Економічні основи лізингу

Як же здійснюється лізингова угода? Підприємець, що відчуває потребу, наприклад, у виробничому обладнанні, звертається із запитом в лізингову фірму про можливість отримання цього обладнання за договором лізингу. Але й сама лізингова фірма за допомогою спеціального вивчення ринку шу­кає потенційного споживача і вступає з ним в контакт.

Після отримання запиту лізинговою фірмою починається етап розробки лізингових пропозицій. Лізингова фірма визначає коло вірогідних виробни­ків необхідного обладнання і запитує їх про можливість лізингової операції. Одночасно вона оцінює і потенційного клієнта (замовника), зокрема, його здатність виплачувати лізингові платежі, необхідність гарантій і т.д.

На стадії розробки пропозицій лізингова фірма приділяє особливу ува­гу оцінці ризику, яка при лізинговій операції включає два основних момен­ти:

♦ оцінку клієнта, його здатність виплачувати лізингові платежі з ура­хуванням діяльності, пов'язаної з майном, що розмилується;

♦ оцінку майна і міри його дійсної замінності: якщо міра замінності висока (стандартне обладнання, що легко піддається новому застосуванню, з низькими темпами морального зносу) - ризик невеликий; якщо міра замін­ності є низькою (обладнання специфічного призначення, виготовлене «на замовлення», швидко застаріває) - ризик високий.

У фазі підготовки пропозиції також аналізуються основні параметри, що визначають розмір платежів по лізинговій операції, а саме: закупівельна ціна обладнання або іншого майна, аванс, отриманий в момент закупівлі майна, ставка банківського процента, що застосовується, тривалість дого­вору, періодичність виплат, величина викупу, спосіб оплати.

Після підготовки пропозиції лізингова фірма надає постачальнику і спо­живачеві необхідну інформацію і, якщо умови прийнятні, зацікавленими сто­ронами підписується лізинговий договір.

На стадії підготовки пропозиції (до підписання договору) виробник і споживач погоджують принципові характеристики обладнання, що підлягає виготовленню і розміщенню в ході лізингової операції.

На основі договору лізингова фірма робить замовлення виробнику - по­стачальнику відповідного обладнання. Виробник відповідно до замовлення, яке є договором між ним і лізинговою фірмою, виготовляє і встановлює об­ладнання. За умови стандартного обладнання, яке є в наявності, лізингова фірма просто видає замовлення на закупівлю необхідного обладнання.

По закінченні постачання одержувач-споживач, лізингова фірма і виробник-постачальник підписують акт приймання, що підтверджує працездатність обладнання.

За економічним змістом лізинг відноситься до прямих інвестицій, в ході виконання яких лізингоотримувач зобов'язаний відшкодувати лізингодавцю інвестиційні витрати, здійснені в матеріальній і грошовій формах, і ви­платити винагороду.

Під інвестиційними витратами розуміють витрати лізингодавця, пов'я­зані з придбанням і використанням предмета лізингу лізингоотримувачем, в тому числі:

♦ вартість предмета лізингу;

♦ податок на майно;

♦ витрати на транспортування і установку, включаючи монтаж і шефмонтаж, якщо інше не передбачене договором лізингу;

♦ витрати на навчання персоналу лізингоотримувача роботі, пов'яза­ній з предметом лізингу, якщо інше не передбачене договором лізингу;

♦ витрати на митне оформлення і оплату митних зборів тарифів і мита,
пов'язаних з предметом лізингу;

♦ витрати на зберігання предмета лізингу до моменту введення його в експлуатацію, якщо інше не передбачене договором лізингу;

♦ плата за надання лізингодавцю гарантій і поручительств, підтверджен­ня розрахунково-платіжних документів третіми особами в зв'язку з предме­том лізингу;

♦ витрати на утримання і обслуговування предмета лізингу, якщо інше
не передбачене договором лізингу;

♦ витрати на реєстрацію предмета лізингу, а також витрати, пов'язані з
придбанням і передачею предмета лізингу;

♦ витрати на створення резервів з метою капітального ремонту пред­мета лізингу;

♦ комісійний збір торгового агента;

♦ витрати на передачу предмета лізингу;

♦ витрати на надання необхідних в ході реалізації комплексного лізин­гу додаткових послуг;

♦ інші витрати, без здійснення яких неможливе нормальне використан­ня предмета лізингу.

Винагорода лізингодавця - грошова сума, передбачена договором лі­зингу зверх відшкодування інвестиційних витрат.

Взаєморозрахунки лізингодавця і лізингоотримувача здійснюються у формі лізингових платежів. Розмір, спосіб здійснення і періодичність лізин­гових платежів визначаються договором лізингу. Лізингові платежі прово­дяться безпосередньо на адресу лізингодавця.

Зобов'язання лізингоотримувача по сплаті лізингових платежів насту­пають з моменту початку використання ним предмета лізингу, якщо інше не передбачене договором лізингу. Лізингоотримувач відносить лізингові пла­тежі на собівартість продукції (послуг), що виробляється з використанням предмета лізингу, або на витрати, пов'язані з основною діяльністю.

У лізингові платежі, крім плати за основні послуги (процентної винаго­роди), включаються амортизація майна за період, що охоплюється терміном договору, інвестиційні витрати, оплата процентів за кредити, використані лізингодавцем на придбання майна (предмета лізингу), плата за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором, податок на додану вартість, страхові внески за страхування предмета лізингового договору, якщо воно здійснювалося лізингодавцем, а також податок на це майно, сплачений лі­зингодавцем.

Таким чином, доходом лізингодавця за договором лізингу є його вина­города.

Прибутком лізингодавця є різниця між його прибутками і витратами на здійснення основної діяльності.

Лізингодавець має право здійснювати контроль за дотриманням лізингоотримувачем умов договору лізингу та інших супутніх договорів.

Мета і порядок інспектування обумовлюються в договорі лізингу і в ін­ших супутніх договорах між їх учасниками.

Лізингоотримувач зобов'язаний забезпечити лізингодавцю безперешкод­ний доступ до фінансових документів і предмета лізингу.

Лізингодавець має право на фінансовий контроль за діяльністю лізинго­отримувача в тій її частині, яка відноситься до предмета лізингу, формуван­ням фінансових результатів діяльності лізингоотримувача і виконанням ним зобов'язань за договором лізингу.

Лізингодавець має право направляти лізингоотримувачу в письмовій формі запити про надання інформації, необхідної для здійснення фінансово­го контролю, а лізингоотримувач зобов'язаний задовольняти такі запити.

У разі порушення лізингоотримувачем своїх зобов'язань по лізингових платежах для з'ясування причин таких порушень і їх запобігання лізингода­вець має право призначати аудиторські перевірки фінансового становища лізингоотримувача, бути присутнім без права голосу на загальних зборах його засновників і органів управління, заявляти свої вимоги.

Отже, що повинен знати про свої права і обов'язки підприємець, що ук­ладає лізинговий договір?

Лізинговий договір, як відмічалося вище, укладається на певний термін. Договір фіксує в основному так званий базовий період, протягом якого оби­дві сторони мають гарантований правовий статус, а договір не може бути відмінений. Реальний же термін лізингового договору по машинах і облад­нанню складає, як правило, від 3 до 5 років. У деяких країнах, наприклад в Австрії і ФРН, базовий термін лізингового договору визначається в залеж­ності від тривалості амортизаційного періоду об'єкта лізингової операції. У Цих країнах діє так зване правило 40/90 - лізинговий договір може бути укла­дений на термін від 40 до 90% амортизаційного періоду. Наприклад, якщо яке-небудь обладнання зноситься за 10 років, то базовий термін лізингового Договору визначається від 4 до 9 років. У цьому випадку, якщо з різних при­чин в лізинговому договорі його термін спеціально не встановлюється і не обумовлюється, то відповідно до практики розвинених країн даний термін буде рівним тривалості амортизаційного періоду відповідного обладнання. У лізинговому договорі вказуються лізингові платежі, які розраховуються ^в кожному окремому випадку. Платежі в період лізингу можуть виплачува­тися щомісяця, щоквартально, один раз на півріччя або один раз на рік. Платежі у встановленому розмірі можуть виплачуватися до настання періоду, за який проводиться оплата (випереджувальні платежі). У разі затримки плате­жів клієнт виплачує лізинговій фірмі 10% річних на прострочену суму.

Розмір лізингових платежів може бути зафіксований на весь термін дії договору або внески можуть встановлюватися на гнучкій основі. Обидва варіанти мають свої переваги і недоліки.

При незмінних внесках розміри платежів не залежать від коливань облі­кової ставки банківського процента, їх величину підприємець знає заздале­гідь, тобто він може робити відповідні розрахунки і прогнози. Однак, незмінні внески завжди вищі гнучких, оскільки в них повинна бути передбачена пре­мія за ризик. Як основа при незмінних платежах можуть бути використані і розміри процента прибутку з цінних паперів.

Розмір гнучких внесків безпосередньо залежить від величини банківсь­кого процента. Як основа гнучких внесків нерідко використовується так зва­ний LIBOR (London Interbank Offered Rate).

Він відповідає тій ставці грошо­вого ринку, за якою банки між собою здійснюють купівлю-продаж валюти. LIBOR. застосовується для операцій різної тривалості (на один місяць, три, шість місяців, рік) і служить основою розрахунку гнучких платежів за лізин­говими договорами. LIBOR. також відіграє важливу роль для лізингоотримувача з точки зору контролю за правильністю і обґрунтованістю розрахун­ків платежів за договором - при збільшенні індикатора LIBOR ставки платежів повинні зростати, при зменшенні - падати.

Лізингоотримувач зобов'язується застрахувати за свій рахунок, але на користь лізингової фірми, отримані машини і протипожежне обладнання, кра­діжки та інших ризиків, які можуть привести до псування або виведення з ладу наданого майна. Особливо обумовлюється в лізинговому договорі мо­мент передачі обладнання користувачеві і момент можливості ризику від ви­падкової загибелі або псування обладнання.

Лізингоотримувач повинен експлуатувати отримані машини і обладнан­ня точно відповідно до технічних інструкцій, він не має права виробляти які-небудь зміни без узгодження з лізингодавцем. У разі прострочення платежу лізингова фірма може забрати надане обладнання без попередження або стягнути заборгованість за судом. Це пов'язано з чисто фінансовими функ­ціями лізингової фірми, яка не отримує від лізингоотримувача ніяких банків­ських гарантій або заставних за машини і обладнання. У разі невиконання головних умов договору (а лізинговій фірмі, як відмічалося, надане право інспектувати поставлене обладнання в будь-який час і в будь-якому місці) фірма може розірвати договір, а лізингоотримувач в цьому випадку повинен заплатити неустойку.

Лізингова фірма може відмовити в наданні обладнання, якщо вона невпевнена в можливостях виплати підприємцем лізингових платежів, а також в тих випадках, коли передбачається нестандартне використання обладнан­ня, але контроль і визначення потенційного збитку значно ускладнені.

Лізинг особливо привабливий при тимчасовій потребі в обладнанні. Під­приємець вдається до лізингу, якщо у нього немає можливості використати кредит для закупівлі необхідного обладнання або він має намір використати власний капітал і позикові кошти іншим способом. А з урахуванням того, що лізингова угода не передбачає гарантійної і авансової застав, підприє­мець, використовуючи один і той же капітал, приводить в рух більшу кіль­кість чинників виробництва. Засоби виробництва, отримані по лізингу, не фіксуються на балансі лізингоотримувача, а отже, не збільшують його забор­гованості.

Підприємець може використати лізинг при наявності потреби в облад­нанні, яке не пов'язане з основною виробничою діяльністю (наприклад, він може отримати транспортні засоби по лізингу і таким чином самостійно здій­снювати перевезення, не звертаючись до послуг транспортних фірм).

Поширення лізингу зумовлене деякими особливостями самих машин і обладнання. Лізинг часто розглядається підприємцем як засіб боротьби з моральним зносом технічних засобів. Лізингові договори нерідко передба­чають можливість заміни морально застарілих вузлів і деталей (за допомо­гою включення в договори спеціальних статей).

Досвідчений підприємець вважає за краще придбавати по лізингу особ­ливо складне та оригінальне обладнання, яке обслуговується лізингодавцем краще, ніж це може зробити він сам (наприклад, ЕОМ, медичне та інше скла­дне обладнання, як правило, надаються по лізингу). Якщо ж витрати по екс­плуатації у лізингоотримувача виявляються нижчими, ніж у лізингової фірми, то він купує необхідну техніку.

При потребі використати обладнання недостатньо відомої фірми, яка ще й не має розгалуженої мережі ремонтного обслуговування, доцільно взя­ти обладнання по лізингу, а не купувати його. Лізинг може бути застосова­ний і як перший крок в роботі з новим обладнанням. Він також особливо привабливий, якщо доставки по лізингу можуть бути здійснені швидше, ніж при покупці.

Факторинг

Факторинг - здійснювана на договірній основі купівля вимог по товар­ному постачанню факторинг-фірмою. Внаслідок подібної операції підприє­мець, що продає вимоги, протягом 2-3 днів отримує від 70 до 90% суми вимог У вигляді авансу. 10-30%, що залишаються, є для факторинг-фірми свого роду гарантійною сумою, яка призначається до виплати підприємцеві при отри факторинг-фірмою рахунку на оплату вимоги боржником. Факторинг-фірма стягує з підприємця певні проценти за негайне надання еквівалента боргових вимог, премію за ризик і відшкодування адміністративно-управлін­ських витрат.

Вперше факторингові послуги були надані промисловій компанії американським банком «Ферст Нешнл Бенк оф Бостон» в 1947 р. В Західній Європі перші факторингові фірми з'явилися трохи пізніше - у Великобрита­нії в кінці 60-х років. 70-і та 80-і роки характеризувалися високими і стійкими темпами зростання (на 40-50%) факторингових операцій практично у всіх розвинених країнах.

У техніці здійснення факторингу можна виділити кілька основних най­простіших операцій, кожна з яких давно відома банкам. Це послуги по веде­нню дебіторських рахунків та інкасо, фінансування вимог клієнтів, кредитні гарантії'. Факторинг-фірми готові інформувати клієнтів про платоспроможність покупців; при бажанні можуть брати на себе гарантію за неплатежі в зарубіжних країнах. Вони також готові приймати на себе відповідні ризики у разі неплато­спроможності боржника.

Але не можна «спихнути» факторинг-фірмі все, в тому числі і безнадійні борги. Беручи на обслуговування кожного нового клієнта, факторинг-фірма ретельно вивчає його фінансові показники і ніколи не скуповує борги, які здаються «пога­ними».

При здійсненні факторинг-операцій дебіторська заборгованість трансформу­ється в готівкові кошти і, отже, може бути негайно використана для виробничих цілей. Як правило, факторинг-фірма бере на себе додатковий ризик неплатоспро­можності боржника (така умова називається делькредере), а також приймає на себе ряд зобов'язань на користь клієнта (наприклад, бухгалтерський облік дебіторської заборгованості, функції фінансування і т.п.).

Вдаючись до послуг факторинг-фірм, ви маєте можливість перетворити майбутній борг на готівку в потрібний момент. Факторинг-фірма, надавши біля 80% суми боргу до настання терміну платежу, фінансує вас. Касове ста­новище підприємства поліпшується. Воно звільняється від ризику можливих неплатежів, які бере на себе факторинг-фірма. Ви скорочуєте витрати по ве­денню дебіторських рахунків і кредитному контролю. І, нарешті, останнє, хоча, можливо, одне з перших за мірою важливості для підприємця, - ви отри­муєте можливість використати послуги факторинг-фірми по наданню інфор­мації. Факторинг-фірми добре інформовані про фінансове становище біль­шості підприємств, в тому числі і зарубіжних.

Факторинг-фірми мають у своєму розпорядженні систему «оf line»суть якої полягає в тому, що такі фірми через комп'ютерну систему можуть ціло­добово отримувати достовірну та оперативну інформацію про фінансове становище їх вимог, а також про те, які рахунки оплачеш, які прострочені і т.д. Факторинг-фірми готові надавати своїм клієнтам різноманітні відомості, що стосуються не тільки бухгалтерських рахунків, а й збутової статистики.

Основу факторинг-фінансування складає договір про факторинг, що укладається, як правило, на два роки. В рамках цього договору клієнт про­понує факторинг-фірмі купити всі його вимоги до дебіторів. Після відповід­ної перевірки платоспроможності окремих дебіторів (покупців) останнім при необхідності надається ліміт, після чого факторинг-фірма бере на себе ризик неплатоспроможності в розмірі наданого ліміту.

Факт поступки кредитної вимоги внаслідок продажу останньої в обов'яз­ковому порядку доводиться до відома дебітора з тим, щоб він з цього момен­ту вів розрахунки не з постачальником, тобто клієнтом факторинг-фірми, а з самою факторинг-фірмою.

Факторинг ефективний передусім на виробничих підприємствах і опто­вих фірмах, що відповідно виробляють і збувають споживчі товари. Клієнта­ми факторинг-фірми в цьому випадку є, як правило, дрібні і середні фірми.

Поиск по сайту: