ТА САМОПЕРЕВІРКИ

1. Назвіть мету та завдання судово-бухгалтерської експертизи готівково-розрахункових операцій.

2. Назвіть об’єкти судово-бухгалтерської експертизи готівково- розрахункових операцій

3. Назвіть методичні прийоми експертного дослідження опера­цій з коштами у касі та на рахунках у банку.

4. Якими нормативно-правовими актами керуються експерти при дослідження операцій з коштами у касі та на рахунках у банку.

5. Назвіть фактографічну інформацію судової експертизи опе­рацій з коштами у касі та на рахунках у банку.

6. Назвіть мету та завдання судово-бухгалтерської експертизи основних засобів.

7. Назвіть об’єкти судово-бухгалтерської експертизи основних засобів.

8. Назвіть методичні прийоми експертного дослідження основ­них засобів.

9. Якими нормативно-правовими актами керуються експерти при дослідження основних засобів.

10. Назвіть фактографічну інформацію судової експертизи осно­вних засобів.

11. Назвіть мету та завдання судово-бухгалтерської експертизи товарно-матеріальних цінностей.

12. Назвіть об’єкти судово-бухгалтерської експертизи товарно- матеріальних цінностей.

13. Назвіть методичні прийоми експертного дослідження товар­но-матеріальних цінностей.

14. Якими нормативно-правовими актами керуються експерти при дослідження товарно-матеріальних цінностей.

15. Назвіть фактографічну інформацію судової експертизи това­рно-матеріальних цінностей.

16. Назвіть мету та завдання судово-бухгалтерської експертизи нарахування та сплати податків та зборів.

17. Назвіть об’єкти судово-бухгалтерської експертизи нараху­вання та сплати податків та зборів.

18. Назвіть методичні прийоми експертного дослідження нара­хування та сплати податків та зборів.

19. Якими нормативно-правовими актами керуються експерти при дослідження нарахування та сплати податків та зборів.

20. Назвіть фактографічну інформацію судової експертизи на­рахування та сплати податків та зборів.

21. Назвіть особливості економічної експертизи та експертного дослідження достовірності фінансової звітності.

22. Назвіть завдання та методичні прийоми економічної екс­пертизи та експертного дослідження фінансово-кредитних опе­рацій.

23. Назвіть мету, завдання та методичні прийоми економічної експертизи та експертного дослідження інформації про економічну діяльність підприємств та організацій.

РОЗДІЛ 6

ЗАВЕРШАЛЬНА СТАДІЯ СУДОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

6.1. Висновок судово-економічної експертизи, його струк­тура та зміст

6.2. Особливості висновку експертного дослідження та повідомлення про неможливість надання висновку

6.3. Оцінка висновку судово-економічної експертизи орга­нами попереднього слідства та судом

6.1. Висновок судово-економічної експертизи, його структура та зміст

Результати дослідження експерта-економіста викладаються у висновку у встановленому інструктивними документами Міністер­ства юстиції України порядку. Він поширюється на всі види судо­вої експертизи, атому є обов’язковим і для експерта-економіста.

Відповідно до вимог цього порядку експертний висновок пови­нен містити три частини: вступну, дослідну та результативну, зміст яких наведено на рис. 6.1.

Фактичні дані, які внаслідок проведеного дослідження виявлені експертом, надають його висновку доказового значення в справі. Це означає, що суд та слідство використовують висновки експерта для обґрунтування рішення, що виноситься ним у справі.

З огляду на сказане, висновок експерта має задовольняти низку вимог, найголовнішими з яких є: відповідність процесуальним ви­могам, об’єктивність, повнота, наукова обґрунтованість, логічність та послідовність викладення, стислість та чіткість.

Порушення цих вимог спричиняє не лише призначення повтор­них експертиз, але й скасування відповідних рішень слідчих орга­нів та судів вищими судовими інстанціями.

Висновок експертизи складається на підставі досліджень усіх наданих експерту матеріалів в межах його компетенції. Цей висно­вок має повно і об’єктивно відбивати результати проведеного до­слідження і підтверджуватися даними первинних документів, облі­кових реєстрів і звітності податкового органу. Оскільки висновок експерта є доказом, то він має бути чітким, конкретним і зрозумі­лим, як для слідчого, так і для всіх учасників судового розгляду.

Рис. 6.1. Складові висновку експерта та їх зміст

Висновок експерта повинен бути повним і науково обґрунтова­ним. Повнота висновку передбачає всебічне описання об’єкта до­слідження, інформаційного забезпечення та методики дослідження. Наукова обґрунтованість висновку полягає у застосуванні експер­том в процесі дослідження загальнонаукових та часткових емпіри­чних прийомів та методів. Обґрунтованість висновку підвищується використанням аналітичних розрахунків, прийомів економіко- математичного аналізу, статистичних групувань, таблиць та схем, а також висновків інших видів експертиз.

До важливих вимог процесуального характеру належить також послідовність та конкретність висновків експертизи. Оскільки ви­сновок експерта є непрямим доказом, тому він повинен бути чіт­ким, конкретним, стислим і легко сприйматися слідчим (суддею) та усіма учасниками судового процесу.

Ні в якому разі не допускається двозначного тлумачення рі­шень. Відповіді на питання обов’язково підкріпляються відповід­ними доказами.

Згідно зі ст. 75 КПК України, експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. За необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають зага­льний висновок. Коли експерти не дійшли згоди, то кожен з них складає свій висновок окремо.

Структура і зміст висновку експерта повинні відповідати вимо­гам ст. 4.11 Інструкції про призначення та проведення судових екс­пертиз. Висновок експерта складається із трьох частин: вступної, дослідницької та заключної.

У вступній частині вказуються: назва експертизи, її номер, чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною; дата і номер постанови про призначення експертизи; прізвище та ініціали слідчого; перелік матеріалів, що надійшли експерту для досліджен­ня, спосіб доставки та вид упаковки; питання, які поставлені перед експертом (у тому числі у формулюваннях слідчого або суду); дані про експерта, експертів (прізвище, ініціали, стаж експертної робо­ти, освіта, спеціальність, учений ступінь, посада; для експерта, який не працює в експертній установі, вказується номер посвідчен­ня про включення до реєстру судових експертів); клопотання екс­перта про подання додаткових матеріалів, наслідки їх розгляду, ві­домості про осіб, які були присутні під час проведення досліджень; попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку; довідко- во-нормативні документи та методична література, які використо­вувались експертом при вирішенні поставлених завдань (із зазна­ченням біографічних даних).

У дослідницькій частині висновку експертизи відновлюється весь процес експертного дослідження у тій послідовності, в якій викладено питання. Описання об’єктів дослідження починають із зазначення даних (обставин), що були виявлені, застосовані методи дослідження, умови їх проведення. Далі описуються документи, які використовувались експертом у процесі дослідження, дається екс­пертна оцінка результатів дослідження.

Кожному питанню, яке вирішується експертом, має відповідати певний розділ досліджувальної частини. Якщо декілька питань тіс­но пов’язані між собою, хід їх вирішення може описуватись в од­ному розділі.

В заключній частині висновку експерта викладаються результа­ти дослідження з кожного питання, поставленого слідчим у формі конкретної відповіді, в тій послідовності, в якій вони викладені в його вступній частині.

Висновки експерта не можна ототожнювати з припущеннями, які не мають конкретного обґрунтування і які не можуть виступати в ролі доказів. Висновки експерта повинні мати категоричний ха­рактер.

Висновок підписується експертом, а при проведенні комісійної судової експертизи — всіма її учасниками.

Висновок експерта може мати відповідні додатки (таблиці, гра­фіки, схеми), які деталізують і конкретизують результати експерти­зи. Кожний додаток підписується експертом і є невід’ємною части­ною висновку.

Висновок експертизи та додатки до нього складаються у двох екземплярах, один з яких направляється особі або органу, які при­значили експертизу, а другий залишається експертній установі.

6.2. Особливості висновку експертного дослідження та повідомлення про неможливість надання висновку

Підставою проведення експертного дослідження є письмова за­ява (лист) замовника (юридичної або фізичної особи) з обов’я­зковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підля­гають розв’язанню, а також об’єктів, що надаються.

Експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень ви­кладаються у висновку експертного дослідження із зазначенням спеціалізації.

Висновок експертного дослідження складається за структурою та змістом висновку експерта, за такими винятками:

— у вступній частині висновку зазначається, хто і коли зверну­вся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження;

— опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого ви­сновку.

Ст. 77 КПК України передбачені випадки, коли експерт не має можливості надати висновок:

> якщо поставлені перед експертом питання виходять за межі його спеціальних знань;

> якщо надані експерту матеріали є недостатніми для надання висновку.

За наявності цих обставин експерт у письмовій формі повідом­ляє орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висно­вок. Повідомлення про неможливість дати висновок має складатися за змістом, аналогічним висновку експерта, з тією різницею, що за­мість викладення дослідження з поставлених питань треба навести обґрунтування неможливості надати висновок.

Повідомлення про неможливість подання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної.

У вступній частині викладаються відомості, указані в аналогіч­ній вступній частині висновку експертизи. У повідомленні про не­можливість надання висновку експерт попереджається про кримі­нальну відповідальність за ст. 385 Кримінального кодексу України.

У мотивувальній частині викладаються причини, які обумовили неможливість надання висновку.

У заключній частині вказується про неможливість надання ви­сновку.

У разі неповноти матеріалів експерт передусім зобов’язаний по­рушити клопотання про їх витребування та залучення до справи. Необхідність у складанні повідомлення про неможливість дати ви­сновок виникає в цьому разі тільки тоді, коли слідчий або суд ви­черпали всі шанси надати експерту необхідні матеріали або коли надані експерту матеріали недоброякісні, бухгалтерський облік пе­ребуває в незадовільному стані, через що керуватися ним не можна.

Повідомлення про неможливість дати висновок має бути моти­вованим: у ньому вказується, чому експерт вважає, що питання не входять до його компетенції, або чому на підставі матеріалів, пода­них для дослідження, не можна відповісти на поставлені питання. В останньому разі бажано конкретно вказати, відсутність саме яких матеріалів не дає можливості дати висновок.

Повідомлення про неможливість надання висновку оформлю­ється на бланку експертної установи, підписується експертом; під­пис у заключній частині засвідчується відбитком печатки експерт­ної установи.

Повідомлення про неможливість надання висновку складається у двох примірниках. Один примірник керівник експертної установи надсилає особі або органу, яка призначила експертизу, а другий — оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи.

Якщо таке повідомлення надається під час судового розгляду, воно складається і підписується експертом у двох примірниках, один з яких подається до суду, а другий — керівникові експертної установи.

Якщо з одних питань експерт може дати відповідь, а з інших є підстави для повідомлення про неможливість надання висновку, складається один документ — висновок експерта. У цьому випадку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за стат­тями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Предмети та документи, що були об’єктом експертизи, підляга­ють поверненню разом із висновком експертизи або повідомленням про неможливість провести експертизу.

6.3. Оцінка висновку судово-економічної експертизи органами попереднього слідства та судом

Оцінка висновку експерта передбачає перевірку правильності використання методики дослідження, наукової обґрунтованості і достовірності висновків і проводиться в таких напрямках:

• перевірка кваліфікації експерта, наявність спеціальної освіти, а також його незацікавленості по справі;

• перевірка дотримання при виконанні експертизи процесуаль­них норм;

• перевірка правильності застосованих експертом методів до­слідження;

• виявлення можливих протиріч, допущених експертом в своє­му висновку, особливо це стосується одних і тих самих цифрових даних, які наведені експертом в різних частинах висновку;

• чи надані вичерпні відповіді на всі поставлені питання;

• чи достатньо ясно і детально у логічній послідовності викла­дений у висновку процес дослідження та обґрунтування результатів з посиланням на документи і нормативні акти;

• чи вірно виконані розрахунки у дослідницькій частині та за­стосовані нормативні положення;

• чи надані висновки у межах компетенції експерта;

• чи відповідають висновки іншим доказам по справі.

Висновки експерта повинні відповідати іншим зібраним по справі

доказам, доповнювати їх. Однак, якщо висновки експерта суперечать іншим доказам, то це не означає, що експертиза проведена недобро­якісно. Документально господарські операції можуть бути оформле­ні та проведені по обліку відповідно до вимог чинного законодавства і експерт правильно вирішив поставлені перед ним питання відпові­дно до цих документальних даних, але в результаті аналізу всіх зі­браних доказів і обставин справи з’ясовано, що такі господарські операції не проводились взагалі або в іншому періоді, тому висновки експерта не можуть бути (повністю чи частково) використані як до­каз. В такому випадку необхідна оцінка доказів у їх сукупності.

Доказове значення висновку експерта залежить також від фор­ми висновків (категорична, умовно-категорична та альтернативна). Звичайно, на підставі всебічного використання при дослідженні документальних даних, необхідно досягати об'єктивної категорич­ності відповідей на питання, що вирішуються.

За необхідності уточнення окремих положень висновку експер­та, якщо це не потребує додаткового дослідження, відповідно до процесуальних норм, проводиться допит експерта. За недостатньої чіткості або повноти висновку, залучення до справи додаткових документів, які можуть вплинути на раніше надані висновки, при­значається додаткова експертиза. Якщо висновки експерта- економіста прямо суперечать матеріалам справи, визнані як необ­грунтовані та сумнівні, — призначається повторна експертиза.

Всебічна, вмотивована оцінка слідчим (судом) висновку експер- та-економіста сприяє підвищенню ефективності його використання та доказовості по кожній конкретній справі.

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оціню­ють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновок експерта є одним із доказів у справі.

Судам потрібно мати на увазі, що акти чи інші документи, в то­му числі відомчі, де зазначаються обставини, встановлені із засто­суванням спеціальних знань (наприклад, про причини аварії, вар­тість ремонту, розмір нестачі матеріальних цінностей), не можуть розглядатися як висновок експерта та бути підставою для відмови в призначенні експертизи, навіть якщо вони одержані на запит суду, органу дізнання, слідчого або адвоката.

Питання для обговорення та самоперевірки