Структура центрального апарату Держфінпослуг

Структуру центрального апарату Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг можна подати так (див. рис. 10", дод. 13).

Структура центрального апарату Комісії визначається Поло­женням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг. Керівний склад Комісії утворюють Голова, три заступники Голови, директори департаментів, управлінь і відділів другого рівня управління.

Відповідно до Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг Голова Комісії здійснює покладені на нього такі функції:

— здійснює керівництво поточною роботою Комісії та вирішує інші питання її діяльності, за винятком тих, шо належатьдо виключної компетенції Комісії;

— діє від імені Комісії без довіреності у межах, установлених законодавством;

— представляє Комісію у відносинах з державними органами

10І

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

іноземних держав з питань нагляду за діяльністю фінансових установ, міжнародними організаціями, уповноваженими установами іноземних держав та забезпечує налагодження співробітництва з ними;

—організовує наради, забезпечує співпрацю та координацію діяльності Комісії з Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, іншими центральними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

—видає накази, розпорядження та доручення з питань, що належать до його компетенції;

—затверджує структуру центрального апарату Комісії;

—забезпечує формування та реалізацію кадрової політики в Комісії, приймає на роботу і звільняє з роботи працівників, заохочує їх та накладає дисциплінарні стягнення;

—вносить у встановленому порядку пропозиції щодо призначення на посади першого заступника та заступників Голови Комісії, членів Комісії — директорів департаментів;

—визначає розподіл обов'язків між членами Комісії;

—забезпечує проведення внутрішнього контролю та аудиту, контролює розгляд скарг учасників ринку і споживачів фінансових послуг та реагування на них;

—у разі потреби скасовує рішення директорів департаментів та інших посадових осіб Комісії, за винятком рішень про включення фінансових установ до Державного реєстру фінансових установ або виключення з нього, а також про видачу, зупинення або анулювання ліцензій на надання фінансових послуг;

— виконує інші повноваження відповідно до законодавства.
Заступник Голови Аал«сн відповідає за забезпечення координуючих

функцій у межах Комісії, здійснення аналітичної та методологічної діяльності, за питання кадрового, фінансового, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення діяльності Комісії.

Директор департаменту Комісії відповідає за організацію та здійснення функцій регулювання та нагляду за діяльністю окремих видів фінансових установ та ринків фінансових послуг, що належать до наглядової компетенції очолюваного ним департаменту.

При Комісії може утворюватися Консультаційно-експертна рада, яка є постійно діючим на громадських засадах дорадчим органом, що бере участь в обговоренні проектів документів, які розробляються та / або розглядаються Комісією.

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

Управління виїзного

нагляду за фінансовими

компаніями

Рис. 10. Структура центрального апарату Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

До складу Консультаційно-експертної ради можуть входити представники органів виконавчої влади, саморегулівних організацій та інших об'єднань учасників ринків фінансових послуг, науковці та фахівці з відповідних питань.

У разі порушень законодавства про фінансові послуги або нормативно-правових актів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг остання має право застосовувати заходи впливу. Відповідно до ст. 40:

—вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансових установ, прийняття або анулювання ліцензії, усувати правом дорадчого голосу, коли на них обговорюються питання нагляду правом дорадчого голосу та за діяльністю з надання фінансових послуг;

—Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Комісія з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше 1 разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах є обов'язковими для розгляду та впровадження кожним із органів, що здійснюють державне регу­лювання ринків фінансових послуг.

Завданнями таких механізмів взаємодії міждержавними органами є розробка та забезпечення реалізації єдиної довгострокової стратегії розвитку і реформування фінансових ринків, створення можливостей для оперативної взаємодії різних державних органів з метою запобігання та подолання наслідків системних фінансових криз, забезпечення ефективної координації в процесі вирішення поточних проблем, які носять міжвідомчий характер.

Слід окремо зазначити, що в законі реалізуються концепції інтегрованої системи регулювання та нагляду за діяльністю всіх видів небанківських фінансових установ за винятком тих, які віднесені до компетенції ДКЦПФР, побудованої на принципах незалежності, матричності організаційної структури та економії за рахунок масштабів діяльності.

Структура центрального апарату Комісії складається з 6 департаментів, 11 управлінь і 23 відділів, які здійснюють регулювання ринків фінансових послуг і нагляд за діяльністю окремих видів фінансових установ, а також 2 управлінь і 4 відділів організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи Комісії (див. дод. 13).

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

Метою діяльності Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг є: вирішення системних проблем функціонування ринків фінансових послуг та формування стратегії їх розвитку, створення нормальних умов для розвитку бізнесу, приведення діяльності фінансових установ у відповідність до норм та стандартів, з урахуванням євроінтеграційних процесів, а також поступове стимулювання підвищення ролі небанківських фінансових установ в економіці України.

До основних завдань Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг належать:

—проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

—розроблення стратегії розвитку ринків фінансових послуг в Україні; узагальнення практики застосування законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його вдосконалення;

—розроблення нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, з питань, які належать до її компетенції;

—запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг;

—сприяння в межах своїх повноважень інтеграції ринків фінансових послуг України в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

Основними функціями Департаменту державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг є:

1. Здійснення узагальнення пропозиції структурних підрозділів Комісії щодо формування Програми діяльності Кабінету Міністрів України; щодо розробки проектів Державної програми економічного та соціального розвитку України, закону про Державний бюджет на відповідний рік; щодо віднесення операцій до певного виду фінансових послуг та готує відповідні нормативні акти.

2. Реєстрація аудиторів, яким надається право на проведення аудиторських перевірок фінансових установ, осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками.

3. Аналіз стану та тенденцій розвитку ринків фінансових послуг в Україні.

4. Розробка та подання на розгляд Комісії проектів рішень стосовно:

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

—затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, з питань, які належать до компетенції Комісії;

—заснування в установленому порядку друкованих засобів масової інформації з метою висвітлення питань реалізації державної політики у сфері розвитку та функціонування ринків фінансових послуг;

—встановлення плати за реєстрацію документів і видачу ліцензій;

—встановлення обмежень на суміщення надання певних видів фінансових послуг;

— визначення у передбачених законом випадках порядку створення, формування і використання резервних та інших фондів фінансових установ;

— встановлення вимог щодо програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаних з наданням фінансових послуг, а також правил підготовки, надання та обробки даних щодо діяльності фінансових установ у розрізі напрямів нагляду;

— визначення професійних вимог до керівників, головних бухгалтерів фінансових установ та проекти розпоряджень про звільнення з посад осіб, які не відповідають установленим вимогам для зайняття цих посад;

— розробки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичних рекомендацій щодо їх застосування під час ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у фінансових установах;

— встановлення порядку та умов застосування заходів впливу згідно з законом.

Департамент державного регулювання та розвитку ринків фінансових послуг є самостійним структурним підрозділом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Департамент очолює Член Комісії — директор Департаменту, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку Президент України. Директор Департаменту підпорядковується безпосередньо Голові комісії.

До складу департаменту входять такі структурні підрозділи:

— управління зведеного аналізу ринків фінансових послуг, до
складу якого входить відділ стратегії розвитку ринків фінансових
послуг та інформаційно-аналітичний відділ;

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

—управління методології бухгалтерського обліку, нагляду і аудиту, до складу якого входять відділ стандартів бухгалтерського обліку, аудиту і оподаткування та відділ методології нагляду і ліцензування;

—управління методології страхування і недержавного пенсійного забезпечення, до складу якого входять відділ актуарних розрахунків і економічних нормативів та відділ методології страхових і пенсійних послуг.

Відповідно до нормативних актів Департамент страхового нагляду виконує такі завдання:

— здійснення державного регулювання та нагляду за наданням
фінансових послуг страховиками та додержанням законодавства у цій
сфері,

—захист прав споживачів фінансових послуг шляхом засто­сування заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства страховиками, страховими та перестраховими бро­керами,

—запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринку надання страхових та перестрахових послуг,

—узагальнення практики застосування законодавства України з питань страхування.

Департамент страхового нагляду відповідно до покладених на нього завдань та в межах своєї компетенції:

—ухвалює рішення про реєстрацію страховиків та внесення їх до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків);

—здійснює ліцензування діяльності страховиків;

—веде державний реєстр страхових та перестрахових брокерів;

—реєструє при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування правила страхування та зміни та/або доповнення до цих правил;

—здійснює контроль за платоспроможністю страховиків та достовірністю інформації, яку вони надають Комісії;

—аналізує інформацію про стан та перспективи розвитку ринків фінансових послуг;

—проводить виїзні та безвиїзні перевірки діяльності страховиків та страхових посередників;

—надсилає страховикам обов'язкові до виконання розпо­рядження щодо усунення порушень законодавства та вимагає надання необхідних документів;

—у разі порушення законодавства, що регулює діяльність з

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

надання фінансових послуг, застосовує заходи впливу, якщо їх застосування не належать до компетенції Комісії;

— готує пропозиції та рішення Комісії про відсторонення
керівництва від управління страховими компаніями у разі недодержання
законодавства, призначає тимчасову адміністрацію, а також про
схвалення рішень про включення фінансових установ до Державного
реєстру фінансових установ або виключання з нього та видачу,
зупинення, анулювання та поновлення ліцензій на надання фінансових
послуг.

Для виконання визначених ви ще завдань та функцій Департамент страхового нагляду має широке коло повноважень, зокрема:

—вимагати під час ліцензування документи, визначені законо­давством України;

—одержувати від страховиків звітність та іншу інформацію;

—здійснювати інспектування страховиків та їх афілійованих осіб;

—вимагати надання пояснень та необхідної інформації і документів;

—застосовувати заходи впливу;

—погоджувати плани перевірок працівниками територіальних управлінь Комісії;

—давати територіальним управлінням Комісії доручення шодо проведення позапланових перевірок та тематичного збору інформації про діяльність окремих страховиків, що діють на території відповідного регіону;

—проводити перевірки, у тому числі тематичні та зустрічні перевірки, щодо правильності застосування страховиками законо­давства України про страхову діяльність і достовірність їх звітності за показниками, характеризують виконання договорів страхування; призначати не частіше одного разу на рік проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

— видавати приписи страховикам та страховим посередникам та ін.
Департамент страхового нагляду є самостійним структурним

підрозділом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Департамент очолює Член Комісії-директор Департаменту, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку Президент України. Директор Департаменту підпорядковується безпосередньо Голові комісії.

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

До складу департаменту входять такі структурні підрозділи:

—управління аналізу і ліцензування страховиків, до складу якого входять відділ аналізу звітності, відділ ліцензування страховиків та відділ нагляду за компаніями зі страхування життя;

—управління виїзного страхового нагляду, до складу якого входять інспекційний відділ та відділ роботи з територіальними управліннями.

Основними завданнями Департаменту нагляду за недержавними пенсійними фондами є:

—проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг у частині накопичувальних рівнів пенсійного забезпечення;

—розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг в Україні у частині накопичувальних рівнів пенсійного забезпечення;

—здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення та додержанням законодавства у цій сфері;

—захист прав споживачів фінансових послуг у частині пенсійного забезпечення шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення;

—узагальнення практики застосування законодавства України з питань надання фінансових послуг пенсійними фондами, розроблення і внесення пропозицій щодо його вдосконалення;

—запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг у сфері накопичувальних рівнів пенсійного забезпечення;

— сприяння в межах своїх повноважень інтеграції ринків
фінансових послуг України в європейський та світовий ринки
фінансових послуг.

Департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами виконує такі основні функції:

—здійснює державне регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення;

—розробляє та подає на розгляд Комісії проекти рішень стосовно реєстрації, ліцензування, інспектування, діяльності, звітності суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення;

— за наказом (дорученням) Голови Комісії або за власною

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

ініціативою надає пропозиції відповідним структурним підрозділам (посадовим особам згідно з розподілом обов'язків) Комісії в межах своєї компетенції;

— виконує інші функції відповідно до покладених на Департамент
завдань.

Нормативно-правові акти, у розробці яких бере участь Депар­тамент нагляду за недержавними пенсійними фондами — це:

—нормативно-правові акти щодо забезпечення діяльності Комісії;

—нормативно-правові акти щодо реєстраційної діяльності Комісії;

—нормативно-правові акти щодо ліцензійної та дозвільної діяльності Комісії;

—нормативно-правові акти щодо звітності фінансових установ;

—нормативно-правові акти щодо діяльності Комісії з нагляду та контролю;

—закони та документи Кабінету Міністрів, у розробці яких бере участь Комісія;

—нормативно-правові акти щодо норм та правил надання фінансових послуг із недержавного пенсійного забезпечення;

—нормативно-правові акти щодо ліквідності, капіталу та платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризикованості операцій

До наглядової юрисдикції Департаменту нагляду за недержавними пенсійними фондами входять недержавні пенсійні фонди, адміністратори пенсійних фондів та інші фінансові установи в межах повноважень покладених на Департамент. У процесі нагляду Департамент реалізує всі складові наглядового циклу: реєстрація недержавних пенсійних фондів; ліцензування адміністраторів пенсійних фондів; безвиїзний нагляд — збір та аналіз звітності, виїзний нагляд — проводиться силами працівників відповідного підрозділу Департаменту та територіальних управлінь Комісії, правозастосування — надання приписів щодо усунення порушень законодавства, накладання штрафів, призупинення або анулювання ліцензії, відсторонення керівництва установи і призначення тимчасової адміністрації.

Департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами є самостійним структурним підрозділом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Департамент очолює Член Комісії—директор Департаменту, якого

ПО

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку Президент України. Директор Департаменту підпорядковується безпосередньо Голові комісії.

До складу департаменту входять такі структурні підрозділи:

—управління аналізу і ліцензування недержавних пенсійних фондів, до складу якого входять відділ аналізу звітності та відділ ліцензування;

—управління виїзного нагляду за недержавними пенсійними фондами, до складу якого входять відділ інспектування та відділ роботи з територіальними управліннями.

Основними завданнями Департаменту нагляду за кредитними установами є:

—проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг кредитними установами;

—розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг в Україні, професійними учасниками яких є кредитні установи;

—здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг кредитними установами та додержанням законо­давства у цій сфері;

—захист прав споживачів фінансових послуг шляхом засто­сування заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства кредитними установами;

— узагальнення практики застосування законодавства України з
питань надання фінансових послуг кредитними установами, розроблення
і внесення пропозицій щодо його вдосконалення;

—запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг, професійними учасниками яких є кредитні установи;

—сприяння в межах своїх повноважень інтеграції ринків фінансових послуг України в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

До основних функцій цього Департаменту віднесено:

—здійснення державного регулювання і нагляду за діяльністю кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, ломбардів та інших небанківських кредитних установ;

—розробка та подання на розгляд Комісії проектів рішень стосовно реєстрації, ліцензування, інспектування, діяльності, звітності кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, ломбардів та інших кредитних установ;

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

—надання за наказом (дорученням) Голови Комісії або за власною ініціативою пропозицій відповідним структурним підрозділам (посадовим особам згідно з розподілом обов'язків) Комісії в межах своєї компетенції;

—виконує інші функції відповідно до покладених на Департамент завдань.

Департамент нагляду за кредитними установами бере участь у розробці таких нормативно-правових актів:

—нормативно-правові акти щодо забезпечення діяльності Комісії;

—нормативно-правові акти щодо реєстраційної діяльності Комісії;

—нормативно-правові акти щодо ліцензійної та дозвільної діяльності Комісії;

—нормативно-правові акти щодо звітності фінансових установ;

—нормативно-правові акти щодо діяльності Комісії з нагляду та контролю;

—участь Комісії в розробці законів та документів Кабінету Міністрів України;

—нормативно-правові акти щодо норм та правил надання певних видів фінансових послуг;

— нормативно-правові акти щодо ліквідності, капіталу та
платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості
операцій.

До наглядової юрисдикції Департаменту належать кредитні спілки, об'єднані кредитні спілки, ломбарди та інші небанківські кредитні установи.

У процесі нагляду Департамент реалізує всі складові наглядового циклу: реєстрація кредитної установи (у випадку кредитних спілок — державна реєстрація як юридичної особи та реєстрація як фінансової установи, у випадку інших небанківських кредитних установ — реєстрація як фінансової установи); ліцензування діяльності небан­ківських кредитних установ у передбачених законодавством випадках; безвиїзний нагляд (у випадку кредитних спілок — повноформатний пруденційний нагляд, у випадку інших небанківських кредитних установ — збір та аналіз звітності з метою визначення характеру та обсягу операцій), виїзний нагляд (проводиться силами працівників від­повідного підрозділу Департаменту та територіальних управлінь Комісії) та правозастосування (надання приписів щодо усунення порушень

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

законодавства, вимога скликання позачергових зборів учасників установи, накладання штрафів, призупинення або анулювання ліцензії, відсторонення керівництва установи і призначення тимчасової адміністрації, затвердження примусових програм фінансового оздо­ровлення і, у випадку необхідності, ініціювання позову до суду щодо ліквідації установи).

Департамент нагляду за кредитними установами є самостійним структурним підрозділом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Департамент очолює Член Комісії - директор Департаменту, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку Президент України. Директор Департаменту підпорядковується безпосередньо Голові комісії.

До складу департаменту входять такі структурні підрозділи:

— управління аналізу і ліцензування кредитних установ, до складу
якого входять відділ аналізу звітності та відділ передліцензійної
підготовки;

- управління виїзного нагляду за кредитними установами, до складу
якого входять інспекційний відділ та відділ роботи з територіальними
управліннями.

Основними завданнями Департаменту нагляду за фінансовими компаніями є:

- проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг довірчими товариствами, лізинговими, факторинговими компаніями та іншими суб'єктами підприємницької діяльності, які надають окремі види фінансових послуг'(далі — фінансові компанії);

- розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінансових послуг в Україні, професійними учасниками яких є фінансові компанії;

- здійснення державного регулювання та нагляду за наданням
фінансових послуг фінансовими компаніями та додержанням
законодавства у цій сфері;

—захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства фінансовими компаніями;

—узагальнення практики застосування законодавства України з питань надання фінансових послуг фінансовими компаніями, розроблення і внесення пропозицій щодо його вдосконалення;

—запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

фінансових послуг, професійними учасниками яких є фінансові компанії;

— сприяння в межах своїх повноважень інтеграції ринків
фінансових послуг України в європейський та світовий ринки
фінансових послуг.

До основних функцій Департаменту нагляду за фінансовими компаніями належать:

—здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю фінансових компаній;

—взаємодія з іншими структурними підрозділами центрального апарату Комісії та її територіальними управліннями;

—аналіз інформації про стан та перспективи розвитку ринків фінансових послуг;

—аналіз стану дотримання законодавства фінансовими ком­паніями та надання відповідних пропозицій;

—виконання інших функцій відповідно до покладених на Департамент завдань.

Департамент нагляду за фінансовими компаніями бере участь у розробці таких нормативно-правових актів щодо забезпечення діяльності Комісії:

—нормативно-правові акти щодо реєстраційної діяльності Комісії;

—нормативно-правові акти щодо ліцензійної та дозвільної діяльності Комісії;

—нормативно-правові акти щодо звітності фінансових установ;

—нормативно-правові акти щодо діяльності Комісії з нагляду та контролю;

—участь Комісії в розробці законів та документів Кабінету Міністрів України;

—нормативно-правові акти щодо норм та правил надання певних фінансових послуг;

—нормативно-правові акти щодо ліквідності, капіталу та плато­спроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості операцій.

До наглядової юрисдикції Департаменту входять довірчі товариства, лізингові, факторингові компанії та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які надають окремі види фінансових послуг (далі — фінансові компанії);

У процесі нагляду Департамент здійснює реєстрацію фінансових компаній, ліцензування їх діяльності у передбачених чинним

Розділ Ш. Державне регулювання ринків фінансових послуг

законодавством випадках; безвиїзний нагляд — збір і аналіз звітності та інформації з метою визначення характеру та обсягу операцій, виїзний нагляд — проводиться працівниками відповідного підрозділу Департаменту та територіальними управліннями Комісії та право-застосування (надання приписів про усунення порушень чинного законодавства, вимога скликання позачергових зборів учасників фінансової установи, призупинення або анулювання ліцензій, накладання штрафів, відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, затвердження планів відновлення фінансової стабільності фінансової установи та у випадку необхідності, ініціювання позову до суду щодо ліквідації установи).

Департамент нагляду за фінансовими компаніями є самостійним структурним підрозділом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Департамент очолює Член Комісії—директор Департаменту, якого призначає на посаду та звільняє з посади в установленому порядку Президент України. Директор Департаменту підпорядковується безпосередньо Голові комісії.

До складу департаменту входять такі структурні підрозділи:

—управління аналізу і ліцензування фінансових компаній, до складу якого входять відділ аналізу звітності та відділ передліцензійної підготовки;

—управління виїзного нагляду за фінансовими компаніями, до складу якого входять інспекційний відділ та відділ роботи з терито­ріальними управліннями.

Адміністративно-господарський департамент є самостійним структурним підрозділом Комісії.

До основних завдань цього департаменту належать:

—здійснення організаційно-методичного керівництва щодо ведення діловодства в Комісії та її структурних підрозділах, удосконалення форм і методів роботи з документами;

—організація систематичного контролю за своєчасністю виконання доручень, особливо за виконанням документів вищих органів влади, звернень народних депутатів, громадян;

—аналіз та планування фінансово-господарської діяльності Комісії, організація контролю за раціональним використанням державних коштів та майна;

—організація закупівель товарів, робіт і послуг для потреб Комісії;

—створення сприятливих умов праці співробітникам Комісії;

Горбач Л. м., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

—впровадження та сприяння застосуванню сучасних інфор­маційних технологій в діяльності Комісії та учасників ринків фінансових послуг України;

—створення єдиного інформаційного простору та механізмів обміну інформацією між Комісією, іншими регулятивними органами та учасниками ринків фінансових послуг України.

Управління організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника є самостійним структурним підрозділом Комісії. Основними завданнями управління є:

—організаційно-аналітичне забезпечення роботи Голови Комісії, заступників Голови та Комісії як колегіального керівного органу;

—формування разом з Департаментом державного регулювання і розвитку ринків фінансових послуг плану роботи Комісії та її центрального апарату і контроль за його виконанням;

—забезпечення підготовки та проведення засідань Комісії, оприлюднення та доведення до виконавців її рішень, моніторинг їх виконання;

—підготовка проведення засідань Консультаційно-експертної ради;

—контроль за виконанням доручень Голови Комісії та його заступників;

—забезпечення оперативного висвітлення діяльності Держфін-послуг у засобах масової інформації;

—забезпечення постійного оновлення, збагачення та зберігання інформації про роботу Держфінпослуг;

—здійснення інформаційно-аналітичних функцій та забезпе­чення зв'язків Держфінпослуг із засобами масової інформації та громадськістю.

Юридичне управління є самостійним структурним підрозділом Комісії.

Управління забезпечує реалізацію державної правової політики у сфері регулювання ринків фінансових послуг, захист законних інтересів Комісії та її територіальних управлінь.

Організує правову роботу, спрямовану на правильне зас­тосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів Комісією, а також її керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'яз­ків.

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

Інформує Голову про необхідність вживання заходів до ска­сування актів Комісії та керівників територіальних управлінь, прийнятих з порушенням чинного законодавства.

Взаємодіє з іншими підрозділами і службами правового забез­печення центральних органів виконавчої влади та, за дорученням Голови Комісії, — судом, прокуратурою.

Розробляє проекти нормативно-правових актів, шо стосуються права застосування заходів впливу.

Відділ фінансового моніторингу та внутрішнього аудиту є самостійним структурним підрозділом Комісії.

Відділ, відповідно до покладених на нього завдань:

— забезпечує здійснення внутрішнього фінансового контролю
Комісії шодо обгрунтованості бюджетних запитів, дотримання
фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, ефективного та
цільового використання бюджетних коштів, отриманих на виконання
державних програм, економного використання фінансових і мате­
ріальних ресурсів, збереження державного майна, правильності ведення
бухгалтерського обліку та фінансової звітності, своєчасності і повноти
відображення в обліку фінансових та розрахункових операцій тощо;

- узагальнює та аналізує причини і наслідки розгляду скарг (заяв) учасників ринку фінансових послуг на рішення Комісії, а також вивчає причини надходження скарг і вносить керівництву пропозиції, спрямовані на попередження порушень у діяльності структурних підрозділів Комісії при здійсненні фінансового контролю та засто­суванні штрафних (фінансових) і адміністративних санкцій до учасників ринку фінансових послуг, їх посадових осіб та вдосконалення роботи Комісії з питань правового захисту законних інтересів учасників ринку фінансових послуг;

- здійснює нагляд та контроль за небанківськими фінансовими установами щодо виконання вимог законодавства з питань запобігання та протидіїлегалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- відповідно до завдань, покладених на Комісію в галузі фінансового моніторингу, за дорученням Голови Комісії організовує й проводить:

— заходи щодо співробітництва та обміну інформацією з Державним департаментом фінансового моніторингу Міністерства фінансів України та іншими органами виконавчої влади;

— заходи щодо інформування фінансових організацій стосовно вимог законодавства з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Відділ міжнародного співробітництва та протоколу є самостійним структурним підрозділом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та координує роботу всіх підрозділів Держфінпослуг із питань міжнародного співробітництва та протоколу, крім питань боротьби з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму.

Відділ у встановленому порядку забезпечує зв'язки Держфін­послуг із дипломатичними та іншими представництвами країн, а також із міжнародними організаціями.

Для реалізації основних завдань та здійснення відповідних повноважень Відділ міжнародного співробітництва та протоколу має у своєму складі сектор міжнародного співробітництва та сектор протоколу.

До основних завдань Відділу належать:

1. Координація двостороннього та багатостороннього спів­
робітництва у сфері регулювання ринків фінансових послуг з:

—міжнародними фінансовими організаціями;

—міжнародними організаціями — об'єднаннями регуляторів фінансових ринків;

—іншими міжнародними організаціями та державними органами регулювання ринків фінансових послуг інших країн та їх представ­никами в Україні, у тому числі через посольства та консульства іноземних держав в Україні та за кордоном;

2. Сприяння залученню міжнародної технічної допомоги (МТД) та участь у реалізації проектів МТД;

3. Участь у підготовці та узгодженні документів до укладення міжнародних договорів Держфінпослуг;

4. Забезпечення діяльності Голови Держфінпослуг у галузі міжнародного співробітництва;

5. Взаємодія з дипломатичними представництвами та іншими міжнародними організаціями з питань організації заходів між­народного співробітництва та протоколу (проведення переговорів, прийомів, ділових зустрічей);

6. Вивчення та узагальнення зарубіжної практики організації міжнародного співробітництва;

7. Організаційне, візове та протокольне забезпечення та супро­водження закордонних візитів членів Комісії;

8. Забезпечення реалізації державної політики у сфері регулювання ринків фінансових послуг при здійсненні міжнародного співробітництва Держфінпослуг.

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

Відділ кадрів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг:

—узагальнює практику роботи з кадрами в Держфінпослуг, виробляє пропозиції щодо її вдосконалення;

—готує методичні матеріали з питань роботи з кадрами та державної служби в структурних підрозділах;

—здійснює аналітичну та організаційну роботу з кадрового менеджменту;

—здійснює організаційне забезпечення і бере участь у роботі атестаційної комісії та проведенні щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов'язків, а також контролює проведення цієї роботи в підпорядкованих установах;

—прогнозує розвиток персоналу, заохочення працівників до службової кар'єри, забезпечує їх безперервне навчання;

—веде встановлену звітно-облікову документацію, готує державну статистичну звітність із кадрових питань;

—веде документальне оформлення проходження державної служби та трудових відносин;

—здійснює облік військовозобов'язаних і призовників та бронювання військовозобов'язаних в апараті органу виконавчої влади, забезпечує контроль за станом військового обліку військово­зобов'язаних і призовників у підпорядкованих установах, закладах освіти, якщо ці функції не покладено на інший підрозділ;

—здійснює разом з іншими підрозділами заходи щодо впро­вадження та використання в межах компетенції відповідного органу виконавчої влади складових єдиної державної комп'ютерної системи "Кадри" та Генерального реєстру контрактів із керівниками державних підприємств, установ і організацій та головами правлінь акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належить державі;

—розглядає пропозиції, заяви, скарги громадян, надає роз'яснення, веде прийом громадян із питань, що належать до компетенції кадрової служби.

Основними завданнями відділу діловодства і контролю є:

— встановлення єдиного порядку документування управлінської
діяльності, забезпечення чіткої організації ведення діловодства та
архівації документів;

— здійснення контролю за виконанням актів законодавства,

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

наказів Голови, а також проведення аналізу причин порушень виконання їх вимог та внесення пропозицій щодо усунення таких порушень;

—проведення попереджувального контролю за станом виконання актів законодавства, доручень і наказів керівництва;

—підготовка проектів наказів і доручень Голови з питань, що належать до компетенції Відділу.

До основних функцій відділу належать:

—прийом, реєстрація, зберігання, облік вхідної, вихідної та внутрішньої кореспонденції, ознайомлення виконавців із документами, а також підготовка справ Відділу до передачі на зберігання;

—організація роботи зі зверненнями громадян;

—оформлення та розсилка розпорядчих документів відповідно до реєстру розсилки, наданого структурним підрозділом Держфінпослуг, відповідальним за розробку документа;

—організація підготовки та підвищення кваліфікації працівників Відділу;

—забезпечення збереження і використання штампів Держфін­послуг, які знаходяться у Відділі;

—засвідчення документів Держфінпослуг, передбачені Інструкцією з діловодства;

— ведення в установленому порядку обліку завдань, реалізація яких передбачена актами законодавства, наказами та дорученнями Голови, контроль за виконанням яких покладено на Відділ;

— перевірка стану виконання структурними підрозділами апарату Держфінпослуг України, його територіальними управ­ліннями актів законодавства, доручень і наказів Голови Держ­фінпослуг;

— забезпечення своєчасного надходження інформаційних, довідкових та інших матеріалів від структурних підрозділів центрального апарату його територіальних управлінь про хід виконання актів законодавства та доручень і наказів Голови Держфінпослуг;

— підготовка і систематичне надання структурним підрозділам центрального апарату та його територіальним управлінням інфор­маційних матеріалів щодо строків виконання вимог актів законодавства, доручень і наказів Голови Держфінпослуг;

— підготовка аналітичних та інформаційних матеріалів для Голови про хід виконання актів законодавства, доручень і наказів

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

Голови, внесення пропозицій про застосування заходів впливу до працівників структурних підрозділів центрального апарату, його територіальних управлінь за їх невиконання або неналежне вико­нання;

— розробка та подача в установленому порядку пропозицій з питань удосконалення організації здійснення контролю;

інші функції, шо випливають із покладених на Відділ завдань.

3. 6. Організаційні засади роботи територіального

управління Державної комісії з регулювання ринків

фінансових послуг

Система територіальних управлінь Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг складається із 8 регіональних органів, кожний з яких контролює відповідну територію країни (див. рис. 11).

Порядок роботи регіональних органів Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг визначається Загальним положенням про територіальне управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 24 липня 2003 р. № 9.

Основними завданнями територіального управління є:

1) забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері надання фінансових послуг у відповідному регіоні;

2) забезпечення, в межах своїх повноважень, взаємодії Комісії з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого само­врядування, правоохоронними органами та іншими органами державної влади з питань розвитку та функціонування ринків фінансових послуг у регіоні;

3) здійснення в регіоні державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням вимог законодавства у цій сфері;

4) захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування, в межах компетенції, заходів впливу з метою запобігання порушень законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення;

5) узагальнення практики застосування законодавства України з питань регулювання ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його вдосконалення.

Рис. 11. Мережа територіальних управлінь у системі управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

Управління відповідно до покладених на нього завдань та в межах своєї компетенції, визначеної нормативно-правовими актами Комісії:

1) здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю страхових компаній та страхових брокерів, установ накопичувального пенсійного забезпечення, довірчих товариств, кредитних спілок, лізингових та факторингових компаній, кредитно-гарантійних установ, ломбардів, інших учасників ринків фінансових послуг (крім банків, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування в частині їх діяльності на фондовому ринку, фінансових установ, які мають статус міжурядових міжнародних організацій, Державного казначейства України та державних цільових фондів) у відповідному регіоні;

2) надає Комісії пропозиції щодо розробки та впровадження заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства України у сфері надання фінансових послуг;

3) бере участь у формуванні планів роботи Комісії та забезпечує їх виконання;

4) проводить перевірки діяльності фінансових установ відповідного

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

регіону;

5) проводить інспектування фінансових установ регіону, а також їх споріднених та афілійованих осіб; проводить тематичний збір інформації щодо їх діяльності;

6) здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг відповідного регіону;

7) надає інформацію за запитами юридичних осіб, що знаходяться у відповідному регіоні;

8) надає Комісії висновки щодо розгляду звернень громадян щодо порушення законодавства про фінансові послуги;

9) надає висновки та пропозиції у зв'язку з передреєстраційною або передліцензійною підготовкою документів фінансових установ відповідного регіону;

10) надає пропозиції та здійснює моніторинг щодо застосування
Комісією таких заходів впливу:

—вимагає скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;

—тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;

—відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;

—затвердження плану відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

—порушення питання про ліквідацію фінансової установи;

11) узагальнює практику застосування нормативно-правових актів, які регулюють ринок фінансових послуг, розробляє пропозиції щодо їх удосконалення і вносить на розгляд Комісії;

12) інформує громадськість про свою діяльність та стан розвитку і функціонування ринків фінансових послуг у регіоні;

13) взаємодіє з відповідними державними адміністраціями,
органами місцевого самоврядування;

14) інформує Комісію та, у разі потреби, відповідні місцеві органи влади щодо порушень законодавства з питань надання фінансових послуг та функціонування ринків фінансових послуг, координує з місцевими правоохоронними органами свою діяльність з питань виявлення, попередження та припинення порушень законодавства у сфері надання фінансових послуг;

15) у встановленому порядку звітує перед Комісією про виконання покладених на Управління завдань;

Горбач Л.М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

16) здійснює у регіоні моніторинг та аналізує стан і тенденції розвитку ринку фінансових послуг;

17) бере участь у розробці та виконанні регіональних програм розвитку ринку фінансових послуг, аналізує стан їх виконання та інформує про це Комісію;

18) організовує професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників Управління;

19) забезпечує реалізацію державної політики стосовно охорони державної та професійної таємниці, здійснює контрольза її збереженням.

Територіальне управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг має право:

1) у порядку, визначеному законодавством, у тому числі норма­тивними актами Комісії, проводити перевірки фінансових установ, які здійснюють діяльність у регіоні, згідно з планами, погодженими директорами відповідних Департаментів центрального апарату Комісії, та за дорученням Голови Комісії або директорів відповідних Депар­таментів центрального апарату Комісії, у тому числі за зверненням органів прокуратури, служби безпеки та внутрішніх справ, із залученням до перевірок представників центрального апарату Комісії, відповідних місцевих органів влади, підприємств, установ та органі­зацій усіх форм власності (за погодженням з їх керівниками), консультативних та експертних організацій, зовнішніх експертів, які мають відповідну кваліфікацію;

2) у порядку, визначеному нормативними актами Комісії, здійснювати контроль за достовірністю інформації, що надається фінансовими установами, та відповідністю її чинному законодавству;

3) у межах своїх повноважень вимагати від посадових осіб фінансових установ, діяльність яких підлягає регулюванню і нагляду з боку Комісії, надання пояснень, необхідної інформації та документів;

4) досліджувати дані про клієнта фінансової установи тільки з метою виконання завдань нагляду;

5) у межах своїх повноважень та в порядку, визначеному норма­тивними актами Комісії, надсилати фінансовим установам обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагати надання відповідних документів;

6) надавати матеріали до правоохоронних органів стосовно фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність, якщо до компетенції Комісії не входить накладення стягнень за відповідні правопорушення;

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

7) звертатися до Комісії з пропозиціями про створення, у разі необхідності, робочих груп для розгляду окремих питань щодо практики застосування положень законодавства про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг;

8) одержувати в установленому порядку документи, матеріали, статистичну та іншу інформацію, необхідну для здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері надання фінан­сових послуг;

9) одержувати від структурних підрозділів Комісії, за письмовим запитом, документи, статистичну та іншу інформацію, необхідну для здійснення покладених на Управління завдань;

10) надавати в порядку, визначеному нормативними актами Комісії, матеріали до органів Антимонопольного комітету України у разі виявлення порушень антимонопольного законодавства;

11) у порядку, визначеному законодавством та нормативними актами Комісії, застосовувати та контролювати впровадження до фінансових установ відповідного регіону таких заходів впливу:

— зобов'язання порушника вжити заходів щодо усунення порушення;

— накладання адміністративних стягнень та штрафних санкцій відповідно до законодавства.

Управління не має статусу юридичної особи і діє від імені та в інтересах Комісії у межах повноважень, передбачених цим Положенням. Фінансування витрат на утримання Управління здійснюється з Державного бюджету України в межах асигнувань, виділених Комісії, згідно із затвердженим кошторисом. Чисельність, структура та штатний розпис Управління затверджуються Головою Комісії. Трудові відносини в Управлінні регулюються законодавством України про працю з урахуванням особливостей, передбачених законодавчими та іншими нормативними актами про державну службу. Управління очолює голова Управління. Працівники Управління призначаються і звільняються з посад Головою Комісії. Призначення працівників Управління, що здійснюють нагляд за окремими категоріями фінансових установ, здійснюються за погодженням з директором відповідного департаменту Комісії. Працівники, які здійснюють нагляд за окремими категоріями фінансових установ, підпорядковуються голові Управління та директору відповідного департаменту Комісії. Для забезпечення виконання завдань, покладених на Управління, Комісія передає Управлінню відповідне майно та обладнання.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Голова Управління призначається на посаду та звільняється з посади наказом Голови Комісії у встановленому законодавством порядку. Головою Управління призначається особа, яка має бездоганну ділову репутацію, вищу освіту та досвід роботи за фахом не менше, ніж три роки. Голова Управління підпорядковується одному із заступників Голови Комісії відповідно до розподілу обов'язків.

Голова Управління:

1) організовує роботу Управління з урахуванням особливостей регіону, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Управління завдань та функцій;

2) розподіляє обов'язки між працівниками Управління, затверджує положення про структурні підрозділи Управління;

3) вносить Голові Комісії пропозиції щодо структури та штатного розпису Управління;

4) затверджує положення про структурні підрозділи Управління;

5) затверджує посадові інструкції працівників Управління за погодженням з директорами відповідних департаментів;

6) надає пропозиції Голові Комісії щодо застосування заходів заохочення та накладення дисциплінарних стягнень на працівників Управління, у тому числі за пропозицією директорів відповідних Департаментів;

7) у межах своїх повноважень видає доручення, організовує та контролює їх виконання;

8) скликає в установленому порядку наради з питань, що належать до компетенції Управління;

9) входить до складу комісій, комітетів та інших органів, що
формуються органами законодавчої або виконавчої влади, органами
місцевого самоврядування та іншими органами державної влади (за
згодою Комісії);

10) виконує інші функції, пов'язані із забезпеченням діяльності
Управління.

Голова Управління має право брати участь у засіданнях Комісії з правом дорадчого голосу.

У разі відсутності голови Управління його повноваження виконує заступник голови або інший працівник Управління згідно з наказом Голови Комісії.

Досі не сформована типова структура територіального управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг. На теперіш­ньому етапі існує дві структурні моделі територіального управління.

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

Перша модель характерна для більшості територіальних управлінь (див. рис. 12):

Рис. 12. Перша модель структури територіальних управлінь Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

Друга модель характерна для територіального управління м. Києва, Київської, Житомирської, Черкаської та Чернігівської областей. У його структурі переважають контролюючі функції Комісії з акцентом на інспектування фінансових установ на підпорядкованій їм території (див. рис. 13).

Рис. 13. Друга модель структури територіальних управлінь Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг

3.7 Ліцензування діяльності фінансових установ

Вихід на ринок фінансових послуг великої кількості фінансових установ, відсутність у суспільстві у підприємців достатніх знань і навичок у галузі надання фінансових послуг, посилює потребу в забезпеченні захисту інтересів сторін договору про надання фінансових послуг через систему ліцензування діяльності фінансових установ до початку їх діяльності і подальшого нагляду за виконанням законодавства.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Відповідно до прийнятого закону будь-яка діяльність, пов'язана із залученням грошей населення, повинна ліцен­зуватися. Це принципова вимога, яка дозволяє навести еле­ментарний порядок на ринку вкладів населення і зробити неможливим появу фінансових пірамід.

Законом України "Про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг" передбачено обов'язкове ліцензування діяльності щодо надання фінансових послуг та вста­новлення порядку такого ліцензування.

Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" запроваджено єдиний порядок ліцензування господарської діяльності і визначено перелік видів діяльності, які підлягають такому ліцензуванню відповідно до цього закону (ст. 9), а також визначено види діяльності, ліцензування яких здійснюються в особливому порядку згідно з іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах (ч.2 ст.2).

Отже, запровадження загального порядку ліцензування госпо­дарської діяльності у будь-якій сфері повинно здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Підтримуючи запровадження особливого порядку ліцензування діяльності з надання фінансових послуг внесено зміни до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1. 06. 2000 р. № 1775-111, а саме ч.2 ст.2 після слів "ліцензування банківської діяльності" доповнено словами "діяльності з надання фінансових послуг", тобто тепер підлягає ліцензуванню новий вид діяльності, який здійснюється згідно із законами, що регулюють відносини у цій сфері.

Ліцензії видаються органами ліцензування відповідно до п. З ст.6 Закону. Це спеціально уповноважені органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважені виконавчі органи рад для ліцензування певних видів господарської діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку органів ліцензування" від 14. 11.2000р.№ 1698 визначено такі органи.

У сфері регулювання страхової діяльності таким органом визначено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг. Щодо ліцензування інших видів діяльності на цьому ринку ця постанова не дає інформації.

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

На підставі Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і Указів Президента України "Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України" і "Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України" у сфері ринків фінансових послуг для здійснення фінансовими установами страхової діяльності, з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення, надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опо­середковане залучення фінансових активів від фізичних осіб органом ліцензування визнається Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.

Розділом 6 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено порядок ліцензування фінансових установ, зокрема п. 1 ст. 34 Закону обумовлено вид діяльності фінансових установ, здійснення яких дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, а саме:

- страхова діяльність;

- діяльність надання накопичувального пенсійного забезпечення;

- надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;

- діяльність з наданням будь-яких фінансових послуг, які
передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів
від фізичних осіб.

На сьогодні Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України розробила Ліцензійні умови провадження:.

1) діяльності кредитних спілок по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки;

2) діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів;

3) страхової діяльності;

4) діяльності із залучення коштів фізичних осіб — установників управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю;

5) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов'язкові для виконання під час провадження зазначених видів діяльності та на день отримання ліцензії. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України своїми нормативно-правовими актами може встановлювати додаткові вимоги до умов провадження окремих видів фінансових послуг.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Для отримання ліцензії особа, яка має проводити певний вид господарської діяльності з надання фінансових послуг подає особисто або через уповноважений нею орган чи особу до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг заяву встановленого зразка (див. дод. 14), до якої прикладає копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (див. дод. 15) або копію довідки про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

У заяві про видачу ліцензії повинні бути відомості про особу заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код. Крім того, у заяві зазначається місце­знаходження наявних у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії.

Заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи. Можуть бути встановлені додаткові вимоги щодо змісту документів, необхідних для отримання ліцензії. Встановлення цих умов для отримання ліцензії є своєрідним фільтром для від­сіювання ефемерних і тіньових фінансових установ.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг згідно з чинним законодавством зобов'язана розглянути клопотання особи, що має намір провадити певний вид господарської діяльності з надання фінансових послуг про видачу йому ліцензій або про відмову у її видачі у термін, що не перевищує ЗО календарних днів з часу отримання всіх передбачених ст. 35 Закону документів. В окремих випадках законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.

Комісія може відмовити у видачі ліцензії на проведення тих чи інших видів діяльності. Підставою для відмови у видачі ліцензії є:

1. Недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії.

2. Невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, установленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.

У випадку відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу

Розділ III. Державне регулювання ринків фінансових послуг

ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше, ніж через 3 місяці від дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії.

Однією з підстав прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії Закон визначає невідповідність заявника ліцензійним умовам, установленими для певного виду господарської діяльності (п. 2 ст. 36). Законом покладено здійснення цих повноважень на спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (мається на увазі Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг), який відповідно до ст. 28 п. З Закону "затверджує ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових послуг та порядок контролю за їх додержанням".

Поиск по сайту: