Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції. Сукупні витрати суб'єктів макроекономіки становлять сукупний попит (AD — загальний обсяг товарів і послуг

Сукупні витрати суб'єктів макроекономіки становлять сукупний попит (AD — загальний обсяг товарів і послуг, які домогосподарства, держава, підприємства та іно­земний сектор готові придбати за різними цінами. Крива AD показує різні обсяги купівель за різних рівнів цін (рис. 14.3).

Величина сукупного попиту змінюється під впливом зміни рівня цін (відбувається рух уздовж кривої AD — рис. 14.4), а сам сукупний попит змінюється під впливом нецінових факторів (відбувається зміщення кривої AD — рис. 14.5).

Рис. 14.4. Зміни у величині сукупного попиту Рис. 14.5. Зміни у сукупному попиті

Нецінові фактори сукупного попиту:

ü зміни у витратах (попиті) держави:

· наявність економічної кризи або піднесення;

· величина соціальних трансфертів;

· рівень виробництва суспільних товарів;

ü зміни у витратах (попиті) іноземців:

· зростання доходів у інших країнах;

· експортно-імпортна політика держав;

· якість вітчизняної продукції.

Від сукупних витрат усіх суб'єктів економіки як власників ресурсів залежить сукупна пропозиція (AS ) — загальний обсяг товарів і послуг, який підприєм­ства країни готові виробити та продати за пев­них рівнів цін.

Крива AS (рис. 14.6) показує обсяги передбачуваного продажу за різних рівнів ринкових цін. Крива сукупної пропозиції складається з 3-х відрізків, кожен з яких відповідає певному рівню зайнятості ресурсів.

Горизонтальний відрізок віддзеркалює стан неповної зайнятості, коли економіка перебуває у стані спаду та у ній не використовується багато ресурсів — устаткування, робочої сили, природних ресурсів. Отже, ресурси перебувають у надлишку та їхня цінність невисока, внаслідок цього ціни на ресурси також не будуть високими, а отже, і на готову продукцію також будуть низькі ціни. Поступове залучення у виробництво більшої кількості ресурсів сприятиме зростанню обсягу продукції, але впродовж певного періоду часу воно буде відбуватися без відповідного підвищення цін.

Висхідний відрізок відображає ситуацію розширення обсягу виробництва й од­ночасного зростання цін. Економіка набирає силу та наближається до стану повної зай­нятості. На цьому відрізку у виробництво залучається дедалі більше ресурсів, і деякі види ресурсів у певних галузях стають дефіцитними (наприклад, кваліфіковані спеціа­лісти у комп'ютерній галузі). Підприємства змушені сплачувати більшу ціну за їх прид­бання, внаслідок цього підвищуються витрати та загальний рівень цін.

Вертикальний відрізок відображає повну зайнятість ресурсів, яка поширюється на всі галузі економіки. Тепер підприємства змушені конкурувати за перерозподіл ресурсів, уже залучених у виробничий процес, і будуть згодні заплатити за них доволі високі ціни. Таким чином, відбувається постійне підвищення цін, але без відповідного зростання ви­робництва, яке не може зростати нескінченно внаслідок обмеженості ресурсів.

Як і сукупний попит, величина сукупної пропозиції у певні періоди часу змінюється під впливом зміни цін (рис. 14.7). А сама функція сукупної пропозиції (крива AS) змінюється внаслідок дії нецінових факторів, що виражається у її зміщенні (рис. 14.8).

 

Нецінові фактори сукупної пропозиції: ü ціни на ресурси; ü технології; ü податки; ü ефективність використання факторів виробництва; ü кількість факторів виробництва; ü державні вимоги щодо системи бізнес-документації; ü нормативно-законодавча система

державного регулювання. Поєднання графіків AS та АD дає рівноважну точку А (рис. 14.9), за якої весь вироблений продукт споживається. Ця ситуація називається макроекономічною рівновагою.	рис. 14.9. Формування макроекономічної рівноваги
Рівність сукупної пропозиції та сукупного попиту — це ідеальний стан, який легко уявити для нерухомої економіки, яка не розвивається. Однак у реальності в національній економіці постійно відбуваються кількісні та якісні зміни, в	Макроекономічна рівновага — ситуація, за якої сукупна пропозиція дорівнює сукупному попиту, тобто весь вироблений в країні продукт споживається

результаті яких змінюються показники загального рівня виробництва. Для сучасної економіки більш типовою є ситуація, коли рівновага між АD та AS порушується. Існує два варіанти такого порушення:

ü недовиробництво (АS<АD). Повернути баланс можна за допомогою підвищення цін або нарощування обсягів виробництва;

ü перевиробництво (АS>АD). Повернути баланс можна за допомогою зниження цін або скорочуючи випуск продукції.

 

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 |

Поиск по сайту:

---