Види лізингу. Фінансовий лізинг

Сучасний світовий ринок лізингових послуг характеризується різноманітністю видів лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, які регулюють лізингові операції.

У світовій практиці при виділенні видів лізингу виходять насамперед з ознак їхньої класифікації, що характеризують: сектор ринку, де проводяться лізингові операції; відношення до орендованого майна; ступінь окупності лізингового майна; врахування податкових, амортизаційних пільг; тип фінансування лізингової операції; тип лізингового майна; форма організації і техніка проведення лізингових операцій; характер лізингових платежів; ознаки окупності (умови амортизації) майна (див. рис. 22).

1. Залежно від сектора ринку, де проводяться лізингові операції,
виділяють:

— внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну;

— зовнішній (міжнародний) лізинг, до якого належать угоди, де хоча б одна із сторін належить до різних країн. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, укладені лізингодавцем і лізингоотримувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін є спільним підприємством. У свою чергу, зовнішній лізинг поділяється на: імпортний, коли зарубіжною стороною є лізингодавець, та експортний, коли зарубіжною стороною є лізинго-одержувач;

— міжнародний транзитний лізинг має місце в тих випадках, коли лізингодавець однієї країни бере кредит або купує обладнання в іншій країні і передає його лізингоодержувачу, який знаходиться в третій країні.

2. За відношенням до орендованого майна (або за обсягом обслу­
говування) лізинг поділяється на:

— чистий — усі витрати щодо обслуговування майна приймає на себе лізингоодержувач. При цьому він переводить лізингодавцю чисті (нетто) платежі;

— повний (з повним набором послуг, або "мокрий" лізинг) — при якому лізингодавець приймає на себе всі витрати з обслуговування майна. Його використовують, як правило, виробники устаткування. Різновидом "мокрого" лізингу можна назвати лізинг "під ключ";

— частковий (з частковим набором послуг) — на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

Розділ VII. Фінансовий лізинг

3. За ступенем окупності майна лізинг поділяється на:

— лізинг із повною (чи близькою до повної) окупністю, коли протягом терміну дії лізингового договору відбувається повна чи близька до повної амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна;

— лізинг з неповною окупністю, при якому протягом терміну дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна й скуповується тільки його частина.

4. З урахуванням податкових, амортизаційних пільг розрізняють
лізинг:

— з використанням пільг із оподатковування майна, прибутку, ПДВ, різних зборів, прискореної амортизації тощо. У свою чергу, цей лізинг поділяється ще на два види: фіктивний — має спекулятивний характер і розрахований на отримання прибутку за рахунок діючих у країні пільг (з оподаткування майна, прибутку, ПДВ. прискореної амортизації і т. ін.); дійсний лізинг — у правовому відношенні повинен відповідати чинному законодавству й економічній сутності лізингової форми підприємницької діяльності;

— без використання пільг.

5. За типом фінансування лізинг поділяється на:

— терміновий, коли має місце одноразова оренда майна;

— поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення
першого терміну договір лізингу продовжується на наступний період.

Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, що дає можливість при постійній і перевіреній співпраці лізингоодержувача з лізинговою компанією укласти загальний договір на надання лізингової лінії, після чоголізингоодержувач може, якщо треба, брати додаткове обладнання без укладання нових договорів. Це дуже важливо для підприємств з беззупинним виробничим циклом і при жорсткій контрактній кооперації з партнерами, насамперед закордонними. За умовою угоди в режимі генерального лізингу лізингоотримувачу у випадку виникнення термінової непередбаченої необхідності в одержанні додаткового устаткування достатньо направити лізингодавцю запит на постачання необхідного устаткування з посиланням на узгоджений перелік або каталог. Наприкінці періоду, на який укладена угода, здійснюється перерахунок лізингових платежів з урахуванням різно­часності витрат лізингодавця та укладається нова угода.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Рис. 23. Класифікація лізингових операцій

Розділ VII. Фінансовий лізинг

6. За типом майна розрізняють:

— лізинг рухомості (устаткування, техніка, автомобілі тощо), у тому числі нової та тієї, що вже використовувалася;

— лізинг нерухомості (будинки, споруди, судна, літаки).

7. Залежно від форми організації і техніки проведення розрізняють:

— прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об'єкт у лізинг (двостороння угода). Лізинг за участю двох сторін, за оцінками провідних західних експертів, займає відносно скромне положення в загальній кількості укладених лізингових угод. Його частка не перевищує 5-7 %. По суті, цю угоду не можна назвати класичною, тому що в ній не бере участь лізингова компанія;

— непрямий лізинг (посередницький), коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. Такого роду угода схожа з класичною лізинговою операцією, тому що в ній беруть участь постачальник, лізингодавецьілізингоодержувач. Кожнийзних діє окремо і самостійно;

— пайовий (лізинг за участю безлічі сторін, або роздільний лізинг) — це здійснення лізингу за участю суб'єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору і залучення одного або більше кредиторів, які беруть участь у цьому, інвестуючи свої грошові кошти. Цей вид лізингу розповсюджений як форма фінансування складних, велико­масштабних об'єктів, таких, як авіатехніка, морські і річкові судна, комплектне устаткування підприємств, залізничний і рухомий склад, бурові платформи і т. ін. Такий лізинг називається ще груповим або акціонерним, тобто лізингом за участю декількох компаній поста­чальників, лізингодавців і залученням кредитних засобів у банків, а також із страхуванням лізингового майна і поверненням лізингових платежів за допомогою страхових пулів. Однією з форм прямого лізингу варто визнати зворотний лізинг, що являє собою систему взаємозалежних угод, при якій фірма - власник землі, будинків, споруд чи устаткування -продає цю власність фінансовому інституту й одночасно оформляє угоду про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу. Лізинг постачальнику відрізняється від зворотного тим, що постачальник, хоч і виступає як продавець і орендар одночасно, однак не є користувачем майна, яке він обов'язково передає в сублізинг третій особі. Сублізинг— це операція, за якою лізингоодержувач здає майно в лізинг третій особі. При цьому лізингова операція між двома першими партнерами зали­шається в силі (тобто лізингоодержувач за договором сублізинга передає іншим лізингоодержувачам при згоді лізингодавця майно, що є об'єктом лізингу).

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

8. За характером лізингових платежів визначають:

— грошовий лізинг, який має місце у випадку, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;

— компенсаційний лізинг, який передбачає платежі у формі поставок товарів, які надають один одному лізингодавець і лізингоодержувач;

— змішаний лізинг, який передбачає змішані грошові і компен­саційні платежі.

9. Відповідно до ознак окупності (умов амортизації) майна
виділяють:

— фінансовий лізинг — це взаємини партнерів, що передбачають
протягом періоду дії угоди між ними виплату лізингових платежів, які
покривають повну вартість амортизації або устаткування велику його
частину, додаткові витрати і прибуток лізингодавця.

оперативний чи сервісний, лізинг — це орендні відносини, при яких витрати лізингодавця, пов'язані з придбанням предметів, які здаються в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту. Він укладається найчастіше на термін від декількох місяців до трьох років. У міжнародній практиці вже давно застосовують рекомендації для лізингових операцій (IAS 17) Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, згідно з якими при наявності хоча б однієї з чотирьох ознак договір повинен визнаватися договором фінансового лізингу:

—лізингове майно передається після закінчення терміну дії договору лізингоодержувачу;

—лізингоодержувач має опціон на придбання майна за справед­ливою ціною;

—термін лізингу співпадає з корисним терміном служби лізингового майна;

—величина мінімальних лізингових платежів більша або рівна вартості майна. При відсутності всіх цих ознак договір класифікується як договір оперативного лізингу.

Українське законодавство допускає застосування таких видів лізингу:

—прямий;

—непрямий;

—зворотний;

—пайовий;

—міжнародний; -фінансовий;

—оперативний.

Розділ VII. Фінансовий лізинг

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України прямий лізинг виникає у випадку, якщо за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізинго-одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі); непрямий лізинг -у випадку придбання майна лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізинго­одержувачем специфікацій та умов. Відповідно до ч. 2 ст. 292 Господарського кодексу України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів — фінансовий чи оперативний, а за формою здійснення - зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про лізинг" визначено тільки один вид лізингу — фінансовий.

Між тим, у світі відомо понад 20 форм і видів лізингу.

Під фінансовим лізингом в економічній літературі мають на увазі такий видлізингу, при якомулізингодавецьзобов'язується придбати у власність вказане лізингоотримувачем майно у певного продавця і передати лізингоотримувачуце майно як предмет лізингу за певну плату, на певний строк, на певних умоваху тимчасове володіння і користування.

При цьому термін, на який предмет лізингу передається лізинго-отримувачу, порівнянний за протяжністю з терміном повної амортизації предмету лізингу чи перевищує його.

Предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувачу після закінчення дії договору лізингу чи до його закінчення за умови виплати лізингоодержувачем повної суми, передбаченої договором лізингу.

Згідно із Законом України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97—ВР фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, фінансовий лізинг характеризується такими основними рисами:

— лізингодавець закуповує майно для наступної передачі його в лізинг не на свій страх і ризик, а за вказівкою лізингоодержувача;

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

— ризик випадкової загибелі чи його пошкодження, всі види
цивільної відповідальності, які можуть виникнути у зв'язку з
використанням орендованих цінностей, несе орендатор;

—лізингова угода укладається на термін не менше одного року;

—крім лізингодавця і лізингоотримувача, в угоді бере участь третя сторона — продавець об'єкта угоди;

—неможливість завершення договору і переходу права власності до виплати лізингоотримувачем повної суми.

Із визначення слідує, що не можна в договорі встановлювати термін лізингу, за протяжністю менший одного року. Наприклад, у США для того, щоб угода задовольняла умови фінансового лізингу, крім всього іншого, передбачається два нормативи: період лізингу не перевищує 80 % терміну служби обладнання, у кінці терміну лізингу обладнання повинно мати оціночну вартість не менше 20 % від його початкової вартості.

7. 3. Основні елементи договору фінансового лізингу

Основу угоди фінансового лізингу складають:

—предмет угоди;

—суб'єкти угоди (сторони лізингового договору);

—термін лізингового договору (період лізингу);

—послуги, що надаються за лізингом.

Предметом договору фінансового лізингу (далі — предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може передаватися в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

Суб'єктами фінансового лізингу можуть бути: лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу; інші

Розділ VII. Фінансовий лізинг

юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

У більшості країн Заходу лізингодавшми є філії чи дочірні компанії промислових і торгових фірм, банків і страхових компаній. При цьому найчастіше лізингові компанії контролюються банками.

Упровадження банків на ринку лізингових послуг пов'язано, перш за все, з тим, шо лізинг - капіталомісткий вид бізнесу, а банки -основні тримачі грошових ресурсів. По-друге, лізингові послуги за своєю економічною природою тісно пов'язані з банківським креди­туванням і є своєрідною альтернативою останньому.

Конкуренція на фінансовому ринку вимагає від банків активного розширення цих операцій.

При цьому банки контролюють незалежні лізингові фірми, надаючи їм кредити. Кредитуючи лізингові товариства, вони непрямо фінансують лізингоотримувачів у формі товарного кредиту.

Під періодом лізингу розуміють термін, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу.

Оскільки лізинг — особлива форма довгострокової оренди, висока вартість і значна протяжність терміну служби об'єктів угоди визначають часові рамки періоду лізингу. Термін договору може обмежуватися законодавчо, наприклад, в Австрії встановлена нижня межа на рівні 40 %, а верхня — 90 % від терміну, прийнятого для нарахування амортизації. Період амортизації обладнання встановлюється урядовими органами. При фінансовому лізингу термін договору, як правило, співпадає з періодом амортизації.

Під час визначення терміну лізингового договору лізингодавець і лізингоотримувач беруть до уваги такі моменти:

— термін служби обладнання* який визначається його техніко-економічними даними;

— цикл появи дешевшого чи продуктивнішого аналогу угоди, що стосується галузей, які здійснюють оновлення випущеної продукції в короткі строки;

— динаміку інфляційних процесів — лізингодавцю невигідно укладати договір при значних темпах інфляції на тривалий термін із фіксованими орендними платежами і навпаки, при тенденції зниження цін лізингодавець прагне до встановлення тривалих угод;

— кон 'юнктуру ринку позичкових капіталів і тенденції його розвитку — оскільки лізингові компанії користуються банківським кредитом, то рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами, які є

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

основою лізингового проценту, безпосередньо впливає на лізингові угоди.

У проекті лізингових операцій найскладнішим є визначення суми лізингових платежів.

За користування об'єктом лізингу лізингоотримувач вносить періодичні лізингові платежі, встановленні умовами договору. Лізингові внески — це плата за звичайне виробниче використання об'єкта угоди. До складу лізингових платежів входять такі основні суми:

1) відшкодування при кожному платежі частини вартості об'єкта, що амортизуються за термін, за який вноситься лізинговий платіж;

2) виплачені лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором;

3) винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

4) відшкодування страхових платежів за договором страхування, якщо об'єкт лізингу застрахований лізингодавцем.

Залежно від критеріїв, які покладені в основу, лізингові платежі класифікують за такими ознаками:

—форма платежу (грошова, компенсаційна, змішана);

—метод нарахування (фінансовий, з авансом, мінімальний);

—періодичність внесення (одночасні, періодичні);

—спосіб внесення (рівними частками і змінними: прогресивними і регресивними).

Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в дбговорі фінансового лізингу за згодою лізингодавця талізингоотримувача.

Із всієї різноманітності послуг, які можуть бути надані лізинго-отримувачу, виділяють такі групи послуг:

—технічні послуги, пов'язані з організацією транспортування об'єкта лізингу до місця його використання клієнтом: монтажем зданого в лізинг обладнання, технічним обслуговуванням і поточним ремонтом обладнання (особливо складного нового);

— консультаційні послуги - послуги з питань оподаткування,
оформлення угоди тощо.

7. 4. Правові основи лізингових операцій

Державне правове регулювання лізингових операцій — це діяльність державних органів, спрямована на регламентування порядку здійснення лізингових операцій.

Розділ VII. Фінансовий лізинг

Систему державного правового регулювання лізингових операцій можна подати у вигляді схеми (див. рис. 24).

Державне правове регулювання ринку послуг із фінансового лізингу забезпечують шляхом прийняття законів і законодавчих актів. Крім того, правові методи регламентовані указами Президента, нормативними актами уряду (декретами, постановами). Вони також передбачають вироблення механізму їх реалізації і контролю. Закони, законодавчі і нормативні акти визначають об'єкт та зміст регулювання, відповідальність юридичних і фізичних осіб за їх невиконання. Закони виконують функцію довготермінового правового регулювання, а укази, нормативні акти — короткотермінового, оперативного. Зміни і доповнення до законів вносять відповідними законодавчими актами, постановами Верховної Ради України, постановами і декретами Кабінету Міністрів.

Вперше в українському законодавстві поняття "лізинг", визначене як угода торгового характеру, зустрічається в Законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж", прийнятому ще у 1994 р. У Кодексі торговельного мореплавства, прийнятому у 1994 p., більш-менш чітко визначено договір лізингу, сторони, що його укладають, проте в дуже вузькому розумінні, а саме як "договір лізингу судна".

У 1996 р. лізингові операції згадуються в Законі України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Зокрема, норми ст. 6 цього Закону, які передбачають можливість відстрочення платежів більше ніж на 90 календарних днів при здійсненні імпортних чи експортних операцій за умови отримання ними індивідуальної ліцензії Національного банку України, поширювалися на операції оперативного і фінансового лізингу. Значного поширення лізингова діяльність не набула через відсутність відповідних правових норм у чинному законодавстві України, проте така ситуація мала й певні переваги, оскільки через ту саму причину не була занадто "за-регульованою".

Прийняті у 1997 р. на хвилі „податкової революції" Закони України „Про податок на додану вартість" та „Про оподаткування прибутку підприємств" визначали механізми оподаткування цими видами податків лізингових операцій.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Основний закон | Закон України "Про фінансовий лізинг"

Державне регулю­вання операцій з фі нансового лізингу

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг

Функції

ведення единого державного реестру лізингових операцій

видача ліцензій

розробка нормативних та методичних документів ___

Закони та нормати­вні акти

Цивільний кодекс України Господарський кодекс України Митний кодекс України

Закон України "Про єдиний митний тариф" Закон України "Про оподаткування прибутку під­приємств"

Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"

Указ Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній ва­люті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валют­ного регулювання і валютного контролю" Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу"

Постанова Кабінету Міністрів України "Про віднесення операцій резидентів, при здійсненні ними зовнішньо­економічної діяльності до договорів виробничої коопера­ції, консигнації, комплексного будівництва, оперативного чи фінансового лізингу, поставки складних технічних ви­робів і товарів спеціального призначення" Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, які виділяються на на­дання кредитів для здійснення операцій з фінансового лізингу авіа­ційної техніки"

Постанова Правління Національного банку України „Про затверд­
ження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання
ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями"
Наказ Державної митної служби „Про затвердження Порядку
митного оформлення об'єктів лізингу (оренди), що переміщуються
через митний кордон України"
Приблизний договір фінансового лізингу _________________

Рис. 24. Структура системи державного правового регулювання діяльності учасників ринку лізингових послуг

Розділ VII. Фінансовий лізинг

Прийнятий у 1997 р. Закон " Про лізинг" визначив основні терміни, об'єкти, суб'єкти, види і форми лізингу. Отже, було створено правові та економічні засади здійснення таких операцій. У 2003 р. норми цього закону були кодифіковані у нових Цивільному і Господарському кодексах України. Проте в кінці цього ж року до закону були внесені зміни, які фактично закріплювали визнання лише одного виду лізингових операцій -фінансового лізингу. Верховна Рада виклала Закон України " Про лізинг" у новій редакції, який з моменту набуття чинності почав називатися Законом " Про фінансовий лізинг", який на сьогодні визначає основні умови лізингових операцій.

Необхідність законодавчих змін на ринку лізингових послуг назріла давно, оскільки кількість суперечностей у нормативно-правовій базі лізингових операцій давно перевищила допустимий рівень. При введенні нового Господарського кодексу зникла необ­хідність в окремому законодавчому врегулюванні питань, що стосувалися оперативного лізингу.

Остаточний варіант Закону України "Про фінансовий лізинг" підготовлений за ініціативою Національного банку робочою групою за участю експертів Світового банку, МФК, а також багатьох лізингових компаній. Однією з головних переваг документу стало те, що в результаті його прийняття став можливим подальший розвиток лізингу (оренди з правом викупу) за участю фізичних осіб. Раніше громадяни мали право користуватися лізинговими послугами тільки за наявності статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Новим нормативним актом ці обмеження були скасовані. Відповідно до ст. 4 Закону "Про фінансовий лізинг", продавцями (постачальниками) об'єктів лізингу, а також лізингоодержувачами можуть бути звичайні громадяни. Таким чином, фізичні особи отримали право вибору — купувати майно в кредит або брати у лізинг. Оформлення лізингової угоди набагато простіше на відміну від кредитної, у лізингових договорах не завжди вимагається оформлення застави і не завжди перевіряється кредитна історія клієнта. Оформити договір лізингу можна як у банку, так і в лізингових компаніях. Закон України "Про фінансовий лізинг" надає широкі можливості всім учасникам лізингових угод. Якщо раніше рівень амортизації предмету лізингу жорстко фіксувався державою (на рівні 90 % зносу), то на сьогодні він може встановлюватися за згодою сторін. До прийняття Закону великі терміни амортизації були основною проблемою у питанні кредитування лізингових компаній. Банки отримали можливість продавати майно в

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

лізинг своїм клієнтам — фізичним особам і кредитувати при цьому лізингові компанії на нових умовах.

Слід звернути увагу на основні умови лізингової угоди.

Терміни фінансового лізингу не повинні бути меншими одного року. На цей час клієнту надається право володіння і користування майном (за певну плату). Після закінчення договору предмет лізингу може викуплятися за остаточною вартістю, але може і не викуплятися. При цьому за згодою лізингової компанії майно, взяте у лізинг, може здаватися у суборенду. Клієнт може самостійно обирати предмет лізингу або встановлювати його специфікацію. Ризик випадкової загибелі речі покладається на клієнта, як і витрати з її страхування та технічного обслуговування. У лізингові платежі може входити плата лізингової компанії, компенсація процентів за кредитами, сума, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу (початковий внесок у такому випадку - 20—30 % вартості).

У зв'язку з відсутністю застави лізинг вважається простішою і доступнішою операцією, ніж кредитні угоди. Крім того, він дозволяє спробувати клієнту предмет лізингу, перш ніж купувати.

Проте зміни у правовому полі лізингу не вирішують усіх проблем його розвитку. Передусім, це стосується невизначеності правового статусу лізингових компаній, відсутності в новій редакції Закону положень, які б стосувалися лізингу інтелектуальної власності і прав, які широко поширені у світовій практиці, а також обмежень щодо віднесення лізингових платежів на валові витрати лізингоодержувача (для окремихпредметів лізингу встановлена 50 % квота такого віднесення), відсутністю державної підтримки розвитку лізингу, в т. ч. податкових пільг (послуги лізингових компаній дозволяють підприємствам реального сектору швидше, ніж при використанні банківських кредитів, оновлювати свої основні фонди).

Прийняття Закону України "Про фінансовий лізинг" поставило перед економічними суб'єктами й інші питання. Чому, наприклад, із Закону було виключено інші види лізингу, зокрема оперативний? Чим викликана неузгодженість нормативних актів, які регулюють проведення лізингових операцій? Чому в Законі " Про фінансовий лізинг" чітко невизначений порядок реєстрації предмету лізингу?

На сучасному етапі розвитку України законодавство у сфері регулювання лізингових операцій передбачає застосування положень Господарського, Цивільного кодексів, Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про фінансовий лізинг".

У чинному Господарському кодексі України визначено обмежену кількість форм і видів лізингу, зокрема: фінансовий і оперативний (за

Розділ VII. Фінансовий лізинг

особливостями здійснення), зворотний, пайовий, міжнародний тощо (за формою здійснення). Цивільний кодекс передбачає поділ лізингу на прямий і непрямий, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" - на оперативний, фінансовий, зворотний, оренду землі та оренду жилих приміщень. Закон України " Про внесення змін до Закону України "Про лізинг" від 11.12.2003 p., як і Закон України "Про фінансовий лізинг", визнає тільки один вид лізингу - фінансовий.

На думку розробників Закону України „Про фінансовий лізинг" виключення з нього інших видів лізингу, в першу чергу оперативного, пов'язано з метою впровадження в Україні такого інструменту, як фінансовий лізинг. Як свідчить зарубіжний досвід, фінансовий лізинг — ефективний механізм оновлення основних засобів, причому в короткі терміни. З 2002 р. у Росії, а тепер і в Україні Закон регулює тільки фінансовий лізинг, що відповідає Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг. Інші види лізингу, як вважають члени робочої групи з розробки законопроекту " Про фінансовий лізинг", — це види оренди, які регулюються новими Господарським і Цивільним кодексами і не потребують окремих законів.

Оскільки в новому Законі України "Про фінансовий лізинг" встановлені жорсткі фінансові умови між лізингодавцем і лізинго-одержувачем, стає актуальним використання факторингу. Якщо раніше повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, могло відбуватися при несплаті лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових термінів, то тепер воно може здійснюватися при прострочці часткової чи повної суми лізингового платежу протягом 30 днів. Для уникнення подібних правових обмежень ефективніше використовувати факторинг.

Крім того, існує неузгодженість основних положень Закону України "Про фінансовий лізинг" із Господарським, Цивільним кодексами, Законом України " Про оподаткування прибутку підприємств" (див. додаток 20).

Так, наприклад, Законом " Про оподаткування прибутку підп пиємств" лізингова операція, яка відповідає поняттю „фінансовий лізинг", має містити одну з таких вимог:

— об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого аморти­зується не менше 75 % його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними ст. 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об 'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

—сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

—якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 % амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою на 90 % за звичайну ціну на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

—майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

У Законі України "Про фінансовий лізинг" визначена тільки одна вимога —строк цьоголізингумаєбутине менший одного року.

Дотепер логічно не врегульовані деякі операції щодо оподат­кування лізингових операцій. Так, відповідно до пп. 3.2.2 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна орендодавця (лізингодавця), що є резидентом, у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами оперативного лізингу та його повернення орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення терміну дії такого договору. Згідно з пп. 3.1.1 цього Закону оподатковуються операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу), тобто лізингові платежі. Таким чином, якщо лізингова операція здійснюється на території України, то її оподаткування є досить логічним. Якщо ж лізингодавець є резидентом України, а об'єкт лізингу придбавається за межами України і ввозиться, то ввезення на митну територію v країни відповідно до пп. 4.1.2 є об'єктом оподаткування, і в цьому випадку оподатковується як ввезення майна, так і сплата лізингових платежів.

Не все з'ясовано й у випадку здійснення операцій фінансового лізингу. Передача об'єкта фінансового лізингу оподатковується, оскільки за своєю суттю це — операція продажу, а продаж відповідно до пп. 3.1.1 є об'єктом оподаткування. Проте в Законі "Про податок на додану вартість" чітко не визначено ані механізму сплати такого податку, ані механізму відшкодування.

Розділ VII. Фінансовий лізинг

У Законі України "Про фінансовий лізинг" не регламентовано порядок реєстрації предмету лізингу. На думку розробників цього Закону, такий порядок має регулюватися підзаконним актом. При потребі нормативний акт або норма Закону можуть бути змінені, шо дозволятиме враховувати інтереси лізингодавачів. Водночас юристи вважають, що можна укласти договір таким чином, щоб оформити об'єкт на лізингоодержувача і тим самим задовольнити інтереси всіх сторін.

Цікавим є положення Цивільного кодексу, яке передбачає, щодо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених §6 "Лізинг" цього Кодексу та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продажта положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Так, зокрема ч. 2 ст. 762 Цивільного кодексу плата за користу­вання майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Оскільки Законом не встановлена форма сплати платежів, то відповідно вона може бути і натуральною. Ст. 778 Кодексу визначає додаткові умови поліпшення речі, переданої у найм, що не знайшли свого відображення у Законі "Про фінансовий лізинг".

Питання для самоперевірки

1. Чим відрізняються між собою поняття рейтингу, хайрингу і лізингу?

2. Охарактеризуйте економічний зміст лізингу.

3. Визначте істотні ознаки фінансового лізингу.

4. Перерахуйте основні елементи договору фінансового лізингу.

5. Які основні суми входять до складу лізингових платежів?

6. Якими нормативними актами регулюються лізингові відносини в Україні?

7. Перерахуйте документи, що подаються лізингодавцем для
реєстрації договору лізингу.

Рекомендована література

1. Закон України " Про внесення змін до Закону України " Про лізинг" від 11.12.2003 р.

2. Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 р.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

3. Митний Кодекс України.

4. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р.

5. Закон України "Про єдиний митний тариф" від 05.02.92 р.

6. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р.

7. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р.

8.Закон України " Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 р.

9. Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" від 19.02 93 р.

10. Указ Президента України "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" від 27.09.99 р.

11. Постанова КМУ "Про віднесення операцій резидентів, при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного чи фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення" від 28.12.94 р.

12. Інструкція "Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями", затверджена постановою правління НБУ від 24.03.99 р. № 136.

13. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, комментарии - К.: Фонд "Правовая культура", 1997.— П. 5.З.

14. Деева А.И. Организация и финансирование инвестиций: Уч. пос. - М. - МАЭП, ИИК "Калита", "Собрание", 1999. - П. 2.3.

15. Кочетков В. Н., Краева Е. В., Кочеткова О.В. Организация лизинговых операций. — К.: Украинско-финский институт менеджмента и бизнеса, 1998. - Гл. 1, § 2; Гл. 2, § 3; Гл. 3.

16. Лізинг: Нормативні документи щодо операцій з лізингу в редакції законодавчих актів України станом на 01.01.98. — К.: ІДСП "Компас", 1998.-16 с.

17. Ляхова О.О. Суб'єкти ринку лізингових послуг в Україні // Фінанси України. - 2000. - № 11. - С 64-67.

18. Міщенко В. І., Луб'яницький О.Г., Слав'янська Н.Г. Основи лізингу: Навч. посібн. Серія "Бібліотечкабанкіра". — К.: Т-во "Знання", КОО, 1997.-П. 2.

19. Орендні відносини: 36. нормат. актів. — К: Юрінком Інтер, 2001. — Розд 3, п. З.1.

Розділ VII. Фінансовий лізинг

20. Смирнов А.Л. Лизинговые операции /Серия "Международный банковский бизнес". - М.: Издательство АО "Консалтбанкир", 1995. — П. 3.3. Разд. 2, 8.

21.Старцев О.В. Розвиток лізингових операцій в Україні // Фінанси України. - 1998.- № 6.- С. 70-74.

22. Фінансові послуги України: Енциклопедичний довідник. У 6 т. -К.:Укрбланковидав,2001.-Т. 1, п. 1.8, 10.1,4.8.1.

Горбач Л.М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Розділ VIII Ломбардні послуги та кредитні спілки

8.1. Зародження і розвиток ринку ломбардних послуг

У період становлення державності України, ринкових відносин у економіці діяльність окремих підприємств та галузей народного господарства зазнає відчутних змін: розпадаються старі господарські зв'язки та налагоджуються нові, постає необхідність у забезпеченні виробництва матеріалами та сировиною власними силами, ринку збуту, гостро постає проблема нестачі обігових коштів. Згортання діяльності неконкурентоспроможних підприємств, скорочення штатів, інфляція, дефіцит бюджету та інші чинники зумовили значне зниження мате­ріального рівня життя населення країни.

Для відновлення народного господарства в умовах вільного ринку необхідно мати суспільноорганізований кредит, який може бути особовим або речовим. Особовий кредит потребує для свого розвитку наявності більш-менш встановлених умов господарювання, загальноприйнятих економічних зв'язків та інститутів. Речовий кредит розвивається у нестійкі, перехідні періоди, коли господарські зв'язки розірвані, складаються нові форми економічного життя і відбувається зміна груп, які активно беруть участь у економічному житті. Це стосується як країн Західної Європи, так і України. Практика банків країн, які постраждали в економічному відношенні, показала, що шлях заставних операцій, тобто ломбардного кредиту—єдино можливий вихід у справі кредитування в умовах нестійкої валюти.

Видача позики під заклад — угода, що становить сутність діяльності ломбардів — була відома всім стародавнім народам. Приклади послуг, подібних до тих, які надаються ломбардами, знаходимо в історії Єгипту, Вавилону, Греції, Римської імперії. У Стародавній Греції міняйла, які мали певні суми грошей, займалися лихварством. Вони видавали відсоткові позики під заставу різного майна. У V от. до н. є. лихварство досягло в Греції значного розвитку. Цьому сприяла відсутність оборотних засобів у ділових людей в умовах натурального господарства. У "Законах Хаммурапі" знаходимо приклади ломбардних угод. Землероби мали потребу в землі, збіжжі, худобі, ремісники — в сировині, дрібні торговці — в товарах. Це змушувало їх брати позики, за умовами яких вони зобов'язувалися оплачувати досить високі відсотки, від 20 % до 30 %. Якщо позичка надавалася зерном, то виплачувалося 30 % річних, а при

Розділ VIII. Ломбардні послуги та кредитні спілки

грошових — 20 %. Боржник повинен був гарантувати виплату і позики, і відсотків особливою заставою у вигляді рухомого, а також нерухомого майна. Історія Стародавньої Палестини і Ново-Вавилонського царства подає відомості про угоди під різні застави.

Постійно зростаючий попит населення на дрібні позички спричинив кілька спроб організувати установи, подібні до сучасних ломбардів. Проте вони виявилися невдалими, тому історію ломбардів у сучасному розумінні слід починати з 1462 р., коли в Італії виникла і встановилася кредитна установа з видачею позик під заставу. Термін "ломбард" походить від назви області в Італії - міняйла з Ломбардії займалися такими операціями ще у Середньо­віччі. Засновником цього закладу був францисканський монах Барнабе де Терні, який запропонував провести збір на створення банку благодійного характеру. На зібрані кошти виникла банкірська контора для видачі невеликих позик без процентів, якій дали назву "Mont de Piete". Завдяки старанням монастирів аналогічні конторидля видачі дрібних безпроцентних позик відкрилися у Савойї, Мантуїта Флоренції. У1493 р., францисканські монахи утворили установи " Mont de Piete" у різних місцях Італії, але вже на ширших засадах. Оскільки існування цих контор вимагало витрат, видача позик здійснювалася з утриманням близько 6 % річних.

Внаслідок тяжких війн між Гвельфами та Гібеллінами жителі Італії залишали свою батьківщину і розносили ідею створення "Mont de Piete" по всій Західній Європі. Проте заснування цих закладів не завжди відбувалося без протидії. Суперечки тривали до Лютеранського собору (1512-1517 p.p.), на якому Mont de Piete отримали папську санкцію. У папській буллі 1515р. відзначалося, що утримувані проценти не повинні перевищувати витрат на адміністрацію та ведення справи.

У Німеччині ломбард відкривається у Нюрнберзі в 1498 р., хоча перші спроби робилися ще у 1492 р. Поряд з 4 державними ломбардами функціонувало 60 громадських, діяльність яких жорстко регламентувалася.

В Англії на початку XVIII ст. на розгляд уряду вноситься білль, в якому йдеться про необхідність відкриття в країні казенного ломбарду. Саме так було запропоновано боротися з лихварями, які брали до 80 % за позику. У 1708 р. англійський уряд дозволив створити у країні ломбард.

У XIX ст. ломбарди виникають у багатьох європейських країнах і користуються значною популярністю (див. дод. 21). Більша частина ломбардів належить великим власникам, акціонерним товариствам і кредитним товариствам, незначна — органам міського самоврядування: муніципалітетам і державі. Клієнтуру ломбардів становлять, як правило, робітники, службовці, ремісники і дрібні торговці. Отримані в ломбарді

Горбач Л.М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

позики дуже часто не поліпшують їхнього матеріального становища, а вчасна невиплата високих відсотків призводить до втрати залишеного під заставу майна.

У Росії перші заходи із забезпечення населення кредитами сягають часів цариці Анни Іоанівни. Наказом від 1729 р. монетні контори зобов'язувалися видавати позики під заставу золотих і срібних речей під 8 % річних. При Єлизаветі Петрівні засновано позичковий банк, серед операцій якого була також видача позик під дорогоцінні застави. Пізніше виникають приватні акціонерні товариства і товариства, які приймали товари на зберігання і надавали під них грошові позики. Ці установи вже мають вигляд сучасних ломбардів. У 1772 р. відкрилися Санкт-Петербурзька і Московська позичкові казни (державні ломбарди), які до 1790 р. були єдиними установами дрібного речового кредиту (не враховуючи позичкових кас приватних осіб, які завжди стягували величезні проценти, як правило, вище дозволених). Існували ще приватні позичкові каси, але вони вимагали оплати величезних процентів, як правило, завжди вищих за встановлені законом. У 1840 р. у Санкт-Петербурзі відкрилася "Компанія для збереження і закладу різних рухомостей і товарів". Перший міський ломбард виник у Вологді у 1886 p., після затвердження його статуту, який виявився прийнятним і для пізніше створених міських ломбардів. З часом цей статут перестав задовольняти потреби суспільної ломбардної справи: виникла необхід­ність організувати при ломбардах зберігання речей без видачі позик і комісійний продаж рухомого майна.

Наприкінці XIX ст. на території України, яка на той час перебувала у складі Російської імперії, виникають ломбардні установи. Перші з них сформувалися у найбільших портових містах — Одесі (1886 p.), Миколаєві (1891 p.), Херсоні (1896 p.). Створення наступних характеризувалося тяжіннямдопереважновеликихміст,зокремаХаркова(1891 р.), Остера(1898 p.), Чернігова (1899 p.), Кам'янця-Подільського (1899 p.), Житомира (1903 р.), Полтави(1908р.), Києва(1909р.), Катеринослава (1909 р.) (див. дод. 22).

До 1909 р. у Росії діяло близько 90 міських ломбардів, переважно у столицях і великих містах. За період 1904—1918 p.p. загальна кількість ломбардів у Росії зросла з 91 до 134. У XX ст. ломбардна справа в основному контролювалася монополіями, які знімали за ломбардні позички високі проценти, виплату яких не могли дозволити малозабезпечені прошарки населення.

У 1917 р. у Москві налічувалося 29 ломбардів, з яких 6 належали міській управі (міські ломбарди), а інші — приватним особам,

Розділ VIII. Ломбардні послуги та кредитні спілки

акціонерним і кредитним товариствам. Після жовтневого перевороту 14 грудня 1917 р. видано декрет про націоналізацію всієї банківської справи країни. Дещо пізніше прийнято низку постанов і спеціальних розпоряджень за окремими видами кредитних установ. Проте, окрім розпоряджень про ліквідацію Московської та Петроградської позичкової казни (постанова Народного комісара фінансів від 29 квітня 1919 р.), про установи ломбардного кредиту особливі розпоряд­ження не приймалися. У 1918 р. приватні ломбарди в Москві та інших містах ліквідовано, а міські закрито за розпорядженням місцевої влади.

Новий етап у діяльності ломбардів починається в 1922-1923 p.p. У цей час створюються державні ломбарди, що підпорядковуються місцевим радам і належать до системи закладів побутового обслуговування населення. До їхньої діяльності входило надання населенню за невелику плату можливості зберігання предметів особистого користування і домашнього вжитку, а також отримання позик під заставу цих предметів. Прийняте майно страхувалося за рахунок позикодавця. Розмір позики міг сягати 75 % оціночної вартості предмета, а щодо виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, перлів, золотих годинників — 90 %. Законом вста­новлювалися максимальні розміри позик, які могли надаватися одній особі, розмір відсотків за позикою, час, на який могла видаватися позика. Ломбарди були досить популярними у населення. Так, обсяг виданих населенню країни позик у 1972 р. становив 40 млн крб. Ломбардам надавалося право для розвитку своїх операцій використовувати банківський кредит.

У період, коли Україна перебувала в складі Радянського Союзу, всі її ломбарди були складовою загальної фінансово-кредитної системи країни. Лише після проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України почався новий період розвитку в нашій державі системи ломбардних послуг. Перший недержавний ломбард - Повне товариство "Заставне товариство "Скарбниця" розпочав свою діяльність в Україні у 1992 р.

8. 2. Суть та значення діяльності ринку ломбардних послуг

Ломбарди — це фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам готівкою чи у безготівковій формі за рахунок власних або залучених коштів, крім депозитів, під заставу майна та майнових прав на визначений строк і під

Горбач Л.М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

відсоток, а також надання супутніх ломбардних послуг.

Ломбардна операція — операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа згідно із законодавством України.

Останнім часом ломбарди не є головним джерелом отримання споживчого кредиту у зв'язку із розвитком великих фінансових установ: комерційних банків, кредитних спілок, асоціацій тощо. Незважаючи на це, вони виконували і продовжують виконувати суттєву роль у справі надання позик населенню, яке звертається до ломбардів за невеликими сумами грошей на короткий строк, адже інші кредитні установи не практикують проведення таких операцій.

Реалізація кредитних відносин в Україні забезпечується функціонуванням Національного та комерційних банків, а також небанківських фінансово-кредитних установ: бірж, кредитних спілок і ломбардів, роль яких у сучасній ринковій економіці постійно зростає. Аналіз діяльності сучасних ломбардів має враховувати такі показники, як джерела основних капіталів та обігових коштів ломбардів, їхні операції та клієнтуру, середній розмір позики, що надається ломбардом та ін.

Перехід економіки до ринкових засад — період важкий і тривалий. Він позначається, перш за все, на житті конкретної особи. Це викликає необхідність враховувати всі наслідки, що випливатимуть з нашого економічного становища, у тому числі й у сфері кредиту, приділяти належну увагу установам, які здійснюють ломбардні послуги і займають особливе місце у нашому сьогоденні.

Ринок ломбардних послуг — це система економічних відносин, які виникають з приводу купівлі-продажу специфічного товару "ломбардні послуги" в процесі задоволення суспільних потреб у кредитуванні під заставу рухомого майна. Цей ринок складається в умовах множинності осіб, які потребують позичкових ресурсів.

Ринок ломбардних послуг можна представити у вигляді наступної схеми (див. рис. 24).

Ломбардні послуги кваліфікуються як фінансові послуги, що надаються фізичним чи юридичним особам у формі позичення коштів ломбардною установою під заставу товарів або валютних цінностей.

Об'єктом ломбардної послуги є зворотний рух вартості між кредитором і позичальником на умовах оплати.

Розділ VIII. Ломбардні послуги та кредитні спілки

Рис. 24. Структура ринку ломбардних послуг

Предметом ломбардних послуг є:

—надання грошових позичок під заставу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у виробах і брухті;

—приймання на зберігання виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

—реалізація невикуплених виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у порядку, передбаченому постановами Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 387, від 07.05.1998 р. № 653 та від 04.06.1998 р. № 802 до Державної скарбниці НБУ;

—надання грошових позичок під заставу рухомого майна з прийманням закладеного рухомого майна на збереження ломбарду (заклад), у тому числі предметів домашнього вжитку та особистого користування;

—надання грошових позичок під заставу нерухомого майна (іпотека), у тому числі землі, споруд, будівель, квартир, будинків, а також підприємств та їхніх структурних підрозділів як цілісних майнових комплексів;

—надання грошових позичок під заставу цінних паперів;

—надання грошових позичок під заставу майнових прав;

—надання грошових позичок під заставу валютних цінностей;

—реалізація закладених валютних цінностей відповідно до чинного законодавства;

—здійснення застави в міжнародному обороті;

—реалізація невикупленого закладеного майна через пункти реалізації ломбарду, а також мережу магазинів роздрібної, комісійної й оптової торгівлі (у тому числі лотки, торгові місця), а також аукціони, публічні торги;

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

— збереження закладеного, а також іншого майна фізичних і
юридичних осіб у сейфах, складах та інших сховищах ломбарду.

Основними видами ломбардних послуг є:

1. Надання економічним агентам фінансових кредитів у готівковій і
безготівковій формах.

2. Пропонування супутніх ломбардних послуг, до яких належать:
—прийом під заставу та на відповідальне зберігання майна чи майнових

прав, що перебувають у цивільному обігу, без будь-яких обмежень;

—оцінка майна чи майнових прав, які ломбард бере в заставу або на відповідальне зберігання;

—продаж на комісійних умовах або за дорученням майна чи майнових прав, що перебували у заставі і не були викуплені в установлений строк після закінчення строку дії кредитного договору або договору відповідального зберігання;

—скупка у населення виробів із дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.

Основним видом діяльності ломбардів в Україні є надання миттєвих, короткострокових та невеликих за розміром позик на власний ризик під заставу. Винятково наданням позик під заставу займаються 85 ломбардів. Досить активно ломбарди впроваджують такі види діяльності, як торгівля невикупленим із застави майном, скупкою, ремонтом, виготовленням і торгівлею ювелірними виробами. Існують ломбарди, які займаються лише роздрібною торгівлею (2 ломбарди). Розміри і масштаби діяльності ломбардів досить відрізняються. Сформований статутний капітал коливається в межах від 10 коп. до 7,2 млн грн, який у більшості випадків формується за рахунок грошових коштів. Статутний капітал лише одного ломбарду складається винятково з іноземних інвестицій. Мінімальна залишкова вартість основних фондів у власності ломбарду складає 160 грн, максимальна — 5,0 млн грн. Найбільша величина активів становить 12,8 млн грн. Кількість засновників ломбардів коливається від 1 до 58 осіб, переважно ломбарди організовуються 2 засновниками. У 33 ломбардів у складі засновників переважають юридичні особи.

Ломбардна операція складається з двох взаємозалежних частин. Перша частина — безпосередньо кредитна операція, тобто надання кредитором грошової позики позичальнику на умовах строковості, платності та повернення. Такі умови передбачають, що позичальник повинен повернути отриману позику в обумовлений термін і сплатити кредитору відсотки за користування позикою. Згідно з чинним законодавством ця кредитна операція є операцією короткотермінового фінансового кредиту.

Розділ VIII. Ломбардні послуги та кредитні спілки

Другою частиною ломбардної операції є забезпечення зобов'язань позичальника, а саме отримання кредитором: а) впевненості в тому, що зобов'язання позичальником будуть виконані належним чином та у термін; б) додаткового інструмента примусу позичальника до належного виконання зобов'язань. Під час проведення ломбардної операції засобом забезпечення зобов'язань позичальника кредитору є тверда застава майна позичальника (або третьої особи). Законодавство вимагає укладання договору застави у письмовій формі, а в деяких випадках (залежно від предмета застави) — у нотаріальній, між заставником (позичальником) і заставоутримувачем (кредитором). Тобто договір про заставу є похідним від кредитного договору, тому що сама застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання і залежність від основного зобов'язання, оскільки припиняється з припиненням останнього. Інакше кажучи: немає основного зобов'язання — немає застави (обернене твердження неправильне, тобто основне зобов'язання, не забезпечене заставою, може існувати та існує у переважній кількості випадків).

Поиск по сайту: