Додаток 2 1 страница

ІНСТРУКЦІЯ

ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ТА ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від ЗО грудня 2004 року № 144/5)

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України З листопада 1998 року за № 705/3145

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі — експертизи та дослідження) судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестова­ним судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах (далі — експерти), їх обов’язки, права та відповідальність, орга­нізація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністратив­ні правопорушення, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно- правовими актами з питань судової експертизи та цією Інструкцією.

1.2. Основними видами експертизи є:

1.2.1. Криміналістична: почеркознавча; авторознавча; технічна експер­тиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов’язаних з одночасним спричиненням тілес­них пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) та балістична; вибухотехнічна; відеозвукозапису; матеріалів, речовин та ви­робів з них (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів, пластмас; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних, сильнодійних і отруйних речо­вин; спиртомістких сумішей; металів і сплавів).

(підпункт 1.2.1 пункту 1.2 із змінами, внесеними згідно з наказами Мі­ністерства юстиції України від 10.06.2005 р. №59/5, від 29.12.2006 р. № 126/5)

1.2.2. Ґрунтознавча.

1.2.3. Біологічна.

1.2.4. Екологічна із дослідження пестицидів.

(підпункт 1.2.4 пункту 1.2 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5)

1.2.5. Інженерно-технічна: автотехнічна; транспортно-залізнична; ста­ну доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежно-технічна; будівель- но-технічна; в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності; електро­технічна; комп’ютерно-технічна; телекомунікаційних систем та засобів.

(підпункт 1.2.5 пункту 1.2 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

1.2.6. Економічна.

(підпункт 1.2.6 пункту 1.2 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

1.2.7. Товарознавча.

1.2.8. Автотоварознавча.

1.2.9. Оціночна (у т. ч. оцінка цілісних майнових комплексів; паїв; цінних паперів; оцінка будівельних об’єктів та споруд; оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів).

(підпункт 1.2.9 пункту 1.2 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

1.2.10. Експертиза охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

1.2.11. Психологічна.

1.2.12. Мистецтвознавча.

З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практи­ки експертні установи можуть організовувати проведення інших видів експертизи (крім судово-медичної та судово-психіатричної).

Для проведення експертизи може утворюватися комісія експертів. Комісійна експертиза проводиться двома чи більшою кількістю експе­ртів.

Експертиза, для вирішення питань якої необхідні знання з різних галу­зей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань, є комплексною. До проведення таких експертиз, у разі потреби, залучаються фахівці уста­нов та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експерт­них установах.

Згідно із процесуальним законодавством України експертами можуть виконуватись первинні, додаткові та повторні експертизи.

1.3. Відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохо­ронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, но­таріусів банківських установ, страхових компаній, а також інших юри­дичних і фізичних осіб можуть виконуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналіс­тики і судової експертизи. Результати експертних досліджень виклада­ються в письмових висновках експертних досліджень згідно з чинним законодавством України.

(пункт 1.3 із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юсти­ції України від 10.06.2005 р. №59/5, від 15.07.2008 р. №1198/5, від 01.06.2009 р. №965/5)

1.4. Проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяль­ність в Україні» щодо методичного регулювання оцінки майна.

(пункт 1.4 у редакції наказу Міністерства юстиції України від

15.07.2008 р.№ 1198/5,

із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 01.06.2009 р. №965/5)

1.5. Експертизи та дослідження проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування (перелік зон наведено в додатку).

За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоціль­ність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначають експертизу, зазначивши відповідні мотиви, можуть доручити її виконання експертам іншої установи.

(пункт 1.5 доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

1.6. Експертизи та дослідження, які проводяться атестованими судо­вими експертами, що не працюють у державних установах, здійснюються з урахуванням обмежень, передбачених статтею 7 Закону України «Про судову експертизу».

1.7. Підставою для проведення експертиз є передбачений законом про­цесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом).

Підставою проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов’язковим зазначен­ням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв’язанню, а та­кож об’єктів, що надаються.

У випадках, передбачених законодавством, експертною установою надсилається рахунок вартості робіт за проведення досліджень.

(пункт 1.7 доповнено абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5)

1.8. Експертизи та дослідження проводяться фахівцями, які мають від­повідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліс­та, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих устано­вах, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і внесені до Державного реєстру атестованих судових експе­ртів.

1.9. При проведенні експертиз в державній експертній установі органі­заційне, матеріально-технічне забезпечення їх виконання, контроль за своєчасним проведенням і за дотриманням законів та інших нормативно- правових актів з питань експертизи покладаються на керівника експертної установи.

(пункт 1.9 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

1.10. Якщо експерт здійснює судово-експертну діяльність у складі юридичної особи, що не є державною установою, організаційне, матеріа­льно-технічне забезпечення виконання експертиз та контроль за своєчас­ним їх проведенням покладається на її керівника.

(пункт 1.10 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юсти­ції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

1.11. Експерти, що не працюють в державних спеціалізованих устано­вах та на професійній основі здійснюють судово-експертну діяльність, за­безпечують проведення експертиз та досліджень відповідно до вимог Ін­струкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціа­лізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юс­тиції України від 24.12.2003 № 170/5, зареєстрованої Міністерством юсти­ції України 24.12.2003 за № 1209/8530.

1.12. Керівник експертної установи може виступати як експерт відпо­відно до присвоєної йому експертної спеціальності.

1.13. Строк проведення експертизи встановлюється, у залежності від складності дослідження, з урахуванням експертного навантаження фахів­ців, керівником експертної установи (або заступником керівника чи керів­ником структурного підрозділу), у межах:

— 10 днів — щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів і не складних за характером досліджень;

— 1 місяця — щодо матеріалів із середньою кількістю об’єктів або се­редньої складності за характером досліджень;

— 2 місяців — щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів або скла­дних за характером досліджень;

— більше 2 місяців — щодо матеріалів з особливо великою кількіс­тю об’єктів або найскладніших за характером досліджень (використан­ня криміналістичного обладнання /лазерного, оптичного, електронно­го/, проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів), при цьому термін виконання не повинен перевищу­вати 3 місяців.

(абзац п’ятий пункту 1.13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міні­стерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

У виняткових випадках, якщо експертиза є особливо складною, потре­бує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребу­ють декількох досліджень, чи налічує більше п’яти томів матеріалів спра­ви, або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути ви­конана в зазначені строки, більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який призначив експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення матеріалів при нескладних та середньої складності дослідженнях не повинно перевищувати п’яти днів; при складних та найскладніших до­слідженнях — відповідно десяти та п’ятнадцяти днів.

(абзац шостий пункту 1.13 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5, у редакції наказу Мі­ністерства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

У разі відмови органу, що призначив експертизу, у погодженні запро­понованого розумного строку проведення експертизи, матеріали справи можуть бути повернені з пропозицією призначити експертизу іншим суб’єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закону України «Про судову експертизу».

(пункт 1.13 доповнено новим абзацом сьомим згідно з наказом Мініс­терства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

У випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи в порядку, передбаченому чин­ним законодавством, незабезпечення доступу до об’єкта дослідження (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстежен­ні об’єкта), матеріали справи можуть бути повернуті органу (особі), який призначив експертизу, із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

(пункт 1.13 доповнено новим абзацом восьмим згідно з наказом Мініс­терства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5, у зв’язку з цим абзаци сьомий та восьмий вважати відповідно абзацами дев’ятим та десятим)

Строк проведення експертизи починається з робочого дня, наступного за днем надходження матеріалів до експертної установи, і закінчується у день направлення їх особі або органу, які призначили експертизу. Якщо закінчення встановленого строку проведення експертизи припадає на не­робочий день, то днем закінчення строку вважається наступний за ним ро­бочий день.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання кло­потань експерта, пов’язаних з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, допущених особою або органом, яка призна­чила експертизу.

2. ОБОВ’ЯЗКИ, ПРАВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЕКСПЕРТА

2.1. На експерта покладаються такі обов’язки:

2.1.1. Прийняти до виконання доручену йому експертизу.

2.1.2. Провести повне дослідження, дати обгрунтований та об’єктивний висновок.

2.1.3. Повідомити в письмовій формі особу або орган, яка призначила експертизу, про неможливість її проведення, якщо поставлене питання ви­ходить за межі компетенції експерта або якщо надані йому матеріали не­достатні для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були отримані.

2.1.4. З’явитися на виклик особи або органу, яка призначила експерти­зу, для надання роз’яснень чи доповнень з приводу проведеної експертизи або причин повідомлення про неможливість її проведення.

2.1.5. Заявити самовідвід за наявності передбачених законом об­ставин.

2.1.6. З дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, прово­дити окремі дослідження в присутності підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

2.2. Експерт має право:

2.2.1. Ознайомлюватись з матеріалами справи, які стосуються експер­тизи.

2.2.2. Порушувати клопотання відповідно до процесуального законо­давства про надання додаткових та інших матеріалів, необхідних для ви­рішення поставлених питань.

2.2.3. З дозволу особи або органу, яка призначила експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих, судових, виконавчих дій та задава­ти питання, що стосуються предмета чи об’єкта експертизи.

2.2.4. Указувати у висновку на факти, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення.

2.2.5. У разі незгоди з іншими членами експертної комісії — складати окремий висновок.

2.2.6. Викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз’яснень.

2.2.7. Оскаржувати в установленому порядку дії та рішення особи або органу, яка призначила експертизу, що порушують права експерта або по­рядок проведення експертизи.

2.2.8. На забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав.

2.3. Експерту забороняється:

2.3.1.Проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступ­ника) експертної установи, керівника структурного підрозділу, за винят­ком експертиз, доручених йому безпосередньо органом дізнання, слідчим, після огляду, у якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду.

2.3.2.Самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відо­бражені в наданих йому матеріалах неоднозначно.

2.3.3.Розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка про­вадить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення екс­пертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), що призначила експертизу.

2.3.4.Вступати у не передбачені порядком проведення експертизи кон­такти з особами, якщо такі особи прямо чи побічно зацікавлені в результа­тах експертизи.

2.3.5.Зберігати матеріали справ та об’єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.

2.4. За надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без пова­жних причин від виконання покладених на нього обов’язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи, експерт несе кримінальну відповідальність.

За злісне ухилення від явки до органів дізнання та досудового слідства або суду експерт несе адміністративну відповідальність.

За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

3. ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ (ДОСЛІДЖЕНЬ)

3.1. Експертиза проводиться після подання особою чи органом, яка її призначила, матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального за­конодавства та цієї Інструкції.

3.2. До експертної установи надаються: постанова (ухвала) про при­значення експертизи, об’єкти, зразки для порівняльного дослідження та, у разі потреби, — матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, прото­коли вилучення речових доказів тощо).

3.3. У постанові (ухвалі) про призначення експертизи вказуються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прі­звище особи, що призначила експертизу; назва суду; назва справи та її но­мер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави призначення експертизи; прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносять­ся на вирішення експертові; перелік об’єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених екс­пертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах спра­ви); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Якщо під час проведення експертизи об’єкт (об’єкти) дослідження мо­же бути пошкоджений або знищений, у постанові (ухвалі) повинен місти­тися дозвіл на його пошкодження або знищення.

Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при прове­денні експертизи, надається в Науково-методичних рекомендаціях з пи­тань підготовки і призначення судових експертиз.

3.4. Вилучення об’єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколами згідно з вимогами процесуального за­конодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, за­значається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол мають підписати всі особи, які брали участь у вилученні об’єктів, відібранні зразків.

Об’єкти, що надаються на дослідження, відповідно упаковуються та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку.

Для відібрання зразків особа або орган, які призначили експертизу, можуть залучити спеціаліста.

Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучен­ня, зберігання об’єкта експертного дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на його властивості та ознаки, про них слід зазначити в постанові (ухвалі) про призначення експертизи та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів слідчих дій в експертну установу (екс­пертові).

3.5. У виняткових випадках, коли об’єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об’єкта, його описами та іншими матеріалами, додани­ми до справи в установленому законом порядку. Про проведення експер­тизи за такими матеріалами має бути вказано в постанові (ухвалі) про її призначення.

3.6. У разі призначення додаткової або повторної експертизи, крім ма­теріалів, указаних у пункті 3.3 цієї Інструкції, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма до­датками (фотознімками, порівняльними зразками тощо), а також додаткові матеріали, що стосуються предмета експертизи, які були зібрані після на­дання первинного висновку.

У постанові (ухвалі) про призначення додаткової або повторної експе­ртизи зазначаються мотиви й підстави їх призначення.

У разі, коли експертиза або додаткова експертиза призначена як по­вторна, але за процесом дослідження чи наданими об’єктами не є такою по суті, керівником експертної установи організовується проведення відпові­дної експертизи, а у вступній частині висновку вказуються мотиви зміни її процесуального визначення відповідно до законодавства.

(пункт 3.6 доповнено абзацом третім згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5)

3.7. У постанові (ухвалі) про призначення комплексної експертизи за­значаються її назва та установа (установи), експертам якої (яких) доручено її проведення, а в разі участі в її проведенні особи, яка не працює в експер­тній установі, — також прізвище, ім’я та по батькові, освіта, спеціальність, місце роботи, адреса цієї особи, інші дані. У разі, якщо проведення ком­плексної експертизи доручено експертам декількох установ, у постанові (ухвалі) про її призначення зазначається, яка з них є провідною, тобто яка з них здійснює організацію проведення експертизи, зокрема координацію роботи експертів і зв’язок з особою або органом, яка призначила експертизу.

Якщо проведення комплексної експертизи доручено співробітникам експертної установи та особі, яка не є працівником цієї установи, провід­ною визначається експертна установа.

Постанова (ухвала) про призначення комплексної експертизи направ­ляється в кожну з установ-співвиконавців, а також особі, яка не є праців­ником експертної установи. Об’єкти дослідження і матеріали справи на­правляються провідній установі.

Якщо в постанові (ухвалі) провідну установу не визначено, вона ви­значається за згодою між керівниками установ, а якщо вони не дійшли до згоди, —то особою чи органом, яка призначила комплексну експертизу.

3.8. Оформлення матеріалів для призначення комісійної експертизи здійснюється за правилами, викладеними в пункті 3.7 цієї Інструкції.

(пункт 3.8 в редакції наказу Міністерства юстиції України від

10.06.2005 р. № 59/5)

3.9. Якщо необхідно провести експертизу (дослідження) на місці події або огляд об’єкта за його місцезнаходженням, орган або особа, яка при­значила експертизу (замовила дослідження), повинна забезпечити прибут­тя експерта, безперешкодний доступ до об’єкта, а також належні умови його роботи, а в разі потреби викликати учасників процесу або інших осіб. У разі неявки осіб чи їх законних представників, що викликалися у визна­чений час на місце події або огляду об’єкта, дослідження (огляд) прово­диться без їх участі, про що зазначається у висновку.

3.10. Пункт 3.10 виключено

(згідно з наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ (ДОСЛІДЖЕНЬ) ТА ОФОРМЛЕННЯ ЇХ РЕЗУЛЬТАТІВ

4.1. Керівник експертної установи розглядає отримані матеріали і до­ручає відповідному структурному підрозділу установи організувати про­ведення експертизи.

При цьому він може безпосередньо призначити експерта та встановити строк виконання експертизи відповідно до вимог цієї Інструкції або пере­дати вирішення цих питань заступнику керівника установи чи керівникові підрозділу. Якщо в установі не проводяться певні види експертиз та відсу­тні фахівці з певної галузі спеціальних знань, керівник установи повідом­ляє про це орган (особу), що призначив експертизу, та повертає матеріали справи без виконання.

(абзац другий пункту 4.1 із змінами, внесеними згідно з наказом Міні­стерства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

4.2. Якщо в одній постанові (ухвалі) про призначення експертизи є питання, що стосуються предметів різних видів експертиз, керівник установи визначає питання, які підлягають вирішенню в кожному з підрозділів, кількість виконуваних при цьому експертиз та послідов­ність їх виконання.

4.3. Якщо отримані матеріали оформлені з порушеннями, які виклю­чають можливість організації проведення експертизи (не надійшла поста­нова або ухвала про призначення експертизи, не надійшли об’єкти дослі­джень тощо), керівник установи терміново у письмовій формі повідомляє про це особу або орган, які призначили експертизу.

Якщо особа або орган, які призначили експертизу, не вживають на­лежних заходів для усунення цих перешкод, керівник установи по за­кінченні одного місяця з дня направлення повідомлення повертає їм матеріали.

4.4.Організовуючи виконання комплексної експертизи, керівник уста­нови доручає проведення досліджень відповідним підрозділам установи і визначає, який з них є провідним.

Керівник провідного підрозділу за погодженням з керівниками інших підрозділів формує комісію експертів і призначає голову експертної ко­місії.

Якщо комплексна експертиза виконується експертами кількох установ, комісія експертів формується керівником провідної установи разом з кері­вниками інших установ-співвиконавців. Голову комісії призначає керівник провідної установи.

4.5.Експерт, призначений головою комісії, не має переваг перед інши­ми співвиконавцями при вирішенні поставлених питань. Як голова комісії він виконує лише організаційні функції, а саме:

— скликає нараду експертів, на якій ознайомлює їх з постановою (ух­валою) про призначення експертизи та матеріалами, які надійшли на до­слідження;

— організовує розробку спільної програми досліджень, у тому числі з визначенням послідовності та термінів виконання окремих досліджень; у разі неузгодження дій комісії при виконанні досліджень чи порушення їх послідовності повідомляє про це керівника установи;

— організовує попереднє вивчення досліджуваних об’єктів членами комісії;

— здійснює зв’язок з керівниками установ (підрозділів), співробітники яких є членами комісії, контролює строки проведення окремих досліджень і координує виконання всієї програми досліджень;

— керує проміжними та підсумковими нарадами експертів;

— складає проект висновку (повідомлення про неможливість надання висновку) або доручає будь-кому з членів комісії.

4.6.Якщо експертиза призначена не як комплексна, але при її прове­денні з’ясується, що вирішення поставлених питань або деяких з них по­требує застосування спеціальних знань, що належать до різних галузей знань, керівник експертної установи організовує її виконання за правила­ми проведення комплексної експертизи.

4.7.Якщо проведення комплексної експертизи не може бути здійсне­не силами експертів даної установи, її керівник повідомляє про це особу або орган, яка призначила експертизу, та просить залучити до проведен­ня експертизи експерта відповідної спеціалізації. Залучення такого екс­перта провадиться з дотриманням вимог процесуального законодавства України.

4.8. Якщо протягом одного місяця робота комісії експертів різних установ не була розпочата, керівник експертної установи, що здійснював організацію роботи комісії, повідомляє про це орган, що призначив екс­пертизу. Після цього, якщо протягом місяця заходи з організації роботи комісії не вживаються, матеріали повертаються замовнику без вико­нання.

(розділ 4 доповнено новим пунктом 4.8 згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5, у зв’язку з цим пункти 4.8 — 4.22 вважати відповідно пунктами 4.9 — 4.23)

4.9. Якщо експерт порушив клопотання про надання йому додаткових матеріалів, але протягом місяця не отримав відповіді, він письмово повід­омляє особу або орган, яка призначила експертизу, про неможливість на­дання висновку.

Якщо особа або орган, що призначили експертизу, звернулися до екс­пертної установи про продовження строків подання додаткових матеріа­лів, керівник установи може призупинити строк проведення досліджень на термін до 1 місяця.

(пункт 4.9 доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1І98/5)

4.10.При проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об’єктів, аби не допустити їх знищення або пошкодження.

Якщо за характером дослідження зберегти об’єкт неможливо, а в по­станові (ухвалі) відсутній дозвіл на пошкодження (знищення) цього об’єкта, то на його пошкодження чи знищення має бути отримана письмо­ва згода особи або органу, яка призначила експертизу.

У разі пошкодження чи знищення об’єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься про це відповідний запис. Пошкоджені під час дослідження об’єкти або їх залишки повертаються особі або органу, яка призначила експертизу.

Документальні матеріали, які були об’єктом дослідження, а також на­дані для порівняльного дослідження зразки позначаються відповідними штампами й після проведення експертизи (дослідження) повертаються особі або органу, яка призначила експертизу.

4.11. Висновок експерта (повідомлення про неможливість надання ви­сновку) розглядається керівником експертної установи (або його заступ­ником) і направляється особі або органу, яка призначила експертизу.

Якщо при ознайомленні з висновком судового експерта буде встанов­лено, що дослідження проведені з недотриманням чи відхиленням від ме­тодики дослідження, керівник судово-експертної установи може передо­ручити проведення судової експертизи комісії експертів, до якої включається також судовий експерт, який проводив попереднє досліджен­ня. Експерти комісії у разі згоди між собою підписують спільний висновок експертів, а у разі виникнення розбіжностей між членами комісії склада­ється декілька висновків відповідно до позицій експертів.

(абзац другий пункту 4.11 із змінами, внесеними згідно з наказом Мі­ністерства юстиції України від 10.06.2005 р. № 59/5)

Висновок експерта або повідомлення про неможливість надання ви­сновку, який дається поза експертною установою (у судовому засіданні, на місці події), розглядається керівником установи після надходження мате­ріалів експертизи до установи. Про зауваження, які виникли в керівника експертної установи після ознайомлення з висновком експерта (повідом­лення про неможливість надання висновку), він може повідомити особу або орган, яка призначила експертизу.

Поиск по сайту: