Стратегічні напрямки розвитку ринку страхових послуг

Страховий ринок - один з найдинамічніших сегментів економіки і потенційно може стати важливою частиною її фінансово-інвес­тиційного механізму. Страхування як важливий елемент сучасного життя поки що не стало фактором забезпечення стійкості бізнесу і впевненості суспільства у завтрашньому дні. Обсяг страхових операцій залишається мізерним і охоплює лише 5—10 % всіх доступних страхуванню ризиків проти 90-95 % у більшості розвинутих країн; 90 % власності підприємств не забезпечено належним страховим захистом.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Більше 80% страхових внесків збирається у Києві, що свідчить про величезне відставання регіонального ринку. Реальне довгострокове страхування життя, пенсійне страхування, страхування підприєм­ницьких ризиків становить незначну частку у галузевому стра­хуванні.

В останні роки спостерігається динамічний розвиток україн­ського страхового ринку: збільшується збір страхової премії, показник її відношення до ВВП також зростає. Разом з тим, у роботах вітчизняних вчених практично завжди відзначаються такі перепони на шляху розвитку страхування в нашій країні: низький рівень плато­спроможного попиту, недовіра населення до страхових компаній, низька якість задоволення потреб реальних страхувальників вітчиз­няними страховиками, нерозвинутість ринкових механізмів фор­мування, підтримання і розвитку сталого попиту на страхові послуги. Страховий ринок України характеризується недостатньою розви­неністю, недосконалістю структури, тенденцією до укладання короткотермінових договорів, слабким розвитком інституту пере­страхування, нестабільністю фінансового стану багатьох страхових компаній, що призводить до несвоєчасного виконання зобов'язань перед страхувальниками.

У промислово розвинутих країнах ставлення до страхового ринку визначається як до стратегічного сектору економіки і потужного фактора позитивного впливу на неї. Це зумовлено тим, що, по-перше, сам процес страхування є важливим елементом економічного середовища; по-друге, соціальна сторона страхових процесів впливає на підвищення рівня життя населення за рахунок забезпечення надійного страхового захисту; по-третє, саме страхування в його розвинутих формах підвищує інвестиційний потенціал і сприяє збільшенню багатства нації, що сьогодні особливо актуально для української економіки.

Нині страхування досить часто використовується як інструмент вивозу капіталу за кордон, для різноманітних схем і вирішення проблем, далеких від суті страхування. Основним стимулом для страхування корпоративних ризиків у багатьох випадках стає бажання керівників підприємств і фірм отримати додаткові особисті доходи. До специфічних українських проблем страхового ринку відносять досить слабку капіталізацію більшості компаній, недостатність страхових резервів та супутнє цьому надмірне прагнення до монополізації секторів страхового ринку, використання адміністративних важелів.

Розділ V. Ринок страхових послуг

Конкуренція на страховому ринку часто набуває спотворених форм. Варто зазначити, що страховий ринок України розвивається специфічно, а інколи стихійно через ряд суб'єктивних та об'єктивних причин, до яких належать:

- неузгодженість дій страховиків, превалювання в їхній діяльності боротьби за ринок замість його спільної організації і розширення, інтереси вузького бізнесу конкретної компанії не зачіпають необхідність у паралельних і адекватних консолідованих процесах;

- неефективна система управління страхуванням з боку держави і регіональних органів влади, недооцінка центральними і регіональними органами влади потенціалу страхування, нерозвинута, а часто протирічна правова база страхування в Україні;

- дефіцит спеціалістів із страхування в податкових інспекціях, податковій поліції, Департаменті страхового нагляду, антимоно-польних органах. У їхній діяльності, на нашу думку, переважають наглядові і контрольні функції в збиток регулятивним і надання допомоги страховикам та їх об'єднанням;

- недоліки технології страхового процесу (сітка агентів і брокерів працює недостатньо ефективно), незабезпеченість як законодавча, так і організаційна. Професійних кадрів, топ-менеджерів, страховиків, аудиторів, бухгалтерів досить мало, відсутні спеціалісти страхових вузів;

- на відміну від західного ринку, практикуються в значних масштабах комерційний підкуп, шантаж, корупція, використання псевдострахових схем;

- об'єднання страховиків поки що не затребувані, оскільки провідні страхові компанії вирішують свої проблеми через хабарі чиновникам, а не через свої професійні об'єднання;

- особливості менталітету багатьох українських керівників і психологічного складу населення.

Державний нагляд за страховою діяльністю має бути спрямований на посилення якості виконання функцій щодо нагляду за страховою діяльністю в напрямах запобігання банкрутству страховиків, грубого порушення ними зобов'язань перед страхувальниками, здійснення псевдострахування з метою відмивання грошових коштів, виплати керівникам та іншим відповідальним особам підприємств, особливо державного сектора, незаконних комісійних винагород. Таке регу­лювання повинно сприяти посиленню ролі на страховому ринку компаній, які мають стійке фінансове положення, і не допускати на

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

ринок спекулятивні і фіктивні компанії, які можуть нанести збиток як страхувальникам, так і розвитку страхової справи взагалі.

Таких результатів можна досягти за допомогою наведених нижче заходів:

- запровадження поточного нагляду за фінансовим станом
страховиків та страхових брокерів через здійснення контролю за
фінансовою звітністю;

- удосконалення технології ліцензування страховиків, у тому числі
за рахунок введення більшої кількості уніфікованих вимог до правил
страхування;

-опрацювання економічно обгрунтованих нормативів діяльності страховиків та страхових посередників, дотримання яких мінімізує ризик дестабілізації їх роботи;

- розширення прав та підвищення оперативності спеціально
уповноваженого органу у справах державного нагляду за страховою
діяльністю;

- налагодження системи "електронна пошта" між спеціально уповноваженим органом у справах державного нагляду за страховою діяльністю та страховиками, страховими посередниками і об'єднаннями страховиків та страхових посередників;

- створення електронного банку даних усіх страховиків та страхових посередників, аналітичної служби для здійснення поточного та дискретного моніторингу страхового ринку, а на їх основі — системи раннього запобігання порушенням законодавства страховиками та страховими посередниками;

- опрацювання за участю науковців та фахівців у сфері страхування проектів нормативно-правових актів та інструктивних документів з метою максимального наближення їх до міжнародних норм.

Страховикам доцільно активніше здійснювати роботу щодо координації діяльності компаній, захисту їх спільних інтересів у владних структурах, розширення співпраці з міжнародними страховими інституціями. З цією метою потрібно активізувати роботу Ліги страхових організацій України, галузевих і територіальних страхових об'єднань. Не слід допускати укладання угод про створення об'єднань, що можуть обмежувати вільний розвиток конкуренції в страховій справі, а також сприяти монополізації умов страхування, позбавленню компаній вільного встановлення тарифів та розміру комісійної винагороди.

Удосконалення системи правового забезпечення страхування повинне охопити внесення необхідних змін і доповнень у законодавчі

Розділ V. Ринок страхових послуг

і нормативні акти різних рівнів, починаючи від Конституції України. У Цивільному кодексі України потребують урегулювання відносини у галузі страхування (приведення цивільного законодавства відповідно до норм міжнародного права та практики страхування). Міжнародні і міждержавні угоди з питань зовнішньоекономічних відносин не завжди враховують інтереси використання та розвитку вітчизняного страхового потенціалу.

Потребують оновлення комплекс спеціальних законів з питань страхової діяльності, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, регулятивні правила (вимоги, обмеження та економічні нормативи), а також методичні вказівки та роз'яснення щодо деталізації застосування законодавчих та нормативних актів.

Необхідно впорядкувати умови проведення обов'язкового страхування. Необхідно привести його у відповідність з принципами страхування, уніфікувати умови захисту всіх категорій працівників.

Заходи, спрямовані на підтримку фінансової стійкості страхової компанії, можна об'єднати в систему управління ризиками, тобто систему цілеспрямованих дій щодо максимального обмеження і попередження будь-якого ризику (ризик-менеджмент). З позиції страхувальника і страховика завдання управління ризиком подібні і полягають у обмеженні можливості пошкодження чи втрати майна, тілесних пошкоджень або запобігання загибелі людини. Але існують і розбіжності. Так, страхувальник, з огляду на ймовірність настання страхового випадку, не завжди прагне укласти договір страхування, а отже, витратити певну суму коштів. Страховик, навпаки, прагне розширити свій страховий портфель за рахунок укладання нових договорів і надання послуг з нових видів страхування. Найважливіші принципи страхування служать основою для усунення цих протиріч і полягають у збалансованості сум страхових платежів, які надходять за розмірами страхових відшкодувань і нормальною рентабельністю страховика.

Процес управління ризиками включає: аналіз ризику, контроль ризику, фінансування ризику. Під аналізом ризику розуміють визначення й оцінку ризиків з позиції ймовірності їх настання та реального збитку, який вони можуть нанести у випадку настання. До контролю ризику відносять заходи, спрямовані на зниження ймовір­ності можливого ризику, виключення чи спроби його уникнути, а також зменшення наслідків ризику при його настанні. На етапі фінансування ризику страхова компанія повинна вирішити питання про те, як покрити фінансові збитки від ризиків, які не можуть

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

контролюватися на певному допустимому рівні. Головна мета фінансування ризику полягає в розподілі його вартості в часі таким чином, щоб це дало змогу пом'якшити фінансовий тиск на страхову компанію при виникненні необхідності покриття великих збитків унаслідок настання страхових випадків. Така проблема вирішується або за рахунок створених резервів, або через механізм перестрахування.

Управління ризиками при майновому страхуванні (у тому числі транспортних засобів) дозволяє встановити оптимальний рівень тарифних ставок, визначити реальну необхідність у перестрахуванні, знизити частину претензій.

Проблема фінансової стійкості може бути вирішена за допомогою заходів, спрямованих на підготовку професійних страховиків, страхових брокерів, аудиторів, спеціалістів з управління ризиками, диспашерів, аварійних комісарів тощо.

Важлива роль у подальшому розвитку страхової галузі відводиться державі, яка за допомогою різноманітних важелів і стимулів (законодавства, пільг, податків) може впливати на формування конкурентоспроможного страхового ринку

Згідно з Програмою розвитку страхового ринку України на 2001 — 2004 роки, враховуючи недостатню капіталізацію страховиків, їх низькі можливості для відшкодування за значними ризиками та зважаючи на тенденції світового ринку страхування до концентрації, необхідно підвищувати фінансову міцність та стабільність страховиків України шляхом:

- підвищення мінімального розміру статутного капіталу;

- сплати внесків до статутного капіталу страховика виключно грошима, у тому числі в іноземній валюті;

- удосконалення механізму формування страхових резервів, системи розміщення страхових резервів;

- розширення ринку перестрахування, активізації роботи з нерезидентами щодо взаємного перестрахування;

- законодавчого врегулювання питань захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров'я та пенсійним страхуванням.

Виявлення закономірностей і тенденцій руху фондів страхової організації, визначення їх місця і ролі в урегулюванні фінансових потоків дасть змогу визначити страховику оптимальну структуру фінансового балансу і на цій основі будувати стратегію і тактику управлінням фінансами страхової організації.

Розділ V. Ринок страхових послуг

Правильно організована страхова компанія з грамотним андер­райтингом, фінансовим менеджментом, перестрахуванням і організацією виплат має досить високий рівень платоспроможності. Окрім того, всіма своїми активами відповідає перед страхувальником.

Діяльність страхових компаній, які працюють на Європейському страховому ринку, координується спеціальними страховими директивами ЄС. Перші угоди з встановлення єдиної маржі платоспроможності з'явилися там у 1973 році для видів страхування, які не належать до страхування життя. Пізніше, в 1979 році, були прийняті угоди щодо встановлення маржі платоспроможності зі страхування життя. Це стало значним кроком вперед як для розвитку органів страхового нагляду, так і для розвитку європейського співробітництва на ринку страхування.

Страхові організації займають особливе місце в забезпеченні інвестиційного процесу. З одного боку, вони самі здатні виконувати функції інституційних інвесторів, мобілізуючи значну частину фінансових коштів юридичних і фізичних осіб і спрямовуючи їх у різні види інвестицій. З іншого боку, за допомогою страхування можна забезпечити стимулювання інвестиційної активності вітчизняних і іноземних власників капіталу шляхом здійснення страхових операцій за видами страхування, які гарантують інвесторам повернення вкладених коштів, а в багатьох випадках і відшкодування неотриманого доходу при настанні різних несприятливих подій, що призвели до втрати всіх чи частини вкладених сум.

Страхові компанії вважаються одними з найбільших інвестиційних інститутів. Так, наприклад, загальна сума інвестицій, якими управляють страхові організації Європи, США і Японії, досягає кілька трильйонів доларів.

В Україні інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.

Обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компаніями, зовсім невеликий, оскільки невелика фінансова потужність наших страховиків і обсяги їх операцій. Причина передусім полягає в недооцінці ролі і місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових організацій, а також споживачів страхових послуг. Якщо в розвинутих країнах частка страхових внесків у величині валового внутрішнього продукту досягає 8—12%, то в нашій країні цей показник сягає близько 1%.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Особливу роль відіграють резерви зі страхування життя, оскільки для цієї підгалузі страхування характерний, по-перше, тривалий строк дії договорів і, по-друге, настання зобов'язань із виплат страхового забезпечення в основній частині лише після закінчення договору страхування або в інші раніше обумовлені строки, звичайно віднесені на значний час від початку виплати страхових внесків. Це дає змогу інвестувати значну частину резервів зі страхування життя у відносно довгострокові проекти. І чим на більший строк укладені договори, тим довгостроковішими можуть бути інвестиції. Таким чином, кошти резервів зі страхування життя є основним і найважливішим джерелом інвестицій страхових організацій. Про це свідчить і досвід зарубіжних країн, де основна частина страхових інвестицій здійснюється за рахунок коштів, які надходять зі страхування життя.

Таким чином, перше завдання, яке потрібно спробувати вирішити для підвищення ролі страхування в інвестиційному процесі, — суттєво розширити обсяг операцій із довгострокового страхування життя.

Потрібно регламентувати порядок інвестування коштів резервів зі страхування життя. Таке інвестування повинно сприяти вирішенню двох завдань: забезпечити надійність вкладень в операції довгострокового страхування життя і в той же час вищу дохідність, ніж при вкладеннях у банки й інші фінансові інститути. Проблема вищої дохідності вкладень у страхування може бути вирішена, по-перше, за допомогою випуску спеціальних державних довгострокових цінних паперів для вкладень у них частини коштів резерву зі страхування життя; по-друге, через допуск страховиків на ринок цінних паперів напряму, а не через фінансових посередників і, по-третє, поступово, знімаючи заборону (при збереженні певних обмежень) для страхових компаній на пряме кредитування юридичних осіб.

Кошти резервів із договорів ризикового страхування, на відміну від страхування життя, можуть бути інвестовані у високоліквідні, короткострокові активи.

Для розвитку операцій із ризикових видів страхування, а отже, для підвищення величини страхових резервів, що формуються за ними, потрібно переконати населення і керівників підприємств, що страхування є для них найефективнішим методом вирішення проблем, які можуть виникнути у випадку загибелі чи пошкодження їх майна, спричинення шкоди третім особам і в інших подібних випадках. Потенційні страхувальники повинні бути впевнені, що немає

Розділ V. Ринок страхових послуг

дешевшого і надійного способу ліквідації збитків у таких ситуаціях, ніж укладання договорів страхування.

Для розширення можливостей проведення страхових операцій і підвищення ролі страховиків у інвестиційному процесі повинні бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків. Тільки великі страхові організації можуть акумулювати у вигляді джерел інвестицій значні кошти і викликати довіру з боку потенційних клієнтів. Крім того, роль власного капіталу страховиків в інвестиційному процесі полягає і в тому, що оскільки дані ресурси, як правило, вільні від конкретних зобов'язань, певна їх частина також може бути вкладена у порівняно довгострокові і менш ліквідні види інвестицій.

З червня 1999 року почала діяти норма Угоди про партнерство і співробітництво між ЄС і Україною, згідно з якою дозволено пряму присутність іноземного страховика на українському ринку. Вітчиз­няний страховий ринок має величезний потенціал розвитку. За експертними оцінками нині тут застраховано біля 10% ризиків. На відміну від України, це показник у розвинутих країнах становить 90— 95%. Сукупна реальна місткість всього українського страхового ринку (тобто сума одного ризику, яку можна розмістити на власному утриманні українських страхових компаній, не вдаючись до послуг іноземних перестраховиків, і з гарантією відшкодування збитку по страховій події) складає не більше 2-3 млн дол. США.

Законом України "Про страхування" передбачено значне розширення інвестиційних можливостей страховиків у національну економіку. Відповідно до Положенням про порядок формування, розміщення й обліку страхових резервів за видами страхування, крім страхування життя, страхові резерви повинні розміщуватися з урахуванням безпеки, прибутковості, ліквідності, диверсифікації.

Збалансований портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість — це розподіл інвести­ційних коштів між категоріями активів інвестування.

Для подальшого розвитку страхового ринку необхідно відновити довіру населення до довгострокових вкладень. Це вимагає серйозних, зрозумілих для потенційних клієнтів гарантій повернення вкладених коштів і нарахованих на них відсотків.

Окрім того, страхові компанії повинні набути прав інституційних інвесторів: мати можливість конвертувати гривні у валюту, вкладати кошти страхових резервів у житлове будівництво, іпотеку. Можливо, варто створити при Міністерстві фінансів спеціальний фонд або

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

випустити спеціальні "страхові" цінні папери з характеристиками, шо відповідають зобов'язанням із довгострокового страхування життя.

У страховій практиці відома велика кількість видів страхування, які забезпечують страховим захистом майнові інтереси інвесторів. Усі вони можуть бути поділені на дві різновидності.

До першої належать класичні види страхування майна і цивільної відповідальності. Розвитку таких видів страхування і підвищенню ролі страхування в захисті інвесторів можуть сприяти:

а) підвищення стійкості і потужності страхових компаній, їх
авторитет у вітчизняних і іноземних інвесторів шляхом підвищення
розмірів власного капіталу, покращення організації роботи, надання
якісних страхових послуг, безумовного виконання прийнятих на себе
зобов'язань;

б) посилення контролю за діяльністю страховиків з боку органів
страхового нагляду, застосування ними своєчасних заходів, які
попереджують неплатоспроможність страховиків;

в) розвиток системи перестрахування; створення нормативної
бази, яка регулює права, обов'язки і відповідальність сторін за
договорами перестрахування; формування етичних норм взаємо­
відносин страховиків і перестраховиків та режиму ігнорування
страховим товариством фірм, які не дотримуються цих норм;

г) пред'явлення вимог до підприємств і організацій щодо надання
фінансових гарантій відшкодування спричиненого ними збитку. Такі
гарантії можна вимагати: на випадок спричинення підприємствами
збитку третім особам, навколишньому середовищу, споживачам їх
продукції чи послуг, на випадок загибелі чи пошкодження застав­
леного майна, а також майна, взятого в лізинг, в оренду і т.д.;

г) розвиток судової практики вирішення спорів за договорами
страхування і виконанням прийнятих рішень;

д) створення системи гарантій виконання зобов'язань за
договорами страхування, укладеними неплатоспроможними і
збанкрутілими страховими організаціями.

До другого різновиду страхових операцій належать види діяльності, які мають певну специфіку в порівнянні з класичним страхуванням. Сюди належать, наприклад, страхування фінансових інвестицій від політичних і комерційних ризиків, страхування експортних кредитів, страхування банківських депозитів і т.ін.

Метою такого страхування є захист інвестиційних укладень від можливих втрат, що виникають внаслідок несприятливих, непередбачених

Розділ V. Ринок страхових послуг

змін політичної обстановки, кон'юнктури ринку, військових дій і погіршення інших умов для здійснення інвестиційної діяльності. Воно поділяється на страхування від політичних і комерційних ризиків.

Сеульською конференцією 1985 року була заснована Багато­стороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ), яка є акціонерним товариством з капіталом в 1 млрд дол. Завданням БАГІ є заохочення іноземних інвестицій в країни, що розвиваються, шляхом надання приватним інвесторам додаткових гарантій і надання послуг з покращення інвестиційного клімату в країні, яка приймає іноземний капітал.

Залучення й ефективне використання вітчизняних і зарубіжних інвестицій у страхування залишається однією з важливих проблем соціально-економічних перетворень в Україні. Ймовірно, гарантами інвестицій у страхування життя могли б стати міжнародні фінансові інституції. Вирішення питання про часткове розміщення нако­пичувальної частини резервів із страхування життя за кодоном допоможе вирішити проблему інвестицій для страховиків і страху­вальників. Через нестачу вітчизняних інвестицій іноземні залишаються важливим фактором економічного росту української економіки. Як варіант, можна було б дозволити страховикам вкладати кошти у великі (надійні) зарубіжні компанії, які реалізують серйозні інвестиційні проекти в Україні. Тому основне завдання в цьому напрямку — відновлення довір'я іноземних кредиторів і інвесторів, покращення інвестиційного клімату, прийняття законів, що регламентують міжнародне інвестиційне співробітництво.

Досягненню цієї мети сприятимуть такі фактори реформування страхового ринку України:

- законодавчо-правове регулювання, яке регламентує ефективне функціонування фінансового та страхових ринків України;

- економічна програма, проголошена в Посланні Президента України до Верховної Ради України " Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002— 2011 роки", а також у Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 роки "Шляхом європейської інтеграції";

- інтеграція України до міжнародних організацій, зокрема ЄС, СОТ; прийняті Україною міжнародні зобов'язання, що визначають напрями та умови гармонізованого розвитку фінансового ринку держави;

- використання надбань розвинутих країн світу у розвитку
страхової справи, що сприятиме позитивному вирішенню назрілих
проблем у цій галузі;

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

- максимальне використання позитивного власного досвіду розвитку і функціонування страхового ринку та визначення форм і напрямків страхової діяльності, які найбільше відповідають сучасному стану економіки і потребам держави, страховиків і страхувальників.

Виходячи з необхідності вступу України в систему міжнародних економічних відносин, перебудови економіки з використанням досвіду інших країн відносно ринкових перетворень, проблеми розвитку страхового ринку тісно пов'язані з соціально-економічною ситуацією в державі, фінансово-кредитною політикою, законодавчим та організаційним забезпеченням економічних реформ в Україні.

Реалізація комплексу перерахованих заходів щодо розвитку страхової справи сприятиме зміцненню економіки України і підвищенню добробуту громадян.

Невідкладним є питання про розробку страхового кодексу, що дало б можливість визначити відповідальність за фіктивне банкрутство. Оскільки 16 червня 1998 р. Україна приєдналася до страхової системи Європейського Союзу, то потрібно створити сприятливі умови для подальшого інтегрування України в світову страхову інфраструктуру шляхом гармонії й адаптації національного страхового законодавства до страхових традицій розвинених європейських країн. Окрім того 16 червня 1994 р. між Україною і ЄС була підписана Угода про партнерство і співробітництво, згідно з якою Україна повинна надати на своїй території для країн — членів ЄС такий же сприятливий режим як і вітчизняним компаніям.

Недоліками страхової справи на сучасному етапі розвитку страхового ринку є те, що відсутня широкомасштабна роз'яснювальна робота з питань страхування серед населення і, в першу чергу, серед потенційних страхувальників. Страхування сьогодні — чи не єдина галузь економіки України, в якій уже декілька років поспіль відзначається стабільне зростання основних показників. Водночас, обсяг страхового ринку не перевищує 0,4% ВВП, що вказує на потенційні можливості його подальшого розвитку.

На жаль, страховому ринку України властиві ряд негативних характеристик. Насамперед, це створення страхових компаній відомчого характеру, які встановлюють фактичну монополію у певних секторах економіки, а також правова неврегульованість присутності іноземних компаній на українському ринку.

Для ефективного функціонування ринку страхових послуг необхідно створити рівні умови для здійснення діяльності всіма

Розділ V. Ринок страхових послуг

страховими організаціями на території України. З цією метою необхідно забезпечити:

- посилення контролю за діями органів державної влади всіх рівнів, що обмежують конкуренцію на ринку страхових послуг;

- запровадження на законодавчому рівні механізму проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків щодо визначення уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі, якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України;

- здійснення моніторингу діяльності страхових організацій, що займають домінуюче положення і перешкоджають доступу на ринок інших страхових організацій;

- встановлення державного контролю за концентрацією капіталу на ринку страхових послуг;

- удосконалення форм статистичного обліку і звітності страхових організацій та страховихброкерів, у т.ч. з метою проведення аналізу конкурентного середовища на ринках страхових послуг і визначення домінуючого положення страхових організацій на таких ринках.

З метою удосконалення державного страхового нагляду за діяльністю страхових організацій та інших професійних учасників страхового ринку, а також для захисту прав і інтересів його суб'єктів необхідно здійснити такі заходи [37,25]:

- запровадити принципи та стандарти нагляду за страхового діяльністю з урахуванням вимог Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю;

- забезпечити вступ Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг до Міжнародної асоціації органів нагляду за страхового діяльністю;

- запровадити механізм контролю за операціями страховиків щодо надання гарантій і поручительств, зворотної фінансової допомоги, а також передачі у заставу майнових прав та майна, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення;

- підвищити надійність системи страхування за допомогою
встановлення однакових вимог і стандартів надання страхових послуг;

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

- здійснити відповідні заходи шодо матеріально-технічного
забезпечення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг;

- посилити кадровий потенціал контролюючих органів за рахунок
залучення до роботи в них працівників, які мають достатній
теоретичний рівень і практичний досвід діяльності у сфері страхування.

Концептуальною основою вирішення цього актуального завдання повинен стати програмний документ, який суттєво доповнить існуючу законодавчу базу страхового ринку. Ми маємо на увазі розробку і прийняття Страхового кодексу України, довгострокову Програму розвитку вітчизняного страхового ринку, відзначимо, що без глибокого наукового обгрунтування виробити ефективні шляхи вирішення назрілих проблем вітчизняного ринку страхування неможливо.

Крім того, стратегічним завданням є розробка уніфікованого кодексу законів про страхування, в якому б усі норми регулювання і контролю були б чітко виписані, зняті усі протиріччя, які нако­пичилися в існуючому законодавстві. При цьому обов'язково потрібно враховувати міжнародні стандарти і норми

Необхідно також забезпечити проведення активної державної політики, спрямованої на подальший розвиток системи регулювання страхового ринку та нагляду за діяльністю у сфері страхування, приведення страхового законодавства України відповідно до правових документів ЄС щодо регулювання та нагляду за ринком страхових послуг, а саме:

- Директиви Ради ЄЕС 73/239/ЄЕС від 24 липня 1973 року щодо узгодження законів, правил та адміністративних приписів стосовно заняття прямою страховою діяльністю, іншою, ніж страхування життя;

- Директиви Ради ЄЕС 79/267/ЄЕС від 05 березня 1979 року щодо узгодження законів, правил та адміністративних приписів стосовно заняття прямою страховою діяльністю, пов'язаною із страхуванням життя;

- Директиви Ради ЄЕС 91/674/ЄЕС від 19 грудня 1991 року щодо підготовки щорічних та консолідованих звітів про страхову діяльність;

-Директиви Ради ЄЕС 92/49/ЄЕС від 18 червня 1992 року щодо узгодження законів, правил та адміністративних приписів стосовно заняття прямою страховою діяльністю, іншою, ніж страхування житгя;

- Директиви Ради ЄЕС 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року
щодо узгодження законів, правил та адміністративних приписів
стосовно заняття прямою страховою діяльністю, пов'язаною із
страхуванням життя;

Розділ V. Ринок страхових послуг

- Рекомендацій Комісії ЄЕС про страхових посередників від 18 грудня 1991 року;

- Принципів та стандартів Міжнародної асоціації органів нагляду за страхового діяльністю.

З метою підвищення фінансової надійності страховиків, забезпечення рівних і справедливих умов для всіх, хто працює у сфері страхування, серед першочергових завдань розвитку страхового ринку України пропо­нується визначити такі:

1) розробка та прийняття Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року, яка б передбачала з урахуванням принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією страхового нагляду а також Директив та Рекомендацій ЄС у сфері страхування: удосконалення державного регулювання; розширення сфери застосування страхових послуг, ут. ч. за рахунок розвитку страхового посередництва; активне використання інвестиційного потенціалу учасників страхового ринку, визначення оптимального переліку видів обов'язкового страхування, законодавче закріплення механізму контролю та особливостей його проведення; прискорений розвиток недержавного пенсійного забезпечення, медичного страхування та іпотеки; розвиток інфраструктури страхового ринку в т. ч. формування наукових шкіл, кадрового та інформаційного забезпечення; захист законних інтересів споживачів страхових послуг та удосконалення судової системи; розробка необхідних заходів для входження України в міжнародні системи страхування та визначення умов іноземної присутності на страховому ринку послуг, в т.ч. опрацювання питань щодо можливих наслідків скасування обмеження діяльності філій іноземних страховиків на території України;

2) удосконалення системи оподаткування у сфері страхування, в т.ч. з питань оподаткування страхових виплат фізичним особам;

3) подальше формування правової бази участі страхових компаній у системі соціального забезпечення населення через запровадження обов'язкового медичного страхування, прийняття відповідних нормативних актів з питань пенсійного страхування та страхування життя, врегулювання діяльності актуаріїв;

4) удосконалення обов'язкового страхування цивільної відпо­відальності власників транспортних засобів за рахунок прийняття спеціального закону;

5) посилення державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку перестрахування, в т.ч. удосконалення системи оподаткування операцій з перестраховиками-нерезидентами;

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

6) удосконалення державного регулювання та нагляду за страховим посередництвом відповідно до положень Директиви 2002/92/ЕС „Про страхових посередників", зокрема, визнання ролі страхових (пере-страхових) посередників, спрощення правил їх діяльності та запровадження вимог щодо реєстрації страхових агентів та нагляду за їх діяльністю;

7) внесення змін до Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та "Про страхування" щодо удосконалення договірного праваусфері страхування; внесення зміндо класифікації ризиків та видів страхування; посилення системи державного регулювання ринку страхових послуг та механізму фінансування Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України; запровадження вимог до страхових компаній вести спеціальний реєстр активів, що покривають страхові резерви, встановлення абсолютного пріоритету страхових вимог щодо до будь-яких інших вимог стосовно активів, які покривають страхові резерви; захисту прав страхувальників (вигодонабувачів, застрахованих осіб), в т.ч. створення альтернативного механізму вирішення спорів на ринку страхових послуг (страховий омбудсмен).

Таким чином, для розвитку страхової галузі необхідно зосередити увагу на розробці і прийнятті довгострокової Концепції розвитку страхового ринку України на період до 2010 року із залученням широкої наукової громадськості, представників страхового бізнесу і засобів масової інформації, а також пошуку шляхів і механізмів розробки добровільних видів страхування. На базі такої Концепції могли б одержати значний поштовх до розвитку регіональні програми сприяння розвитку місцевих ринків страхування з урахуванням специфіки і фінансових можливостей. Ця Концепція повинна передбачати з урахуванням принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією страхового нагляду а також Директив та Рекомендацій ЄС у сфері страхування: удосконалення державного регулювання; розширення сфери застосування страхових послуг, у т. ч. за рахунок розвитку страхового посередництва; активне використання інвестиційного потенціалу учасників страхового ринку, визначення оптимального переліку видів обов'язкового страхування, законодавче закріплення механізму контролю та особливостей його проведення; прискорений розвиток недержавного пенсійного забезпечення, медичного страхування та іпотеки; розвиток інфраструктури страхового ринку, в т. ч. формування наукових шкіл, кадрового та інформаційного

Розділ V. Ринок страхових послуг

забезпечення; захист законних інтересів споживачів страхових послуг та удосконалення судової системи; розробка необхідних заходів для входження України в міжнародні системи страхування та визначення умов іноземної присутності на страховому ринку послуг, у т. ч. опрацювання питань щодо можливих наслідків скасування обмеження діяльності філій іноземних страховиків на території України.

Фактори, які сприятимуть розвитку страхових послуг в Україні:

- забезпечення прозорості та надійності національного страхового ринку;

- підвищення вимог до страхових організацій (у першу чергу, до рівня їхньої капіталізації, фінансової стійкості і платоспроможності);

- здійснення заходів для прискореного розвитку страхування життя, пенсійного та медичного страхування;

-удосконалення механізму та джерел фінансування обов'язкових видів страхування, створення необхідної законодавчої бази;

- подальше удосконалювання нормативної правової бази з питань регулювання страхової діяльності та страхового нагляду з урахуванням міжнародних стандартів;

- активізація роботи страхових посередників, актуаріїв й аудиторів та інших учасників страхового ринку, підвищення рівня основних і додаткових видів послуг, що надаються на страховому ринку;

- інтеграція страхового ринку в міжнародні системи страхування
і перестрахування.

5.5. Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків

Упровадження міжнародних стандартів страхування в Україні — одне з важливих завдань і можливих напрямів входження страхового ринку держави у міжнародне страхове співтовариство. Проте це можливо лише при врахуванні внутрішніх можливостей держави, пов'язаних з її економічним і політичним становищем, фінансовою стабільністю і законодавчою базою страхування.

Основні підходи до страхування в зарубіжних країнах зводяться до його значної ролі у різних сферах виробництва та фінансово-кредитної системи. Так, страхування в США отримало досить значний розвиток, що пов'язано з необхідністю зниження економічних ризиків через залежність виробництва від різних факторів і виникнення стихійних лих. Страхування здійснюють приватні страхові компанії, страхові кооперативи, уряд.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Разом з тим, у США не існує єдиної для держави системи страхування. Кожний штат має власне страхове законодавство. При цьому, страхові організації мають широкі повноваження в розробці власної страхової політики, визначенні розмірів платежів, практики їх відрахування і відшкодування збитків, що є специфічною особливістю американського страхового ринку.

У Франції відповідно до закону 1982 р. "Про страхування майна будь-яких осіб (юридичних, фізичних) від наслідків стихійних лих" передбачено, що держава повинна відпрацьовувати спеціальні "плани ризику", в яких територія держави має бути віднесена до тієї чи іншої зони небезпеки. При цьому відшкодування витрат від стихійного лиха не здійснюється в районах, які оголошені зонами ризику, непридатними для будівництва та іншої діяльності через підвищену небезпеку.

У Великобританії спеціальний орган страхового нагляду у складі Департаменту торгівлі та промисловості має досить широкі повноваження щодо організації, контролю та втручання в оперативну діяльність страхових компаній. При встановлення фактів порушення правил страхування до страхової компанії застосовуються штрафні санкції аж до закриття.

В Австрії з 1966 року функціонує національний фонд катастроф, кошти якого використовуються на відшкодування народному господарству збитків від природних катастроф.

В Японії страхування здійснюється приватними страховими компаніями, державними організаціями і кооперативами. Страховий ринок Японії є об'єктом жорсткої урядової регламентації і харак­теризується обмеженістю конкуренції через відсутність на страховому ринку брокерів. У результаті реорганізації страхового ринку в 1947 році зараз діють 20 компаній зі страхування життя і 20 компаній загального страхування. Соціальне страхування в Японії відсутнє.

Не менш цікавим є досвід східно-азіатськихдержав, страховий ринок яких характеризується найбільшим потенціалом розвитку. Так, за об'ємом страхування, страховий ринок Китаю займає шістнадцяте місце в світі. У 1999 році валовий збір премій склав 16,78 млрд дол. У 2002 p. домінуючі позиції на ринку займають шість національних страхових компаній, які мають право проводити операції по всій країні. Всі діючі у Китаї страхові компанії зобов'язані 20% своїх ризиків розміщувати у державній перестрахувальній компанії. Розробляються програми із додаткового пенсійного страхування, страхування ануїтетів і страхування від безробіття у державному секторі (державні підприємства нараховують

Розділ V. Ринок страхових послуг

біля 50 млн. працівників, а офіційно зареєстрований рівень безробіття складає 3,1%).

Важливою складовою політики відкритості ринку Китаю є розширення доступу трансграничному страховому капіталу. Так, страхові компанії США, Європи, Японії, Південної Кореї активно працюють на китайському страховому ринку. Серед них: Transamerica, New York Life, Metropolitan Life, CIGNA, Commercial Union, Nippon Life, ING Group, Zurich Financial Services Group.

У розвинутих країнах світу створені інститути, які обслуговують і контролюють страховий бізнес. Нині це актуально і для України, оскільки давно назріла необхідність організації експертних служб: сюрвейєрів, кваліфікованих менеджерів, консультантів з питань ризиків, інспекторів за позовами. Експертні служби повинні відповідати сучасним вимогам за рівнем технічного оснащення, спеціалізованих та експертних методик. У страхових організаціях відчувається нестача у спеціалістах з актуарних розрахунків, статистики, юристах у галузі страхування.

Важливим елементом системи підготовки страховиків повинна стати вища школа, що для України є питанням перспективи. На Заході цей вид освіти досить поширений і існує сітка навчальних закладів. У США - це Нью-Йоркський страховий коледж, який займає важливе місце в системі світової вищої страхової освіти. В Англії — The Charted insurance institute (London), у Франції - Ecole de assurance (Париж). У Нью-Йоркському коледжі 4-5 річне навчання: ступені бакалаврів і магістра у галузі фінансів і управління бізнесом із спеціалізацією по страхуванню або бакалавра в галузі актуарних наук.

В Італії римський університет "La Sapienza" за чотири роки готує бакалаврів із статистичних і актуарних наук та бакалаврів із страхового права. У Швейцарії тільки спеціалістів-актуаріїв готують у чотирьох німецькомовних і двох франкомовних вузах.

Створені системи вищої страхової освіти потребують серйозних об'єднаних зусиль державних органів, вищих навчальних закладів, страховиків. Разом з тим, потрібно відмітити, що страхові компанії мають потребу в страхових кадрах різної спеціалізації: менеджерах, правниках, актуаріях, фінансистах тощо. Тому цільова підготовка таких спеціалістів у межах одного вузу просто неможлива. Отже, доцільним є введення відповідної спеціалізації в різних вузах.

В умовах інтеграції страхового ринку важливого значення набуває кооперування між українськими й іноземними спеціалізованими

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

вузами, визнання українських дипломів за кордоном на основі уніфікації навчальних програм і навчальних матеріалів.

Необхідне створення адекватної визначеним потребам страхового ринку системи підготовки страховиків. Така система повинна бути диверсифікованою і багаторівневою, тобто враховувати ступінь підготовки студентів, поєднувати довгострокову базову освіту і короткострокову, денну і заочну форми навчання.

Питання для самоперевірки:

1. Дайте характеристику становлення і розвитку страхового ринку в Україні.

2. Що включає в себе система нормативно-правового регулювання страхування?

3. Назвіть основні функції і права Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг у частині страхової діяльності.

4. У чому полягає сутність державного регулювання страхової справи?

5. Назвіть особливості реєстрації та ліцензування страховиків.

6. Назвіть перспективні напрямки розвитку страхового ринку в Україні.

7. Охарактеризуйте страхові ринки зарубіжних країн.

8. Які, на вашу думку, існують шляхи наближення законодавчої і нормативної бази страхування до міжнародних стандартів?

Рекомендована література:

1. Авдашева СБ., Руденский П.О. Эффект масштаба в деятельности
страховых компаний // Финансы. — 2002. - №3. — С. 49-51.

2. Александрова М.М. Страхування: Навч. посібник. — К.: ЦУЛ,2002.- 238 с.

3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. — К.:3нання, 1997.-216с.

4. Базилевич В. Страховий ринок України. — К.: Знання, 1998. — 374с.

5. Белякин Г.А. Платежеспособность страховой компании // Финансы. - 1999. - №5. - С.45-49.

6. Бирючев О.И.Страхование: пути развития //Финансы. — 2000. -№12.-С.59.

Розділ V. Ринок страхових послуг

7. Біленчук Д.П., Біленчук П.Д., Залетов О.М., Клименко Н.І. Страхове право України. — К.: Атіка, 1999.

8. Васильєв Н.М. Нормативы всемирной торговой организации // Финансы. - 2003. - №9. - С.41-44.

9. Горбач Л.М. Страхова справа: Навч. посібник. — К.: Кондор, 2001.-252 с.

10. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" // Урядовий кур'єр. - 2001. - 7 листопада.

11. Залетов О.М., Слюсаренко О.О. Основи страхового права України. Навч. посібник //Під ред. Б.М.Данилишина.- К.: Міжнародна агенція "BeeZone", 2003.- 348 с.

12. Залетов О.М., Мюллер П., Шевченко В.І. Довідник страхового агента. Навчальний посібник.-К. Міжнародна агенція "Bee Zone", 2003, С. 23-24.

13. Залетов О. Стан та проблемні аспекти розвитку страхового ринку України // Наукові записки. — Острог, 2004. — С.337-344.

14. Зубаков А.А. Страхование инвестиций // Финансы. - 2003.-№8. - С.50-52.

15. Лайков А. Ю. Проблемы привлечения иностранных инвестиций на российский страховой рынок //Финансы.-2003.- № 5.—С.46—49.

16. Лупир А.В. Проблемні питання ринку страхових послуг в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2002. -Вип.38.-С.65-66.

17. Лученко 3. Страховий ринок України." проблеми розвитку// Цінні папери. - 2003. - №31. - С.25.

18. Мітюков І.О., Александров В.Т., Ворона О.І., Недбаєва С.М. Фінансові послуги України. Енциклопедичний довідник (у 6 т.). — Київ: Укрбланковидав.- Т.4.- 754с.

19. Плиса В.Й. Інтеграція страхового ринку України у світовий страховий простір // Фінанси України. — 2002. - №7. — С.94—104.

20. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки" від 2.02.2001 р. №98 //Україна - бізнес-2001.- №6.-С.З-5.

21. Слюсаренко О.О. Нормативно-правове та кадрове забезпечення страхового ринку // Страхова справа. — 2002. — № 3. — С. 13.

22. Сплетухов Ю.А. Место и роль государства в организации
страхования в современных условиях.//Финансы.—2000.- №9,10.-
С.ЗЗ.

23. Страхування: Підручник/За ред. С.С.Осадця. - К., 1998. - 524с.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

24. Супрун А.А. Загрозливі тенденції розвитку страхового ринку України // Фондовий ринок. - 2003. - №34. - С.36-39.

25. Філонюк О.Ф. Сучасні тенденції розвитку страхування // Страхова справа. - 2002. — № 3. - С 6 -9.

26. Цыганов А.А., Лайков А.Ю. Проблемы развития страхового рынка // Финансы.- 2003. - №7. - С.49-53.

Розділ VI. Ринок інвестиційних послуг

Розділ VI Ринок інвестиційних послуг

Поиск по сайту: