У/ Розділ І. Сутність та умови формування ринку фінансових послуг..9 2 страница

Загальні банківські капітали в Японії, країнах ЄС і США становили близько 10 трлн дол. кожний у середині 90-х років. Разом ці країни мали три чверті всесвітніх банківських капіталів. Крім того, деякі менші країни, як наприклад Швейцарія, повідомили про наявність банківських капіталів близько 1 трлн дол. (1994). Звичайно, банківський капітал значно перевищує ВВП у цих країнах. Розмір фінансових ринків в економіках, що розвиваються, здебіль­шого, становив 10-100 млрд. дол. (1995), за винятком Бразилії, Кореї, Мексики і Таїланду, які повідомили про банківські капітали від 100 млрд дол. до 1 трлн дол. Країни з незначними банківськими

Розділ і Сутність та умови формування ринку фінансових послуг

секторами і банківським капіталом меншим, ніж 1 млрд, знаходяться також серед найменш заможних у світі. У цих країнах банківські капітали є набагато меншими, ніж ВВП. Це вказує на наявність великої тіньової і неофіційної економіки, яка не має доступу до фінансового сектора.

Загальний обсяг премій страхування становить у середньому 8 % від ВВП для країн ОЕСР протягом 1987—1995 р.р. У Великобританії кожен дев'ятий фунт стерлінгів витрачається на довічне або інші види страхування, в США, Ірландії, Японії, Швейцарії — ця цифра є дещо меншою. За експертними оцінками, країни ОЕСР із меншими доходами на душу населення, як-от Греція, Мексика, Туреччина, витрачають тільки 1—2 % ВВП на страхування. Це дає підстави припускати, що в майбутньому в цьому секторі очікується зростання, оскільки ці країни стануть багатшими.

Відзначимо, що нині фінансові ринки стають все більш глоба-лізованими. Зростання міжнародних фінансових видів діяльності є стрімкішим, ніж зростання внутрішніх ринків.

В останні роки спостерігається зростання міжнародних цінних паперів та угод похідних інструментів. Так, вартість цінних паперів збільшилася від ] 00 млрд дол. у 1987 р. до понад 500 млрд дол. у 1996 р. Ця діяльність стає важливішою за міжнародне кредитування, яке досягло 400 млрд дол. (1996). У 1996 р. угоди за похідними інструментами збільшилися більш ніж у десять разів і становили 10 трлн дол. Це майже вдвічі перевищувало загальну вартість всесвітньої торгівлі в 1996 р. Вартість ф'ючерсів, свопів та інших похідних інструментів досягла 25 трлн дол.

Національні ринки всіх країн світу все більше інтегруються до світових фінансових ринків. Дані Світового Банку свідчать, що половина з 60 досліджуваних країн, які розвиваються, досягла вищого ступеня фінансової інтеграції на початок 90-х років XX ст. Це на 50 % більше порівняно з серединою 80-х років. Латинська Америка, Східна Азія, Центральна і Східна Європа стали більше звертатися до міжнародних ринків капіталу в першій половині 90-х років. У ці роки Латиноамериканські країни залежали переважно від фінансування через зобов'язання, а Східноазіатські — як від фінансування через зобов'язання, так і через позички. Цей зразок є можливим наслідком боргової кризи в 1980 р., коли фінансові установи значно розширили позики країнам Латинської Америки. Зобов'язання зменшують ризик фінансових установ, які можуть бути тільки посередником із видачі зобов'язань. Збалансованіиф структура фінансування в Східній Азії

"УНІВЕРСИТЕТ %%Щ?
ЕКС*,г-! ¹⁷

- 1 і Зі

м Сімф

Горбач Л.М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

може відобразити кращу кредитну хронологію регіону. Доступ до міжнародних ринків капіталу для країн із перехідною економікою також зростає стрімко, хоч суми, які включаються, відносно малі. Зростаюча важливість акції, як засобу фінансування країн, шо розвиваються, і країн з перехідною економікою є кроком до відкритості і водночас складності діяльності компаній і ринків цих країн.

Значний потенціал існує для подальшого динамічного зростання у торгівлі фінансовими послугами разом із поглибленням міжнародних фінансових ринків. Декілька факторів допомагають пояснити такий ріст.

По-перше, технологічний прогрес (електронна обробка і передача даних, вдосконалена комп'ютерна технологія, автоматичні машини касира і телебанкінг) розширив межі для торгівлі фі­нансовими послугами. До того ж, прийшла нова ера базових банківських послуг через мережу Іпіегпеї. Незалежно від зусиль урядів шодо лібералізації під егідою ГАТС ці технології додають нового виміру простору фінансового сектора. Вони пропонують нові можливості для збільшення ефективності і накладають додаткові регуляторні заперечення. Потенційні переваги, які пов'язані з цими новими технологіями, ймовірніші під відкритим режимом фінан­сових послуг.

По-друге, теперішня відкритість країн із перехідною економікою в Європі й Азії, зростання міжнародної торгівлі розширило ринки і збільшило вимоги для міжнародного фінансування торгівлі та інвестицій.

По-третє, лібералізація торгівлі фінансовими послугами та її глобалізація взаємно підсилили одна одну, оскільки збільшена конкуренція примусила компанії шукати дешевші і кращі шляхи фінансування їх діяльності. Країни, підписавши договори про створення НАФТА та Європейського Валютного Союзу, пройшли довгий шлях у напрямку зменшення торгових обмежень у цьому секторі.

Як ми відзначали раніше, дані про торгівлю фінансовими послугами відносно дефіцитні. У табл. 1.5 подана інформація щодо міжнародних фінансових послуг для окремих країн у 1985—1995 р.р. Як відзначено в таблиці, Бельгія, Франція, Німеччина, Люксембург, Японія, Великобританія і США є найбільшими експортерами фінансових послуг. Загальний обсяг міжнародних фінансових послуг перевищив 50 млрд дол. у 1995 р. для країн, вказаних у табл. 1.3 у цілому, що порівнюється з менш ніж 15 млрд дол. на 10 років раніше.

Розділ І. Сутність та умови формування ринку фінансових послуг

Таблиця 1.5 Експортери та імпортери міжнародних фінансових послуг (млрд дол. США)

Процеси інтернаціоналізації торкнулися й економіки України, спричинивши активний розвиток передовсім торгової і фінансової інфраструктури країни. Взаємні відносини між підприємцями, найманими працівниками, споживачами вимагали виникнення проміжних форм, опосередковуючих встановлення цих відносин і тим самим допомагаючи названим суб'єктам реалізувати свої ділові інтереси. Як відповідь на потреби економічних агентів у формуванні фінансових ресурсів, їх найбільш ефективному інвестуванні та цілеспрямованому використанні стало створення національного ринку фінансових послуг.

Об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

Горбач Л. М., Каун О. Б. Ринок фінансових послуг

Це — особлива форма організації руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів. За економічною сутністю ринок фінансових послуг - це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів (див. дод. 2).

На ринку фінансових послуг визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові активи. Фінансові активи — це кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Синонімічним за економічним змістом є поняття фінансових ресурсів, як сукупності всіх видів грошових коштів, фінансових активів, якими розпоряджається економічний агент (див. рис. 2).

Рис. 2. Елементи фінансових ресурсів, що використовуються під час надання фінансових послуг

Фінансові активи надаються на умовах позики або на умовах співвласності, коли їх власник набуває прав власності на придбані за інвестовані кошти матеріальні чи нематеріальні активи. Передача в користування фінансових ресурсів на ринку фінансових послуг офор­мляється окремим видом фінансових інструментів. Фінансовими інструментами є різноманітні види ринкового продукту фінансової природи (зокрема цінні папери, грошові зобов'язання, ф'ючерси, опціони тощо). У разі передавання фінансових ресурсів на умовах позики, оформлення операцій здійснюватиметься у формі боргових цінних паперів (облігацій, векселів і т. д.) або різними видами кредитних інструментів. Якщо ж власник вкладає кошти у акціонерний капітал, то операція оформлюватиметься інструментами власності — акціями.

Об'єктами відносин на цьому ринку є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і корис-

Розділ І. Сутність та умови формування ринку фінансових послуг

тувачами фінансових активів, операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю. Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи — юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Перерозподіл фінансових ресурсів можливий в умовах чітко визначеної організаційної структури ринку, на якому укладаються угоди фінансового характеру. Формування такого організаційного механізму можливе з боку держави і має грунтуватися на інституційній основі, що передбачає виокремлення функцій кожного учасника ринку. З організаційної точки зору ринок фінансових послуг є сукупністю фінансових інститутів, що обумовлюють перебіг коштів від власників фінансових ресурсів до їх користувачів під контролем державних органів управління (див. рис. 3).

До фінансових інститутів належать правила, норми фінансового права, фінансові установи, які збирають кошти окремих осіб чи державних органів та інвестують їх або дають у позику. Деякі фінансові установи не приймають вкладів, наприклад, брокери чи страхові компанії, які фінансують свою діяльність і одержують дохід за рахунок продажу цінних паперів, страхових полісів або ж наданням брокерських послуг. Наявність на ринку великої кількості фінансових установ із широким спектром послуг спричиняє загострення конкуренції між ними, і в кінцевому підсумку — зниження цін на різні види фінансових послуг. Розвинений та конкурентний ринок фінансових послуг призводить до зменшення винагороди фінансових установ за інші надані учасникам ринку послуги.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Рис. 3. Організаційна система ринку фінансових послуг

Структуру ринку фінансових послуг подано на рис. 4. Основними об'єктами ринку є банківські, інвестиційні, лізингові, ломбардні, страхові, розрахункові послуги, а також послуги з обміну валют, надання і реалізації концесій, торгівля цінними паперами.

Правова основа функціонування ринку фінансових послуг у нашій країні закладена Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", прийнятим Верховною Радою України 7 червня 2001 р. і підписаним Президентом України 12 липня 2001 р. Цей закон визначає поняття, принципи, систему фінансових операцій, державного нагляду і захисту інтересів учасників фінансових операцій.

Розділ І. Сутність та умови формування ринку фінансових послуг

Законом встановлюються загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Законом дається визначення ринків фінансових послуг як сфери діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських, страхових та інвестиційних послуг, операції з цінними паперами та інші види ринків, шо забезпечують обіг фінансових активів.

Ст. 2 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що цей закон регулює відносини, які виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій із надання фінансових послуг. Фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливість їх діяльності.

Положення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не поширюється на діяльність в Україні фінансових установ, які мають статус міжурядових між­народних організацій; на діяльність Державного казначейства України та державних цільових фондів.

До фінансових установ законодавством віднесені комерційні банки, створені згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність", а також юридичні особи, що здійснюють фінансові операції у порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами, але не мають статусу банку (небанківські фінансові установи).

Фінансовими операціями визначені операції залучення фінансових активів вкладника в депозит або інші види управління, а також торгівлю фінансовими активами. До фінансових відносяться операції із залучення депозитів (внесків, вкладів), страхування (перестрахування), видачі або передачі позик або кредитів, довірчого управління майном, фінансового лізингу, надання фінансових гарантій та зобов'язань, торгівлі валют­ними цінностями, цінними паперами та іншими видами фінансових активів, випуску та торгівлі строковими біржовими контрактами, надання послуг, пов'язаних з внесенням платежів та грошовими

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

переказами (включаючи видачу та інкасацію дебетових та кредитних карток, дорожніх, банківських та персональних чеків), ломбардних послуг, випуску та розповсюдження лотерей та проведення розіграшів, рулетка та ігрові автомати з грошовими призами, букмекерська діяльність (ставки на результати матчів), надання банківських послуг, які можуть здійснюватися виключно банками.

Сутність та значення ринку фінансових послуг в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними серед яких є:

1. Фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері.

2. Знаходження для кожного власника капіталу контрагента угоди та мінімізація витрат на проведення фінансових операцій.

3. Формування ринкових цін на окремі види фінансових послуг.

4. Інформування учасників ринку про рівень витрат, рента­
бельність, якість фінансових послуг.

1.3. Становлення ринку фінансових послуг в Україні

Основу ринку послуг складає величезна і швидко зростаюча частина - сфера фінансових послуг. Предметом обміну на цьому ринку є фінансові послуги, які є результатом діяльності фінансового сектора: банківські, страхові, інвестиційні послуги, операції з цінними паперами.

Розвиток промисловості призводить до вивільнення робочої сили, яка поглинається сферою послуг і відповідно розширюється до необхідності "виробничих" послуг, що дають можливість продавати товари спільно з послугами.

Змінилася структура надання послуг. Зросла частка професійних послуг державних та недержавних банківських установ, небанківських заощаджувальних інститутів, державних інститутів на ринку фінансових послуг, контрактних небанківських фінансових інститутів.

Загалом основними стимулами росту ринку фінансових послуг є:

- розвиток НТП, впровадження нових форм банківських,
страхових, інвестиційних послуг (наприклад, банківські послуги через
систему Internet);

- довгостроковий економічний підйом, який призводить до росту
доходів, а отже — до додаткових потреб у послугах, наприклад у галузі
лізингового кредитування;

Розділ І. Сутність та умови формування ринку фінансових послуг

- деіндустріалізація розвинутих країн і трансформація їх національних господарств у так звані "економіки послуг" (зокрема надання страхових і банківських послуг);

- розвиток світового ринку послуг призводить до нових видів страхування (наприклад, розвиток туризму призводить до появи особистого страхування, без полісу якого жоден турист не допускається в іншу країну);

- необхідність ефективного використання капіталу (наприклад, страхові галузі отримують високі доходи, які можуть бути джерелом нових доходів);

- розвиток такої сфери міжнародної діяльності банків як надання фінансових послуг, тобто здійснення лізингових, трастових і факторингових операцій.

Основні тенденції, характерні для сучасного етапу розвитку ринку фінансових послуг, безпосередньо пов'язані з еволюцією економічних систем і специфічними особливостями функціонування фінансових ринків.

Аналізуючи основні тенденції розвитку ринку фінансових послуг, не можна не згадати про таку характерну особливість 70—90-х p.p. XX ст. як суттєве посилення ролі небанківських фінансових інститутів, до яких належать страхові компанії, інвестиційні фонди, фонди, що спеціалізуються на операціях із цінними паперами (інвестиційні банки) тощо.

Іншою, не менш значущою тенденцією, є розширення сфери діяльності фінансових корпорацій, яке є результатом не лише зростання кількості наданих послуг, а й небувалої консолідації фінансово-кредитних установ. Розширення номенклатури послуг в умовахжорсткої конкуренції відбувається за рахунок освоєння нових напрямів діяльності чи об'єднань таких напрямів, як банківська справа, страхування, операції з нерухомістю, цінними паперами, консультаційні послуги тощо.

Трансформування економіки України характеризується впливом низки чинників неекономічного характеру, таких як поведінка уряду, економічна культура та економічний порядок, схильність до заощад­ження, недовіра фізичних осіб до суб'єктів господарювання, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури тощо. Все це в цілому призводить до нерозвиненості ринку фінансових послуг та їх слабкого впливу на економічне зростання.

Дестабілізуючими чинниками для становлення ринку фінансових послуг є:

- постійні зміни в законодавчій базі, що призводить до появи

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

нових параметрів і правил взаємодії між суб'єктами надання послуг;

- залишки адміністративно-планових методів господарювання,
які не можна подолати шляхом лише законодавчої діяльності — їх
необхідно витісняти новими усталеними ринковими структурами.
Йдеться про монополізацію економіки, суб'єктивізм, менталітет
споживачів і диктат виробників тощо.

За цих умов основними пріоритетними напрямками розвитку вітчизняного ринку фінансових послуг є:

- стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегулювання оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;

- проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення його організаційної структури, уточнення функцій, підвищення ролі і статусу;

- централізація та організаційна оформленість обігу цінних паперів через створення єдиної біржової системи;

- запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора;

- залучення на ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;

- створення системи захисту прав інвесторів;

- розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;

- формування учасника ринку фінансових послуг як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені й історично обумовлені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися в суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці.

Серед найбільш значних передумов формування ринку фінансових послуг в Україні є: розвиток альтернативного сектора економіки, формування ринкової інфраструктури, комерціалізація банківської сфери, відміна монополії зовнішньої торгівлі, пільговий порядок оподаткування доходів із цінними паперами. Все це дозволяє посилити платоспроможний попит, який нині формується на ринковій основі. Основним критерієм повинні стати вигідність вкладання капіталу в рамках ринкового механізму і конкурентоспроможність тих, хто хоче його залучити.

Розділ І. Сутність та умови формування ринку фінансових послуг

Поява нового закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" спрямована на утворення ринку фінансових послуг, посилення захисту небанківських фінансових установ, захисту інтересів споживачів фінансових послуг та створення системи державного регулювання за діяль­ністю з надання фінансових послуг. Так, визначено базові категорії, порядок укладання договорів про надання фінансових послуг, умови створення та діяльності фінансових установ, а також встановлено порядок державного нагляду за ринками фінансових послуг. Це дало змогу реалізувати як саму потребу в державному регулюванні ринків фінансових послуг, так і визначити мету та регулятивні функції спеціального уповноваженого державного органу.

Цим Законом передбачається утворення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг зі статусом центрального органу виконавчої влади, підлеглого безпосередньо Президенту і підзвітного Верховні Раді.

Метою діяльності Державної комісії є подальший розвиток ринку фінансових послуг, захист інтересів споживачів фінансових послуг, контроль за прозорістю, відкритістю ринків фінансових послуг.

1.4. Право на здійснення операцій та законодавче регулювання договорів із надання фінансових послуг

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюється спеціальними законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Тільки кредитна установа має право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів за наявності відповідної ліцензії.

Якщо юридична особа, за своїм правовим статусом, не є фінансовою установою, то можливість та порядок надання окремих фінансових послуг визначаються спеціальними законами та нормативно-правовими актами державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.

Горбач Л. М., КаунО.Б. Ринок фінансових послуг

Законодавчі норми, що стосуються регулювання послуг в Україні, визначають особливості укладання угод у сфері фінансового посе­редництва. Відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. за договором про надання фінансових послуг одна сторона (вико­навець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати фінансову послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" при укладенні договору про надання фінансових послуг юридична або фізична особа має право запросити у суб'єкта підприємницької діяльності баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), бізнес-план, якщо інше не передбачено законодавством України.

Типовий договір повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності;

3) прізвище, ім'я і по батькові особи, яка отримує фінансові послуги,та її адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у фінансовому
вираженні, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Якщо договором передбачено надання фінансових послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання фінансових послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати

Розділ І. Сутність та умови формування ринку фінансових послуг

договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором про безоплатне надання фінансових послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання фінансових послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання фінансових послуг за плату при здійсненні ним під­приємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поиск по сайту: