 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Постійні та змінні витрати виробництва
Витрати виробництва — це вартість усіх ресурсів, які використовують у виробничому процесі. До них належать такі витрати:
ü на оплату праці;
ü на придбання будівель та устаткування;
ü на оплату природних ресурсів (землі, води, корисних копалин), які використовуються у виробництві як сировина;
ü на оплату енергоносіїв (нафти, газу), електроенергії та ін.
Усі витрати поділяють на:
ü постійні (накладні) — упродовж певного періоду часу не залежать від обсягу продукції (вартість устаткування, оренди приміщення, відсоток за кредит, податки на майно, амортизація, заробітна плата управляючих, охорона та ін.);
ü змінні— залежать від обсягу випуску продукції (витрати на сировину, паливо, енергію, матеріали, транспортні послуги, заробітну плату основних працівників та ін.).
Сума змінних і постійних витрат становить загальні (валові) витрати:
де ТС — загальні витрати;
VС — змінні витрати;
FС — постійні витрати.
Для кожного виду витрат обчислюють середні витрати, тобто витрати на одиницю виробу. Отже, маємо:
де АТС — середні загальні витрати.
Середні загальні (валові) витрати постійно порівнюють з ціною одиниці виробу. Якщо вони нижчі за ціну, то підприємство отримує прибуток, тобто працює рентабельно, якщо вищі — то виробництво є збитковим.
Розраховують також граничні витрати (МС - додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці товару. 
| Постійні (накладні) витрати впродовж певного періоду часу не залежать від обсягу продукції Змінні витрати безпосередньо залежать від обсягу випуску продукції. Загальні (валові) витрати— сума змінних і постійних витрат. Середні витрати — витрати на одиницю виробу. Граничні витрати — витрати на виробництво кожної додаткової одиниці товару |
де ∆ ТС — зміна величини постійних витрат; ∆Q— приріст продукції.
Характер витрат підприємства змінюється залежно від виробничого періоду. В економічній теорії вирізняють короткостроковий і довгостроковий періоди.
| Короткостроковий період — це проміжок часу, впродовж якого підприємство не змінює свої постійні витрати, а може змінити тільки змінні. Потреба збільшення або зменшення обсягу змінних витрат може бути зумовлена коливаннями ринкових цін. Наприклад, у разі різкого підвищення цін підприємство не встигає швидко збільшити основні виробничі потужності (постійні витрати), щоб випустити більше продукції. Натомість воно може застосувати їх більш інтенсивно або залучити більше змінних ресурсів. | Короткостроковий період — це період часу, впродовж якого підприємство може скорегувати тільки змінні витрати Довгостроковий період — період часу, достатній для того, щоб підприємство могло змінити всі свої витрати |
Довгостроковий період — період часу, достатній для того, щоб підприємство моглозмінити всі свої витрати, у тому числі й постійні.
Потрібно наголосити, що ці два періоди відрізняються один від одного не тривалістю, а сутністю. Наприклад, одному підприємству достатньо місяця, щоб збільшити свої постійні витрати, а інше на це витратить рік.
Поиск по сайту: