни знизилися (відбувалася дефляція);
Іц = 100%, ціни не змінилися. Наприклад, за умов Іц =130% можна зробити висновок, що підвищення цін у поточному році становило 30%.
Замість споживчого кошика у формулі можна використовувати показники ВВП або національного доходу.
Темп інфляції характеризує прискорення або сповільнення інфляції за певний період.
Тінфл= 
Залежно від темпів інфляції розрізняють такі її види:
ü Нормальна — ціни зростають на 3—3,5% на рік. Вона не вважається економічним злом, а навпаки, позитивно впливає на економіку. Доведено, що вона певною мірою стимулює зайнятість і виробництво, тому що люди, спостерігаючи підвищення цін, очікують їх подальшого збільшення та підвищують попит на товари та послуги.
ü Помірна (повзуча) — 10% на рік. Вона також вважається позитивною.
ü Галопуюча — 10—200% на рік. Це вже серйозне напруження для економіки. Гроші втрачають свою вартість дуже швидко, і люди майже не роблять заощаджень. В економіці з'являються глибокі деформації: звужуються ринки капіталів, зростає відплив інвестицій за кордон, внутрішні інвестиції звужуються. Галопуюча інфляція може тривати роками й десятиліттями, вона характерна для країн, що розвиваються.
ü Гіперінфляція — катастрофічне зростання цін на 500—1000%, або 50% на місяць, або 1% на день. У цьому разі відбувається злам усієї грошово-кредитної системи. Знецінюються кредити, капіталовкладення, доходи та нагромадження. Всі зусилля спрямовуються не на виробничу діяльність, а на спекуляцію. Підприємствам вигідно також вкладати гроші не в інвестиційні товари, а у придбання об'єктів нерухомості та інших непродуктивних товарів, а також накопичувати сировину та готову продукцію до майбутнього підвищення цін. Населення прагне позбутися грошей та запастися будь-якими товарами, утому числі золотом, коштовними металами, ювелірними виробами. Виникає "інфляційний психоз" — тобто інфляція "підгодовує" сама себе та стрімко зростає. Працівники вимагають підвищення заробітної плати, що ще більше провокує зростання цін. Світовий рекорд гіперінфляції належить Угорщині, коли у серпні 1945—1946 років долар обмінювався на 3x1022 угорських форинтів.
Всі ці види інфляції можуть існувати у різних формах:
ü очікувана або непередбачувана інфляція — залежно від того, чи відповідає її рівень "прогнозам;
ü збалансована або незбалансована — залежно від того, наскільки рівномірно змінюються ціни різних товарів один відносно одного;
ü прихована або відкрита. Відкрита розгортається на вільному ринку та відчувається будь-яким економічним суб'єктом. Прихована інфляція виникає внаслідок державного контролю над цінами у плановій економіці. У цьому разі інфляція проявляється не в зростанні цін, які заблоковані державою, а в товарному дефіциті. Зафіксовані ціни в умовах планової економіки не виконують своєї регулювальної функції і не віддзеркалюють реального стану економіки, як це відбувається на вільному ринку. Вони не сприяють регулюванню асортименту, якості, кількості товарів і ресурсів, їх галузевого та регіонального розподілу. Тому у багатьох галузях утворюються товарні дефіцити. У плановій економіці СРСР тотальний дефіцит продукції був ознакою прихованої інфляції та причиною існування чорного ринку.
Поиск по сайту: