 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Види грошових коштів і поняття грошової маси
Існують такі сучасні види грошових коштів:
1) реальні гроші:
ü монети;
ü паперові гроші;
2) замінники грошей:
ü чеки;
ü векселі;
ü кредитні картки;
ü банківські рахунки;
3) міжнародні гроші:
ü SDR;
ü ЕСU;
ü євро.
Монета (лат. топео — раджу, названа на честь римської богині-радниці Юнони) — це зливок металу, вага і проба якого засвідчені печаткою держави. Упродовж трьох тисячоліть свого існування монети мали різну форму: квадратні, трикутні, прямокутні, овальні, але найбільшого розповсюдження дістали круглі монети. Спочатку на них не позначали номіналу, а відрізнялися вони зображенням, вагою та розміром.
Перші карбовані круглі монети увійшли в обігу Римській імперії у І ст. до н.е. Стародавня золота монета називалася "ауреус" і важила 8,19 г. Наприкінці VIII ст. н.е. основною монетою стала золота, а розмінною — срібна. Було запроваджено єдині правила щодо оформлення монет: на лицьовому боці (аверсі) розміщували королівську монограму, на звороті (реверсі) — хрест, навкруги якого було написано місце карбування монети.
У Хет. карбування монет розповсюдилося в Англії, Київській Русі, Німеччині, Франції.
УХ\/-Х\/І ст, в епоху великих географічних відкриттів, у Європі розширилася торгівля і виникла потреба в єдиній грошовій одиниці. 3 1518р. нею став талер (29 г срібла і 3,49 г золота), на основі якого з часом сформувалося багато національних грошових одиниць, у тому числі і в Україні.
Першими грошима, що перебували в обігу на території України, були грецькі монети (IV ст. до н.е.), а у І ст. з'явилися монети Римської імперії. Вони потрапили до України в результаті торгівельних операцій. І лише з X ст. у часи правління Володимира Великого викарбовано перші суто українські гроші — златники та срібняки із зображенням державного герба.
З XI ст. в обіг увійшли гривні, які стали основним елементом грошової системи Київської Русі (від "гривна" — шийна прикраса для жінок, виготовлена із дорогоцінних металів). Гривні були золоті і срібні. Проте вони були дуже важкі (1 гривня важила близько 400 г), тому її рубали навпіл, і нові монети отримали назву "рубль" або "рубльова гривенька".
У XVIII ст, після того, як частина території України увійшла до складу Російської імперії, на ній розповсюдилися російські срібні та мідні монети: рубль, гривеники,
копійки. На решті території України, яка перебувала під владою Австро-Угорської імперії, — крони.
Отже, тривалий час у обігу були повноцінні монети, реальна вартість яких збігалася з номінальною і залежала від ваги металу в монеті.
Згодом виявилися недоліки повноцінних монет:
ü їх часто вилучали з обігу і переплавляли на дорогоцінні речі;
ü вони зношувалися, і це зменшувало їхню масу, внаслідок чого реальна вартість ставала меншою, ніж та, що була вказана на монеті (номінальна).
Тому сучасні монети є символічними грошима, їх не виготовляють із дорогоцінних металів і використовують для розміну паперових грошей.
Паперові гроші (банкноти, або банківські білети) з'явилися, за свідченням істориків, у Китаї 812 р. до н.е. До Західної Європи вони потрапили лише 1661 р. (у Швецію). Спочатку банкнотами називали свідчення банкірів про те, що вони зберігають певну кількість золота. Банкноти можна було використовувати у розрахунках з іншими торгівцями. Згодом право друку банкнот отримали лише великі банки, а тепер цю функцію покладено на державу.
Паперові гроші набагато зручніші в обігу, ніж монети, і це пояснює їхню поширеність у всіх країнах світу.
Чек — письмовий дозвіл власника банківського рахунку переказати певну суму грошей пред'явнику чека. Термін дії чека обмежений. Використання чеків зручне і безпечне. Купуючи товар, покупець виписує чек на необхідну суму і передає його продавцю. Продавець отримує за чеком гроші в банку, а банк виписує власнику чека квитанцію, яка підтверджує здійснення угоди.
Вексель — боргове зобов'язання (розписка) боржника виплатити певну суму грошей у зазначений термін. Вексель повинен містити суму платежу, термін оплати, найменування та підпис боржника. Векселем можна розрахуватися з третьою собою як оплата за товари та послуги, а також передати банку. В останньому випадку банк виплатить суму боргу раніше вказаного терміну, а потім буде самостійно стягувати борг із боржника. У разі відмови або невиконання будь-яких умов векселя сума стягується у судовому порядку.
Кредитна картка — розрахунковий засіб, який банки видають своїм клієнтам. Картка містить номер банківського рахунку власника і дуже зручна у використанні. Розрахунки за кредитними картками здійснюють за допомогою спеціальних апаратів, встановлених у торгівельних закладах. Апарат передає дані картки в банк покупця (у якому покупець має рахунок), і банк переказує гроші на рахунок магазину. Потім покупець відшкодовує цю суму банку. Звісно, за свої послуги банк стягує відсотки. Різновидом кредитних карток є банківські картки, які не можна використати у розрахунках, але можна отримати гроші у спеціальних банківських автоматах — банкоматах.
Види кредитних платіжних карток:
ü Кредитні пластикові картки — вони дають змогу здійснити оплату, навіть не маючи грошей на рахунку, але лише впродовж певного періоду часу (найчастіше місяця). Потім рахунок необхідно поповнити, інакше банк заблокує розрахунки або нарахує підвищений відсоток. Цей вид карток широко розповсюджений за кордоном.
ü Дебетові платіжні картки — вони не надають можливості брати кредит, тобто можна витрачати тільки ту суму, яка є на рахунку. Купуючи таку картку, банки часто вимагають внесення певного розміру суми, потрібної для відкриття банківського рахунку. Цей мінімум називається страховий депозит, або страховий залишок, величина якого не знижується.
ü Золоті (преміальні) картки — видають лише клієнтам з високими доходами. Користувачі такої картки мають вагомі привілеї — невисокі суми страхового залишку, пільги у розрахунках, магазинні знижки та ін.
Найпоширеніші картки у світі — Аmеrісаn Ехрrеss, \/іsа Маstеrсаrd.
Банківські рахунки (депозити) бувають різних видів:
ü безстрокові (до запитання, поточні) — з них можна в будь-який момент зняти гроші;
ü строкові — відкриваються на певний термін, і дострокове зняття грошей передбачає виплату штрафу; натомість вкладнику пропонують підвищені відсотки з внеску;
ü чекові — на них можна виписати чеки (це поточні рахунки);
ü безчекові — не передбачають користування чеками (строкові) та інші.
Частка замінників грошей у загальному обсязі грошових коштів становить у розвинених країнах 80—90%, лише 5—10% — це готівкові гроші (монети і банкноти).
Міжнародні гроші — гроші, створені міжнародними організаціями для здійснення розрахунків між урядами країн. Наприклад, SDR (англ.— спеціальні права запозичення) — валюта, створена Міжнародним валютним фондом; ЕСU (англ.— європейська розрахункова одиниця) — Європейським фондом валютного співробітництва; ЕURO (євро) — Європейським центральним банком. 2002 року євро увійшла в готівковий обіг і використовується у країнах ЄС. Докладніше міжнародні гроші розглядатимуться у темі 21.
Грошова маса — сукупність всіх видів грошових коштів у країні. Постійний контроль держави за кількістю грошової маси сприяє стримуванню та запобіганню інфляції.
Грошова маса вимірюється грошовими агрегатами — особливими показниками грошових коштів М0, М1 Мг, М3.
М0= готівкові кошти (монети та паперові гроші);
М1 = М0 + поточні рахунки;
М2 = М1 + безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові рахунки (до 100 тис. дол.);
М3 = М2 + великі строкові рахунки (понад 100 тис. дол.)
Тема № 9. Формування попиту, пропозиції та рівноважної ціни на ринку праці.
План
9.1.Ринок праці — це система економічних відносин, де укладаються угоди купівлі-продажу та використання робочої сили як особливого товару. До ринку праці входять відносини найму робочої сили, система професійної підготовки зайнятих, державна політика у сфері зайнятості, правова база регулювання зайнятості.
До суб'єктів ринку праці належать:
ü працівники — власники і продавці робочої сили як особливого ресурсу, тобто люди працездатного віку, які вже мають або ще шукають місце роботи;
ü працедавці — покупці робочої сили (компанії, банки, підприємці та ін.);
ü посередники між працедавцями і працівниками (служби зайнятості);
ü органи влади, які розробляють правові основи відносин на ринку праці;
ü представники інтересів працівників і працедавців (профспілки, асоціації підприємців та ін.).
Ринок праці порівняно з ринками інших факторів виробництва має певні особливості:
ü робоча сила є специфічним, "живим" товаром;
ü заробітна плата як ціна праці є особливим видом ціни, який торкається життєвих інтересів людей; її низький рівень може призвести до безробіття та віддзеркалитися на емоційному та фізичному стані людей;
ü мобільність робочої сили набагато нижча порівняно з іншими товарами, тому зростання попиту на робочу силу в межах певної території не одразу призводить до припливу працівників;
ü ринок праці не можна розглядати як однорідний, тому що він складається з багатьох спеціалізованих ринків, які відрізняються регіональними особливостями, відмінностями в освіті, національною належністю, культурним рівнем та ін.
Ринок праці виникає тоді, коли робоча сила стає товаром. Для цього потрібні такі умови:
ü носій робочої сили повинен бути позбавлений засобів виробництва, що змусить його шукати можливості продажу своєї праці;
ü він має бути юридично вільним, щоб розпоряджатися нею;
ü на ринку повинні з'явитися покупці цього специфічного товару.
Процес масового перетворення робочої сили на товар відбувався впродовж XVI— XVIII ст., у період первісного нагромадження капіталу, який належав обмеженій кількості власників-капіталістів. Решта людей опинилася без засобів виробництва і була змушена стати найманими працівниками.
Нині трудові стосунки між найманим працівником і працедавцем оформлюються у вигляді трудового контракту, в якому зазначається характер роботи, її умови, взаємні обов'язки сторін, розмір заробітної плати, термін дії контракту. Зазвичай контракти укладаються на рік, а потім їх продовжують.
Не акцентуючи увагу на особливостях ринку праці, з'ясуємо, як загалом формуються попит, пропозиція і ціни на працю.
Попит на працю пред'являють працедавці, і він залежить від таких факторів:
ü попит на товари або послуги, які виробляються працівниками;
ü продуктивність праці — що вища продуктивність, то вищий попит на таку працю;
ü закон спадної віддачі факторів виробництва, згідно з яким завжди настає момент, коли починає знижуватися граничний продукт, вироблений кожним додатково найнятим працівником; саме тому підприємець стежить за змінами у граничному продукті і регулює попит на працю;
ü галузева структура економіки — розвинені галузі пред'являють підвищений попит на робочу силу;
ü наявність факторів виробництва, які заміняють трудовий ресурс;
ü стан розвитку економіки (криза або піднесення).
На рис. 9.1 зображено криву попиту на працю. Вона представляє обернену залежність: що менша заробітна плата, то більший попит пред'являють працедавці.
Пропозиція праці — це обсяг трудових ресурсів на ринку, що пропонується до продажу. Вона залежить від:
ü чисельності населення та темпів його приросту;
ü чисельності робочої сили та темпів її приросту;
ü частки працездатних у загальній чисельності населення;
ü тривалості робочого дня;
ü заробітної плати;
ü інтенсивності праці;
ü кваліфікації працівників;
ü рівня життя.
Крива ринкової пропозиції робочої сили (рис. 9.2) ілюструє пряму залежність кількості праці від заробітної плати: що вища зарплата, то більше охочих працювати. Водночас індивідуальна пропозиція праці (рис.9.3) має цікаві особливості, які виражаються у дії "ефекту доходу" й "ефекту заміщення". Так, із підвищенням ставки заробітної плати починає діяти "ефект заміщення": людина відмовляється від вільного
|
часу задля додаткового заробітку, тобто вона замінює бездіяльність роботою. Проте з часом виникає момент, коли добробут людини зростає до такого рівня, що навіть за умов високих доходів робота вже не буде здаватися привабливішою, ніж вільний час. Можна з упевненістю сказати, що з досягненням доволі високого рівня заробітку частина працівників скорочуватиме пропозицію праці, віддаючи перевагу відпочинку, внутрішньому розвиткові, самоосвіті, сім'ї. Це явище віддзеркалює "ефект доходу". Проте на загальному графіку ринкової пропозиції робочої сили це не відобразиться, оскільки для решти працівників спрацює "ефект заміщення".
Інколи відбувається "ефект низького доходу", за якого за низького рівня заробітної плати пропозиція робочої сили зростає. Ця ситуація властива періоду економічних криз, коли люди навіть за умов незначних заробітних ставок намагаються працювати за сумісництвом або у кілька змін, щоб забезпечити попередній рівень проживання.
|
Пропозиція праці взаємодіє з попитом, і результатом є утворення рівноважної ціни праці — заробітної плати (рис. 9.4). Точка А — точка ринкової рівноваги на ринку праці, за якої пропозиція праці дорівнює попиту на неї. W— рівноважний рівень заробітної плати, Q — рівноважна кількість праці.
Відзначимо, що ринкова ціна праці доволі часто відхиляється від рівня рівноважної під впливом неконтрольованих ринкових подій. У разі, якщо заробітна плата стає вище рівноважної, виникає безробіття — надлишок робочої сили (S>D). Якщо ж заробітна плата стає нижчою за рівноважну, ринок стає працедефіцитним (S<D).
Порушення рівноваги на ринку праці відбувається практично завжди і зумовлене діями неринкових сил:
ü - держави, яка для регулювання ринку праці законодавчо встановлює тривалість робочого дня, відпусток, мінімального рівня заробітної плати та ін.;
ü - профспілок, які домагаються підвищення заробітної плати;
ü - монополій, які прагнуть до заниження заробітної плати.
Поиск по сайту: