 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Капітал та заробітна плата
Капітал — це сукупність матеріальних ресурсів, які належать підприємцям і використовуються для створення товарів і послуг. До капіталу належать засоби виробництва, приміщення, а також запаси готової або незавершеної продукції, яку буде використано у подальшому виробництві.
Дотепер відсутній єдиний погляд у розумінні сутності капіталу. Відомі такі означення капіталу:
- запас багатства, здатний приносити його власнику постійний дохід;
- сукупність товарів виробничого призначення;
- блага, які можна використати для виробництва майбутніх благ;
- час як окремий фактор виробництва.
Поняття "капітал" часто використовують у різних значеннях:
- грошовий капітал — кошти, призначені для організації та розширення виробництва;
- матеріальний капітал — засоби виробництва;
- людський капітал — знання, працездатність, досвід, освіта та ін.
Найточніше капітал можна визначити як те, що може бути кимось створено, накопичено і згодом використано для отримання доходу. Капітал не призначений для поточного споживання, він тільки тоді себе реалізує, коли бере участь у виробничому процесі і приносить дохід. Наприклад,
| гроші стають капіталом лише тоді, коли на них придбаються засоби виробництва, використання яких передбачає примножен ня багатства. | Капітал — це сукупність матеріальних ресурсів, які належать підприємцям, використовуються у виробничому процесі і приносять дохід |
Утворення капіталу відбувається за наявності двох умов:
ü створення заощаджень, отриманих завдяки стримуванню споживання. Заощадження можуть бути у грошовій формі та зберігатися вдома або на рахунках у банку;
ü вкладення капіталу у подальше виробництво. Вкладник (інвестор), використовуючи заощадження у виробництві, позбувається можливостей нинішнього застосування багатства. Він жертвує поточними інтересами задля майбутніх і натомість очікує винагороди у вигляді майбутніх доходів.
Класифікація капіталу доволі широка. Найпоширеніші критерії:
I. За джерелами формування:
ü власний — складається з особистих коштів вкладника;
ü позичковий — отриманий через кредити або боргові зобов'язання.
II. За тривалістю використання:
ü основний — слугує багато років, потребує великих витрат з утримання та ремонту. Це:
• приміщення, споруди;
• машини, устаткування, інструменти, прилади;
• патенти, товарні знаки, цінні папери, авторські права;
ü обіговий — слугує недовго та/або повністю входить до складу готового продукту. Це:
• сировина, паливо, матеріали, енергія, напівфабрикати;
• незавершене будівництво, запаси власної готової продукції, товари для перепродажу;
• гроші у касі, на розрахункових рахунках та у платежах.
Основний капітал з часом зношується, тобто втрачає свої властивості. Існує два види зношування:
ü фізичне — пов'язане із закінченням терміну служби устаткування. Це означає, що, з одного боку, устаткування втрачає свої фізичні властивості, а з іншого — свою вартість;
ü моральне — старіння устаткування у зв'язку з появою нових моделей або радикальних новинок, що повністю замінюють старий тип устаткування.
Для будь-якого устаткування розраховують величину зношування у грошовому еквіваленті — амортизацію. Кажуть, що в процесі амортизації устаткування з часом зношується та переносить свою вартість на готову продукцію окремими частками. Амортизаційні відрахування підприємства здійснюють за нормами амортизації. Норма амортизації — це відсоток вартості певного виду основного виробничого капіталу, згідно з яким щороку відшкодовується його вартість.
ПРИКЛАД
Вартість верстата становить 10 000 грн, термін служби — 10 років, норма амортизації — 10% на рік. Отже, щорічна сума амортизаційних відрахувань дорівнює 10 000х10%=1000 грн. Цю суму підприємство списує на рахунок споживання верстата. Якщо ціна готової продукції, виробленої за допомогою верстата, становить 5000 грн, то 1000 грн з них — це зношування верстата, і продаючи товари, підприємство повертає цю суму.
У багатьох країнах використовують прискорену амортизацію, за якої норма амортизації підвищується. Це дає змогу швидше замінювати старе устаткування новим, але підвищує ціни на готовий продукт.
Необхідно відзначити, що капітал постійно змінюється. Сучасні зміни у капіталі зумовлені науково-технічною революцією (НТР), і до них належать:
ü широке застосування машин-автоматів, роботів;
ü створення гнучких виробничих систем, які швидко реагують на зміну виробничих програм;
ü масове використання мікроелектроніки та нових способів збирання й обробки інформації;
ü використання нових джерел енергії (атомної, ядерної);
ü запровадження нових предметів праці (полімерів, кераміки, напівпровідників, м'яких металів);
ü розвиток біотехнології (генної та клітинної інженерії), що впливає на охорону здоров'я, сільське господарство та ін.
Праця — це фізичні та розумові здібності людей, рівень їхньої освіти, досвід, кваліфікація. Незважаючи на те, що з часом суттєво змінюється капітал, роль праці не зменшується, а навіть зростає, особливо за такими напрямами:
| ü за умов НТП, коли удосконалюються засоби праці, підвищуються вимоги до кваліфікації; ü у зв'язку з ускладненням завдання за доволення потреб зростають вимоги до якостіуправління; ü підвищується роль наукових досліджень; ü зростає частка небезпечних для людини виробництв (наприклад, атомної енергетики), що віддзеркалюється на психічному стані та здоров'ї людей. | Праця — це фізичні та розумові здібності людей, рівень їхньої освіти,досвід, кваліфікація, що використовуються у виробничому процесі |
Трудові ресурси характеризуються і кількістю, і якістю. Кількість залежить від чисельності населення, його вікової структури, фізичного здоров'я. Якість — від освітнього та професійного рівня, ступеня власної свободи, умов праці та ін.
З розвитком суспільства роль праці, землі та капіталу невпинно змінювалася. Спочатку, коли людина привласнювала готові продукти природи, основне значення мала земля. З появою скотарства та землеробства, а пізніше й ремісництва, підвищилася роль праці. Нині земля і праця вважаються традиційними факторами виробництва. Проте вони є недостатніми для повноцінного виробництва, тому з'являється капітал. Тривалий час він існував у вигляді найпростіших інструментів, але з кінця XVIII ст., коли було винайдено машину та з'явилося механізоване виробництво, капітал став одним із домінуючих виробничих факторів.
Проте через обмеженість цих трьох факторів виробництва виникає проблема їхнього ефективного використання, пошуку оптимального сполучення. Цю проблему вирішує четвертий фактор — підприємництво. Він є рушійною силою всього виробничого процесу. Саме підприємець організовує бізнес, придбає необхідні засоби виробництва, наймає людей. Він має такі здібності, як глузд, цілеспрямованість, схильність до ризику, відповідальність за власні рішення. Відомо, що лише 5—7% населення має здібності й хист до підприємництва.
Підприємець виконує чотири функції:
ü організовує виробництво, поєднуючи ресурси в єдиному процесі;
ü приймає всі господарські рішення;
ü є новатором, який запроваджує у виробництво нові товари або технології;
ü ризикує, тому що прибуток йому не гарантовано.
Натомість підприємець розраховує на винагороду у вигляді підприємницького доходу, або прибутку.
У сучасному суспільстві, крім класичних
| чотирьох факторів виробництва, з'являється ще й п'ятий — інформація. Інформаційний фактор пов'язаний із систематизацією знань, а також їх використанням у системі управлін ня виробництвом. Він є найдорожчим факто ром, і його роль невпинно зростає | Підприємництво — здатність людини до ефективної організації виробництва, прийняття всіх господарських рішень, запровадження у виробництво нових товарів або технологій, прийняття на себе ризику |
Поиск по сайту: