Механізм функціонування фондових бірж

Фондова біржа — це установа, яка спеціалізується на купівлі-продажу цінних паперів. Спочатку на фондових біржах продавалися лише державні облігації, але з розвитком акціонерних товариств у обіг увійшли акції.

Функції фондової біржі:

ü забезпечує підприємствам різних галузей можливість отримати додаткові інвестиції (залучення коштів через реалізацію цінних паперів у багатьох випадках вигідніше, ніж через банківське кредитування);

ü гарантує постійний рух капіталів та їх приплив у сфери, які мають максимальну віддачу (біржі сприяють розвитку прибуткових підприємств і витісняють з ринку слабкі);

ü допомагає державі поповнити державний бюджет або розрахуватися за державним боргом (для цього випускаються державні облігації, які продаються на біржі);

ü біржа є індикатором ділової активності (за показниками курсів акцій можна робити висновки про стан національної економіки, а також прогнозувати її майбутнє).

Фондові біржі існують у формі акціонерних товариств (Велика Британія, США, Японія) або державних установ (Німеччина, Росія, Україна, Франція). Головний керівний орган біржі — Рада директорів. Він керується статутом біржі, в якому визначається порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок утворення і функції біржових відділів.

Для щоденного управління біржею призначають президента і віце-президента. Крім того, організовують особливі комітети біржі — аудиторський, комітет з питань біржових індексів, опціонів, з питань прийому нових членів, з питань арбітражу та інші.

Основними формами членства на фондовій біржі є, як і на товарній, постійні члени, тимчасові і гості. За такими самими принципами працюють маклери, брокери, дилери.

На фондових біржах укладають два типи контрактів:

ü касові — розрахунок за ними здійснюють у найкоротший термін (у той самий день або впродовж кількох днів);

ü термінові — угоди, у яких вказано точний день розрахунку. Вони можуть бути опціонні або ф’ючерсні.

Торгівля проводиться за типом аукціону: відбуваються відкриті торги, і право на угоду має той, хто запропонує максимальну ціну. Фіксується чотири типи ціни:

ü ціна попиту (покупця);

ü ціна пропозиції (продавця);

ü контрактна ціна — фактична ціна за біржовою угодою;

ü котирувальна ціна — типова, середня ціна за біржовими угодами за певний період часу (на початок біржового дня, на його середину або кінець).

Котирування — це визначення курсів цінних паперів за допомогою встановлення середньої ціни, за якої виконується більшість замовлень за день. Біржове котирування характеризує стан ринку і використовується як орієнтир в укладанні угод, у тому числі й за межами біржі.

Щоб визначити курс акцій, на біржах розраховують певні показники — індекси курсів акцій. Вони обчислюються як певна середня величина вартості акцій певної кількості компаній.

Найвідоміший індекс — індекс Доу-Джонса, розроблений Ч.Доу та Е.Джон-сом 1897 р. в США. Він обчислюється на Нью-Йоркській фондовій біржі на базі курсів акцій найбільших американських промислових, транспортних і комунальних компаній (усього 60 компаній). У Великій Британії відомий індекс Лондонської фондової біржі FT-SE, що враховує курси акцій 100 британських компаній. В Японії — індекс Ніккей (225 компаній). Зменшення індексів свідчить про погіршення економічної ситуації.

У XIX ст. фондова біржа існувала як "дика біржа", тобто діяла порівняно вільно, без будь-яких суттєвих обмежень. У 20-ті рр. XX ст. настав пік біржових спекуляцій, курси акцій стрімко зростали. Часто власних коштів не вистачало для придбання додаткової кількості акцій, і люди зверталися за кредитами у банки. Через певний час банки почали вимагати повер­нення кредитів, і боржники були змушені продавати акції, щоб розрахуватися з банками. Продаж цінних паперів став настільки масовим, що призвів до катастрофічного спаду курсів акцій. 24 жовтня 1929 р. на Нью-Йоркській фондовій біржі приплив акцій був навальним. За період з 1929—1932 рр. курси акцій провідних компаній США впали у середньому на 87% (наприклад, акції General Motors — аж у 80 разів), розорилися мільйони інвесторів. Цей період відомий в історії під назвою Велика депресія у США.

Після неї було здійснено радикальну реформу на ринку цінних паперів. Так, було запроваджено державний контроль за учасниками біржової торгівлі. Нині у багатьох випадках до біржової торгівлі допускають акції лише тих підприємств, які задовольняють вимогам щодо обсягу продажу, числа акціонерів, обсягу прибутку та ін. Державні органи почали розробляти спеціальні закони, що регулюють діяльність фондових бірж.

Поиск по сайту: