Роль оптових підприємств в організації господарських зв'язків і постачанні товарів

Світовий досвід і вітчизняна практика показують, що функціонування ефективних господарських зв'язків між постачальниками і покупцями това­рів неможливе без участі оптових ланок, які виступають в ролі активного комерційного посередника.

Оптова торгівля виконує посередницьку роль між виробництвом і роз­дрібною торгівлею. Процес обігу товарів в багатьох випадках складається з двох стадій - оптової і роздрібної реалізації. Оптовий товарооборот за сво­єю економічною суттю являє собою процес продажу товарів виробничими або торговими (оптовими) підприємствами іншим торговим підприємствам або підприємцям з метою подальшого продажу в сферу особистого споживан­ня. На оптові підприємства покладається важливе завдання реалізації основної економічної функції торгівлі - доведення товарів від виробництва до спо­живачів з метою задоволення їх платоспроможного попиту і отримання влас­ного прибутку.

У період планової, адміністративної системи управління народним гос­подарством в країні існувала розгалужена система оптових контор, баз, хо­лодильників, державної торгівлі, які були розміщені переважно в республі­канських, крайових і обласних центрах та здійснювали оптову реалізацію різних груп продовольчих і непродовольчих товарів.

Споживча кооперація в широких масштабах вела внутрішньосистемну оптову торгівлю через оптові бази і склади споживчих товариств, райспоживспілки, обласні, крайові, республіканські споживспілки та Центроспілки СРСР.

Оптові підприємства цього періоду являли собою головні ланки торго­вої галузі, що здійснювали функції централізованого розподілу товарних ресурсів, планового прикріплення покупців до постачальників, директивно­го встановлення рівня оптово-збутових і додаткових знижок, частки торго­вих знижок на користь оптового товару, а також шляхи, що визначали нап­рямки руху товару та інші важливі елементи торгової діяльності. Роботі оптових баз доринкового періоду були властиві такі риси, як адміністратив­на гарантованість оптового збуту основної маси товарів при відсутності якої-небудь конкуренції між оптовиками, незалежність опту від роздрібної тор­гівлі і його провідна роль в постачанні товарів як держателя товарних фондів. Ринкові умови перетворили оптові підприємства на рівноправного суб'єкта ринкових відносин, який вимушений шукати свою нішу на товарному ринку на основі принципів і методів маркетингу. Однак, до нової ролі в умовах ринку державна і кооперативна оптова торгівля виявилися абсолютно непідготовленими. У зв'язку з цим пішов розпад єдиної системи державної опто­вої торгівлі, перетворення державних оптових контор і баз на підприємства з різними формами власності і різних організаційних структур, руйнування вну­трішньосоюзних господарських зв'язків, що склалися, звичних схем руху то­варів, традиційних форм і методів оптової торгівлі. Оптова торгівля спожив­чої кооперації, як і сама система, виявилися в кризовому стані - багато баз було ліквідовано, втратили свою роль організаторів постачання роздрібної мережі.

Щоб вижити в умовах ринку, оптові підприємства були вимушені не тіль­ки істотно змінювати свої функції і методи оптової діяльності, але й зайняти­ся новою для них діяльністю (роздрібною торгівлею, виробництвом, здачею складських приміщень в оренду і т.п.), міняти товарну спеціалізацію, адміні­стративно-територіальні рамки сфер прикладення своїх сил, впроваджувати нові форми організації оптової торгівлі - оптові об'єднання, фірми, асоціа­ції, оптові посередники і т.д.

Вдосконалення оптової торгівлі в ринкових умовах, чітке і продумане виконання нею своїх функцій посилюють стимули до виробництва, сприя­ють розв'язанню проблем, відновленню господарських зв'язків, міжрегіональ­ній інтеграції споживчого ринку і підвищенню ефективності внутрішньої торгівлі країни.

Стосовно клієнтів-покупців оптові підприємства повинні виконувати наступні функції:

♦ оцінка потреб і попиту;

♦ перетворення виробничого асортименту на торговий;

♦ зберігання товарних запасів;

♦ кредитування;

♦ концентрація товарної маси;

♦ інформаційне і консалтингове обслуговування.

Стосовно клієнтів-постачальників функції оптової торгівлі повинні Щ£*» лягати в наступному:

♦ концентрація комерційної діяльності;

♦ підтримка процесу переходу прав власності на товар;

♦ інвестиційне забезпечення процесу руху товару;

♦ мінімізація комерційного ризику;

♦ маркетингове обслуговування.

Від того, як оптові ланки будуть виконувати вказані функції, значною мірою будуть залежати і стимули до виробництва товарів, розв'язання актуальних проблем організації раціональних господарських зв'язків по по­стачанню товарів.

Метою розвитку оптової торгівлі в ринковій економіці є:

♦ створення розвиненої структури каналів руху товарів, здатної під­тримувати необхідну інтенсивність товаропотоків.

♦ забезпечення зниження витрат обігу і високої ефективності всієї си­стеми обігу товарів у країні;

♦ мобілізація грошових ресурсів, необхідних для фінансування проце­су руху товарів.

Особливості розвитку внутрішньої торгівлі і необхідність вирішення за­вдання забезпечення потреб ринку в товарах, розвиток регіональних, між­регіональних і федеральних господарських зв'язків у сфері оптової торгівлі зумовили наступні перспективні форми організації оптових підприємств:

♦ великі оптові структури загальнонаціонального і міжрегіонального масштабів (оптові підприємства першого рівня);

♦ оптові підприємства регіонального рівня (оптові підприємства дру­гого рівня).

Покупцями оптових підприємств першого рівня можуть бути самостійні оптові організації другого рівня, великі роздрібні структури та їх об'єднан­ня, а також промислові підприємства. На основі діяльності оптових підпри­ємств першого рівня формуються структури каналів руху товарів для вели­ких виробників і створюються сприятливі умови для виходу на зарубіжний ринок вітчизняних постачальників товарів, що добре зарекомендували себе.

До першої групи підприємств потрібно віднести оптові структури, зосереджені в центрах виробництва таких товарів, як текстиль, кришталь, кераміка і т.п. Оскільки розвиток виробництва в цих регіонах нерівномір­ний, оптові структури повинні забезпечувати необхідну ритмічність процесу руху товарів.

Оптові структури загальнонаціонального рівня повинні виступати гаран­тами державної стабільності споживчого ринку. На їх основі можуть форму­ватися великі торгові корпорації, торгово-фінансово-промислові групи, уні­тарні державні підприємства стратегічного значення.

У зв'язку з особливостями їх діяльності товарний асортимент цих опто­вих структур повинен формуватися з урахуванням переліку товарів, що заку­повуються для державних потреб, постачання спецконтингентів споживачів, потреб у товарах важкодоступних територій (закупівля за державними кон­трактами).

Однак, основною ланкою оптової торгової системи повинні стати опто­ві підприємства другого (регіонального) рівня. Ці оптові організації закупо­вують товари в оптових структур державного масштабу і безпосередньо у товаровиробників як в регіоні розміщення, так і на іншій території країни і доводять до підприємств роздрібної торгівлі та інших споживачів в зоні сво­єї діяльності. До них відносяться і дистриб'ютори.

Дистриб'ютор - фірма, що здійснює збут на основі оптової закупівлі у великих промислових фірм-виробників готової продукції і здійснює марке­тингові і посередницькі послуги. Це відносно велика фірма, що має в своєму розпорядженні власні склади і встановлює тривалі контрактні відносини з промисловцями. Нарівні з незалежними оптовими структурами в країні по­винні функціонувати так звані залежні регіональні оптові структури, які ство­рюються у вигляді збутових підрозділів місцевих промислових підприємств, оптових підприємств споживчої кооперації, оптових структур місцевих ве­ликих роздрібних організацій та ін.

Крім оптових підприємств першого і другого рівнів, а також вказаних вище різних оптових торгових систем і організацій, що діють як самостійні господарюючі суб'єкти і здійснюють повний цикл закупівельно-збутових операцій з переходом до них права власності на товар, на товарному ринку країни діють ще два види посередницьких оптових структур (оптових по­середників):

♦ посередницькі оптові структури, що здійснюють свою діяльність, як правило, без переходу до них права власності на товар (підприємства-брокери, дилери, торгові агенти, комісіонери і т.п.);

♦ організатори оптового обороту, що не здійснюють закупівельно-збу­тових операцій з товарами, але надають необхідні послуги для їх про­ведення (оптові ярмарки, товарні біржі, аукціони, оптові ринки та ін.).

В умовах ринкової економіки в сфері оптової діяльності самостійного значення набувають оптові посередники. Розглянемо оптову діяльність дея­ких з них.

Брокерська фірма - підприємство, що надає посередницькі послуги державним і комерційним структурам, спільним підприємствам, громадянам в придбанні, продажу й обміні товарів. Брокер (фізична особа) - торговий посередник при укладенні операцій між покупцями і продавцями на товар­ній біржі. Діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримуючи від них за це винагороду у вигляді маржі.

Дилер - юридична і фізична особа, що здійснює біржове або торгове посередництво за свій рахунок і від свого імені. Прибутки дилера створюються за рахунок різниці між покупною і відпускною ціною товару, валют і цінних паперів.

Посередницькі структури надають інформаційні послуги, виконують збутові операції за дорученням виробників готової продукції та ін. Інтегра­ція і спеціалізація оптових посередницьких структур супроводжується орга­нізацією складського обслуговування, розвитком складської мережі за до­свідом країн з розвиненою ринковою економікою.

Досвід діяльності зарубіжних оптових посередників показує, що пріори­тетне місце в їх роботі займають додаткові послуги, особливо логістичного і транспортно-експедиційного характеру, об'єм яких постійно зростає.

Важливим посередницьким елементом в закупівельній діяльності є орга­нізатори оптового товарообороту - товарні біржі, оптові ярмарки, аукціони, оптові ринки та інші підприємства. Основне завдання цих структур - створен­ня умов для організації закупівельної реалізаційної діяльності клієнтів. Од­нак, вони не є самостійними суб'єктами оптової торгової діяльності.

Організація торгової діяльності товарних бірж, оптових ярмарків і ринків, аукціонів та інших підприємств розглядається в наступних розділах по­сібника.

З указаних вище трьох видів оптових структур основними на споживчо­му ринку повинні стати самостійні оптові підприємства (організації), спеціа­лізовані на оптовій торговій діяльності. Вони можуть реалізовувати як окре­мі групи товарів, так і товари універсального асортименту, а також використовувати різні методи оптового обслуговування клієнтів і надавати їм оптові послуги різних видів. На частку цих оптових структур може припа­дати приблизно 50-60% оптового товарообороту споживчих товарів.

Поиск по сайту: