Причини інфляції у сучасній економіці

Інфляція може бути зумовлена різними причинами, а часто кількома водночас. Серед найпоширеніших причин масового підвищення цін відомі такі:

ü Грошова емісія — якщо витрати держави перевищують дохід, то виникає дефіцит бюджету, який держава прагне покрити друкуванням грошей, не підкріплених реальними товарними цінностями. Спричинити інфляцію може також грошова емісія, яка має за мету виплатити заробітну плату державним службовцям (шахтарям, вчителям).

ü Фінансування військово-промислового комплексу (ВПК) — надмірне інвестування військового сектору є безпосередньою причиною інфляції, тому що не передбачає відповідного товарного покриття. Зростання військових витрату сучасний період є одним із найсуттєвіших джерел дефіциту бюджету, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

ü Зміна структури ринку — у XX ст. ринок від чистої конкуренції переходить до монополістичного, а монополісти мають суттєву владу над ціною і зацікавлені в її підвищенні, створюючи штучний дефіцит товарів.

ü Імпортована інфляція — вона розвивається під впливом різних чинників:

· коливання валютних курсів;

· приплив на внутрішній ринок знеціненої іноземної валюти;

· коливання світових цін на основні продукти (золото, нафту, зерно, рис), наприклад, зростання цін на нафту може призвести до підвищення цін на інші товари, за технологічним ланцюгом;

· митні бар'єри, встановлені державою.

ü Інфляційні очікування — споживачі, спостерігаючи тривале підвищення цін і втрачаючи надію на їх зниження, закуповують товари понад свої поточні потреби. Виробники, своєю чергою, встановлюють завищені ціни, очікуючи здорожчання сировини і металів. Все це зумовлює ажіотаж попиту й "інфляційну спіраль".

Західні економісти причини інфляції поділяють на три групи:

1) інфляція попиту, що спричинена надмірним зростанням сукупного попиту;

2) інфляція пропозиції (витрат), що спричинена надмірним зростанням сукупної пропозиції (витрат);

3) інфляція грошей, що спричинена надмірним зростанням грошової маси.

Інфляція попиту — це порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією з боку сукупного попиту. Вона існує тоді, коли сукупний попит AD зростає швидше, ніж виробництво (рис. 18.1). В умовах завантаженості економіки виробництво не в змозі наздогнати щораз більший попит через обмеженість ресурсів. Внаслідок цього зростають ціни.

Підвищення сукупного попиту може бути спричинене підвищенням будь-якого складника: АD = С + І +G + Х_пеt. Наприклад, інфляційні очікування призводять до зростання попиту споживачів (С); військові витрати — держави (G), надмірні інвестиції — підприємств (I). Варто наголосити, що інфляція попиту виникає лише тоді, коли темпи зростання попиту перевищують темпи зростання ВВП.

Інфляція пропозиції (витрат) — це порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією з боку сукупної пропозиції. Причиною інфляції пропозиції є над­мірне зростання витрат на одиницю продукції, внаслідок чого знижується сукупна про­позиція та зростають ціни (рис. 18.2).

Рис. 18.1. Інфляція попиту Рис. 18.2. Інфляція пропозиції

Існує два чинники підвищення витрат:

ü зростання цін на паливно-енергетичні ресурси (нафту, вугілля та ін.);

ü підвищення заробітної плати за вимогою профспілок.

Зростання вартості виробничих ресурсів безумовно провокує "накручування" цін на товари та послуги (готову продукцію), а отже, призводить до інфляції.

Водночас на практиці ці два типи інфляції важко відрізнити: наприклад, підвищення заробітної плати можна розцінювати і як інфляцію попиту, і як інфляцію витрат.

Інфляція грошей — це порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною про­позицією, зумовлене неефективною грошовою політикою центрального банку, який може невиправдано збільшити пропозицію грошей. Це пояснення інфляції ґрунтуєть­ся на кількісній теорії грошей (монетарній теорії), згідно з якою кількість грошей у обігу повинна відповідати обсягу виробленого продукту.

Автори кількісної теорії знаходять швидкість обертання грошей у країні, яка показує, скільки разів упродовж року грошова одиниця переходить від одного економічного суб'єкта до іншого. Величину швидкості грошей вважають постійною.

V=

де P*Q — загальна вартість проданих за рік товарів,

М — кількість грошей в обігу,

V — швидкість обертання грошей.

Поиск по сайту: