АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Операції на біржовому валютному ринку

Читайте также:
  1. NСерцевиною ринку єврокапіталів є європозики, які надаються через випуск єврооблігацій, тобто облігацій у євровалюті. Основна валюта єврооблігацій - долар США.
  2. Агент генеральний агентські операції
  3. Активними операціями називаються операції з розміщення банківських ресурсів.
  4. Аналіз туристичного ринку та прогнозування його розвитку
  5. Аналіз факторів макросередовища на ринку пива України
  6. Арифметичні операції
  7. Банки — основні учасники ринку капіталів
  8. Банківські операції на міжнародних ринках.
  9. Безготівкові операції банків
  10. Билет № 28. Учет операций по валютному счету
  11. Біржі як елемент інфраструктури ринку. Класифікація бірж.
  12. Біржова торгівля як основа біржової діяльності. Історія еволюції біржової торгівлі. Поняття організованого ринку. Риси та класифікація організованих ринків.

До строкових валютних операцій, які здійснюються на валютних біржах та валютних відділах товарних і фондових бірж, належать ф'ючерсні валютні операції й опціони.

Ф'ючерсні валютні операції — це строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (від 3 днів до 2—3 років). Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка є посередником між покупцем і продавцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов'язань.

Ф'ючерсні валютні операції дещо за своєю суттю подібні до форвардних, оскільки обидві операції здійснюються з поставкою валюти на термін понад три дні з дня укладання контракту, при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день його підписання.

Але існують такі суттєві відмінності ф'ючерсних валютних операцій від форвардних:

- якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківському валютному ринку, то ф'ючерсні - переважно на біржовому, що призводить до визначення термінів і обсягів операцій за форвардними контрактами на основі взаємної домовленості сторін, тоді як умови виконання ф'ючерсних контрактів прив'язані до певних дат роботи


Розділ XI. Валютні операції

бірж (наприклад, перший понеділок кожного третього місяця), тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставок;

- індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях, як правило, дорожчі порівняно зі стандартними ф'ючерсними контрактами. Тому форвардні операції супроводжуються більшою маржею (спредом) і призводять до більших витрат для клієнта, порівняно з ф'ючерсними;

- доступ на форвардні валютні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки мінімальна сума для укладання контракту становить, здебільшого, 500 тис. дол. США. Ф'ючерсний ринок доступний як для індивідуальних, так і малих інституціальних інвесторів;

- якщо форвардні валютні операції на 95 % закінчуються поставкою валюти за контрактом, то ф'ючерсні операції навпаки, на 95 % закінчуються укладанням зворотної (офсетної) угоди, при якій не здійснюється реальної поставки валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що існує на день здійснення зворотної (офсетної) угоди;

- при формуванні форвардного валютного контракту набір валют практично не обмежений. Ф'ючерсні валютні операції здійснюються з обмеженим набором, як правило, резервних валют.

Валютний опціон — це договірне зобов'язання, що дає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.

В обмін на одержання такого права, покупець опціону сплачує продавцю певну суму, яку називають премією. Ризик покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії.

При цьому виділяють:

- опціон пут — право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення або в розрахунку на її потенційне знецінення;

- опціон кол - право купити валюту для захисту від її потенційного подорожчання або в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.

Крім того, розрізняють:

- європейські валютні опціони — опціони, які можуть бути
реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

- американські валютні опціони, які дають право купити чи продати
базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.


Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Оскільки у випадку реалізації американських валютних опціонів продавець зазнає вищого ризику, то за них сплачується вища премія, ніж за європейські валютні опціони.

Основною характеристикою валютних опціонів є те, що його власнику надається вибір: або реалізувати опціон за наперед фіксованою ціною, або взагалі відмовитися від його виконання.

На відміну від ф'ючерсних контрактів, валютні опціони покликані обмежити ризик, пов'язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку їх сприятливого розвитку. Тому валютні опціони відносно новий інструмент валютного ринку.

11.1.3. Валютний арбітраж

Особливою формою валютних операцій є валютний арбітраж, оскільки він, як основна операція в роботі дилерів комерційних банків, використовується і небанківськими учасниками валютного ринку.

Валютний арбітраж — це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками за касовими і строковими операціями.

Основний принцип валютного арбітражу — купити певний фі­нансовий актив дешевше і продати його дорожче. Це пов'язано з відхиленням валютного курсу на валютних ринках, яке визначається величиною операційних витрат на переказ даної валюти з одного ринку на інший. Отже, курс долара у Нью-Йорку відрізняється від курсу цього ж долара в Токіо на величину операційних витрат, пов'язаних з переказом долара з Нью-Йорка в Токіо. У випадку, якщо курси валют відрізняються на величину більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, яка має назву валютного арбітражу. Розрізняють часовий і просторовий (локальний) валютний арбітраж.

Часовий валютний арбітраж — це валютна операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

Просторовий (локальний) валютний арбітраж передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках.

Кожний валютний арбітраж водночас може бути простим і складним (крос-курсовим). Простий арбітраж виконується з двома валютами, складний (крос-курсовий) — з трьома і більше.


Розділ XI. Валютні операції

Близьким за змістом є поняття валютної спекуляції. Проте валютна спекуляція — це операції банківських установ, фірм, юридичних і фізичних осіб з іноземними валютами, здійснювані з метою отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках, а також свідоме прийняття валютного ризику. Вона можлива у формі так званої відкритої позиції (тобто при термінових валютних угодах, валютному арбітражеві без форвардного покриття) або як умисне ухиляння від страхування валютного ризику. Результати валютних спекуляцій залежать від динаміки валютних курсів.

11.2. Операції з обміну валют

11.2.1. Торгівля іноземною валютою на території України

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами здійснюється через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України. Правила здійснення операцій на Між­банківському валютному ринку України затверджено постановою Правління Національного банку України від 7 червня 1993 р.

Уповноважені банки від свого імені купують і продають іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України за дорученням та за рахунок резидентів і нерезидентів.

Уповноважені банки мають право від свого імені та за власний рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб, а також продавати її фізичним особам.

Операції з продажу-купівлі іноземної валюти здійснюються уповноваженими банками за письмовими дорученнями клієнтів з оплатою комісійної винагороди за домовленістю.

Будь-яка операція уповноваженого банку із купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, у тому числі через інший уповноважений банк, у якому відкриті кореспондентські рахунки як у гривнях, так і в іноземній валюті, має бути обов'язково відображена в балансі банку.

Для комерційних банків України запроваджена звітність про здійснення валютних операцій на міжбанківському ватютному ринку України у розрізі продажу та валютних надходжень на користь резидентів, а також про здійснення операцій на рахунку "лоро".


Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) проводить такі основні операції: організовує торги та укладає угоди з купівлі та продажу іноземної валюти з членами УМВБ; організовує та проводить розрахунки в національній та іноземній вал юті за укладеними на УМВБ угодами; визначає поточний курс іноземних валют до гривні за угодами на УМВБ.

Право участі в торгах УМВБ мають тільки засновники УМВБ, НБУ та установи, прийняті в члени УМВБ.

Певна мінімальна сума купівлі або продажу іноземної валюти називається лот. Розмір лота встановлюється рішенням біржового комітету.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (із наступними змінами і доповненнями) уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи можуть отримувати ліцензії на здійснення з фізичними особами операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Крім того, такі операції на підставі агентської угоди з уповноваженими банками, можуть здійснювати інші юридичні особи, які не мали порушень у галузі юридичного та податкового законодавства.

Порядок укладення агентської угоди суб'єктом підприємництва з уповноваженим банком, а також перелік необхідних документів, які подаються у цьому випадку до регіонального управління Національного банку України, викладено в листі Національного банку України від 25.05.1993 р.

Правову складову валютного контролю і валютного регулювання можна подати у вигляді схеми (див. рис. 30).

Наступним етапом після підписання агентської угоди є реєстрація обмінного пункту в обласному управлінні Національного банку України.

Для такої реєстрації уповноважений банк відповідно до листа Національного банку України від 13.09.1996 р. подає до обласного управління Національного банку України документи, перелік яких наведено в цьому листі.

Після реєстрації пункту обміну іноземної валюти в обласному управлінні Національного банку України агенту згідно із Законом України від 01.06.2000 р. "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" необхідно зареєструвати в податковій інспекції за місцем розташування пункту сертифіковану комп'ютерну систему чи ЕККА.


Розділ XI. Валютні операції

Рис. ЗО. Структура системи валютного контролю і регулювання за діяльністю учасників валютного ринку


Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Порядок роботи обмінного пункту викладено у Положенні про пункти обміну іноземної валюти, що є додатком № 83 до Інструкції Національного банку України № 1 "Про організацію емісійно-касової роботи в установах банків України", затверджену постановою Правління Національного банку України від 07.07.1994 р. (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до листа Національного банку України від 21.03.1996 р. на пункті обміну валюти повинні бути:

- напис з назвою організації, яка працює на підставі агентської угоди, і назва банку, з яким укладено агентську угоду цим агентом;

- копія ліцензії на право здійснення валютних операцій та нотаріально завірена копія (або оригінал) довідки на право відкриття пункту обміну іноземної валюти;

- затверджений керівництвом підприємства, якому належить пункт обміну валюти, порядок здійснення операцій купівлі-продажу валют.

При здійсненні обмінних операцій агенти відповідно до листа Національного банку України від 21.03.1997 р. зобов'язані неухильно виконувати вимоги нормативних та інструктивних документів Національного банку України, що регламентують порядок про­ведення обмінних операцій. Зокрема безперешкодно приймати банкноти доларів США всіх років емісії, починаючи з 1928 p., і всіх номіналів.

Питання для самоперевірки

1. Визначте основні умови проведення операцій на міжбанківському валютному ринку.

2. Чим відрізняється валютний арбітраж від валютної спекуляції?

3. З'ясуйте основні особливості здійснення операцій з обміну валюти на міжбанківському валютному ринку України.

4. Які основні операції проводить Українська міжбанківська
валютна біржа?

5. Визначте основні вимоги до організації роботи в обмінних
пунктах України.

Рекомендована література

1. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник/Под ред. Л.М. Красавиной. - М.: Финансы и статистика, 1994. -Гл. 7, п. 2.


Розділ XI. Валютні операції

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2000. — П. 1.11.4 -1.11.6.

3. Світова економіка: Підручник/С.А. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2000. - П. 9.З.

4. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навч. посібник. - К.: Знання, КОО, 1999. - 358 с

5. Банківські операції: Підручник/ A.M. Мороз, М.І. Савлук та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - Гл. 8. (вступ і п. 8.4).

6. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / А.С.Філіпенко, В. І. Мазуренко, В. Д. Сікора та ін.; За ред. А. С Філіпенка. - К.: Либідь, 1997. - 208 с

7. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / За заг. ред. АЛ. Кредісова. - К.: ВІРА-В, 1997. - 448 с.

8. Боринець СЯ. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручникдля вузів. - 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 1999. — 305 с.

9. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-хч. — Ч. 2. — М.: Международные отношения, 1999. — 488 с.

 

10. Глухов В.В., Бахрамов Ю.М. Финансовый менеджмент. — СПб.: Специальная литература, 1995. — 544 с.

11. Ходаківська В. П., Данілов О. Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - Розділ 2. Тема 6.

12. ГорбачЛ. М., ПлотніковО.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник - К.: Кондор, 2005.- 266 с


Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Розділ XII Система розрахунків: умови здійснення та форми

12. 1. Платіжні системи та переказ грошей в Україні

Загальний порядок переказу грошей у межах України з 16 травня 2001 р. визначається на законодавчому рівні - Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні."

Цей закон легалізує використання банківських послуг, виносить на рівень Закону багато питань, які раніше регулювалися підзаконними актами НБУ, вносить нововведення у сферу регулювання банківської діяльності.

Серед таких нововведень потрібно відзначити додаткове регу­лювання строків проходження платіжних документів, встановлене статтею 8 Закону. Нині при загальному збереженні термінів про­ходження (в Україні — до семи днів, по області — до трьох), змінилося коло осіб, які несуть відповідальність за порушення таких термінів (згідно з п. 8,6 Закону — члени платіжної системи, визначення яких подане в п. 1.44. Закону), а також "гнучкішими" є строки виконання банком доручень клієнта.

Виконання платіжного документа в день його надходження стало обов'язковим лише при надходженні такого документа протягом операційного часу. З'явилися норми, що дозволяють виконувати платіжні документи, які надійшли після закінчення операційного часу банку, на наступний робочий день, і передбачати в договорах з клієнтами інші строки виконання доручень таких клієнтів. Щодо відповідальності за порушення цих норм, то вона стала м'якшою, оскільки максимальна сума неустойки що стягується з банку, тепер не може перевищувати 10 % від суми перерахування (п. 32.2 Закону).

З прийняттям цього Закону отримали свою легальну базу нові банківські продукти, відзначається деякий нормативний розвиток елементів уже існуючих систем дистанційного управління рахунком типу "банк-клієнт", наприклад, у п. 1.1 Закону дається визначення поняття електронного цифрового підпису, а пп. 17.2 і 18.1 вста­новлюється правова рівність паперових і електронних документів на перерахування коштів.

При цьому повноваження на видання електронного платіжного документа підтверджує електронний цифровий підпис, а особа, яка


Розділ XII. Система розрахунків: умови здійснення та форми

поставила такий підпис, несе відповідальність за достовірність оформлення, яке міститься в реквізитах електронного документа. Вводиться навіть таке поняття, як оригінал електронного документа — примірник, підписаний електронним цифровим підписом (п. 18.4. Закону), хоча без роз'яснень НБУ неможливо відрізнити одну інформацію, записану на магнітному чи оптичному полі (оригінал) від іншої (копії).

Ст. 19 Закону регламентує порядок зберігання електронних платіжних документів, не встановлюючи правил про обов'язкову наявність паперових аналогів (копій) таких документів. Досі питання про необхідність мати паперову копію електронного платіжного документа призводило до суперечок між банкірами, які вводять послуги "інтернет-банкінга" та юристами.

З одного боку, необхідність отримувати від клієнта підписану паперову копію платіжного документа нівелює всі зручності управління банківським рахунком за допомогою інформаційних мереж, а з іншого — електронні документи не забезпечують належних доказів правильності надання банківських послуг в арбітражному процесі в рамках існуючого арбітражно-процесуального законодавства.

Новий закон, вирішуючи цю суперечку на користь банків, все ж не зняв питання про методи доведення правильності або неправильності здійснення банківських операцій за допомогою електронних платіжних документів в арбітражному суді.

Особливий інтерес викликають норми про право примусового списання коштів із банківського рахунку, закріплені в ст. 20-22 Закону. У загальному правилі, наведеному в ст. 20, йдеться проте, що примусове списання стягувач отримує "виключно на основі визначених законом виконавчих документів."

Отже, цей закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок переказу грошей у межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються Конституцією України, Законами України "Про НБУ", "Про банки і банківську діяльність", "Про зв'язок", про платіжні системи та переказ грошей в Україні", іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами НБУ, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової


Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з договірних гарантій Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу грошей.

При проведенні переказу ініціатори можуть застосувати акредитивну, вексельну, інкасову форми розрахунків, а також форму розрахунків за гарантійним зобов'язанням і чеками з використанням документів на переказ, передбачених цим законом.

12. 2. Порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням

Згідно із Законами України "Про Національний банкУкраїни"," Про банки і банківську діяльність"," Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами НБУ, постановою правління НБУ затверджено положення "Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням", зареєстроване в Мін'юсті України 15.11.2001 р.№954/ 6145 (далі — Положення).

Положення встановлює загальні вимоги НБУ до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок розрахунків за цими операціями, а також установлює загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються в Україні.

Особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем регулюються окремими нормативно-правовими актами НБУ та правилами платіжних систем з урахуванням вимоги цього положення.

Насамперед, емітент платіжної картки та її держатель повинні встановити між собою договірні відносини. На території України дозволено використовувати платіжні картки, емітовані банками — членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем. Банки можуть самостійно або разом із зацікавленими фінансовими і нефінансовими установами (підприємствами) створювати внутрішньодержавні одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи. Вони запроваджують власні або запропоновані іншими розробниками проекти, попередньо узгодивши їх нормативні документи з НБУ.

Банки, клірингові та інші установи, які надають фінансові послуги із застосуванням платіжних карток, мають право укладати договори з


Розділ XII. Система розрахунків: умови здійснення та форми

платіжними організаціями міжнародних систем про членство або про участь у цих системах. Умови такого партнерства повинні відповідати чинному законодавству України.

У Положенні визначено, що за операціями, здійсненими з застосуванням пластикових карток, обслуговування торговців і виконання розрахунків з ними здійснює еквайр на підставі договору, який містить:

- зобов'язання еквайра щодо навчання персоналу торговця правилам приймання платіжних карток;

- види платіжних карток, які приймаються;

- порядок дій касирів щодо ідентифікаційних платіжних карток, роботи зі стоп-листами, авторизації, роботи з обладнанням, вилучення карток тощо;

- обов'язок торговця розміщувати на видному місці логотип платіжної системи, що інформує клієнтів про можливість оплати товарів (послуг) платіжною карткою;

- обов'язок торговця не встановлювати ціну на товар (послугу) вище, ніж якщо він (вона) оплачується карткою, а не готівкою;

- спосіб авторизації та авторизаційний ліміт;

- порядок і строки одержання стоп-листів;

- строки відшкодування торговцю суми проведених операцій за платіжними картками визначеної платіжної системи;

- розмір комісійних, які отримує еквайр, і порядок їх утримання;

- порядок повернення сум за операціями, опротестованими платіжною системою;

- порядок вилучення платіжних карток, якщо це передбачено правилами платіжних систем.

Крім того, еквайри можуть укладати такі договори з банками, а також іншими юридичними особами-резидентами, які надають фінансові послуги і не є членами цих платіжних систем.

Юридичні особи (чиїхдовірені особи) користуються корпоративними платіжними картками для розрахунків (у безготівковій та готівковій формі), пов'язаних зі статутною і господарською діяльністю, оплатою витрат на відрядження та представницьких витрат в Україні та за її межами.

Згідно з Положенням, банки можуть виливати клієнтам кілька карток, використовуючи для проведення операцій один картковий рахунок. На картрахунку відображають операції із застосуванням різних видів карток однієї або кількох платіжних систем, виданих клієнту та/або його довіреним особам у національній та/або іноземній валютах.


Горбач Л.М., Каун О.Б. Ринок фінансових послуг

Ведучи розрахунки із застосуванням платіжних карток, важливо дотримуватися правил документообігу. Кожна операція має супро­воджуватися оформленням усіх необхідних документів на паперових носіях (сліпу, квитанції торговельного термінала, чека банкомата тощо). Чек банкомата надається клієнту чи його довіреній особі за вимогою. Зазначені папери мають статус первинного платіжного документа — вони підтверджують виконання розрахункової операції і можуть бути використані для врегулювання спірних питань між клієнтом та емітентом платіжної картки. Для таких розрахункових документів встановлено обов'язкові реквізити. Згідно з Положенням, щоб зменшити ризики невиконання зобов'язань у разі неплато­спроможності емітентів та/або еквайрів, платіжні організації внутрішньодержавних багатоемітентних платіжних систем повинні сформувати і постійно підтримувати страховий фонд для покриття ризику неплатежів за операціями з картками. Страховий фонд може використовувати лише платіжна організація даної системи в разі потреби погашення заборгованості одного члена системи перед іншими її членами та учасниками (за встановленими цією організацією правилами, передбаченими її установчими та нормативними доку­ментами). Розмір страхового фонду розраховується за методикою, визначеною платіжною організацією внутрішньодержавної платіжної системи. Способи та порядок його формування не повинні суперечити чинному законодавству України і відповідним нормативно-правовим актам НБУ.

У Положенні дається визначення таких термінів:

авторизація — отримання дозволу на проведення операцій із застосуванням платіжної картки;

авторизаційний ліміт — мінімальна сума операції, вище якої авторизація емітентом чи особою, що діє за його дорученням, є обов'язковою;

еквайринг —діяльність еквайра щодо технологічного, інформаційного обслугування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснили із застосуванням платіжних карток;

еквайрингова установа (еквайр) — юридична особа — член платіжної системи, яка здійснює еквайринг;

кліринг — механізм, що вбачає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог членів платіжної системи, а також обчислення закожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань;


Розділ XII. Система розрахунків: умови здійснення та форми

cmon-лист —список платіжних карток (номерів платіжних карток), за якими заборонено проведення операцій. Залежно від правил платіжної системи стоп-лист може бути електронним та паперовим;

торговець — суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно з еквайром або платіжною організацією приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі грошей у готівковій формі), що надаються банками та іншими фінансовими установами;

картковий рахунок (картрахунок) — поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками.

Нововведення у Положенні стосуються також держателів карток — фізичних осіб-підприємців, котрим банки відтепер мають видавати корпоративні платіжні картки. Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки. Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних осіб і фізичних осіб — підприємців без статусу юридичної особи здійснюється шляхом внесення готівки через касу свого або іншого банку та депозитні банкомата, чи шляхом переказу коштів з інших поточних або депозитних рахунків, а також із рахунків інших осіб за їх дорученням. При цьому враховуються обмеження, встановлені вітчизняним законодавством.

Операції, що здійснюються на території України держателями платіжних карток, (тобто фізичною особою - клієнтом, або довіреною особою клієнта, яка на законних підставах використовує платіжну картку для ініціювання переказу грошей з відповідного рахунка-в банку або здійснює інші операції з її застосуванням) виконуються тільки у валюті України, за винятком одержання клієнтами готівки в іноземній валюті зі своїх картрахунків в іноземній валюті у касах уповноважених банків емітентів.

Уперше нормативно-правовим актом НБУ врегульовано питання стосовно агентських схем, які набули поширення в Україні в останні роки і за якими банки, шо не є членами міжнародних платіжних систем, здійснювали емісію та еквайринг карток. Згідно з Положенням, банки можуть укладати договори про розповсюдження агентом від імені емітента карток лише в тому разі, якщо це дозволено правилами платіжної системи та не суперечить укладеному емітентом з платіжною системою договору (отриманій ліцензії). Еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір із платіжною організацією відповідної платіжної системи.


Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Положенням передбачено, що при виконанні операцій із застосуванням платіжних карток дебетовою схемою у разі відсутності (недостатності) коштів на картрахунку клієнта допускається виникнення овердрафту, умови якого визначаються в договорі про відкриття картрахунку.

Овердрафт — короткостроковий кредит, який надається банком у разі перевищення суми операції за платіжною карткою встановленого витратного ліміту.

Довірені особи клієнтів — юридичних і фізичних осіб — підприємців можуть здійснювати операції з безготівкової оплати товарів (послуг) та одержувати готівку із застосуванням корпоративних платіжних карток у таких випадках:

а) одержання готівки у валюті України для здійснення розрахунків,
пов'язаних із виробничими (господарськими) потребами, в т. ч. для
оплати витрат на відрядження в межах України, з урахуванням обмежень,
установлених нормативно-правовими актами НБУ з питань регулювання
готівкового обігу;

б) здійснення розрахунків у безготівковій формі у валюті України,
пов'язаних із статутною та господарською діяльністю, витратами
представницького характеру, а також витратами на відрядження в межах
України;

в) одержання готівки в іноземній валюті за межами України для
оплати витрат на відрядження;

г) здійснення розрахунків у безготівковій формі в іноземній валюті
за межами України, витратами представницького характеру."

Кошти, списані з картрахунків юридичної особи або фізичної особи-підприємця за операції, зазначені у пунктах "а—г", вважаються виданими під звіт держателю платіжної картки.

Використання коштів підтверджується відповідними звітними документами.

Корпоративні платіжні картки не застосовуються для виплати заробітної плати, інших виплат соціального характеру, а також для оплати в іноземній валюті договорів (контрактів), що здійснюється від імені резидентів та представництв юридичних осіб-нерезидентів.

У разі здійснення операцій за межами України держателями платіжних карток, яким відкриті картрахунки у валюті України, списання коштів з цих рахунків здійснюється в сумі, еквівалентній сумі платежу (одержання готівки) в іноземній валюті, яка обчис­люється в порядку, визначеному в договорі про відкриття карт-рахунка.


Розділ XII. Система розрахунків: умови здійснення та форми

Держатель платіжної картки зобов'язаний використовувати її відповідно до вимог законодавства України й умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання платіжної картки особами, які не мають на це права або повноважень, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи.

Клієнт несе відповідальність, передбачену договором, за виконання грошових зобов'язань за операціями, що здійснені із використанням платіжної картки, до моменту отримання емітентом заяви клієнта або держателя платіжної картки про призупинення здійснення операцій з їх застосуванням.

У разі втрати платіжної картки її держатель повинен негайно повідомити про це емітента. В іншому випадку емітент не несе відповідальності за переказ грошей, ініційований до отримання такого повідомлення, за допомогою цієї платіжної картки, якщо інше не передбачено договором.

За таких обставин передбачено, що емітент має право на тимчасове призупинення здійснення операцій із використанням платіжної картки і повідомлення про це клієнта, порядок якого встановлюється правилами платіжної системи і договором про надання та використання платіжних карток.

У Положенні досить детально визначено основні зобов'язання емітента і держателя платіжної картки. Найбільш повно врегульовано питання щодо обов'язку емітента інформувати держателя платіжної картки. Інформація повинна надаватися у письмовій або електронній формі. Складається вона із двох блоків: перший емітент зобов'язаний надати держателю до і при укладанні договору з ним (тобто до фактичної видачі платіжної картки), а другий — після здійснення держателем операцій. Визначені Положенням обов'язки держателя спрямовані, насамперед, на забезпечення належних умов застосування платіжної картки.

У Положенні чіткіше визначено статус наперед оплачених платіжних карток, порядок їх емісії та розповсюдження.

Еквайринг

Термін еквайринг запозичений з англійської мови та означає один із напрямків бізнесу, пов'язаного із обслуговуванням пластикових карток, зокрема, прийом від фірм-акцептантів даних про трансакції, перенаправления їх до системи обміну даними і здійснення розрахунків з цими фірмами.


Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Акцептант (від англ. accept — приймати, визнавати) — це фірма, де пластикові картки приймаються для оплати товарів і послуг як засіб безготівкових розрахунків.

Трансакція (від. англ. transaction) — це або одиничний факт використання картки для придбання товарів чи послуг, отримання готівки чи інформації за картковим рахунком, або в іншому значенні терміна - послідовність повідомлень, які виробляються і передаються один одному

Еквайр акцептує всі трансакції торговельних терміналів торговця, якщо торговцем не були порушені умови договору і технологія роботи з терміналами. Неакцептування еквайром трансакцій можливе за наявності таких порушень: учасниками системи для обслуговування держателів пластикових карток.

Еквайр має самостійно встановлювати перелік послуг, які він надає держателям карток (у банкоматах, касах банку, у торговців), а також встановлює величини комісійних за еквайринг. Уразі, якщо еквайр працює за моделлю роботи з делегуванням своїх інфор­маційних функцій (повноважень) технічному еквайру, він повинен узгодити перелік цих послуг, а також величини комісійних за еквайринг з ним.

Технічний еквайр будує свої відносини з торговцем на підставі договору про обслуговування платіжних карток НСМЕП (тер­міналів), який укладається з урахуванням вимог Платіжної організації до його структури та змісту. Він здійснює контроль за дотриманням торговцем вимог договору та Правил НСМЕП, шо стосуються здійснення операцій з платіжними картками та збору трансакцій. У разі неодноразового порушення торговцем цих вимог він уживає необхідні (адекватні) заходи, передбачені цим договором, або розриває договір.

Технічний еквайр проводить підготовчу роботу у торговця, що необхідна для виконання операцій з використанням платіжних карток НСМЕП, і передає торговцю рекламні та інструктивні документи, що потрібні для обслуговування держателів платіжних карток (обслуговування терміналів), а також безкоштовно надає йому консультації, що пов'язані із здійсненням операцій за допомогою платіжних і службових карток НСМЕП.

Технічний еквайр виконує вимоги Регламенту НСМЕП щодо роботи з терміналами і надає торговцю інформацію про оновлення стоп-листів під час розвантаження термінала.


Розділ XII. Система розрахунків: умови здійснення та форми

Еквайр до визначеного Регламентом НСМЕП часу наступного (робочого) дня зараховує (чи перераховує на рахунок в іншому банку) кошти на рахунок торговця за операціями поточного дня з платіжними картками (незалежно від відшкодування їх емітентом еквайру).

- несвоєчасне розвантаження терміналів з вини торговця, якщо
це призвело до приймання платіжних карток, занесених у стоп-лист,
та карток, що емітовані емітентами, дія яких у НСМЕП припинена
(згідно із "зеленим" листом);

— доведено несанкціоноване втручання у функції торговельного
терміналу.

У цьому разі еквайр має право не акцептувати трансакції карток, які знаходяться в актуальному стоп-листі, а також трансакції, що не прийняті ним та/або емітентом.

У разі виходу з ладу торговельного термінала еквайр відновлює трансакції за контрольною стрічкою торговельного термінала (чи ЕККА) і акцептує їх.

Еквайр надає торговцю виписки з його рахунка за операціями з картками у порядку та в строки, установлені в договорі, а також необхідні роз'яснення щодо них.

Емітент, який виконує також еквайринг, може встановлювати різні розміри комісійних для обслуговування карток своїх та чужих клієнтів.

Торговці не мають права відмовляти держателям платіжних карток в обслуговуванні карток повністю чи частково в межах гарантованого еквайром переліку послуг. Виняток становлять технічні причини (несправність устаткування, відсутність зв'язку) та обмеження емітента картки.

Торговець не має права встановлювати торговельні надбавки за обслуговування карток НСМЕП порівняно з готівковими платежами за товари (послуги), що надаються їм.

У разі допущення з вини торговця помилки під час здійснення держателем картки платежу торговець видає держателю картки помилково зняту суму готівкою без утримання комісійних. Торговець зобов'язаний провести цю операцію через ЕККА (ККС).

У разі відмови держателя картки від покупки торговець повертає йому кошти готівкою. При цьому він зобов'язаний урахувати ці кошти в ЕККА(ККС). За згодою сторін торговцю дозволяється повертати кошти в безготівковій формі шляхом перерахування їх на рахунок завантаження клієнта.


Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Еквайри і торговці не мають права вилучати картки держателів з обігу. Вони не мають права вимагати в держателя картку для самостійного проведення фінансової операції.

Члени НСМЕП і торговці зобов'язані забезпечити умови для обслуговування держателів карток, які б гарантували збереження конфіденційності їхніх ПІНІв.

За кожною трансакцією стоїть складний механізм передачі та отримання інформації з використанням дорогих технічних приладів і програм. Акцептанту необхідно пересвідчитися в тому, що на банківському рахунку пред'явника картки є достатньо коштів для здійснення покупки та організувати переведення цих коштів на свій власний рахунок, не затримуючи покупця тривалою процедурою перевірки.

Зрозуміло, що існують, так звані, кредитні картки, які дозволяють спростити оплату. Але у нас поширені в основному дебетові картки, які не допускають перевитрат коштів.

Отже, фірмі-акцептанту важливо, щоб процедура авторизації проходила якомога швидше. Складність полягає в тому, що багато торгових і сервісних точок приймають до оплати картки різних видів, у т.ч. поєднані з послугами дисконтних систем, які пропонують різноманітні скидки.

Крім того, картки бувають традиційні з магнітною полоскою і з вбудованим чіпом — мікропроцесором.

Для спрощення своєї діяльності акцептант укладає договір про еквайринг з яким-небудь банком чи платіжною системою. Сучасні великі банки - це високотехнологічні заклади, які мають потужні обчислювальні комплекси, центри обробки інформації (так звані процесингові центри). Ця інформаційна потужність у поєднанні з фінансовим досвідом дозволяє приймати на себе ризики щодо обслугування пластикових карток, зберегти максимальну швидкість і безпеку подвійних операцій.

Тому комерційним фірмам вигідно співпрацювати з еквайринговими банками: з одного боку, вони можуть дозволити собі обслуговувати зростаючий потік клієнтів із пластиковими картками всіх видів і систем, а з іншого — мінімізувати свої витрати на купівлю дорогих терміналів, навчання персоналу, знизити ризики при прийомі до оплати "пластикових грошей".

Технічні можливості для авторизації, тобто отримання дозволу на проведення трансакції, постійно модернізуються і недавно з'явилися діючі в автоматичному режимі POS — термінали.


Розділ XII. Система розрахунків: умови здійснення та форми

Функції сучасного POS—терміналу не обмежуються лише процесом авторизації, яка не потрібна, якщо сума оплати не перевищує закладеного в пам'ять терміналу визначеного ліміту, встановленого платіжною системою. За його допомогою може здійснюватися (яку банкоматі) видача готівки за карткою. Звичайно, видає гроші не сам термінал, а касир, але платоспроможність клієнта підтверджується через експрес-сеанс зв'язку з процесинговим центром. Спеціальне програмне забезпечення, встановлене в терміналі, дозволяє організувати в торгових і сервісних пунктах, так звану, систему лояльності, яка враховує знижки і бонуси, передбачені при продажі пластикової картки. Воно протидіє шахрайству, оскільки кодує передану інформацію.

Нинііснуютьінфрачервонітермінализпереносним модулем, безпровідні термінали, які використовують стандарти стільникового зв'язку.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.028 сек.)