У/ Розділ І. Сутність та умови формування ринку фінансових послуг..9 4 страница

Фінансова установа може створюватися внаслідок примусового поділу іншої фінансової установи відповідно до антимонопольного законодавства України. Примусовий поділ фінансової установи здійснюється згідно з розпорядженням Антимонопольного комітету України та його територіальних управлінь. Розпорядження про поділ фінансової установи-монополіста є обов'язковим для власника або уповноваженого ним органу. Розпорядження про примусовий поділ визначає термін створення нових фінансових установ, який не може бути меншим ніж, 6 місяців.

Засновником фінансової установи є особа, яка має право створити у встановленому порядку фінансову установу як юридична особа. За Законом України "Про власність" (ст. 6) і Господарським кодексом України таким правом наділені безпосередньо власники засобів виробництва й іншого майна та уповноважені власником органи, тобто фізичні та юридичні особи, що мають установче право і дієздатність. Отже, тут діє загальний принцип, згідно з яким засновниками можуть бути "фізичні та юридичні особи, крім випадків, передбачених законодавчими актами України".

Засновники реалізують установчі права шляхом обрання орга­нізаційної форми фінансової установи; визначення цілей і предмета її діяльності; ухвалення рішення про її створення; затвердження у встановленому порядку статуту; передачі безкоштовно на баланс установи основних фондів і грошових засобів, що обертаються; формування органів управління, визначення в статуті меж їх повноважень тощо.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

У тих випадках, коли при створенні установи і для її діяльності необхідні природні ресурси, дозвіл на їх використання видається відповідною радою народних депутатів, а у певних випадках — Верховною Радою України.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії і представництва без створення юридичної особи й обов'язкової державної реєстрації. У цьому випадку суб'єкт підприємницької діяльності повинен повідомити орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації у свою реєстраційну картку.

Основою створення фінансової установи та її реєстрації є комплект установчих документів установленої форми, на основі яких установа функціонує. Для цього необхідно мати:

—рішення власника майна й уповноваженого органу щодо створення юридичної особи. Якщо власників два і більше, необхідний засновницький договір і протокол зборів засновників;

—статут фінансової установи, в якому вказується власник, найменування установи, її місцезнаходження, предмет і мета діяльності, органи управління, порядок їх формування, повноваження і компетенція трудового колективу, порядок придбання майна уста­нови, умови її реорганізації та припинення діяльності;

—реєстраційну картку.

Державна реєстрація фінансових установ є обов'язковою юридичною дією під час їх створення і регламентується Господарським кодексом України (ст. 58), а також Положенням "Про порядок державної реєстрації підприємств", затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Законодавство визначає органи державної реєстрації фінансових установ як підприємств. Ними є державні органи за місцезнаход­женням установ, а саме: а) виконкоми міських, районних у містах рад народних депутатів; б) районних, районні міст Києва і Севастополя державні адміністрації.

Під час реєстрації фінансові установи вносяться до державного реєстру підприємств України. Запис у державному реєстрі про реєстрації підприємства - це юридичний факт виникнення фінансової установи — суб'єкта права з правами юридичної особи. Згідно з чинним законодавством України фінансова установа стає юридичною особою, здобуває права й обов'язки з дня його державної реєстрації.

При наявності всіх документів реєстрація установи здійснюється в термін не більше п'яти робочих днів. Протягом цього часу реєструючий

орган зобов'язаний надати заявникові посвідчення про державну реєстрацію підприємства. Посвідчення є юридичною підставою для відкриття фінансовою установою рахунків у банку за місцем його реєстрації або в будь-яких інших банках за згодою сторін. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову адміністрацію.

Орган, шо здійснює реєстрацію, зобов'язаний у 10-денний термін надати відомості у відповідну податкову інспекцію й орган державної статистики. Ці органи встановлюють коди підприємств відповідно до загального класифікатора галузей народного господарства Держкомстату України.

У випадку зміни форми власності, організаційної форми або назви підприємства воно підлягає перереєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Відмова в державній реєстрації фінансової установи як юридичної особи вважається законною лише за двома підставами: внаслідок порушення встановленого законом порядку створення підприємства й у випадку невідповідності установчих документів вимогам законодавства.

Не допускається відмова в державній реєстрації фінансової установи з мотивів її недоцільності.

Скасування державної реєстрації установи може бути добровільним (за заявою установи) або примусовим (на підставі судового рішення господарського суду) у випадках: а) визнання недійсними установчих документів; б) здійснення діяльності, що суперечить установчим документам і чинному законодавству України; в) у випадку несвоєчасного повідомлення установою про зміну свого місцезнаходження.

Для фінансових установ, які створюються у формі колективних підприємств існують певні особливості створення. їх утворення розпочинається з організації ініціативної групи, котра є засновником товариства. Членів такої групи повинно бути не менше трьох (юридичних або фізичних осіб). Після досягнення домовленості між собою про утворення компанії вони проводять перші, так звані "установчі" збори, на яких приймається рішення утворити фінансову установу, затвердити її назву і статут, адресу, величину статутного фонду і призначити директора та головного бухгалтера. На цих же зборах підписується установча угода про заснування установи.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

фінансову установу реєструють у райдержадміністрації або виконкомі міської чи районної в місті ради депутатів як юридичну особу. На підставі постанови про реєстрацію обласне управління статистики видає свідоцтво про реєстрацію компанії з необхідними кодами. Тепер установа реєструється як платник податків і внесків з усіх видів обов'язкового соціального страхування та виготовляє печатку і штамп. Після цього рахунок у банку змінюється на постійний і завершується продаж акцій. Коли перша оголошена емісія закінчена, здійснюється її реєстрація в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Другий етап — ліцензування діяльності фінансової установи за окремими видами діяльності.

Ліцензування — це видача за певних умов дозволу на право здійснення певних операцій. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Визначення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, в інших законодавчих актах, крім вищевказаного, не допускається.

Обмеження в здійсненні підприємницької діяльності визначені ст. 4 Закону "Про підприємництво". Крім обмежень кола суб'єктів підприємництва, законодавством України встановлені певні винятки щодо здійснення окремих видів підприємницької діяльності.

По-перше, деякі види підприємництва мають право здійснювати тільки визначені суб'єкти. Так, діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, охороною окремих особливо важливих об'єктів регламентується державою. Права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з розробкою, випробуванням, виробництвом і експлуатацією ракетоносіїв, можуть здійснюватися тільки державними підприємствами й організаціями, а проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами.

Діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням і експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) і супутникових систем телефонного зв'язку в мережах зв'язку загального користування, виплатою і доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється винятково державними підприємствами й об'єднаннями зв'язку. По-друге, деякі види діяльності, перелік яких встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України, заборонено здійснювати без спеціального дозволу (ліцензії).

Розділ II. Порядок створення, діяльності і ліквідації фінансових установ

Для здійснення підприємницької діяльності необхідно одержати відП^овіД^нУ ліцензію і дотримуватися визначених умов та правил здійснення цього виду діяльності (ліцензійні умови), шо встановлює Кабінет Міністрів України. Ліцензія — це документ, який видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом виконавчої влади, згідно з яким власник ліцензії має право займатися певним видом підприємницької діяльності.

Без ліцензії не можуть здійснюватися:

—пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;

—виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, створення та утримання стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів;

—виготовлення і реалізація медикаментів; виготовлення і реалізація алкогольних напоїв, спирту етилового, коньячного і плодового, пива; виготовлення і реалізація тютюнових виробів; медична, ветеринарна практика; юридична практика;

—створення та утримання ігрових закладів; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів залізничним і автомобільним (крім країн СНД), повітряним, річковим, морським транспортом;

—аудиторська і страхова діяльність;

—діяльність, пов'язана з організацією іноземного і закордонного туризму;

—судово-експертна діяльність;

—посередництво в працевлаштуванні на роботу за кордоном;

—надання послуг телефонного зв'язку;

—наукові дослідження, пов'язані зі створенням і використанням космічної техніки і технологій (крім ракет-носіїв);

—діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

—виготовлення і реалізація вибухових речовин.

У видачі ліцензії може бути відмовлено за виявлення недостовірних даних у документах, пред'явлених заявником, а також у випадку неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. Відмова у видачі ліцензії може бути оскаржена в судовому порядку. Передача ліцензій іншим юридичним і фізичним особам забороняється.

Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає, але не може бути меншим від трьох років. Дія ліцензії може бути продовжена за заявою суб'єкта підприємницької діяльності.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Орган, що видає ліцензію, має право зупинити дію ліцензії у випадку порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов. Якщо порушення усунуті, орган, що видав ліцензію, приймає рішення про поновлення її дії.

Ліцензія може бути анульована у випадку виявлення недостовірних даних у заяві на одержання ліцензії, передачі суб'єктом підприємницької діяльності ліцензії іншій особі, повторного або грубого порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов.

Третій етап — набуття статусу фінансової установи і реєстрація як фінансової установи - здійснюється відповідно до Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" (Закону України "Про банки і банківську діяльність" - для банківських установ).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. Щоправда, вже є державний реєстр Держкомстату, реєстр ДПАУ, свої реєстри ведуть НБУ та ДКЦПФР, тобто в законі йдеться про створення ще одного реєстру.

Умови формування Державного реєстру фінансових установ регулюється Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затвердженим розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. № 41..

Державний реєстр фінансових установ — це система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення адміністративної інформації (даних) про фінансову установу. Реєстр створюється з метою сприяння захисту інтересів споживачів фінансових послуг та забезпечення державного регулювання ринків фінансових послуг, а також для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, учасників ринків фінансових послуг інформацією про фінансові установи, які включені до Реєстру. Одержання, накопичення, зберігання, захист, використання та поширення інформації про фінансову установу забезпечує Комісія, яка відповідно до цього Положення здійснює реєстрацію та вирішує питання про внесення фінансової установи до Реєстру.

Реєстр ведеться на електронних носіях відповідно до державних стандартів, що забезпечують його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами, що складають інфор­маційний ресурс держави. Реєстр створюється і ведеться Комісією, яка

Розділ II. Порядок створення, діяльності і ліквідації фінансових установ

є його розпорядником та адміністратором. Технічні та програмні засоби ведення Реєстру повинні забезпечувати:

—автоматизоване ведення еталона Реєстру;

—контроль за повнотою внесення інформації до Реєстру;

—передачу відповідним органам державної влади повідомлень та інформації з Реєстру;

—виконання в повному обсязі функцій адміністратора бази даних Реєстру (накопичення, аналіз даних, актуалізація даних, установлення прав доступу тощо);

—зберігання інформації про фінансову установу протягом 5 років з дати виключення фінансової установи з Реєстру та передачі реєстраційної справи до державної архівної установи;

—захист інформації від несанкціонованого доступу;

—достовірність та повноту інформації з реєстраційних карток;

—контроль за проведенням реєстраційних дій;

— оперативну видачу Свідоцтв та довідок з Реєстру, а також
документальне відтворення процедур реєстрації.

До Реєстру вноситься:

1) загальна інформація про юридичну особу, яка включає інформацію:

—про юридичну особу (повне найменування заявника, скорочене найменування заявника та найменування іноземною мовою, організа­ційно-правова форма, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ, найме­нування органу управління, форма власності, основні види діяльності за КВЕД, місце здійснення діяльності);

—про її участь в об'єднаннях фінансових установ;

—про державну реєстрацію юридичної особи (дата, серія і номер свідоцтва про державну реєстрацію та ким воно видане, а також інформацію про внесення змін до державної реєстрації юридичної особи і інформацію про державну реєстрацію припинення юридичної особи);

—про місцезнаходження юридичної особи (код території за КОАТУУ, поштовий індекс, область, район, населений пункт, вулиця, номер будинку, номер корпусу, номер офісу (квартири), телефон, факс, електронна пошта, web-сторінка);

—про банківські реквізити (найменування банківської установи та МФО, її місцезнаходження, поточний рахунок);

—про статутний фонд (статутний капітал): зареєстрований розмір; фактично сплачена частка; код валюти; розмір частки, що належить державі та/або нерезидентам;

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

—про керівництво юридичної особи (прізвище, ім'я та по батькові (надалі — ПІ Б) осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, ПІБ і найменування посади керівника, заступника керівника, головного бухгалтера);

—про проведення внутрішнього фінансового моніторингу (дата та номер документа про затвердження правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу, дата та номер документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу та його ПІБ);

—про види фінансових послуг, які надає чи планує надавати юридична особа;

2) інформація про ліцензії (у випадках, передбачених нормативно-правовими актами) на надання певного виду фінансових послуг (назва ліцензії, серія, номер та дата видачі ліцензії, строк її дії, а також інформація про переоформлення, видачу дубліката та анулювання ліцензії);

3) інформація про правила (у випадках, передбачених нормативно-правовими актами) для провадження фінансової послуги відповідно до ліцензії (назва правил, дата та номер документа про їх реєстрацію, дата закінчення дії правил);

4) інформація про відокремлені підрозділи (за наявності) фінан­сової установи (дата та номер рішення про створення відокремленого підрозділу, інформація про його реєстрацію та про види фінансових послуг, що може надавати відокремлений підрозділ, місцезнаходження відокремленого підрозділу, телефон, факс, електронна пошта, web-сторінка, відомості про керівництво відокремленого підрозділу);

5) інформація про фінансову установу, яка вноситься Комісією (реєстраційний номер в Державному реєстрі фінансових установ, код фінансової установи, серія, номер та дата видачі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, підстава, номер та дата виключення фінансової установи з Реєстру).

Для набуття статусу фінансової установи заявник відповідно до вимог нормативно-правових актів подає до Комісії документи (в паперовій та електронній формі), а саме:

—заяву про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ (див. дод. 3);

—реєстраційну картку з загальною інформацією про юридичну особу (див. дод. 4);

Розділ II. Порядок створення, діяльності і ліквідації фінансових установ

—інформацію про ліцензії та правила надання фінансових послуг (див. дод. 5);

—реєстраційну картку з інформацією про відокремлені підрозділи юридичної особи (за наявності) (див. дод. 6);

— інші документи, перелік і форми яких установлюються
відповідними нормативно-правовими актами для окремих видів
фінансових установ.

Вимоги до юридичної особи для внесення інформації про неї до Реєстру та вимоги до документів, що подає юридична особа, встановлюються відповідними нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ.

Загальний порядок ведення Державного реєстру включає, зокрема:

—перевірку комплектності документів, які подаються Комісії, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

—перевірку документів, які подаються Комісії, на відсутність підстав для відмови у внесенні в Реєстр;

—внесення інформації про юридичну особу до Реєстру;

—оформлення і видачу свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

Всі документи, що подаються для внесення до Реєстру, належать до категорії документів довгострокового зберігання і повинні надаватися у швидкозшивачі, з внутрішнім описом та пронумерованими аркушами.

Заяву про внесення до Реєстру разом з усіма необхідними документами юридичні особи направляють поштою або подають особисто до Комісії разом з описом.

Заявник несе відповідальність згідно з законодавством та вимогами, встановленими цим Положенням, за достовірність інформації, вказаної у заяві та документах, поданих для внесення до Реєстру, та в їх електронних копіях.

Заява про внесення до Реєстру залишається без розгляду, якщо:

— заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

—документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства.

Про залишення заяви про внесення до Реєстру без розгляду заявник повідомляється у письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про внесення до Реєстру без розгляду у строк не більше ЗО календарних днів з дня одержання документів.

Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про внесення до Реєстру без розгляду,

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

заявник може повторно подати заяву про внесення до Реєстру, яка розглядається у встановленому порядку.

Не пізніше ЗО календарних днів з дня надходження заяви та всіх необхідних документів від заявника Комісія має прийняти рішення щодо схвалення рішення про внесення до Реєстру або про відмову щодо внесення до Реєстру.

Повідомлення про прийняття рішення про внесення до Реєстру або про відмову щодо внесення до Реєстру надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову щодо внесення до Реєстру зазначаються підстави такої відмови.

Підставами для прийняття рішення про відмову щодо внесення до Реєстру є:

—невідповідність поданих документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства;

—недостовірність інформації у документах, поданих заявником для внесення до Реєстру;

—невідповідність заявника згідно з поданими документами вимогам нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

У разі відмови щодо внесення до Реєстру на підставі виявлення недостовірної інформації у поданих документах заявник може подати до Комісії нову заяву про внесення інформації до Реєстру не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову щодо внесення до Реєстру.

Рішення про відмову щодо внесення до Реєстру може бути оскаржено в судовому порядку. У разі прийняття Комісією позитивного рішення щодо внесення до Реєстру Комісія оформляє Свідоцтво та вносить інформацію до Реєстру не пізніше, ніж за п'ять робочих днів із дня прийняття позитивного рішення. Якщо заявник протягом тридцяти календарних днів із дня направлення йому повідомлення про прийняття рішення про внесення до Реєстру не звернувся для отримання оформленого Свідоцтва, Комісія має право скасувати рішення про внесення до Реєстру.

Документом, що підтверджує статус фінансової установи, є свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (див. дод. 7). Підставами для переоформлення Свідоцтва є:

—зміна найменування фінансової установи, якщо ця зміна не пов'язана з її реорганізацією;

—зміна місцезнаходження фінансової установи.

Розділ II. Порядок створення, діяльності і ліквідації фінансових установ

У разі виникнення підстав для переоформлення Свідоцтва, фінансова установа зобов'язана протягом десяти робочих днів подати Комісії відповідну заяву і нову реєстраційну картку разом зі Свідоцтвом, що підлягає переоформленню. Крім того, фінансова установа подає оригінали та/або нотаріально засвідчені копії відповідних документів, що засвідчують зміни, зазначені в п. 6.1 Положення про Державний реєстр фінансових установ.

Комісія протягом десяти робочих днів з дати надходження заяви, реєстраційної картки та документів, що додаються до неї, видає нове Свідоцтво з урахуванням змін, зазначених заявником.

У разі заміни Свідоцтва Комісія приймає рішення про визнання недійсним Свідоцтва, що було замінене, з внесенням відповідних змін до Реєстру не пізніше трьох робочих днів після прийняття такого рішення.

Підставами для видачі дубліката Свідоцтва є:

1) втрата Свідоцтва;

2) пошкодження Свідоцтва.

У разі втрати Свідоцтва фінансова установа зобов'язана звернутися до Комісії та подати:

—заяву про видачу дубліката Свідоцтва;

—інформацію про публікацію оголошення у відповідних засобах масової інформації.

Якщо бланк Свідоцтва не придатний для користування внаслідок його пошкодження, фінансова установа подає до Комісії:

—заяву про видачу дубліката Свідоцтва;

—непридатне для користування Свідоцтво.

Комісія має протягом десяти робочих днів із дати одержання заяви видати заявникові дублікат Свідоцтва замість утраченого або пошкодженого. У разі видачі дубліката Свідоцтва замість утраченого або пошкодженого Комісія приймає рішення про визнання недійсним Свідоцтва, що було втрачене або пошкоджене, з внесенням відповідних змін до Реєстру протягом трьох робочих днів після прийняття такого рішення.

Підставами для виключення з Реєстру та анулювання Свідоцтва є:

—заява фінансової установи про виключення з Реєстру у зв'язку з припиненням надання фінансових послуг;

—рішення про скасування державної реєстрації фінансової установи;

—рішення про виключення з Реєстру за фактом виявлення

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

недостовірної інформації у документах, поданих фінансовою установою для внесення до Реєстру.

У разі виключення з Реєстру та анулювання Свідоцтва за заявою фінансова установа повинна додати до заяви:

—копію повідомлення в засобах масової інформації про прийняття рішення про виключення з Реєстру;

—копію документа відповідного органу управління фінансової установи, що підтверджує факт прийняття рішення про звернення до Комісії щодо виключення з Реєстру;

—бланк Свідоцтва (оригінал);

—інші документи, передбачені нормативно-правовими актами Комісії для окремих видів фінансових послуг.

У разі отримання в установленому порядку заяви фінансової установи (з доданням відповідних документів) про виключення з Реєстру або рішення про скасування державної реєстрації фінансової установи як юридичної особи Комісія повинна протягом тридцяти календарних днів з дати надходження вказаних документів прийняти рішення про виключення з Реєстру та анулювання Свідоцтва за умови дотримання фінансовою установою вимог нормативно-правових актів.

Окрім цього, варто відзначити, що ст. 15 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ("Вимоги до зовнішнього аудиту") передбачає, що аудиторські перевірки фінансових установ проводяться аудиторами, які до того не внесені у реєстри державних органів, які здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг. Мабуть, йдеться про спробу законодавчо легалізувати реєстр аудиторів, створений НБУ.

Якщо для надання фінансових послуг згідно з законом потрібне ліцензування, то фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Будь-яка фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг за умови якщо:

—облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;

—внутрішні правила фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, які здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;

—професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають установленим законом вимогам.

Розділ II. Порядок створення, діяльності і ліквідації фінансових установ

Мінімальний розмір капіталу фінансових установ, необхідний для їх заснування та загальні вимоги до регулятивного капіталу, що необхідний для їх функціонування, визначаються законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.

Частиною 2 ст. 9 Закону передбачено, що під час створення фінансових установ або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (пайового) капіталу, статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України, якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Останні слова мають суттєве значення, оскільки п. 2 ст. 9 фактично запроваджується вимога щодо формування статутного (пайового) капіталу будь-якої фінансової установи, а це — ломбарди, страхові компанії, інвестиційні фонди і компанії тощо — у виключно грошовій формі. Це суперечить низці Законів України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Наприклад, ст. 10 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайовіта корпоративні інвестиційні фонди)" визначено, що початковий статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду формується за рахунок як грошових коштів, так і цінних паперів та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності. Мабуть, у цій статті неточно виражена думка авторів закону, адже, зазвичай, у правових актах пишуть: " Кошти повинні бути внесені на рахунки".

Продаж чи придбання частки у статутному (пайовому) капіталі здійснюється на умовах, установлених законами та нормативно-правовими актами України.

Законом передбачено право доступу клієнта до інформації щодо діяльності фінансової установи. Фінансові установи зобов'язані на вимогу клієнта надавати таку інформацію:

- відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;

- перелік керівників фінансової установи та її окремих підрозділів;

- перелік послуг, що надаються фінансовою установою;

Поиск по сайту: