Принципи підбору і встановлення товарного асортименту в магазинах

Від складу і своєчасного оновлення асортименту товарів в магазинах значною мірою залежать ступінь задоволення попиту, витрати споживання населення, пов'язані з купівлею товарів, кількісні і якісні показники господарської діяльності роздрібних торгових підприємств. Відсутність в магазинах окремих товарів, їх вузький, нестабільний або не відповідний за­питам покупців асортимент породжують незадоволений попит, збільшують витрати часу населення на пошук потрібних товарів, негативно позначають­ся на економічній ефективності підприємства. Тому при формуванні асорти­менту товарів в роздрібній торговій мережі найважливішою вимогою є мак­симальне задоволення попиту покупців при найменших витратах часу на здійснення покупки і забезпечення ефективної роботи торгових підприємств.

Процес формування асортименту товарів в магазинах складається з трьох етапів.

На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів в мага­зині (тим самим визначається його асортиментний профіль). Дана робота проводиться на основі маркетингових досліджень цільового ринку. В залеж­ності від цього будуть визначені місце і роль магазину в загальній системі торгового обслуговування населення міста, району і т.п.

На другому етапі формування асортименту проводяться розрахунки структури групового асортименту, тобто визначаються кількісні співвідно­шення окремих груп товарів. Структура групового асортименту встанов­люється з урахуванням торгової площі магазину, його розміщення та інших чинників.

На третьому, заключному етапі визначається внутрішньогруповий (роз­горнутий) асортимент, тобто здійснюється підбір конкретних різновидів то­варів в межах кожної групи. Це найбільш відповідальний етап, оскільки весь процес перетворення виробничого асортименту на торговий по ланках руху товарів завершується в останній ланці - магазині, і від того, наскільки пра­вильно сформований тут асортимент товарів, в кінцевому результаті зале­жить задоволення попиту покупців цільового ринку.

На заключному етапі формування асортименту ведеться з урахуванням очікуваних змін в попиті населення, наявних торгових і складських площ, запланованих показників товарообороту, контингенту покупців, що обслу­говуються, та інших чинників, перерахованих вище.

Деякі особливості існують при підборі товарів для роздрібної торгової мережі. Тут необхідно враховувати не тільки місце торгівлі, склад покупців, сезонність і т.д., але й функціональне визначення роздрібної торгової мере­жі.

Розглянемо особливості формування асортименту товарів в магазинах деяких типів.

Так, в універмагах асортимент товарів рекомендується будувати за споживчими комплексами. При цьому можуть бути передбачені наступні споживчі комплекси: «Товари для чоловіків», «Товари для жінок», «Товари для дітей», «Косметика і засоби гігієни», «Сувеніри, годинники, ювелірні ви­роби», «Товари для дозвілля», «Товари для письма і навчання», «Товари для шиття і рукоділля», «Товари для дому».

Споживчі комплекси діляться на мікрокомплекси. Наприклад, в комп­лексі «Товари для жінок» виділяються мікрокомплекси «Одяг», «Головні убо­ри», «Білизна», «Панчішно-шкарпеткові вироби», «Предмети жіночого туа­лету», «Взуття» та ін.

До складу кожного мікрокомплексу входять товари певних найменувань, які, в свою чергу, діляться на різновиди.

В універсамах виділяють продовольчі і непродовольчі товари. Серед про­довольчих товарів виділяються такі товарні групи, як хліб та хлібобулочні вироби;.бакалійні товари; кондитерські вироби; консерви; гастрономічні продукти; м'ясо, риба; плоди, овочі. Непродовольчі товари поділяються на наступні товарні групи: взуття домашнє; панчішно-шкарпеткові вироби; га­лантерейні товари і парфумерно-косметичні товари; шкільно-письмові і кан­целярські товари; іграшки; господарські товари.

Таким чином, при побудові асортименту товарів в магазинах, що торгу­ють непродовольчими товарами, виходять з розподілу всієї номенклатури товарів на комплекси, мікрокомплекси і найменування, а в магазинах, що торгують продовольчими товарами, і в магазинах «Товари повсякденного попиту» - на товарні групи і найменування. При цьому кожне найменування може бути представлене різною кількістю його різновидів в залежності від глибини асортименту товарів.

Інструментом регулювання асортименту товарів в магазинах служить асортиментний перелік товарів. Його рекомендується встановлювати для кожного конкретного магазину з урахуванням його типу, розміру торгової площі, місця розташування та інших чинників. Наявність таких переліків Дозволяє не тільки раціонально регулювати асортимент товарів, але й систе­матично контролювати його повноту і стабільність.

Повнота асортименту - це відповідність фактичної наявності товарів на торговому підприємстві розробленому асортиментному переліку.

Під стійкістю (стабільністю)асортименту товарів потрібно розуміти безперебійну наявність в продажу товарів, передбачених асортиментним пере­ліком магазину.

Повнота і стійкість асортименту роздрібних торгових підприємств ви­значаються за допомогою показників, що йменуються коефіцієнтами повно­ти і стійкості (стабільності) асортименту.

Коефіцієнт повноти асортименту розраховують шляхом відношення фактичної кількості різновидів товарів, що є в продажу, до кількості різно­видів товарів, передбачених асортиментним переліком магазину:

де К_п - коефіцієнт повноти асортименту магазину на конкретну дату;

Р_ф - фактична кількість різновидів товарів на момент перевірки;

Р_и - кількість різновидів товарів, передбачена асортиментним перелі-¹ Ком (нормативом).

На повноту асортименту товарів в магазинах впливає багато чинників, причому нерідко випадкових (наприклад, затримка постачальниками від­вантаження товарів, порушення графіка завезення і т.п.). Для нівелювання впливу випадкових чинників і більш правильної оцінки товарного асорти­менту його повноту доцільно визначати за окремі періоди часу за даними кількох перевірок асортименту магазину. Показник, що отримується при цьому, носить назву коефіцієнта умовної стійкості (стабільності) асорти­менту. Він розраховується за наступною формулою:

де К_ст - коефіцієнт умовної стійкості асортименту товарів в магазині за пері­од (місяць, квартал, рік);

Р¹, Р²,..., Р ⁿ- фактична кількість різновидів товарів на момент окремих перевірок;

Р_н - кількість різновидів товарів, передбачена асортиментним перелі­ком;

n- кількість перевірок.

Коефіцієнти повноти та стійкості асортименту можна розраховувати як по всьому товарному асортименту, так і по асортименту товарів окремих товарних груп або споживчих комплексів. При цьому враховуються тільки ті товари, які передбачені для магазину асортиментним переліком.

Числове значення коефіцієнтів повноти і стійкості асортименту знахо­диться в межах від 0 до 1. При цьому чим ближче ці показники до одиниці;¹ тим повніший і стійкіший асортимент магазину, краще сформований.

Визначення і використання в процесі аналізу товарного асортименту показників, що характеризують його повноту і стійкість, дозволяє не тільки оцінити, але й зіставити асортимент кількох магазинів, що обслуговують той самий цільовий ринок.

Таким чином, розробка кожним конкретним магазином асортиментно­го переліку товарів і здійснення контролю за його дотриманням сприяють кращому обслуговуванню покупців цільового ринку і створенню стійкого асортименту.

У разі виявлення відсутності в продажу товарів, передбачених асорти­ментним переліком, торгові підприємства повинні вжити заходів до завезен­ня їх в магазин.

В умовах переходу до ринкових відносин робота з формування асорти­менту в магазинах значно ускладнюється. Широта і глибина асортименту товарів багато в чому залежать від кваліфікації працівників магазинів і ко­мерційних служб організацій, які повинні мати в своєму розпорядженні пов­ну інформацію про попит покупців, джерела можливого надходження това­рів, ціни на товари та іншу комерційну інформацію.

Планування асортименту товарів у магазинах

Асортиментна політика - важлива частина загальної роздрібної страте­гії. Одні підприємства прагнуть оптимізувати асортимент шляхом звуження його широти і зменшення глибини, вони торгують лише найбільш популяр­ними і ходовими товарними групами, а в межах груп - найпопулярнішими товарами, які швидко обертаються. Така політика дозволяє зменшити гро­шові кошти, вкладені в товарні запаси, і прискорити їх товарооборотність. Наприклад, якщо керівники магазину виявлять, що в товарній групі, що скла­дається з 10 найменувань, 80% обороту дають 4 найменування, то певно, що вони взагалі виключать з асортименту інші 6 найменувань. Логіка такого рішення зрозуміла: не варто вкладати кошти і працю у велику частину то­варної групи, яка дає лише 20% обороту; краще зосередити зусилля на тор­гівлі товарами, що швидко обертаються.

Рішення звузити асортимент в описаному прикладі є цілком логічним, але Це зовсім не єдино можлива комерційна логіка. Інші магазини, навпаки, неодмінно будуть торгувати всіма 10 найменуваннями товарів, яким би ма­лим попитом не користувалися деякі з них. Це ті роздрібні підприємства, які домінуючою рисою свого магазину зробили саме уявлення про над звичайно широкий і глибокий, майже вичерпний асортимент: «У нас можна купити все, що взагалі де-небудь можна купити».

Широта і глибина асортименту повинні вибиратися з урахуванням загальних цілей і завдань, які ставить перед собою роздрібна організація, і_; зрозуміло, переваг споживачів.

Проблеми, що відносяться до збалансованості асортименту, значно складніші. Сучасна тенденція - продавати всі товари «під одним дахом». Тому часто доводиться задумуватися не про те, чи відповідає даний товар або то­варна група загальній цілеспрямованості асортименту, а про те, чи можна торгувати ними рентабельно. Прибутковість торгівлі можна збільшити не тільки зняттям товару з асортименту, але й доданням нових товарів.

Потрібно особливо підкреслити, що рентабельність торгівлі тим чи ін­шим товаром не треба розуміти дуже вузько - як різницю між обсягом реалі­зації цього товару та його закупівельною ціною разом з витратами обігу. Більш широкий погляд на прибутковість можна сформулювати так: чи під­вищиться рентабельність торгівлі товарного відділу загалом, якщо буде прийняте рішення включити (або не включати) даний товар в асортимент? І дійсно, в багатьох випадках рішення щодо широти, глибини і узгодженості асортименту керівники торгівлі основують саме на такому широкому і розум­ному підході.

Все ж на практиці не завжди концепція загальної прибутковості відіграє належну роль при розв'язанні питань, пов'язаних з асортиментом. Дуже час­то рішення про включення в асортимент або виключення з нього того чи іншого товару керівники приймають, виходячи із звички або традиції, наслі­дування конкурентам, а то й просто інтуїтивно.

Але рішення про асортимент аж ніяк не повинні базуватися тільки на рентабельності, прибутковості як на єдиному критерії; такі рішення повинні бути результатом всебічного розгляду і аналізу проблеми.

В універсальних магазинах застосовують більш традиційні способи оцін­ки прибутковості того чи іншого товару в загальному асортименті: по обо­ротності, валовому прибутку і по валовому прибутку, віднесеному до погон­ного або кубічного метра полиць, стелажів. Наприклад, школа бізнесу Гарвардського університету вивчала цю проблему із застосуванням досить витончених методів і складного математичного апарату. В результаті було доведено те, що відчувається інтуїтивно: рентабельність даної товарної гру­пи можна підвищити, якщо збільшити площу (об'єм) викладення товарів, які в минулому давали більш високий прибуток, за рахунок тих, торгівля якими була менш прибутковою, тобто шляхом виключення малорентабельних то­варів.

Проведення асортиментної політики вимагає прийняття рішень не тільки про включення нових товарів, але й про зняття товарів з продажу. Фірми виробники і постачальники товарів постійно оновлюють номенклатуру своєї продукції, прагнучи отримати все нові й нові прибутки. Асортимент же є частиною роздрібної стратегії і зброєю в конкурентній боротьбі, і вже одне це передбачає його безперервну і динамічну зміну. У деяких випадках необ­хідність виключення певного товару з асортименту є абсолютно очевидною. Однак, часто подібне рішення більш менш довільне; тоді неодмінно потріб­но враховувати критерій рентабельності в його широкому розумінні, тобто задаватися питанням: як виключення з асортименту певного товару відіб'ється на загальному прибутку, що отримується товарним відділом загалом?

Поиск по сайту: