Інститути спільного інвестування в Україні та їх

Класифікація

Згідно із Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 24 жовтня 2001 р. інститутом спільного інвестування (далі — ІСІ) є корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. ІСІ можна класифікувати за багатьма критеріями (див. рис. 20).

Рис. 20. Класифікація інститутів спільного інвестування

ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального та закритого типу. ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами). ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або

Горбач Л. М., Каун О.Б. Ринок фінансових послуг

компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік. ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.

ІСІ може бути строковим або безстроковим. Строковий ІСІ створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений ІСІ ліквідується або реорганізується. Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк. ІСІ закритого типу може бути лише строковим. ■

ІСІ може бути диверсифікованого і недиверсифікованого виду. Алгоритм віднесення до першого чи другого виду поданий на рисунку 21.

ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам: кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10 % загального обсягу їх емісії; сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій, ніж 5 % загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40 % вартості чистих активів ІСІ; не менш як 80 % загальної вартості активів ІСІ становлять грошові кошти, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі. Диверсифікованим ІСІ заборо­няється: тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є комерційні банки, більше ніж 30 % загальної вартості активів ІСІ; придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше ніж 5 % загальної вартості активів ІСІ; придбавати або додатково інвестувати у державні цінні папери, доходи за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більше ніж 25 % загальної вартості активів ІСІ.

Розділ VI. Ринок інвестиційних послуг

Рис. 21. Алгоритм віднесення ІСІ до категорії диверсифікованих чи недиверсифікованих ІСІ

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

При цьому забороняється інвестувати кошти ІСІ менше ніж у три види державних цінних паперів; придбавати або додатково інвестувати в цінні папери органів місцевого самоврядування більше ніж 10 % загальної вартості активів ІСІ; придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України (крім комерційних банків), більше ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ; придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше ніж 40 % загальної вартості активів ІСІ; придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи, за якими гарантовано урядами іноземних держав, більше ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ; придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав, більше ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ; придбавати або додатково інвестувати в інші активи, дозволені законодавством України, більше ніж 5 % активів ІСІ; придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави, більше ніж 10 % загальної вартості активів ІСІ; придбавати або обмінювати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи ІСІ, компанії з управління активами або зберігана.

ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого ІСІ, є недивер-сифікованими.

У разі, якщо недиверсифікований ІСІ закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більше ніж на 50 % складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи. Дивіденди за цінними паперами ІСІ відкритого та інтервального типу не нараховуються і не сплачуються. ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифікованими ІСІ.

6. 4. Пайові та корпоративні інвестиційні фонди

Пайовий інвестиційний фонд — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим за розмір

Розділ VI. Ринок інвестиційних послуг

початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів. Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами має розробити та зареєструвати в Комісії регламент інвестиційного фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєструвати пайовий інвестиційний фонд у реєстрі ІСІ та організувати відкриту підписку на інвестиційні сертифікати фонду або їх приватне розміщення. Відкрита підписка на інвестиційні сертифікати здійснюється відповідно до порядку проведення відкритої підписки на цінні папери, встановленого законодавством, з урахуванням особливостей, вста­новлених Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)". Строк відкритої підписки на інвестиційні сертифікати пайового інвестиційного фонду відкритого або інтервального типу не обмежується. Приватне розміщення інвести­ційних сертифікатів здійснюється у порядку, встановленому компанією з управління активами. Вимоги щодо мінімального обсягу активів застосовуються до пайового інвестиційного фонду не раніше, ніж через шість місяців з дня його реєстрації у реєстрі ІСІ. Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним з дня його реєстрації у реєстрі ІСІ. Облік результатів діяльності з управління активами пайового інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку результатів її господарської діяльності та обліку результатів діяльності інших ІСІ, активи яких перебувають в її управлінні. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, про що вона обов'язково повідомляє третіх осіб. Нерухоме майно, що становить активи пайового інвестиційного фонду, реєструється в установленому порядку на ім'я компанії з управління активами з відповідною відміткою. Компанія з управління активами є розпорядником цього нерухомого майна. У документах пайового інвестиційного фонду обов'язково зазначаються у його назві слова "пайовий інвестиційний фонд" та тип і вид фонду.

Особливості діяльності пайового інвестиційного фонду визна­чаються його регламентом. Регламент пайового інвестиційного фонду повинен містити відомості про порядок утворення, склад, компетенцію та порядок здійснення діяльності спостережної (наглядової) ради; порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення

Горбач Л. М., Каун О.Б. Ринок фінансових послуг

(викупу) інвестиційних сертифікатів; порядок визначення розміру винагороди та покриття витрат, пов'язаних з діяльністю фонду, що можуть бути сплачені компанії з управління активами; порядок розподілу прибутку пайового інвестиційного фонду; порядок та строки викупу інвестиційних сертифікатів компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду на вимогу інвесторів; напрями інвестицій (інвестиційна декларація).

Учасником пайового інвестиційного фонду є інвестор, який придбав інвестиційний сертифікат цього фонду. Учасниками пайового недиверсифікованого інвестиційного фонду не можуть бути фізичні особи. Проспект емісії інвестиційних сертифікатів - це прилюдна або приватна пропозиція (оферта) з умовами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду. Прийняття (акцепт) пропозиції (укладення з компанією з управління активами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду) здійснюється інвестором шляхом придбання інвестиційного сертифіката пайового інвестиційного фонду за грошові кошти. Частка учасника пайового інвестиційного фонду засвідчується інвестиційним сертифікатом. Інвестори пайового інвестиційного фонду не мають права втручатися у діяльність компанії з управління активами, крім випадків, перед­бачених цією статтею. Інвестори пайового інвестиційного фонду, кошти спільного інвестування якого залучені шляхом приватного розміщення інвестиційних сертифікатів, можуть утворювати'спосте-режну (наглядову) раду для нагляду за виконанням інвестиційної декларації, зберіганням активів фонду, веденням реєстру власників інвестиційних сертифікатів, проведенням аудиторських перевірок діяльності та оцінки майна фонду. Спостережна (наглядова) рада пайового інвестиційного фонду утворюється з числа інвесторів. Інвестор має право бути обраним до складу спостережної (наглядової) ради або призначити свого представника за умови придбання ним установленої регламентом мінімальної кількості інвестиційних серти­фікатів. Рішення спостережної (наглядової) ради пайового інвестиційного фонду приймаються простою більшістю голосів і вважаються право­мірними у разі участі в голосуванні не менше двох третин складу ради. До компетенції спостережної (наглядової) ради пайового інвестиційного фонду належить: обрання голови спостережної (наглядової) ради; затвердження рішення про розірвання договорів зі зберігачем, реєстра­тором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна; затвердження змін до регламенту фонду.

Розділ VI. Ринок інвестиційних послуг

Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фондує компанія з управління активами цього фонду. Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права. Інвес­тиційні сертифікати можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Випуск компанією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних серти­фікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допускається. Дивіденди за інвестиційними серти­фікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються. Кількість проголошених інвес­тиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії. Порядок розміщення та обігу інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів встановлюється цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії.

Заміна компанії з управління активами може здійснюватися в установленому Комісією порядку в разі, якщо протягом року вартість чистих активів пайового інвестиційного фонду в розрахунку на один інвестиційний сертифікат зменшилася більше ніж на ЗО %; якщо протягом року вартість чистих активів пайового інвестиційного фонду у розрахунку на один інвестиційний сертифікат зменшилася від його номінальної вартості більше ніж на 20 %; прийняття компанією з управліїтня активами рішення про відмову від діяльності з управління активами створеного нею пайового інвестиційного фонду; анулювання Комісією виданої компанії з управління активами ліцензії на провадження діяльності з управління активами 1СІ; ліквідації компанії з управління активами. Пайовий інвестиційний фонд ліквідується за рішенням Комісії у разі винесення Комісією рішення про неможливість заміни компанії з управління активами відповідно до частини першої цієї статті; анулювання ліцензії, виданої зберігачу пайового інвестиційного фонду на провадження депозитарної діяльності та неукладення компанією з управління активами протягом ЗО календарних днів договору з іншим зберігачем; закінчення строку, на який був створений закритий пайовий інвестиційний фонд. З моменту прийняття Комісією рішення про ліквідацію інвестиційного фонду розміщення та викуп інвестиційних сертифжатів припиняється.

У разі ліквідації пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами складає ліквідаційний баланс. У процесі ліквідації пайового інвестиційного фонду його активи реалізуються за грошові кошти в строки, передбачені Комісією. Грошові кошти, отримані від реалізації, розподіляються так:

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

- передусім здійснюються виплати учасникам, що подали заявки на викуп інвестиційних сертифікатів до моменту прийняття рішення про ліквідацію пайового інвестиційного фонду;

- вносяться обов'язкові платежі до Державного бюджету України;

- здійснюються виплати кредиторам компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду із погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку з діяльністю пайового інвестиційного фонду, що ліквідовується;

- здійснюються виплати іншим учасникам пайового інвести­ційного фонду.

Розподіл грошових коштів здійснюється після повного задоволення вимог попередньої черги. Після закінчення розрахунків у порядку, встановленому цією статтею, компанія з управління активами подає Комісії звіт про результати ліквідації. Звіт є підставою для виключення Комісією такого пайового інвестиційного фонду з реєстру ІСІ. Пайовий інвестиційний фонд вважається ліквідованим після його виключення з реєстру ІСІ.

Корпоративний інвестиційний фонд — це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд створюється відповідно до законодавства з питань діяльності акціонерних товариств з ураху­ванням особливостей, встановлених цим Законом. Корпоративний інвестиційний фонд не може бути заснований юридичними особами, у статутному фонді (капіталі) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25 %.

Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність на підставі статуту, який затверджується відповідно до законодавства, та регламенту. Статут корпоративного інвестиційного фонду, крім положень, передбачених законодавством, повинен також містити відомості про: тип корпоративного інвестиційного фонду (відкритий, інтервальний чи закритий); вид корпоративного інвестиційного фонду (диверсифікований, недиверсифікований); спільне інвестування як виключну діяльність корпоративного інвестиційного фонду; обме­ження щодо діяльності відповідно до цього Закону; акції корпо­ративного інвестиційного фонду, які повинні бути тільки простими іменними; розмір початкового статутного фонду (капіталу) та кількість акцій, що становлять початковий статутний фонд (капітал) корпора­тивного інвестиційного фонду. Зміни до статуту корпоративного

Розділ VI. Ринок інвестиційних послуг

інвестиційного фонду вносяться в установленому законодавством порядку з обов'язковим повідомленням Комісії. Регламент корпо­ративного інвестиційного фонду повинен містити відомості про умови, за яких може бути проведена заміна компанії з управління активами або зберігана, та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав акціонерів; порядок визначення вартості чистих активів та ціни розміщення (викупу) акцій; розмір винагороди та/або покриття витрат, пов'язаних із діяльністю фонду, що можуть бути сплачені компанії з управління активами фонду; порядок розподілу прибутку корпоративного інвестиційного фонду; порядок та строки викупу корпоративним інвестиційним фондом своїх акцій на вимогу інвесторів; напрями інвестицій (інвестиційна декларація); мінімальну вартість договорів (угод) щодо активів ІСІ, укладених компанією з управління активами, які підлягають затвердженню спостережною (наглядовою) радою фонду. Регламент корпоративного інвестиційного фонду затверджується засновниками корпоративного інвестиційного фонду. Зміни до регламенту затверджуються загальними зборами акціонерів. Регламент та зміни до нього підлягають реєстрації в Комісії. У документах корпоративного інвестиційного фонду в його назві обов'язково зазначаються слова "корпоративний інвестиційний фонд" та тип і вид фонду.

Початковий статутний фонд (капітал) корпоративного інвести­ційного фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності. Розмір початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвести­ційного фонду не може бути менший за розмір, встановлений законо­давством для відкритих акціонерних товариств. Збільшення статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду здійснюється виключно за рахунок грошових коштів акціонерів, унесених шляхом придбання ними акцій.

Корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність, якщо 70 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери. Вимоги цього Закону та нормативно-правових актів Комісії щодо складу активів ІСІ застосовуються до корпоративного інвестиційного фонду через шість місяців після його реєстрації в Комісії в порядку, встановленому Комісією. Управління активами корпоративного

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

інвестиційного фонду на підставі відповідного договору здійснює компанія з управління активами. У відносинах з третіми особами компанія з управління активами повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду на підставі договору про управління активами. Договір між корпоративним інвестиційним фондом і компанією з управління активами про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, між корпоративним інвести­ційним фондом і зберігачем укладається на строк не більш як три роки, і його дія може бути продовжена тільки за рішенням загальних зборів акціонерів фонду. Корпоративний інвестиційний фонд не відповідає за зобов'язання держави, а держава не відповідає за зобов'язання корпоративного інвестиційного фонду.

Корпоративний інвестиційний фонд не має права: емітувати та розміщувати цінні папери, крім акцій; залучати позики або кредит у розмірі, що перевищує 10 % його активів; надавати активи під заставу в інтересах третіх осіб; розміщувати акції за ціною, нижчою від номінальної вартості; розміщувати акції за ціною, нижчою від вартості чистих активів корпоративного інвестиційного фонду в розрахунку на одну акцію; розміщувати акції понад проголошену кількість; відмо­витися від викупу власних акцій з підстав, не зазначених у цьому Законі або у нормативно-правових актах Комісії; створювати будь-які спеціальні або резервні фонди.

Акції корпоративного інвестиційного фонду повинні бути тільки простими іменними. Відкрита підписка на акції провадиться після реєстрації фонду в реєстрі ІСІ. Корпоративні інвестиційні фонди інтервального або відкритого типу після реєстрації в реєстрі ІСІ розміщують свої акції за ціною, що становить вартість чистих активів у розрахунку на одну акцію. Кожна розміщена акція корпоративного інвестиційного фонду надає її власникові однаковий обсяг прав. Акції корпоративного інвестиційного фонду, що розміщуються, можуть придбаватися лише за грошові кошти. Неповна сплата розміщених акцій не дозволяється. Порядок проведення відкритої підписки на акції корпоративного інвестиційного фонду визначається законодавством з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом і нормативно-правовими актами Комісії. Строк відкритої підписки на акції корпоративного інвестиційного фонду відкритого або інтервального типу не обмежується. Після прийняття рішення про скликання загальних зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду викуп та розміщення акцій фонду припиняються за 30 днів до

Розділ VI. Ринок інвестиційних послуг

проголошеної дати проведення загальних зборів акціонерів із поновленням розміщення та викупу на наступний день після закінчення загальних зборів акціонерів.

Органами корпоративного інвестиційного фонду є загальні збори акціонерів та спостережна (наглядова) рада. Утворення інших органів корпоративного інвестиційного фонду, не передбачених цим Законом, забороняється.

Вищим органом корпоративного інвестиційного фонду є загальні збори акціонерів. До компетенції загальних зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду, крім питань, встановлених законодавством з питань діяльності акціонерних товариств, належить: затвердження укладених договорів із компанією з управління активами та зберігачем; затвердження рішень про розірвання договорів із компанією з управління активами та зберігачем; затвердження змін до регламенту фонду. Загальні збори акціонерів обирають членів спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду. Повноваження загальних зборів акціонерів корпоративного інвести­ційного фонду, визначені законодавством з питань діяльності акціонерних товариств та цим Законом, не можуть бути передані спостережній (наглядовій) раді. У випадках, передбачених статутом корпоративного інвестиційного фонду, допускається прийняття рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду, шляхом опи­тування. У загальних зборах акціонерів корпоративного інвестиційного фонду можуть брати участь з правом дорадчого голосу представники компанії з управління активами, реєстратора, зберігача та незалежного оцінювача майна корпоративного інвестиційного фонду. Зазначені особи повинні проінформувати загальні збори акціонерів корпо­ративного інвестиційного фонду про його діяльність.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів акціонерів корпо­ративного інвестиційного фонду визначаються законодавством з питань діяльності акціонерних товариств з урахуванням особливостей, установлених цим Законом. Позачергові збори акціонерів корпо­ративного інвестиційного фонду можуть скликатися на вимогу спостережної (наглядової) ради, компанії з управління активами або зберігача у разі неплатоспроможності корпоративного інвестиційного фонду; зменшення вартості чистих активів більше як на 25 % порівняно з останньою оцінкою (для фондів закритого або інтервального типу);

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

зменшення вартості чистих активів більше як на 15 % за семиденний строк (для корпоративних інвестиційних фондів відкритого типу); зменшення вартості чистих активів нижче їх номінальної вартості; необхідності затвердження рішення про укладення або розірвання договору з компанією з управління активами, зберігачем; необхідності обрання нових членів спостережної (наглядової) ради; наявності обставин, визначених у статуті корпоративного інвестиційного фонду. Порядок прийняття рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду, шляхом опитування визначається нормативно-правовими актами Комісії.

Нагляд за діяльністю компанії з управління активами здійснює на підставі статуту корпоративного інвестиційного фонду спостережна (наглядова) рада. Спостережна (наглядова) рада збирається на свої засідання в строки, передбачені статутом корпоративного інвести­ційного фонду, але не рідше одного разу на квартал. Голова спосте­режної (наглядової) ради організовує ведення протоколу засідання. Рішення спостережної (наглядової) ради корпоративного інвести­ційного фонду приймаються простою більшістю голосів і вважаються правомірними у разі участі в голосуванні не менше як двох третин складу ради. Розмір винагороди членам спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду затверджується загальними зборами акціонерів корпоративного інвестиційного фонду.

Склад спостережної (наглядової) ради корпоративного інвести­ційного фонду визначається його статутом. Члени спостережної (наглядової) ради обираються загальними зборами акціонерів корпоративного інвестиційного фонду. Представники компанії з управління активами, торговців цінними паперами, які обслуговують корпоративний інвестиційний фонд та пов'язаних з ним осіб не можуть бути членами спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду. До складу спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду не можуть входити представ­ники зберігача, реєстратора, аудитора (аудиторської фірми), незалеж­ного оцінювача майна корпоративного інвестиційного фонду та пов'язаних з ними осіб.

До компетенції спостережної (наглядової) ради корпоративного інвестиційного фонду належить: скликання загальних зборів акціо­нерів; підготовка порядку денного загальних зборів акціонерів; визначення дати проведення загальних зборів, дати складання списку

'■ Ринок інвестиційних послуг

осіб, які мають право брати участь у загальних зборах, та інші питання, пов'язані з організацією проведення загальних зборів; обрання голови спостережної (наглядової) ради (президента корпоративного інвести­ційного фонду) та його заступника; підготовка для затвердження загальними зборами проекту рішення загальних зборів акціонерів про розмір дивідендів та порядок їх виплати (для закритих корпоративних інвестиційних фондів); укладення та розірвання договорів з компанією з управління активами, зберігачем, затвердження договорів з реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем майна; прийняття змін до проспекту емісії акцій корпоративного інвестиційного фонду; затвердження договорів щодо активів ІСІ, укладених компанією з управління активами, на суму, яка перевищує встановлену регламентом корпоративного інвестиційного фонду мінімальну вартість. Спостережна (наглядова) рада корпоративного інвестиційного фонду забезпечує контроль за належним виконанням умов договорів із компанією з управління активами фонду, зберігачем, реєстратором, аудитором (аудиторською фірмою) та незалежним оцінювачем його майна.

Корпоративний інвестиційний фонд припиняє свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація або ліквідація Корпоративного інвести­ційного фонду здійснюється відповідно до законодавства з питань діяльності акціонерних товариств, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Корпоративний інвестиційний фонд ліквідується, якщо: внаслідок викупу акцій корпоративним інвести­ційним фондом вартість його активів стала меншою, ніж початковий розмір статутного фонду (капіталу); спостережною (наглядовою) радою корпоративного інвестиційного фонду у тримісячний строк з дня реєстрації його в реєстрі ІСІ не були укладені договори з компанією з управління активами або зберігачем. Комісія може порушувати в судовому порядку питання про ліквідацію корпоративного інвестиційного фонду у разі, якщо: корпоративний інвестиційний фонд провадить свою діяльність без реєстрації в реєстрі ІСІ; корпоративний інвестиційний фонд провадить діяльність, заборонену законом. До складу ліквідаційної комісії корпоративного інвестиційного фонду обов'язково повинні входити представники Комісії, а також можуть входити представники компанії з управління активами та зберігача. З моменту прийняття рішення про ліквідацію корпоративного інвестиційного фонду йому забороняється розміщувати та викуповувати свої акції.

Горбач Л.М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Розподіл активів корпоративного інвестиційного фонду в разі його ліквідації здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. У разі ліквідації корпоративного інвестиційного фонду ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс. Після затвердження ліквідаційного балансу активи корпоративного інвестиційного фонду у строк, що встановлюється Комісією, але не більший як шість місяців, підлягають продажу за грошові кошти. Кошти, отримані від реалізації активів корпоративного інвестиційного фонду, в першу чергу розподіляються між акціонерами, які не є засновниками фонду, пропорційно кількості акцій, що їм належать, у порядку, встановленому Комісією. У разі недостатності коштів для викупу акцій за вартістю чистих активів корпоративного інвестиційного фонду в акціонерів, які не є засновниками фонду, різниця відшкодовується за рахунок частини коштів, що належить засновникам. Потім вносяться обов'язкові платежі до Державного бюджету України, після чого задовольняються вимоги кредиторів. Після закінчення розрахунків у порядку, передбаченому цією статтею, ліквідаційна комісія подає Комісії звіт про результати ліквідації, який є підставою для вилучення фонду з реєстру ІСІ. Корпоративний інвести­ційний фонд вважається ліквідованим як фонд після його вилучення з реєстру ІСІ.

6. 5. Склад та структура активів інститутів спільного

інвестування

При проведенні відкритої підписки на цінні папери ІСІ відкритого та інтервального типу не менше 10 % активів таких ІСІ повинні утримуватися в грошових коштах, які зберігаються на окремих депозитних банківських рахунках, відкритих для цього ІСІ.

Активи диверсифікованого ІСІ складаються тільки з цінних паперів та грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті. Перелік видів цінних паперів, які можуть становити активи диверсифікованого ІСІ, встановлюється нормативно-правовими актами Комісії.

Вартість цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, не може становити більш як 20 % загальної вартості активів диверсифікованого ІСІ. Вартість цінних паперів, які не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, та нерухомості не може становити більш як 50 % загальної вартості активів недивер-сифікованого ІСІ.

Розділ VI. Ринок інвестиційних послуг

До складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики. Надання позиктретім особам за рахунок грошових коштів венчурного фонду не дозволяється. Активи венчурного фонду можуть повністю складатися з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі. Для формування власних активів ІСІ можуть придбавати іноземну валюту через банківські установи, які мають відповідну ліцензію.

Вартість цінних паперів іноземних емітентів не може бути більшою, ніж 20 % загальної вартості активів ІСІ. Активи ІСІ не можуть включати: цінні папери, випущені компанією з управління активами, зберігачем, реєстратором та аудитором (аудиторською фірмою) цього ІСІ та пов'язаними особами; цінні папери іноземних держав та іноземних юридичних осіб, допущені до торгів менше ніж на двох провідних іноземних біржах чи у торговельно-інформаційних системах, перелік яких визначається Комісією; цінні папери інших ІСІ; векселі та ощадні сертифікати на суму більш як 10 % вартості активів ІСІ, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Комісії; похідні цінні папери, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Комісії. Вимоги до складу та структури активів ІСІ, встановлені цим Законом, застосовуються через шість місяців з дати реєстрації ІСІ в Комісії.

Вартість чистих активів ІСІ визначається компанією з управління активами відповідно до регламенту ІСІ та нормативно-правових актів Комісії. Вартість чистих активів ІСІ відкритого типу визначається на кінець кожного робочого дня. Вартість чистих активів ІСІ інтерваль-ного та закритого типу визначається на кінець кожного робочого дня, що передує дню прийому заявок на розміщення та викуп цінних паперів ІСІ, але не рідше ніж один раз у квартал. Вартість чистих активів венчурного фонду визначається на кінець року та при його ліквідації. Особливості бухгалтерського обліку ІСІ встановлюються нормативно-правовими актами Комісії за погодженням з Мініс­терством фінансів України. Довідка про вартість чистих активів ІСІ та додатки до неї є документами звітності корпоративного інвестиційного фонду та компанії з управління активами пайового інвестиційного фонду. Форма та порядок надання довідки встановлюються Комісією.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Довідка про вартість чистих активів ІСІ складається компанією з управління активами та засвідчується зберігачем.

Розрахункова вартість цінного паперу ІСІ визначається як результат ділення загальної' вартості чистих активів ІСІ на кількість цінних паперів ІСІ, шо перебувають в обігу на дату проведення розрахунку. Вартість цінних паперів ІСІ, шо придбаваються інвесторами (крім випадку, передбаченого статтею 42 цього Закону), визначається, виходячи з розрахункової вартості цінного папера, шо встановлюється, надень подання інвестором заявки на придбання цінних паперів ІСІ. У заявці зазначається кількість цінних паперів ІСІ, що придбаваються інвестором. Вартість цінних паперів ІСІ, що викуповуються ІСІ у інвесторів, визначається, виходячи з розрахункової вартості цінного папера, що встановлена на день подання інвестором заявки на викуп цінних паперів ІСІ. У заявці зазначається кількість цінних паперів ІСІ, що пропонуються до викупу.

Незалежний оцінювач майна ІСІ — це суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює визначення вартості нерухомого майна ІСІ під час його придбання або відчуження. Винагорода незалежному оцінювачу майна ІСІ виплачується за рахунок активів ІСІ в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Комісії. Діяльність незалежного оцінювача майна ІСІ провадиться відповідно до договору, що укладається між ним та компанією з управління активами ІСІ. Вимоги до договору про надання послуг з оцінки вартості нерухомого майна ІСІ затверджуються Комісією. Незалежним оцінювачем майна ІСІ не можуть бути пов'язані особи, компанія з управління активами, зберігач, аудитор (аудиторська фірма), їх пов'язані особи.

Питання для самоперевірки

1. Дайте сутнісну характеристику ринку інвестиційних послуг.

2. За якою класифікаційною ознакою поділяються інвестиції на фінансові і реальні?

3. Дайте визначення інституту спільного інвестування.

4. Сформулюйте основні вимоги до діяльності диверсифікованих ІСІ.

5. Що спільного і чим відрізняються між собою пайові та корпоративні інвестиційні фонди?

6. З яких фінансових ресурсів складаються активи диверси­фікованих ІСІ та венчурного фонду?

7. Яка особа може бути незалежним оцінювачем майна ІСІ?

Розділ VI. Ринок інвестиційних послуг

Рекомендована література

1. Положення про порядки реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду та інвестиційної компанії та інформації про їх випуск. Затверджено рішенням ДКЦПФР від 15 січня 1998 р. №8.

2. Про інститути спільного інвестування. Закон України від 15 березня 2001 p. № 2299-IIL.

3. Положення про порядок оцінки вартості чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній. Затверджено рішенням ДКЦПФР від 7 жовтня 1997 р. № 30/1.

4. Шарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ.

- М.: ИНФРА-М, 1997. - 688 с.

5. Фредерік С. Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К.: Основи, 1998. - 780 с

6. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент. — Київ: МП "ITEM" ЛТД "Юнайтед Лондон трейд Лімітет" (Москва-Лондон), 1995.

7. Крейнина М.Н. Анализ финансового состояния и инвести­ционной привлекательности акционерных обществ в промышленности, строительстве и торговле. — М.: АО "ДИС", "МВ-Центр", 1994.

8. Газеев М.К. и др. Показатели эффективности инвестиций в условиях рынка. - М.: ВНИИОЭМНГ, 1993.

9. Гойко А.Ф. Организация рынка финансового капитала и инвестиций в Украине. — К.: Будівельник 1995.

10. Инвестиционное проектирование: практическое руководство по экономическому обоснованию инвестиционных проектов. — М.: Финстатинформ, 1995.

11. Смирнов А.Л. Организация финансирования инвестиционных проектов. — М.: АО "Консалтбанкир", 1993.

12. Мансухани Г.Р. Золотое правило инвестирования. - М.: Церих, 1991.

13. Миловидов В.Д. Управление инвестиционными фондами. — М.,Анкил, 1993.

14. Щукін Б.М. Інвестиційна діяльність: Методичний посібник.

- К.: МАУП, 1998. - Гл. 5.

15. Михайлова В. В. Финансовый рынок в Российской федерации.

- Санкт-Петербург; изд-во Санкт-Петербургского университета
экономики и финансов, 1992.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

16. Бочаров В.В. Финансово-кредитные методы регулирования рынка инвестиций. - М.: Финансы и статистика, 1993.

17. Мусатов В. Т. Фондовый рынок: Инструменты и механизмы.

- М.: Международные отношения, 1991.

18. Одеремі Д., Бокарг X. Від А до Я. Про акції і фондові біржі. -
Харків: ФОРТ, 1992.

19. Первозванский А.А., Первозванская Т. Н. Финансовый рынок: Расчет и риск. — М.: Инфра, 1994.

20. Портфель приватизации и инвестирования. - М.: Соминтэк, 1992.

21.Федотова М.В. Доходы предпринимателя. — М.: Финансы и статистика, 1993.

22. Шапиро ВД. и др. Управление проектами. — С.-Пб.: "Дава Три", 1993.

23. Гильфердинг Р. Финансовый капитал. Исследование новейшей фазы в развитии капитализма. — М.: Изд-во соц.-эк. лит-ры, 1959.

24. Шевчук В.Я. Умови ефективного інвестування в будівництві.

— К.: Будівельник, 1991.

25. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні — К.: Лібра ТОВ, 1998.

26. Алехин Б.И. Рынок ценных бумаг. Введение в фондовые операции. - Самара: "Сам Вен", 1992.

27. Бакаев Л.О. Кількісні методи в управлінні інвестиціями: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - Розд. 3.

28. Білик Р. Фінансові інвестиції: оцінка, облік та відображення у звітності за новими стандартами //Дебет — Кредит. — 2000. — № 27. — С 15-26.

29. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрямки їх реалізації. - К.: ВІРА - Р, 1999. — Розд. З, 5.

30. Деева А.И. Организация и финансирование инвестиций: Учебное пособие. - М.: МАЭП, ИИК "Калита", "Собрание", 1999. -Гл. 1; Гл.7.

31. МелкумовЯ. С. Организация и финансирование инвестиций: Учебное пособие. - М.: ИНФРА - М, 2000. - Гл. 4.

32. Привабливий інвестиційний клімат в Україні як необхідна умова економічного зростання: Матеріали "Круглого столу" 5 червня 2001 p., м. Київ, Україна. - К, 2001.- С 56.

33. Реверчук С.К. Інвестологія: Наука про інвестування: Навч. посібник. - К: Атіка, 2001. - § 2.4; 1.1; 2.1.

Розділ VII. Фінансовий лізинг

Розділ VII Фінансовий лізинг

7.1. Суть та значення лізингових угод

У світовій практиці термін "лізинг" використовується для визначення різноманітних угод, які базуються на оренді товарів тривалого користування. Залежно від терміну, на який укладається договір оренди, розрізняють три види операцій:

- короткострокова оренда (рейтинг) — на термін від одного дня
до одного року;

— середньострокова оренда (хайринг) - на строк від одного року
до трьох років;

—довгострокова оренда {лізинг) —на строк від трьох років до 20 і більше.

Як правило, підлізингом мають на увазі довгострокову оренду машин і обладнання, куплених орендодавцем для орендатора метою їх вироб­ничого використання, при збереженні права власності на їх за орендо­давцем на весь термін договору.

Крім того, лізинг розглядають як специфічну форму фінансування вкладів в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка придбаває для третьої особи майно та віддає їй це майно в оренду на довгостроковий період. Отже, лізингова компанія фактично кредитує орендатора. Тому лізинг інколи називають "кредит — оренда" (фр. "креди-бай").

Лізинг - складне, багатогранне явище, яке подібне до оренди з викупом чи без нього, продажу у розстрочку, прокату, і до кредитних відносин. Тому й існують різні визначення лізингу, які висвітлюють окремі його сторони. До вивчення лізингу необхідно застосовувати комплексний підхід з тим, щоб не залишити поза увагою жодної суттєвої його характеристики.

Економічна суть лізингу 'полягає, перш за все, в інвестуванні коштів у придбання майна, що передається інвестором — лізингодавцем у користування лізингоодержувачу на умовах поступової сплати вартості майна і винагороди лізингодавця.

Щодо фінансового лізингу, то тут йдеться і про надання кредиту в специфічній майновій формі. Присутність при лізингу передачі майна у тимчасове платне користування дозволяє розглядати його і як один із специфічних видів майнового найму.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Разом із хайрингом, рейтингом і побутовим прокатом лізинг належить до видів найму майна і майнових прав, які спеціально набуваються підприємцями для передачі їх у користування іншим особам.

На відмінну від договору купівлі-продажу, за яким право власності на товар переходить від продавця до покупця, при лізингу право власності на предмет оренди зберігається за орендодавцем, а лізингоодержувач придбаває лише право на його тимчасове вико­ристання. Після закінчення терміну лізингового договору лізинго­одержувач може придбати об'єкт угоди за погодженою ціною, продовжити лізинговий договір або повернути обладнання власнику після закінчення терміну договору.

З економічного погляду лізинг подібний до кредиту, наданого на купівлю обладнання. Під час кредиту в основні фонди позичальник вносить в установлені терміни платежі на погашення боргу, при цьому банк для забезпечення повернення кредиту зберігає за собою право власності на об'єкт кредитування до повного погашення позики. Під час лізингу орендатор стає власником взятого в оренду майна тільки після закінчення терміну договору і виплати ним повної вартості орендованого майна. Але така подібність характерна лише для фінансового лізингу, а для оперативного лізингу спостерігається велика подібність з класичною орендою обладнання.

За своєю юридичною суттю лізингова угода — своєрідний вид довгострокової оренди інвестиційних цінностей.

Питання про розмежування понять оренди і лізингу майна є актуальними. Відмінності у правовому регулюванні цих форм найму, у складі орендної плати і лізингового платежу, можливості переходу об'єкта фінансового лізингу у власність наймача на фоні фактичної заборони щодо укладання договорів оренди з викупом, інші переваги лізингу створюють умови підміни понять й укладання договору лізингу там, де мають місце суто орендні відносини.

Чітке визначення лізингової операції має важливе практичне значення, оскільки при недотриманні встановлених законом правил її оформлення, вона не може бути визнана лізинговою угодою, що для учасників операції може обернутися несприятливими фінансовими наслідками.

Відповідно до чинного Господарського кодексу України лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу

Розділ VII. Фінансовий лізинг

однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Майно, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Згідно із діючим Цивільним кодексом України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених §6 Цивільного кодексу України та законом про лізинг.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відносини між учасниками лізингової угоди можна подати у вигляді такої схеми (див. рис. 22).

Учасниками лізингової угоди є лізингодавець, кредитно-фінансова установа, яка діє як кредитор, лізингоодержувач, постачальник майна і страхова компанія.

Рис. 22. Структурна схема лізингових відносин

Лізингодавцем можуть бути:

— лізингова компанія, що сформована з метою здійснення
лізингових операцій, основною і фактично єдиною функцією якої є
оплата майна, тобто фінансування угоди;

- банк або його філія, у статуті яких передбачений цей вид
підприємництва;

Розділ VII. Фінансовий лізинг

- будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг є не профі­люючим видом діяльності, але й не забороненою статутом сферою підприємництва і яка має фінансові джерела для проведення лізингових операцій.

Лізингова компанія - організація, яка купує, предмети тривалого кредитування (машини, обладнання, транспортні засоби тощо) і надає їх у довгострокову оренду (на 5-8 років і більше) фірмі-орендарю, яка поступово сплачує лізинговій компанії вартість взятого в оренду майна.

Кредитором може бути будь-яка кредитно-фінансова установа, яка позичає грошові ресурси лізингодавцю для надання лізингової послуги.

Лізингоодержувачем є юридична особа будь-якої форми власності: державне підприємство, організація, кооператив, акціонерне товариство тощо.

Постачальником майна може бути також будь-яка юридична особа: виробник майна, постачальницько-збутова, торговельна організація, кооператив та ін.

Четвертим учасником лізингової угоди, зазвичай, є страхова компанія, яка здійснює страхування технічних фінансових ризиків.

У класичній лізинговій угоді взаємовідносини між суб'єктами будуються за такою схемою: майбутній лізингоотримувач, що потребує певні види майна, самостійно підбирає постачальника, який володіє цим майном. У силу відсутності власних засобів і доступу до позикових засобів для придбання його у власність він звертається до майбутнього лізингодавця, що має необхідні кошти, з проханням про його участь в угоді. Це виражається в покупці ним майна в постачальника у власність і наступній його передачі лізингоотримувачу в користування на обумовлених умовах.

Залежно від економічних умов кількість учасників угоди може розширюватися або скорочуватися. Крім перерахованих трьох сторін, в угоді в багатьох випадках беруть участь брокерські лізингові фірми, що безпосередньо не займаються наданням майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингодавцем і лізингоотри-мувачем. За кордоном при значних багатомільйонних угодах кількість учасників може збільшуватися до п'яти-шести, серед яких брокерські фірми, трастові корпорації, що фінансують заснування та ін.

Горбач Л.М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Поиск по сайту: