АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Форми та умови здійснення підприємницької діяльності

Читайте также:
  1. A) способом формирования банковских ресурсов из недепозитных источников
  2. A) это основные или ведущие начала процесса формирования развития и функционирования права
  3. A. формируется фотохимический туман
  4. Cущность, виды, источники формирования доходов. Дифференциация доходов населения.
  5. D. Формирование структуры отдела
  6. E) формирование правительства из членов партии, располагающих большинством мест в Парламенте
  7. I. Поняття необережності, як форми вини.
  8. I. Формирование дисциплины.
  9. I.2 Реформирование и современная структура банковской системы РФ.
  10. III. ОПЛАТА ПРАЦІ, ВСТАНОВЛЕННЯ ФОРМИ, СИСТЕМИ, РОЗМІРІВ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ Й ІНШИХ ВИДІВ ТРУДОВИХ ВИПЛАТ
  11. III.2.2. Порядок формирования палат Федерального Собрания Российской Федерации
  12. III.5.7. Мировые судьи: порядок формирования, полномочия и место в системе судов общей юрисдикции

Підприємництво класифікується:

За типом власності та управління:

ü підприємець-власник – власник або співвласник підприємства;

ü підприємець-орендар – орендар засобів виробництва;

ü підприємець-менеджер – висококваліфікований спеціаліст у галузі управління бізнесом. Часто він не є власником майна, не орендує його, а працює за наймом на великих підприємствах і управляє ними.

За масштабами діяльності:

ü і ндивідуальне підприємництвооднієї особи та членів його родини;

ü колективне підприємництво більше двох осіб.

За сферами діяльності:

ü виробниче;

ü фінансове;

ü комерційне;

ü страхове;

ü посередницьке.

Згідно з Господарським кодексом України, вирізняють такі принципи здійснення підприємницької діяльності:

ü свобода вибору виду підприємництва;

ü самостійне формування програми діяльності, вибору постачальників, споживачів і ресурсів, встановлення цін;

ü вільний найм робітників;

ü комерційний ризик;

ü вільне розпорядження прибутком після сплати податків;

ü самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Умови формування підприємництва в країні:

ü стабільність державної та соціальної політики;

ü наявність прав власності на засоби виробництва, продукцію і доходи;

ü повна економічна самостійність;

ü повна економічна відповідальність;

ü наявність сприятливої громадської думки;

ü простота процедур регулювання підприємництва (реєстрації, ліцензування, звітності та ін.).

Умови для розвитку підприємництва:

ü створення сприятливого законодавчого середовища і нормативної бази:

· захист власності всіх господарюючих суб'єктів;

· створення рівних прав і надання повної економічної свободи всім суб'єктам;

· невтручання державної влади в діяльність підприємств;

ü конкурентний режим господарювання;

ü формування ринкової інфраструктури;

ü створення сприятливого для підприємництва економічного середовища (податкової політики, державної фінансової допомоги та ін.).

Для розрахунку прибутку потрібно обчислити, крім витрат, розмір виторгу. Загальний виторг (валовий дохід) сума грошей, які отримує компанія від продажу товарів або послуг:

TR = Q*P, де TR валовий дохід, Q — кількість продажу, од., Р — ціна виробу, грн. Середній виторг — сума виторгу від продажу одиниці продукції (або ціна одиниці продукції): AR = , AR — середній виторг. Загальний виторг(валовий дохід) — сума грошових коштів від продажу товарів або послуг

 

Загалом розраховують такі види прибутку:

Бухгалтерський прибуток = загальний виторг — загальні витрати (зовнішні).

Абсолютні розміри прибутку не дають інформації про ефективність виробництва. Для цього обчислюється відносний показник — рентабельність (або норма прибут­ку). Це відношення величини прибутку до величини всіх витрат підприємства:

Економічний прибуток = загальний виторгекономічні витрати.

Саме економічний, а не бухгалтерський прибуток дає повну інформацію про вигідність бізнесу.

У попередніх темах ми розглядали поняття підприємницького доходу, який складається з нормального прибутку та монопольного над прибутку. Саме надприбуток належить до розряду економічного. Економічний прибуток отримати нелегко, його джерелом може бути тимчасове монопольне становище на ринку Бухгалтерський прибуток є різницею між загальним виторгом і загальними зовнішніми витратами. Економічний прибуток є різницею між загальним виторгом та економічними витратами

або ж успішні інновації. Однак у будь-якому разі економічний прибуток для конкурентної галузі — це недовготривале явище. Справа у тому, що економічний прибуток є стимулом для входження нових підприємств у галузь. Він спонукає міжгалузеву конкуренцію, за якої компанії з неприбуткових галузей переходять у привабливі га­лузі. Проте з часом, внаслідок щораз більшого числа фірм, витрати і ціни знижують­ся, і починає знижуватися прибуток. У підсумку економічний прибуток у галузі зникає, і всі компанії починають отримувати встановлений у галузі нормальний прибуток. Це явище називається "парадоксом прибутку": економічний прибуток стиму­лює міжгалузеву конкуренцію, яка потім його знищує.

Так само і збитки у галузі є тимчасовими. Підприємство, що працює зі збитками, із часом змінить цю галузь на іншу, більш вигідну. Якщо ж її приклад наслідують інші ком­панії, то з часом ціни у цій галузі зростуть, а збитки зникнуть.

Загальна сума прибутку, отримана підприємством у результаті виробничо-господарської діяльності, називається балансовим прибутком.
Чистий прибуток
це різниця між балансовим прибутком і сумою податків, який необхідно виплатити відповідно до діючого законодавства. Порядок використання чистого прибутку визначає власник підприємства або уповноважений їм орган відповідно до Статуту підприємства. Як правило, вона витрачається на соціально-економічні цілі підприємства: інвестиції в розвиток виробництва, створення фінансового резерву, фінансування соціально-культурної сфери, відрахування у фонд оплати праці понад заробітну плату, створення благодійних фондів і т.п.

 

Певна частина прибутку розподіляється в державний бюджет або інші цільові фонди у вигляді податків і відрахувань з прибутку; після відрахувань у підприємства залишається чистий прибуток.

Макроекономіка


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)