ПЕРЕДМОВА 5 страница

1. Що є підставою для проведення судово-економічної експертизи?

2. В яких випадках виникає необхідність у призначенні судової експертизи?

3. Назвіть випадки доцільності призначення судової експертизи?

4. В яких випадках виноситься Постанова про призначення су­дової експертизи?

5. Якими законодавчими актами встановлюється порядок при­значення і проведення експертиз?

6. Назвіть випадки, коли експертиза призначається обов’язково.

7. Назвіть порядок проведення судово-економічної експертизи.

8. Які документи надаються на дослідження експертам?

9. В яких випадках на суттєву допомогу слідчим залучаються спеціалісти-економісти?

10. Що допомагає визначити участь спеціаліста в проведенні слі­дчих дій та надання письмових консультацій?

11. Назвіть строки проведення експертиз.

12. В яких випадках збільшується строк проведення судової експертизи?

РОЗДІЛ 5

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ НА ДОСЛІДНІЙ СТАДІЇ СУДОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОКРЕМИХ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

5.1. Економічна експертиза та експертне дослідження до­кументів бухгалтерського, податкового обліку та звіт­ності

5.1.1. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з коштами та за розрахунками

5.1.2. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з основними засобами

5.1.3. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з товарно-матеріальними цінностями

5.1.4. Економічна експертиза та експертне дослідження нарахування та сплати податків та зборів

5.1.5. Економічна експертиза та експертне дослідження достовірності фінансової звітності

5.2. Економічна експертиза та експертне дослідження фі­нансово-кредитних операцій

5.3. Економічна експертиза та експертне дослідження ін­формації про економічну діяльність підприємств та орга­нізацій

5.1. Економічна експертиза та експертне дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності

5.1.1. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з коштами та за розрахунками

Дослідження операцій з коштами в касі та на рахунках у банку здійснюється судово-бухгалтерською експертизою окремо від ін­ших господарських операцій, коли поставлені перед експертизою питання стосуються нестачі коштів, порушення нормативних доку­ментів, що регулюють облік коштів у касі підприємства та на його банківських рахунках, з метою привласнення їх окремими праців­никами (касирами, бухгалтерами).

Цей розділ судово-бухгалтерської експертизи належить до най­складніших і дуже трудомістких. Дослідження операцій із грошо­вими коштами є найбільш характерною ділянкою експертно- бухгалтерської роботи.

Метою судово-бухгалтерської експертизи готівково-розраху­нкових операцій є встановлення об’єктивної істини щодо достовір­ності та об’єктивності відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності готівково-розрахункових операцій.

Основними завданнями судово-бухгалтерської експертизи щодо стану та операцій із грошовими коштами в касі та на рахунках у банку є:

• установлення правильності документального оформлення операцій з руху грошових коштів;

• визначення документальної обґрунтованості нестач (лишків) грошових коштів;

• визначення і підтвердження розміру матеріального збитку, за­вданого матеріально відповідальною особою внаслідок навмисних корисливих правопорушень;

• установлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій з грошовими коштами чинним нормативним актам з бухгалтерського обліку;

• підтвердження виявлених недоліків у організації бухгалтерсь­кого обліку грошових коштів і контролі фінансово-господарської діяльності підприємства, які сприяли утворенню матеріальних зби­тків;

• установлення причин, які сприяли навмисним зловживанням;

• установлення правильності визначення оподатковуваного прибутку підприємства і розрахунку розмірів податків;

• установлення правильності методики проведення документа­льної ревізії грошових коштів у касі й на рахунках у банку і досто­вірності її результатів.

Основним завданням судово-бухгалтерської експертизи опера­цій із грошовими коштами незалежно від обсягу досліджуваних операцій є установлення розміру заподіяної шкоди, відповідальних за неї конкретних осіб та виявлення причин, що зумовили правопо­рушення, з метою їх профілактики.

Об ’єктами судово-бухгалтерської експертизи грошових коштів у касі та на рахунках у банку є:

• касові книги і звіти касира з доданими до них прибутковими і видатковими касовими ордерами та іншими грошовими докумен­тами;

• виписки установ банку з розрахункового, валютного та інших рахунків;

• платіжні доручення, вимоги-доручення, рахунки-фактури та інші документи, що додаються до виписок банків;

• чекові книжки та корінці використаних і анульованих чеків;

• платіжні відомості на виплату заробітної плати;

• журнали-ордери і відомості № 1, № 2, а також журнали- ордери № 3 і № 7;

• акти внутрішніх ревізій каси та попередніх перевірок;

• листування з установами банків та іншими фінансовими орга­нами.

Об ’єктами судово-бухгалтерської експертизи грошових коштів у касі та на рахунках у банку мають бути також такі операції:

• збереження коштів у касі, закріплення матеріальної відповіда­льності;

• операції, що здійснюються готівкою;

• перекази грошових сум з розрахункового рахунка на рахунки в банках (інколи вони пов’язані з передаванням грошей підставним особам або розкраданням грошових коштів);

• повнота відображення виручки, що надійшла на поточний ра­хунок;

• використання грошових коштів у особистих цілях, наприклад, для оплати з поточного рахунка підприємства штрафів, які мають персональний характер, а також оплата послуг неслужбового хара­ктеру, одержаних окремими працівниками;

• нестача коштів та збитки, виявлені ревізією, обґрунтованість їх, відповідальні особи.

Таким чином, об’єктами експертного дослідження операцій із коштами є:

— достовірність оцінки та реальність відображення в балансі та фінансовій звітності;

— повнота оприбуткування;

— обґрунтованість (законність) вибуття;

— дотримання вимог законодавчо-нормативного забезпечення щодо їх обліку;

— стан збереження грошових коштів;

— сума заподіяної шкоди за наслідками виявлених нестач, роз­крадань та особи, причетні до цих порушень.

Методичні прийоми експертного дослідження операцій з коштами у касі та на рахунках у банку включають розрахунково-аналітичні, до­кументальні, прийоми узагальнення й реалізації результатів експерти­зи, аналітичного групування доказів правопорушень та ін.

Інформаційно-методичне забезпечення експертного досліджен­ня операцій з грошовими коштами у касі та на рахунках у банку поділяють на нормативно-правове і фактографічне.

Досліджуючи операції з коштами, судово-бухгалтерська експер­тиза використовує нормативно-правову інформацію, загальнодер­жавні нормативні акти, затверджені органами державного управ­ління, а також нормативно-довідкову інформацію, затверджену органами управління і відомчими нормативними документами, які регулюють операції з коштами підприємств.

Нормативно-правове забезпечення:

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Затверджене Постановою правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена Постановою НБУ від 21.01. 2004 р. № 22.

Інструкція Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах. Затверджена поста­новою правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і доку­ментів та розрахунків. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. № 69. Зареєстрована в Міністерстві юсти­ції України 26.08.1994 р. за№ 202/412 (зі змінами і доповненнями).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні ви­моги до фінансової звітності». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 (зі змінами і доповнен­нями).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». За­тверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87 (зі змінами і доповненнями).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Мініс­терства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгал­терському обліку. Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.06.1995 р. № 88.

Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтер­ського обліку. — Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

(У цьому переліку наведено не всю нормативну базу, а лише основну).

До фактографічної інформації належать:

1. Первинні документи:

■ прибутковий касовий ордер ПКО-1;

■ видатковий касовий ордер ПКО-2;

■ квитанція на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;

■ корінець чекової книжки;

■ розрахунково-платіжна відомість на виплату заробітної пла­ти, відпускних, матеріальної допомоги, компенсацій, відрядних, стипендій та інших виплат;

■ акт про результати інвентаризації наявних коштів;

■ податкові накладні та інші підтверджувальні документи;

■ трудові угоди на виконання і оплату певних робіт;

■ договір про матеріальну відповідальність;

■ чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей готівкою та накладні на отримання цінностей і надання послуг та ін.

2. Облікові регістри:

■ касова книга;

■ журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;

■ звіт касира;

■ відомість депонованої заробітної плати;

■ журнал обліку грошових коштів та грошових документів;

■ облікові записи на позабалансовому рахунку 08 «Бланки су­ворого обліку»; відомості за дебетом рахунків 30, 31, 33;

■ Головна книга та інші.

3. Звітні документи:

■ книга обліку розрахункових операцій (КОРО);

■ розрахункова книжка (РК);

■ авансові звіти;

■ баланс підприємства (установи) та ін.

Щодо операцій на рахунках банку, це можуть бути:

• виписки банку за відповідними рахунками (субрахунками) з додатками, що є підставою для проведення прибутково-видаткових операцій;

• копії платіжних доручень, заяв на виставлення акредитива;

• облікові регістри за рахунками: 31 — «Рахунки у банках», 33 — «Інші кошти»;

• Головна книга;

• баланс та ін.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті підприємств, організацій, установ можуть перебувати у вигляді готівки в касі, зберігатися в установах банків, у підзвітних осіб, а також викорис­товуватися у вигляді акредитивів, чеків тощо.

Порядок приймання, видачі й обліку готівкових грошей, а також оформлення касових документів регламентується Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвер­дженим постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 р.

Відповідно до згаданого Положення на підприємствах усіх форм власності у строки, установлені керівником, має проводитись раптова інвентаризація готівкових коштів, які перебувають у касі (у т. ч. валютних), цінних паперів, чеків, бланків суворої звітності та інших цінностей. Тому експерт-бухгалтер, ознайомившись з мате­ріалами проведених інвентаризацій, повинен оцінити правильність оформлення актів відповідно до вимог, визначених у додатку 1 По­ложення про проведення касових операцій.

Усі операції щодо приймання та видачі грошей з каси виконує матеріально відповідальна особа — касир. Оформляючись на робо­ту, касир дає зобов’язання (відображене в договорі про матеріальну відповідальність), за яким бере на себе повну матеріальну відпові­дальність за прийняті грошові кошти та інші цінності в касі. Якщо через необережність, недбалість касира підприємству будуть запо­діяні збитки, касир зобов’язаний їх відшкодувати.

Адміністрація підприємства зобов’язана створювати необхідні умови для забезпечення збереження грошових коштів у касі. Під­приємство може мати у своїй касі мінімальні суми готівки на задо­волення невідкладних господарських потреб. Ліміт залишку готів­ки в касі самостійно визначається підприємством. Перевищення ліміту можливе лише в дні видачі заробітної плати протягом трьох робочих днів. Зберігання в касі цінностей, які не належать цьому підприємству, забороняється.

Основними джерелами поновлення готівки в касі є надходження з розрахункового рахунка в банку, виручка від реалізації продукції чи послуг, надходження невикористаних залишків підзвітних сум тощо.

Для одержання грошових коштів з розрахункового рахунка установи банку на підставі спеціальних заяв видають підприємст­вам чекові книжки.

Надходження готівки в касу оформлюється прибутковим касо­вим ордером. У ньому вказується, від кого надійшли гроші, на які цілі або за що вони вносяться, сума і дата. Видача готівки з каси оформлюється видатковим касовим ордером. У ньому зазначається кому, на які цілі або за що видані гроші, сума і дата. У разі видачі грошей готівкою за видатковим касовим ордером касир ретельно перевіряє правильність його оформлення, наявність підписів керів­ника підприємства та головного бухгалтера.

Облік руху грошових коштів підприємства здійснюється в касо­вій книзі, записи в якій ведуть у двох примірниках. Після виведен­ня результатів за день касир надсилає другий примірник у бухгал­терію як звіт про касові операції. До нього додаються всі доку­менти, що надійшли до каси за день. Відповідальність за додер­жання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб та касирів.

Облік руху грошових коштів по касі здійснюється на активному рахунку № ЗО «Каса». За дебетом цього рахунка відображається надходження грошей до каси.

У разі виявлення в касі нестач або лишків готівкових грошей експертне дослідження касових операцій проводиться, зазвичай, у такій послідовності:

• порівнюються записи в касовій книзі з прибутковими та вида­тковими касовими документами. Визначається повнота і правиль­ність оформлення документації. При цьому необхідно зіставити да­ні, вказані у прибуткових касових ордерах, з даними записів на контрольній стрічці регістрів розрахункових операцій (якщо вони є на підприємстві) або з даними розрахункових книжок;

• перевіряється арифметична достовірність підрахунків у касо­вій книзі сум операцій за кожний день і правильність переносу сум залишків на наступну сторінку книги;

• установлюється тотожність записів у касовій книзі записам у звітах касира за кожний операційний день;

• аналізуються по суті операції в документах, які додаються до прибуткових та видаткових касових ордерів.

Найбільш характерними видами зловживань у здійсненні касо­вих операцій є:

• оформлення видаткових операцій по касі за недоброякісними та підробленими документами;

• підробки в касових книгах і касових звітах;

• привласнення готівкових грошей, отриманих за чековою кни­жкою у банку, через підробку банківських виписок;

• незаконна видача готівкових грошей з каси після підробки авансових звітів з відряджень;

• розкрадання грошових коштів через привласнення депонова­них сум;

• розкрадання грошових коштів, призначених для заробітної плати, за допомогою підроблення розрахунково-платіжної відо­мості.

Особливу увагу під час проведення експертного дослідження необхідно приділити повноті оприбуткування готівкових грошей та цільовому їх використанню.

Аналіз експертної практики показує, що можливі випадки утво­рення в касі нестачі готівкових коштів без відображення в обліку. Але частіше вилучення грошових коштів із каси відбувається через не оприбуткування грошей та необгрунтоване їх списання у видат­ки, а саме:

• не оприбуткування виручки від реалізації товарно- матеріальних цінностей та за надані послуги;

• не оприбуткування коштів, отриманих із банку на виплату за­робітної плати та на адміністративно-господарські та виробничі по­треби;

• списання грошових коштів без виправдувальних документів, за підробленими документами та в більших розмірах, ніж це потрі­бно за документами;

• повторне списання грошових коштів за тими самими виправ­дувальними документами. Зазвичай, це відбувається, коли витратні документи не були погашені в установленому порядку.

Під час дослідження матеріалів кримінальних справ, пов’язаних з установленням фактів лишків та нестач у касі, експерту в усіх ви­падках необхідно мати всі регістри бухгалтерського обліку кута ка­сові звіти з доданими до них документами.

Для висновків експерта особливе значення мають акти зняття фактичної наявності грошових коштів, оскільки без них неможливо вирішити, чи мають місце нестачі або лишки грошових коштів у касі.

За відсутності актів зняття залишків каси на початок досліджу­ваного періоду збільшується обсяг матеріалів, оскільки в таких ви­падках належить досліджувати рух грошових коштів, починаючи з дати попереднього зняття залишків каси, підтвердженого актом. У цьому разі, а також за відсутності приймально-передаточних актів у період заміни касирів розмежувати період утворення нестач або лишків не завжди можливо.

У разі не оприбуткування грошових коштів у касі аналіз та встановлення нестач слід здійснювати порівнянням записів про надходження грошових коштів:

• із банку — за даними виписок та корінців чеків про отриман­ня готівкових коштів;

• із виручки від реалізації товарно-матеріальних цінностей — за даними товарних звітів про здавання виручки в касу;

• від окремих осіб за різні послуги — за документами, що є під­ставою для одержання та утримання грошей.

За необхідності поглибленої перевірки повного оприбуткування в касу готівкових коштів, отриманих із різних джерел, експерт- бухгалтер повинен проаналізувати також обороти відомості № 1 за дебетом рахунка 301 «Каса», порівняно з оборотами за кредитом кожного з кореспондуючих рахунків (311 «Поточні рахунки в наці­ональній валюті «, 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядни­ками», 661 «Розрахунки з оплати праці «, 681 «Розрахунки за аван­сами одержаними «та ін.) з подальшим зіставленням їх з відповідними записами в касовій книзі і даними документів, які підтверджують отримання підприємством певних сум готівки у пе­вні строки.

На відміну від касових операцій, які в кожному конкретному випадку здійснюються з письмового дозволу розпорядника креди­тів, підзвітні суми витрачаються авансодержателем самостійно на ті потреби, на які видані гроші.

Відповідно до нормативних актів аванси у підзвіт можуть вида­ватись обмеженому колу осіб з числа штатного складу підприємст­ва. Видача нового авансу забороняється, поки підзвітна особа не відзвітується за раніше отриманий. Не дозволяється видача авансів у рахунок заробітної плати, а також передання їх однією особою іншій.

У разі видачі авансів працівникам, відправленим у відрядження, вони мають право на одержання авансів, що залежать від терміну відрядження.

Практика свідчить, що вилучення підзвітних сум відбувається частіше за все внаслідок порушення перелічених правил і після не­обгрунтованого списання витрат грошових коштів з підзвітної особи.

Для вирішення питань, пов’язаних з необгрунтованим витра­чанням або з нестачею підзвітних сум, експерту мають бути надані звіти про витрачання авансів з доданими до них документами.

Для підтвердження обґрунтованості витрат, здійснених підзвіт­ною особою, і визначення розміру нестачі необхідно:

Поиск по сайту: