|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Роль оптових підприємств в організації господарських зв'язків і постачанні товарів
Світовий досвід і вітчизняна практика показують, що функціонування ефективних господарських зв'язків між постачальниками і покупцями товарів неможливе без участі оптових ланок, які виступають в ролі активного комерційного посередника. Оптова торгівля виконує посередницьку роль між виробництвом і роздрібною торгівлею. Процес обігу товарів в багатьох випадках складається з двох стадій - оптової і роздрібної реалізації. Оптовий товарооборот за своєю економічною суттю являє собою процес продажу товарів виробничими або торговими (оптовими) підприємствами іншим торговим підприємствам або підприємцям з метою подальшого продажу в сферу особистого споживання. На оптові підприємства покладається важливе завдання реалізації основної економічної функції торгівлі - доведення товарів від виробництва до споживачів з метою задоволення їх платоспроможного попиту і отримання власного прибутку. У період планової, адміністративної системи управління народним господарством в країні існувала розгалужена система оптових контор, баз, холодильників, державної торгівлі, які були розміщені переважно в республіканських, крайових і обласних центрах та здійснювали оптову реалізацію різних груп продовольчих і непродовольчих товарів. Споживча кооперація в широких масштабах вела внутрішньосистемну оптову торгівлю через оптові бази і склади споживчих товариств, райспоживспілки, обласні, крайові, республіканські споживспілки та Центроспілки СРСР. Оптові підприємства цього періоду являли собою головні ланки торгової галузі, що здійснювали функції централізованого розподілу товарних ресурсів, планового прикріплення покупців до постачальників, директивного встановлення рівня оптово-збутових і додаткових знижок, частки торгових знижок на користь оптового товару, а також шляхи, що визначали напрямки руху товару та інші важливі елементи торгової діяльності. Роботі оптових баз доринкового періоду були властиві такі риси, як адміністративна гарантованість оптового збуту основної маси товарів при відсутності якої-небудь конкуренції між оптовиками, незалежність опту від роздрібної торгівлі і його провідна роль в постачанні товарів як держателя товарних фондів. Ринкові умови перетворили оптові підприємства на рівноправного суб'єкта ринкових відносин, який вимушений шукати свою нішу на товарному ринку на основі принципів і методів маркетингу. Однак, до нової ролі в умовах ринку державна і кооперативна оптова торгівля виявилися абсолютно непідготовленими. У зв'язку з цим пішов розпад єдиної системи державної оптової торгівлі, перетворення державних оптових контор і баз на підприємства з різними формами власності і різних організаційних структур, руйнування внутрішньосоюзних господарських зв'язків, що склалися, звичних схем руху товарів, традиційних форм і методів оптової торгівлі. Оптова торгівля споживчої кооперації, як і сама система, виявилися в кризовому стані - багато баз було ліквідовано, втратили свою роль організаторів постачання роздрібної мережі. Щоб вижити в умовах ринку, оптові підприємства були вимушені не тільки істотно змінювати свої функції і методи оптової діяльності, але й зайнятися новою для них діяльністю (роздрібною торгівлею, виробництвом, здачею складських приміщень в оренду і т.п.), міняти товарну спеціалізацію, адміністративно-територіальні рамки сфер прикладення своїх сил, впроваджувати нові форми організації оптової торгівлі - оптові об'єднання, фірми, асоціації, оптові посередники і т.д. Вдосконалення оптової торгівлі в ринкових умовах, чітке і продумане виконання нею своїх функцій посилюють стимули до виробництва, сприяють розв'язанню проблем, відновленню господарських зв'язків, міжрегіональній інтеграції споживчого ринку і підвищенню ефективності внутрішньої торгівлі країни. Стосовно клієнтів-покупців оптові підприємства повинні виконувати наступні функції: ♦ оцінка потреб і попиту; ♦ перетворення виробничого асортименту на торговий; ♦ зберігання товарних запасів; ♦ кредитування; ♦ концентрація товарної маси; ♦ інформаційне і консалтингове обслуговування. Стосовно клієнтів-постачальників функції оптової торгівлі повинні Щ£*» лягати в наступному: ♦ концентрація комерційної діяльності; ♦ підтримка процесу переходу прав власності на товар; ♦ інвестиційне забезпечення процесу руху товару; ♦ мінімізація комерційного ризику; ♦ маркетингове обслуговування. Від того, як оптові ланки будуть виконувати вказані функції, значною мірою будуть залежати і стимули до виробництва товарів, розв'язання актуальних проблем організації раціональних господарських зв'язків по постачанню товарів. Метою розвитку оптової торгівлі в ринковій економіці є: ♦ створення розвиненої структури каналів руху товарів, здатної підтримувати необхідну інтенсивність товаропотоків. ♦ забезпечення зниження витрат обігу і високої ефективності всієї системи обігу товарів у країні; ♦ мобілізація грошових ресурсів, необхідних для фінансування процесу руху товарів. Особливості розвитку внутрішньої торгівлі і необхідність вирішення завдання забезпечення потреб ринку в товарах, розвиток регіональних, міжрегіональних і федеральних господарських зв'язків у сфері оптової торгівлі зумовили наступні перспективні форми організації оптових підприємств: ♦ великі оптові структури загальнонаціонального і міжрегіонального масштабів (оптові підприємства першого рівня); ♦ оптові підприємства регіонального рівня (оптові підприємства другого рівня). Покупцями оптових підприємств першого рівня можуть бути самостійні оптові організації другого рівня, великі роздрібні структури та їх об'єднання, а також промислові підприємства. На основі діяльності оптових підприємств першого рівня формуються структури каналів руху товарів для великих виробників і створюються сприятливі умови для виходу на зарубіжний ринок вітчизняних постачальників товарів, що добре зарекомендували себе. До першої групи підприємств потрібно віднести оптові структури, зосереджені в центрах виробництва таких товарів, як текстиль, кришталь, кераміка і т.п. Оскільки розвиток виробництва в цих регіонах нерівномірний, оптові структури повинні забезпечувати необхідну ритмічність процесу руху товарів. Оптові структури загальнонаціонального рівня повинні виступати гарантами державної стабільності споживчого ринку. На їх основі можуть формуватися великі торгові корпорації, торгово-фінансово-промислові групи, унітарні державні підприємства стратегічного значення. У зв'язку з особливостями їх діяльності товарний асортимент цих оптових структур повинен формуватися з урахуванням переліку товарів, що закуповуються для державних потреб, постачання спецконтингентів споживачів, потреб у товарах важкодоступних територій (закупівля за державними контрактами). Однак, основною ланкою оптової торгової системи повинні стати оптові підприємства другого (регіонального) рівня. Ці оптові організації закуповують товари в оптових структур державного масштабу і безпосередньо у товаровиробників як в регіоні розміщення, так і на іншій території країни і доводять до підприємств роздрібної торгівлі та інших споживачів в зоні своєї діяльності. До них відносяться і дистриб'ютори. Дистриб'ютор - фірма, що здійснює збут на основі оптової закупівлі у великих промислових фірм-виробників готової продукції і здійснює маркетингові і посередницькі послуги. Це відносно велика фірма, що має в своєму розпорядженні власні склади і встановлює тривалі контрактні відносини з промисловцями. Нарівні з незалежними оптовими структурами в країні повинні функціонувати так звані залежні регіональні оптові структури, які створюються у вигляді збутових підрозділів місцевих промислових підприємств, оптових підприємств споживчої кооперації, оптових структур місцевих великих роздрібних організацій та ін. Крім оптових підприємств першого і другого рівнів, а також вказаних вище різних оптових торгових систем і організацій, що діють як самостійні господарюючі суб'єкти і здійснюють повний цикл закупівельно-збутових операцій з переходом до них права власності на товар, на товарному ринку країни діють ще два види посередницьких оптових структур (оптових посередників): ♦ посередницькі оптові структури, що здійснюють свою діяльність, як правило, без переходу до них права власності на товар (підприємства-брокери, дилери, торгові агенти, комісіонери і т.п.); ♦ організатори оптового обороту, що не здійснюють закупівельно-збутових операцій з товарами, але надають необхідні послуги для їх проведення (оптові ярмарки, товарні біржі, аукціони, оптові ринки та ін.). В умовах ринкової економіки в сфері оптової діяльності самостійного значення набувають оптові посередники. Розглянемо оптову діяльність деяких з них. Брокерська фірма - підприємство, що надає посередницькі послуги державним і комерційним структурам, спільним підприємствам, громадянам в придбанні, продажу й обміні товарів. Брокер (фізична особа) - торговий посередник при укладенні операцій між покупцями і продавцями на товарній біржі. Діє за дорученням і за рахунок клієнтів, отримуючи від них за це винагороду у вигляді маржі. Дилер - юридична і фізична особа, що здійснює біржове або торгове посередництво за свій рахунок і від свого імені. Прибутки дилера створюються за рахунок різниці між покупною і відпускною ціною товару, валют і цінних паперів. Посередницькі структури надають інформаційні послуги, виконують збутові операції за дорученням виробників готової продукції та ін. Інтеграція і спеціалізація оптових посередницьких структур супроводжується організацією складського обслуговування, розвитком складської мережі за досвідом країн з розвиненою ринковою економікою. Досвід діяльності зарубіжних оптових посередників показує, що пріоритетне місце в їх роботі займають додаткові послуги, особливо логістичного і транспортно-експедиційного характеру, об'єм яких постійно зростає. Важливим посередницьким елементом в закупівельній діяльності є організатори оптового товарообороту - товарні біржі, оптові ярмарки, аукціони, оптові ринки та інші підприємства. Основне завдання цих структур - створення умов для організації закупівельної реалізаційної діяльності клієнтів. Однак, вони не є самостійними суб'єктами оптової торгової діяльності. Організація торгової діяльності товарних бірж, оптових ярмарків і ринків, аукціонів та інших підприємств розглядається в наступних розділах посібника. З указаних вище трьох видів оптових структур основними на споживчому ринку повинні стати самостійні оптові підприємства (організації), спеціалізовані на оптовій торговій діяльності. Вони можуть реалізовувати як окремі групи товарів, так і товари універсального асортименту, а також використовувати різні методи оптового обслуговування клієнтів і надавати їм оптові послуги різних видів. На частку цих оптових структур може припадати приблизно 50-60% оптового товарообороту споживчих товарів. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |