ЗАВДАННЯ

Слова «тигри», «дракони» часто вживаються для означен­ня Південної Кореї (Республіки Кореї), Тайваню, Таїланду, Сінгапуру (мал. 97). Ці країни продемонстрували світу такі високі темпи свого економічного розвитку, що планета загово­рила про далекосхідне «економічне диво».

Найважливіші дані про країни цієї групи зведено в таблицю 9.

Державний устрій та форми правління. Таїланд є консти­туційною монархією. Інші країни цієї групи — республіки. Главами їх вважаються президенти. Законодавчі органи:

у Таїланді — двопалатна Національна асамблея (Сенат і Палата представників);

У Сінгапурі — однопалатний парламент; У Південній Кореї — однопалатна Національна асамблея; У Тайвані — однопалатні Національні збори. Відносини між Китаєм і Тайванем залишаються напруженими. Китай вважає Тайвань своєю провінцією і не виключає Можливості застосування збройних сил для повернення Тайваню під свій контроль. Уряд Тайваню у свою чергу вважає пекінські власті незаконними, а себе — урядом усього Китаю. Серед політичних сил нинішнього Тайваню спостерігається тенденція до проголошення незалежності Тайваню. Це посилює невдоволення Пекіна.

Природно-ресурсний потенціал. Поверхня території Пів денної Кореї складається переважно з низьких горбів та широких долин. Біля західного та південного узбереж Жовтого моря знаходяться численні острови. їх щонайменше 3 тисячі Уздовж східного узбережжя пролягають Східно-корейські го­ри. Вони знижуються до хвилястих узбережних рівнин. Най­вища точка країни знаходиться на острові Чеджудо — це гора Халласан (1950 м).

Клімат країни переважно континентальний: зима холод­на й суха, літо вологе й жарке. Січневі температури в Сеулі — від 9 градусів морозу до 0 градусів. Липневі температури ко­ливаються від 21 до 29 градусів тепла. Найчастіше дощі випа­дають протягом червня — вересня. На двох третинах території країни ростуть мішані ліси.

Південна Корея бідна на мінеральні ресурси, є лише чималі запаси вольфраму.

Сінгапур — це одночасно назва острова, річки, міста і дер­жави. Острів Сінгапур відділяється від півострова Малакка вузькою Джохорською протокою, через яку прокладено дам­бу. Довкола головного острова, який простягається з півночі на південь на 22 км, а із заходу на схід на 40 км, розташо­вуються ще півсотні дрібних. Найвища точка країни має висо­ту лише 177 м над рівнем моря.

Найбільшим природним багатством Сінгапуру вважа­ють наявність зручної глибоководної гавані, що знаходиться у південно-східній частині острова.

Клімат у Сінгапурі екваторіальний. Чітко виражених пір року немає. Середньодобові температури протягом року — в межах 21-34 градусів тепла. У середньому буває близько 2500 мм опадів на рік. Сезон дощів припадає на листопад — січень.

Більша частина території Таїланду — низовинні рівнини. Найбільша з них — Менамська — густо заселена й інтенсивно обробляється. На півночі й заході простягаються гори. їх най­вища точка сягає майже 2600 м. Третину площі займає пів­нічно-східне плато заввишки до 300 м.

Клімат країни переважно тропічний мусонний, а на півдні — екваторіальний. Середньомісячні температури на рівнинах становлять 22-29 градусів тепла. Щороку буває 1000-2000 мм опадів. У горах їх кількість зростає до 5000 мм. Сезон дощів припадає на червень — жовтень.

Тропічні ліси займають близько чверті території Таїланду-В узбережних районах зустрічаються тропічні джунглі. Мінеральні багатства країни — свинцеві, цинкові, олов'яні та мідні руди, сурма, вольфрам, марганець, природний газ, лігніти, нафта, сіль, напівкоштовне каміння.

Острів Тайвань має довжину 370 км і ширину 130 км. Ши­рина Формозької (Тайванської) протоки, яка відділяє острів від материка — 130 км у найвужчому місці. Найменша її гли­бина — 8,6 м.

Уздовж осьової лінії острова простягнувся хребет Юймань. Найвища його точка сягає 3997 м. На гори припадає 2/3 тери­торії Тайваню. На заході острова — низовинна заболочена рів­нина. Тут сприятливі умови для вирощування цукрової трос­тини, рису й тропічних фруктів.

На півночі острова клімат субтропічний, на півдні — тро­пічний мусонний. Середні температури січня — 15-20, лип­ня — 27-28 градусів тепла. Опадів буває 1500-5000 мм. Літо на Тайвані (травень — вересень) вологе та жарке, а зима (гру­день — лютий) м'яка й коротка. Часто протягом липня — ве­ресня бувають тайфуни. Трапляються сильні землетруси.

Мінеральні ресурси Тайваню — вапняк, природний газ, мармур, азбест, вугілля, золото, срібло, сірка, нафта, за­лізна руда. Запаси не вважаються багатими.

Населення. У Таїланді тайці (сіамці) становлять 54 % на­селення, лао — 28 %, китайці — 11 %, малайці — 4 %, кхме­ри — 3 %. Серед тайванського населення аборигени — індо­незійці — становлять 2 %, китайці з материка — 14 %, китайці - тайванці — 84 %. Південна Корея є практично однорідною країною з етнічного погляду: 99,9 % її населення — корейці. У Сінгапурі китайців — 77 % населення, решта — малайці (15 %), індійці та шріланкійці — 6 %.

Невіруючі становлять більшість населення Південної Ко­реї (57 %). Релігійне населення розподіляється так: буддисти (19,9 %), протестанти (16,1 %), католики (4,6 %), конфуці­анці (1,2%).

У Таїланді буддизм сповідують 95 %, іслам — 4 % насе­лення.

На Тайвані панівна релігія — буддизм (43 %), даоїстів 21 %, решта — прихильники інших релігій.

У Сінгапурі живуть люди різних віросповідань: буддисти (28,3 %), християни (18,7 %), мусульмани (16 %), даоїсти (13,4%) та ін.

Господарство. Промисловість. Держави регіону нале­жать до так званих нових індустріальних країн. Інколи ще підкреслюють: «першої хвилі».

Невдовзі після Другої світової війни їх економіка поступово стала перетворюватися з аграрної в індустріально-аграрну.

У цих країнах знайшлися політичні сили, які зуміли обмежи­ти корупцію, провести радикальні соціально-економічні ре­форми. Фахівці зазначають, що дані країни свого часу не відгородилися від світового ринку і не побоялися включитися в гостру конкурентну боротьбу з іноземними виробниками як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Індустріалізація регіону призвела до погіршення стану його природного середовища.

Більшість країн регіону бідні на природні ресурси. Але вони довели, що можна бути багатими, працюючи і на привізній сировині. Тільки Таїланд має власну гірничодобувну промисловість. Зокрема, він є другим у світі постачальни-192 ком вольфраму і третім — олова. В інших країнах цієї групи гірничодобувна промисловість істотного значення не має.

Підприємства чорної і кольорової металургії є в Південній Кореї, Таїланді, на Тайвані.

Високого розвитку досягла обробна промисловість екс­портного спрямування — радіоелектронна, електротехнічна, приладобудування, суднобудування, автомобілебудування. Усе це за рахунок дешевої робочої сили, завдяки якій галузь стала конкурентоспроможною на світовому ринку.

Сінгапур посідає друге місце у світі (після СІЛА) за випус­ком пересувних свердловинних платформ для розробки родо­вищ нафти на морському шельфі. Місто Сінгапур — один із центрів нафтопереробки, третій у світі за обсягом виробниц­тва (після Х'юстона і Роттердама). Щороку тут переробляєть­ся понад 20 млн. т сирої нафти. Сінгапур має розвинену воєнну промисловість.

У регіоні розвиваються харчова, текстильна, паперова, цементна, хімічна, фармацевтична галузі промисловості. Здійснюється ремонт залізничних транспортних засобів та суден.

Отже, далекосхідні «тигри» стали справжніми індустрі­альними гігантами з різноманітною промисловістю.

Сільське господарство. Ця галузь економіки розвине­на в усіх країнах регіону. Навіть у Сінгапурі обробляється 20 % території. Це приміські ділянки. Вирощують кокосову пальму, ананаси, прянощі, овочі, фрукти. Займаються птахів­ництвом, рибальством та морським промислом.

У Таїланді обробляється 38 % території. П'ята частина цих площ зрошується. Зберігаються велике поміщицьке зем­леволодіння та дрібне селянське землекористування. Близько половини самодіяльного населення країни зайнято в сільсько­му господарстві.

За збором натурального каучуку Таїланд посідає третє міс­це у світі. Основні культури — рис, кукурудза, просо, бавов­ник, кенаф, джут, цукрова тростина, арахіс, кокосова пальма, касава, ананаси, банани. Населення займається овочівниц­твом, тваринництвом, рибальством, лісозаготівлями, вирощу­ванням шовкопрядів.

На Тайвані обробляється 24 % території країни. Основна культура — рис. Фермерам вдається збирати 2-3 врожаї щоро­ку. За обсягом вирощування камфорного лавру для медичних потреб Тайвань посідає перше місце у світі. Перелік інших культур нагадує таїландський.

У Південній Кореї обробляється більш як 20 % території країни. Половина оброблюваних площ зрошується. Потреба країни у продовольстві повністю забезпечується власним ви­робництвом. Надлишки продукції експортуються. Провідна галузь сільського господарства — рослинництво. Основні культури — рис, соя, бавовник, тютюн, женьшень.

Транспорт. У Південній Кореї протяжність залізниць — близько 7 тис. км, автошляхів — понад 55 тис. км. Тоннаж морського флоту — близько 12 млн. т дедвейту. Для судноплав­ства використовуються річки. Одна з них — Нактонган — суд­ноплавна впродовж 200 миль.

Протяжність тайванських залізниць — 5 тис. км, авто­шляхів — 17 тис. км, таїландських залізниць та автошляхів відповідно — 4 тис. і 70 тис. км. Абсолютна більшість експорт­них та імпортних вантажів проходить через Бангкок.

Залізниці є і в Сінгапурі — їх 38 км, а автошляхів там З тис. км. Сінгапур — один з найбільших портів світу. Тут є та­кож великий міжнародний аеропорт.

Аеропорт світового значення має і таїландська столиця.

Зовнішня торгівля. Туризм. У Сінгапурі основою еконо­міки є здійснення зовнішньоторговельних операцій (передусім реекспорт). Країна — фінансовий центр світового масштабу, великий міжнародний інвестор. Тут регулярно відбуваються світові торговельно-промислові виставки. Основні експорт­ні товари — телерадіоапаратура, оргтехніка, нафтопродукти, орхідеї (квітці надано статусу національної), екзотичні риби. Важливе джерело надходження валюти — іноземний туризм (понад 7 млн. туристів щороку). Імпортується понад 90 % необхідних країні продуктів харчування. Вода для пиття над­ходить водопроводом з Малайзії. У 1995 р. збудовано запасний водопровід з Індонезії.

Південна Корея експортує транспортне обладнання, електротехнічні та електронні вироби, взуття, текстиль,

автомобілі, судна, хімікати, сільськогосподарські продукти. Імпортує продовольство, хімікати (передусім добрива), одяг, продукцію машинобудування, нафту й нафтопродукти.

Тайвань експортує капітал, текстиль, інформаційні тех­нології, електронні вироби, продовольство. Імпортує зброю, метали, сировину, нафту, пиломатеріали.

Головними експортними товарами Таїланду є комп'ю­тери, інтегральні схеми, електросилове обладнання, коштов­не каміння, текстиль, каучук, руди олова та інших металів, сільськогосподарська продукція. Імпортується продукція машинобудування, нафта й нафтопродукти, промислові вироби.

Важливим джерелом валютних надходжень країн регіону є міжнародний туризм. Він щороку збагачує казну цих держав більш як на 7 млрд. доларів СІЛА (мал. 98).

Найтісніші економічні зв'язки країни регіону підтриму­ють із СІЛА, Японією, Китаєм, країнами Європейського Сою­зу та між собою.

Республіка Корея визнала Україну ЗО грудня 1991 р. Дипломатичні відносини між двома країнами встановле­но 10 лютого 1992 р. Посольство Республіки Кореї функ­ціонує в Києві з грудня 1992 р. Ця країна вдвічі більше експортує до України, ніж імпортує з неї. Королівство Таїланд визнало незалежну Україну 26 грудня 1991 р., а 6 травня 1992 р. було встановлено диплома­тичні відносини між нашими країнами. Україна вдвічі більше експортує до Таїланду (машини, продукція хімічної промисловості), ніж імпортує з цієї країни (сільсько­господарська продукція, натуральний каучук). Республіка Сінгапур визнала Україну 2 січня 1992 р. Дипломатичні відносини встановлено 31 березня 1992 р. Український експорт (напівфабрикати чорних металів значно перевищує імпорт (машини й обладнання).

Запитання і завдання

1. Яка країна з далекосхідних «тигрів» є конституційною монархією?

2. Які стосунки між Китаєм і Тайванем?

3. Назвіть країну даного регіону, в якій китайці становлять більшість населення.

4. В якій країні регіону переважають невіруючі люди?

5. Які галузі експортного спрямування характерні для дале­косхідних «тигрів»?

6. Яке місце за виробництвом натурального каучуку посідає Таїланд?

7. Назвіть країну регіону, яка є великим міжнародним інве­стором.

8. За додатком 18 визначте роль освіти в конкурентоспро­можності країн регіону.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ ТК (тестовий контроль)

1. Річки Азії належать до басейнів такої кількості океанів:
а) чотирьох; б) трьох; в) двох.

2.До абсолютних монархій Азії належать

а) Японія; б) Саудівська Аравія; в) Кувейт; г) В'єтнам.

3. До Південно-Східної Азії належать:

а) Афганістан; б) Шрі-Ланка; в) М'янма; г) Лаос.

4. Природно-ресурсний потенціал Японії для господарського роз­
витку є:

а) достатнім; б) недостатнім; в) в основному достатнім.

5. До панівних релігій Японії належать:

а) синтоїзм; б) християнство; в) іудаїзм; г) буддизм.

6. Найрозвинутішою галуззю промисловості Японії є:

а) легка промисловість; б) машинобудування; в) харчова промис­ловість.

7. Виберіть правильні твердження:

а) Японія посідає перше місце у світі за обсягом ВНП; б) Японія щороку випускає найбільше автомобілів у світі; в) площа Японії — понад 1,5 млн. км²; г) найважливішою зерновою культурою Японії є рис.

8. До міст центрального підпорядкування Китаю належать:
а) Харбін; б) Пекін; в) Шанхай; г) Ченду.

9. Частка залісненої території Китаю становить:
а) 50 %; б) 16%; в) 8 %.

10. Більша частина населення Китаю живе в:

а) селах; б) невеликих містах; в) містах-мільйонерах.

11. Основну частину електроенергії в Китаї виробляють на електрос­танціях:

а) гідравлічних; б) теплових; в) атомних.

12.У Китаї зрошується орних земель:
а) 50 %; б) 80 %; в) 20 %.

13.Виберіть правильні твердження:

а) Індія є федеративною державою; б) клімат Індії переважно тро­пічний; в) Індія бідна на корисні копалини; г) більшість населення Індії живе в містах.

14. У структурі ВНП Індії частка сільського і лісового господарства:

а) менша частки промисловості; б) дорівнює їй; в) перевищує ча­стку промисловості.

15.Індія належить до найбільших у світі виробників:
а) картоплі; б) чаю; в) льону; г) цукрової тростини.

16.Індія визнала незалежну Україну:

а) 17 січня 1992 р.; б) 15 травня 1996 р.; в) 26 грудня 1991 р.

Тема 4 КРАЇНИ АМЕРИКИ

§ 28 Загальна економіко-географічна характеристика регіону

Америка як частина світу складається з двох континен­тів — Північної Америки і Південної Америки (мал. 99). Цю частину світу ще на початку її колонізації назвали Новим Світом на відміну від уже до того обжитого європейцями Ста­рого Світу.

Дехто з дослідників Америки вважає, що люди з Азії при­були сюди ЗО тис. років тому. Там, де нині знаходиться Берингова протока, нібито колись був суходіл. Ним і скористалися вихідці з Азії, щоб переселитися до Америки. За 8 тис. років до нашої ери вони вже розселилися повсюди в Америці.

Можливо, у VIII-IХ ст. в Америці побували нормани (пред­ки сучасних норвежців).

Але відкриття Америки приписують Христофору Колумбу, який у 1492 р., під час своєї першої трансатлантичної по­дорожі, досягнув Вест-Індії.

У 1501 р. італійський мореплавець Амеріго Веспуччі дій­шов висновку, що Америка не є частиною Азії (у що вірив X. Колумб). Відкриті землі назвав Америкою німецький картограф Мартін Вальдземюллер у 1507 р. у своєму звіті про подорож А. Веспуччі. У 1538 р. цю назву повторив фламандський географ і картограф Герардус Меркатор. Так Амеріго Веспуччі зали­шив свій слід в історії та географії. Лише одній людині на пла­неті судилося зафіксувати своє ім'я в назві цілої частини світу.

Південна частина Північноамериканського континенту бу­ла колонізована іспанцями в XVI ст. Східне узбережжя мате­рика відкрили британці та французи у XVII ст. Загарбницькі інтереси останніх двох спричинили між ними Семилітню війну (1756-1763). Англійці перемогли. Згодом англійські колонії зі зброєю в руках вибороли свою незалежність від метрополії під час війни 1775 -1783 рр. й утворили державу — СІЛА. До речі, переклад українською мовою офіційної назви держави — Спо­лучені Штати Америки (United States of America) є невдалим. У першому слові викинуто геть корінь слова «union» (союз). Слово «state» переклали «штатом», хоч англійською мовою це слово означає «держава». Правильним був би переклад «Об'єд­нані Держави Америки».

Канаді метрополія надала конституцію в 1867 р., і країна стала фактично незалежною, набувши статусу домініону Ве­ликобританії.

Упродовж XIX ст. освоювалася західна частина Північно­американського материка. Мексика та південноамериканські колонії здобули свою незалежність від Іспанії в ході визволь­ної війни 1810-1826 рр. Міць Іспанії як метрополії підірвав французький імператор Наполеон, і цим скористалися лати­ноамериканці, виборовши собі незалежність. Шлях Бразилії до незалежності від Португалії був менш кривавим.

До Північної Америки відносять Канаду, СІЛА, Мексику, інші території Центральної Америки та Вест-Індію. Разом з ос­тровами площа Північної Америки становить 24 млн. км², а чисельність населення — понад 450 млн. Центральною Амери­кою вважається частина Північної Америки, що знаходиться у тропічних широтах.

Площа Південної Америки — 17,8 млн. км², чисельність населення — понад 300 млн.

У Північній Америці збереглися володіння США, Велико­британії, Франції (Віргінські острови, Гваделупа, Мартиніка). Найбільший у світі острів — Гренландія — належить Данії, але він має самоуправління.

Оскільки далі в підручнику детально розглядаються Кана­да і США, то в даному параграфі зупинимося переважно на Цен­тральній Америці, Вест-Індії та Південній Америці.

У країнах Центральної Америки, в Мексиці та Південній Америці основна мова іспанська, у Бразилії — португальська. Через те що більшість населення розмовляє мовами, в основі яких лежить латинській алфавіт, Південну й Центральну Аме­рику часто називають Латинською Америкою. У Вест-Індії анг­лійська, французька та іспанська мови насичені місцевими діалектами й існують У вигляді «суржику», який нелегко зро­зуміти тим, хто володів літературними мовами. Такі «модифі­ковані» мови дістали назву «голуб'ячих», бо англійцям здава­лося, що місцеві жителі не говорять, а туркочуть, як голуби.

Бразилія — найбільша У світі країна з португальською мо­вою: тут нею розмовляють у кілька разів більше людей, ніж у самій Португалії.

Природно-ресурсний потенціал. У рельєфі регіону пере­важають середньовисотні гори та вулканічні хребти. Є діючі вулкани. Найвищий з них Тахумулько досягає 4217 м. Регіону властива висока сейсмічність. Клімат — тропічний. Щорічна кількість опадів — 3000-5000 мм. Вологі тропічні ліси поши­рені на північному сході широколисті ліси та чагарники — на південному заході та на півночі. У рельєфі виділяються потуж­ний пояс Анд (найвища точка — гора Аконкагуа сягає 6960 м) на заході та платформний низькогірний схід (мал. 100).

На більшій частині території Південної Америки клімат субтропічний і тропічний, у басейні Амазонки екваторіаль­ний. У рівнинній частині аж до південного тропіка середньо­місячні температури влітку — 20-28 градусів тепла. Взимку (а зима там тоді, коли в нас літо) температури знижуються. Зо­крема, у Патагонії температура падає до 1 градуса тепла. На південночилійських і колумбійських схилах Анд, що звернені до Тихого океану, щороку буває 5-Ю тис. мм опадів. У воло­гих лісах Амазонії дощів випадає 2-3 тис. мм; на захід від Пампи і в Патагонії — лише 150-200 мм.

Природні ресурси Південної Америки багаті й різно­манітні. Є великі регіони з родючими ґрунтами (наприклад, пампа Ла-Платської низовини). Річки Амазонка, Оріноко, Па­рана мають великий гідроенергетичний потенціал та значні резерви прісних вод і є зручними для внутрішнього судно­плавства.

У Південній Америці є великі масиви тропічних лісів. Значні запаси риби та морепродуктів мають води двох океанів, які омивають береги континенту і є основою розвитку рибаль­ства. Багатими є і надра континенту. Тут знаходяться п'ята частина світових запасів нафти, четверта — кольорових ме­талів, майже третина руд чорних металів. Є чималі ресурси ніобію та берилію (Бразилія), літію (Болівія, Чилі), фосфатів (Перу, Бразилія), сірки (Мексика, Чилі), а також урану, хро­му, вольфраму, граніту,

ртуті, азбесту, бору та ін.

На островах Вест-Індії клімат тропічний, сприятливий для сільського господарства. Є запаси корисних копалин, здебільшого руд кольорових металів.

Місце і роль США в Америці. Контрастність країн регі­ону. Оскільки США є світовою супердержавою, то вона домі­нує і в Америці. Недарма ж, коли кажуть «Америка», то під цим словом розуміють саме США. Ще у 1823 р. на весь світ пролунала доктрина тодішнього президента США Джеймса Монро «Америка — для американців», що фактично означа­ло: «Америка — для США».

США відіграють провідну роль в Організації американсь­ких держав (ОАД) — асоціації з 35 країн Західної півкулі, яку створено у 1890 р. для виконання переважно комерційних функцій. Статут і нинішню назву ОАД прийняла в 1948 р. на 9-й Міжамериканській конференції, що відбулася у болівій­ській столиці Боготі. Офіційною її метою є діяльність на благо миру й процвітання регіону та зміцнення суверенітету країн-членів. Генеральний секретаріат ОАД розміщується в столиці США — Вашингтоні.

США — велетенська і найбагатша у світі країна. Інші дер­жави Америки про таке становище не можуть навіть мріяти.

Регіон був, є і, очевидно, тривалий час ще буде ареною гос­трих соціально-економічних контрастів. Для прикладу візь­мімо Бразилію. її економіка — восьма за обсягами виробниц­тва у світі. Досягнення й кризові явища в ній сплелися в один клубок. Економіка Бразилії має хронічні проблеми. Серед найголовніших слід назвати високі темпи інфляції, значну зовнішню заборгованість, глибоку майнову поляризацію сус­пільства, велику кількість безпритульних і безробітних. Зо­крема, кількість безпритульних дітей (так званих вуличних) у Бразилії досягла 3 млн. Водночас ВНП цієї країни вже переви­щив 1 трлн. доларів США.

Ці та інші проблеми стримують економічний розвиток ла­тиноамериканських країн, загострюють соціальні конфлікти, які нерідко переростають у партизанські війни. Нестабільни­ми країнами у цьому відношенні є Колумбія, Мексика, Ніка­рагуа, Гватемала та деякі інші. Наведемо приклади.

Кричуща несправедливість життя, корупція влади, про­дажність політиків, величезна майнова нерівність громадян, коли одні не мають, що їсти і де жити, а інші не знають, куди дівати гроші, авторитарність правління і відсутність демо­кратії, безправне становище корінних жителів-індіанців у ба­гатьох країнах Латинської Америки — усе це спричинює наці­онально-визвольну боротьбу, виникнення революційних рухів, тероризм тощо. В деяких країнах триває громадянська війна, поширені вбивства політиків і журналістів.

Так, упродовж кількох десятиліть не спадає напруженість у Колумбії. На її території воюють кілька партизанських ар­мій. Уряд вдається то до переговорів, то до воєнних операцій. Гострою проблемою в Колумбії є діяльність наркомафії. Уряд веде поки що безуспішну боротьбу з великими наркооб'єднаннями. Наркобарони широко використовують терористичні методи, зокрема вбивства політичних діячів та захоплення заручників.

У 1991 р. розпочалися переговори між урядом Гватемали і повстанцями Гватемальської народної революційної єдності, яка протягом ЗО років вела партизанську війну з урядовими військами. Було укладено угоди про права індіанського насе­лення, повернення біженців, демократизацію політичного життя країни, освіти тощо. У грудні 1996 р. повстанці під контролем ООН склали зброю. Водночас армію й поліцію звільнили від корумпованих елементів.

Не всім верствам нікарагуанського суспільства сподобався прихід до влади в липні 1979 р. сандиністів (так вони себе на­зивають на честь лідера національно-визвольної боротьби 1920-х років А. С. Сандино). В Нікарагуа вибухнула грома­дянська війна, яка тривала до 1990 р. Нині, хоч війни вже не­має, ситуація залишається складною, насамперед тому що більше половини працездатного населення — безробітні.

Економіка Болівії більш як на 50 % залежить від наркобізнесу. Тривала фінансово-економічна криза поглиблюється несприятливою експортною кон'юнктурою — низькими ціна­ми на олово та газ, які є основою болівійського експорту. Сво­го часу латиноамериканському повстанцеві Ернесто Че Геварі саме з огляду на гострі соціальні проблеми Болівія здавалася найзручнішою країною для того, щоб стати другою (після Ку­би) соціалістичною державою Західної півкулі.

Запитання і завдання

1. За літературними джерелами дізнайтеся, хто такий Ернесто Че Гевара і чого він домагався.

2. В яких країнах світу говорять португальською мовою?

3. Чи є іспанська офіційною мовою Організації Об'єднаних
Націй?

4. Чому острови Карибського басейну називають ще Вест-Індією?

5. З якого часу Кубою керує Фідель Кастро?

6. Як здобула свою незалежність Бразилія?

7. За «німою» політичною картою на першому форзаці під­ручника знайдіть Мексику, Гаїті, Нікарагуа, Венесуелу,
Колумбію та Уругвай.

Державний устрій, форма правління і володіння. Сполу­чені Штати Америки (США) — федерація у складі 50 штатів (у тому числі Аляска і Гаваї) та федерального столичного окру­гу Колумбія (мал. 101). Глава держави й уряду — президент. Законодавчий орган — Конгрес (Палата представників і Се­нат). Володіння США: Віргінські острови у Вест-Індії, Східне Самоа, Гуам та інші острови в Океанії. США — перша за обся­гом ВНП країна світу.

Природно-ресурсний потенціал. Близько половини основ­ної материкової частини країни (не враховуючи Аляски) зай­мають гірські хребти, плоскогір'я і плато Кордильєр. Східний край Кордильєр — це Скелясті гори (мал. 102), які є основним вододілом країни. їх висота в деяких місцях перевищує 4 тис. м. На сході США є невисокі гори Аппалачі (2037 м). Між Кор­дильєрами та Аппалачами лежать внутрішні рівнини, що ма­ють назви Центральна і Велика. Ці рівнини займають таку велику територію, що на них розміщуються великі за пло­щею штати Техас, Дакота, Небраска, Канзас та Оклахома. На рівнинах розкинулися сприятливі для вирощування пшениці та розведення худоби прерії. Територія прерій не обмежується названими штатами. Степи простягаються далі на Середній Захід (штати Міннесота, Айова, Міссурі, північний захід Ар­канзасу) до басейну річки Міссісіпі.

ЗАВДАННЯ Знайдіть названі штати на карті атласу.

Підзолисті ґрунти північних штатів Середнього Заходу придатні для вирощування кукурудзи. Вздовж узбережжя Атлантичного океану та його Мексиканської затоки простяглися Приатлантична та Примексиканська низовини.

На Півдні (американці називають його «Глибокий Пів­день») ґрунти червоно-жовті, сприятливі для вирощування бавовнику, рису, тютюну, цукрової тростини. Тут знаходять­ся нафтоносні поля, які продовжуються і під морським дном Мексиканської затоки.

Півострів Флорида відомий як царина тепла та цитрусо­вих фруктів. Середньорічна температура тут — 29 градусів тепла. У Новій Англії (північний схід країни) зима холодна, сніжна. Американським «полюсом холоду» є Аляска. її серед­ньорічна температура — 13 градусів морозу.

Великі озера утворюють унікальну внутрішню транспорт­ну артерію. Вони є також велетенським резервуаром води для виробництва електричної енергії.

Найвищою точкою країни вважається гора Мак-Кінлі (6194 м), що на Алясці.

Надра США багаті на вугілля, нафту, природний газ, руди чорних і кольорових металів, уран, гірничохімічну сиро­вину тощо.

Близько ЗО % території США зайнято лісами. На більшій частині території країни панує помірний кон­тинентальний клімат. На значних площах клімат субтропіч­ний. Середні температури січня — від 25 градусів морозу на Алясці до 20 градусів тепла на півострові Флорида. На захід­ному узбережжі середні температури липня 14-22, на східно­му — 16-26 градусів тепла. На внутрішніх плоскогір'ях і пла­то опадів мало — 100 мм. У деяких приморських місцевостях їх кількість зростає до 4000 мм, а на Гаваях — навіть до 5000 мм. Ви можете уявити 5-метровий шар води?

У США вперше у світі були створені національні парки. Тут і нині значну увагу приділяють охороні природи і викори­стовують її красу для виховання громадян країни. Світову славу мають національні парки Йосемітський, Єллоустонський і Великий каньйон Колорадо.

ЗАВДАННЯ Нанесіть на контурну карту США: а) мінеральні ресурси країни; б) назви найбільших річок, озер, заток, морів. За

картами атласу визначте, як економіко-гєографічне положення США вплинуло на економічний розвиток цієї

країни.

Населення. За кількістю населення США займає третє міс­це у світі (після Китаю та Індії). Більшість мешканців США — Це вихідці з Європи (євроамериканці — 83,2 %), з Африки (аф­роамериканці— 12,4 %), з азійських і тихоокеанських країн -1,5 %. Частка корінних жителів — індіанців, ескімосів, алеутів, гавайців — становить тепер лише 0,6 % населення країни. Один з десяти американців — виходець з іспаномовної країни, тому дру­га мова в США — іспанська. 74 % населення проживає в містах (мал. 103-106). Особливо виділяються 8 міст-мільйонерів.

ЗАВДАННЯ За картою атласу знайдіть ці міста і нанесіть їх на кон­турну карту.

Віруючих у США понад 90 %. Найпоширеніші релігії — християнство (протестантів — 49,1 %, католиків — 29,6 %), іудаїзм,

іслам.

Життєвий рівень більшості американців є одним з найвищих у світі.

Господарство. США — високорозвинена індустріально-аг­рарна країна, яка стабільно розвивається (див. додаток 19). Провідними галузями промисловості є машинобудівна, хімічна, нафтопереробна, харчова, легка. Промисловість США в основному розміщується у східній частині країни, Каліфорнії та на північному заході. Індустріалізація США свого часу розпочалася на північному сході. За останні десятиліття промисловість переміщувалася на південь і захід.

Добувають багато нафти, кам'яного вугілля, природного газу. Великими регіонами газо- і нафтовидобутку є штати Техас і Луїзіана, шельф Мексиканської затоки, штати Аляска, Каліфорнія та її шельф, Приозер'я. Головний залізорудний ба­сейн розташований неподалік озера Верхнього. Руди кольоро­вих металів та уран добувають у Кордильєрах, фосфорити — у штаті Флорида, а калійні солі — у штаті Нью-Мексико.

Незважаючи на те, що США мають достатні запаси влас­них природних ресурсів, значну частку потреб у мінеральній сировині та паливі вони забезпечують за рахунок імпорту.

США дуже багато виробляють і споживають електроенер­гії. Основну кількість електроенергії дають теплові станції (понад 2/3); на другому місці — атомні електростанції, на тре­тьому — гідроелектростанції. На атомних електростанціях США працюють понад 100 реакторів. В основному АЕС кон­центруються навколо Чикаго, Нью-Йорка та Детройта: тут знаходяться великі споживачі електроенергії, до того ж, міс­цевість спокійна у сейсмічному аспекті.

США є лідером у розвитку авіаційної і ракетно-космічної техніки (мал. 107), виробництві електронного обладнання (зо­крема, комп'ютерів і мікросхем), приладів, конструкційних матеріалів. Ці галузі прийнято називати наукомісткими, ос­кільки їх розвиток неможливий без проведення наукових досліджень. Основними регіонами наукомістких виробництв є північ Атлантичного узбережжя і Каліфорнія.

США належить до найбільших світових виробників авто­мобілів, сталі, пластмас, синтетичних смол. Добре розвинена кольорова металургія. У великих кількостях виплавляють мідь (понад 1,6 млн. т), алюміній (понад 4,4 млн. т), цинк (по­над 500 тис. т), свинець (близько 500 тис. т).

Сільське господарство. Ця галузь економіки в США високомеханізована й автоматизована. Кількість ферм змен­шується, але їх розміри постійно зростають.

Сільськогосподарське виробництво США давно ведеться на товарній основі. Наприклад, на тваринницькій фермі може не бути жодного плодового дерева. Фермеру-твариннику невигідно витрачати час, працю і землю на вирощування відра яблук. Можливо, цей фермер навіть не знає, як доглядати яб­луні. Зате він добре знається на вирощуванні худоби. За виру­чені за неї гроші він купує і яблука, і всі інші потрібні йому продукти й речі. А фермер-рослинник у своєму господарстві не тримає ні корівки, ні кабанчика. Йому вигідніше і молоко, і м'ясо купувати на ринку, ніж самому займатися примітивним тваринництвом. Сучасна американська ферма — досить дороге підприємство. Започаткувати бізнес у промисловості значно простіше, ніж у сільськогосподарському секторі економіки.

У сільському господарстві США тваринництво дещо пе­реважає рослинництво за обсягом товарної продукції, але різниця в їх частках не така велика, як в інших індустріально-аграрних країнах.

У США ЗО % території розорано, 40 % займають пасови­ща, луки тощо. Інтенсивно застосовується зрошення, особли­во на півдні. Площа зрошуваних земель — близько 20 млн. га.

Основними фуражними культурами є кукурудза і соя. Найінтенсивніше кукурудзу вирощують на Центральній рівнині. Тут уже давно утворився так званий «кукурудзяний пояс», який забезпечує 40 % світового врожаю цієї культури. Крім «куку­рудзяного», є в США і «пшеничний пояс» (мал. 108). Він про­стягається від канадських пшеничних провінцій до Техасу.

Пшениці щороку вирощують 60-80 млн. т. Цікава особ­ливість: обсяги врожаю в США не залежать від природних умов. На них впливає кон'юнктура ринку, як внутрішнього, так і зовнішнього. Якщо ціни складаються сприятливо, то фермери вирощують зерна більше, якщо несприятливо — во­ни штучно стримують обсяг майбутнього врожаю.

З олійних культур у США вирощують сою, арахіс, соняш­ник. Соя тут є третьою за значенням (після кукурудзи і пше­ниці) сільськогосподарською культурою (до речі, боби сої вва­жаються овочем). Уперше в США в комерційних масштабах сою виростили в 1924 р. Нині країна забезпечує майже 40 % світового врожаю сої. Соєву олію США експортує в інші країни світу. Боби сої містять 50 % білка і 25 % олії. Це справжня знахідка як для фуражу, так і для харчування людей.

Північні штати є регіоном вирощування цукрових буря­ків. Цукрову тростину вирощують у дельті Міссісіпі, у Фло­риді, на Гавайських островах.

Поиск по сайту: