Елементи міжнародної валютної системи. Види валют

Міжнародна валютна система — це сукупність способів, засобів і міжнародних організацій, за допомогою яких здійснюються платежі та розрахунки в межах світово­го господарства.

4. валютні ринки;

1. міжнародні валютно-фінансові організації.

Валюта — загальна назва грошових одиниць різних країн, які використовують у міжнародних розрахунках.

Види валют:

ü національна — встановлена законом грошова одиниця певної держави;

ü іноземна — грошові кошти інших країн;

ü резервна — в цій валюті центральні банки держав накопичують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків у зовнішньоторговельних операціях. Резервний фонд країни включає: золото, ЗОН і вільно конвертовану валюту (зазвичай на сучасному етапі це долар США, фунт Великої Британії, єна Японії, євро як максимально стабільні валюти);

ü колективні валюти, або міжнародні валютні одиниці — SDR, ЕСU євро.

SDR (спеціальні права запозичення) — розрахункова оди­ниця, яка являє собою безготівкові гроші у вигляді записів на спеціальних рахунках країни у міжнародному валютному фонді. Це наднаціональна валюта, яка діє тільки на рівні міждержавних економічних відносин країн — членів МВФ. її вартість розраховуєть­ся на основі стандартного кошика валют, куди входять п'ять основних світових валют. Частку валюти окремої країни у валютному кошику визначають на основі питомої ваги ВНП цієї країни у загальному ВНП усіх країн, які входять до кошика.

SDR існує з 1970 р. та використовується для:

ü регулювання сальдо платіжних балансів країн (усунення їхніх дефіцитів);

ü міжнародних платежів;

ü придбання вільно конвертованої валюти.

ЕСU (європейська розрахункова одиниця) з'явилася 1979 р. як міжнародні гроші в Європейській валютній системі, що функціонувала в межах ЄС. Для її створення центральні банки країн ЄС виділили 20% своїх золотих запасів і 20% доларових активів, у обмін на це отримавши рахунки в ЕСU. Вартість ЕСU теж розрахо­вується на базі кошика валют.

Євро — нова одиниця ЄС, яка діє замість ЕСU з 1.01.1999 р. і стала готівковою з 2002 р. в 11 країнах ЄС (1 ЕСU = 1 євро). Запровадження євро — важливий крок на шляху до ще більшої інтеграції країн ЄС. їхній ринок перетворився на загальну валютну систему, якою управляє Європейська система центральних банків під керівництвом Європейського Центрального банку. Перехід до євро сприяє формуванню особливих фінансових механізмів країн ЄС, що може призвести до домінування євро над доларом США. Країни ЄС мають такі вигоди від запровадження євро:

ü на рівні державних фінансів стає жорсткішою бюджетна дисципліна та втримується інфляція на рівні 1,5—2% на рік;

ü уніфікуються податкові системи країн ЄС, тому що через відмінності вони щорічно втрачають 500—800 млрд дол.;

ü змінюється стратегічне розташування сил на міжнародній арені на користь Європи.

Важливою властивістю будь-якої валюти є її конвертованість —(перетворення, оберненість) — здатність національної валюти вільно обмінюватися на іноземні валюти.

ü Частково конвертовані — валюти тих держав, які запроваджують деякі валютні обмеження. Наприклад, забороняється оплата імпорту певних товарів іноземною валютою. Це характерно для країн, які розвиваються, та перехідних країн (Польщі, Росії, України).

ü Неконвертовані (замкнені) — валюти, обмін яких на іноземні валюти заборонено. Це валюти планової економіки або деяких країн Африки та Азії, яким властива нестабільна економіка та політичний режим.

Таким чином, конвертованість валюти залежить від економічного потенціалу певної країни та стійкості її грошового обігу. У міжнародних розрахунках використовують саме вільно конвертовані валюти.

Поиск по сайту: