Додаток 2 5 страница

Чи є в піднігтьових зрізах даної особи мікрочастинки волокон спільної родової (групової) належності з волокнами, з яких виготовлена тканина даного предмета одягу?

Експертиза лакофарбових матеріалів та покриттів

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди (нашаруван­ня, плями, бризки) або частинки лакофарбових матеріалів (покриттів)?

Чи є дана речовина фарбою, до якого виду фарби вона належить?

Чи походять дані частинки від стандартного лакофарбового покриття легкового (вантажного) автомобіля?

Чи придатні частинки фарби, знайдені на місці події (предметі-носії), для ідентифікації за ними конкретної пофарбованої поверхні?

Чи мають надані зразки лакофарбових речовин (частинок покриттів) спільну родову (групову) належність?

Чи не становили раніше окремі частини лакофарбового покриття одну пофарбовану поверхню?

Яким способом пофарбовано даний предмет?

Чи проводилось перефарбування даного предмета?

Експертиза нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є на предметі-носії сліди нафтопродуктів та пально-мастильних ма­теріалів? Якщо є, то яких саме?

Чи належать дані речовини (рідини) до нафтопродуктів та пально- мастильних матеріалів? Якщо належать, то до якого їх роду (виду)?

Чи мають дані нафтопродукти та пально-мастильні матеріали спільну родову (групову) належність?

Чи не походять дані нафтопродукти та пально-мастильні матеріали з однієї ємкості?

Експертиза наркотичних засобів та сильнодійних речовин

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є на предметі-носії (зазначається, на якому саме) сліди наркотичних засобів (сильнодійних речовин)? Якщо є, то яких саме?

Чи є даний засіб наркотичним (чи є дана речовина сильнодійною) і яким (якою) саме?

Чи мають дані наркотичні засоби (сильнодійні речовини) спільну ро­дову (групову) приналежність?

Експертиза рідин, що містять спирт

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є в даній ємкості (склянці, банці тощо) або на поверхні предмета (одягу, паперу) сліди рідин, що містять спирт?

Чи належить дана рідина до міцних алкогольних напоїв? Якщо нале­жить, то до якого їх виду?

Чи є дана рідина етиловим спиртом? Якщо так, то гідролізним чи рек­тифікатом?

Чи мають дані зразки спиртових рідин спільну родову (групову) нале­жність?

Промисловим чи саморобним способом виготовлена спиртова рідина?

Чи придатний даний пристрій для виготовлення міцних спиртних на­поїв?

Чи є дана маса брагою, придатною для виготовлення самогону?

Чи є рідина, знайдена на місці події, самогоном і чи не є вона части­ною об’єму рідини, яка перебувала у бутлі, вилученому у підозрюваного?

Чи відповідає за своїми характеристиками алкогольний напій в даній пляшці характеристикам напою, зазначеним на етикетці?

Експертиза металів і сплавів

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є на об’єкті-носії (зазначається, на якому саме) сліди або мікрочас­тинки металу (сплаву) і якого (яких) саме?

З якого металу (сплаву) виготовлено даний об’єкт?

Чи мають дані металеві об’єкти (зазначається, які саме) спільну родову (групову) належність за матеріалом виготовлення?

Яка марка металу (сплаву) виготовленого виробу?

Експертиза полімерів, пластмас та скла

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є на предметі-носії мікрочастинки полімерів, пластмас, скла?

До якого роду (виду) належить даний полімерний матеріал (пластмаса, скло)?

З якого виду полімерного матеріалу (пластмаси, скла) виготовлено да­ний предмет?

Чи мають дані зразки полімерних матеріалів (пластмаси, скла) спільну родову (групову) належність?

100. При підготовці об’єктів для дослідження слід дотримуватись та­ких правил:

100.1. Якщо матеріали і речовини виявлені у великій кількості, на до­слідження направляються їх зразки. У випадках, коли вони (матеріали і речовини) становлять об’єми рідин або сипкі маси, зразки надаються у ви­гляді середніх проб.

При відборі середньої проби рідини останню потрібно збовтати, а по­тім відлити не менше як 1 л в окрему ємкість. Середня проба сипких речо­вин (піску, цементу та ін.) відбирається виїмками за допомогою щупа з рі­зних за глибиною місць кожної ємкості (три — п’ять виїмок загальною масою 1,5—2 кг). При великих розмірах сховища проби слід відбирати в місцях, з яких найімовірніше походить частина сипкої речовини, яка до­сліджується (біля дверей, вікна, пролому тощо).

100.2. Зразки ниток, мотузок, шпагатів надаються загальною довжи­ною не менше як 3 м, відрізками з різних місць об’єктів.

Зразок тканини повинен мати довжину 50—100 см. Якщо тканина має малюнок, він повинен повторюватись на зразку не менше трьох разів.

100.3. Якщо досліджуються нашарування або плями на предметах, експерту необхідно надати сам предмет. Нашарування і плями необхідно прикрити аркушем білого паперу або тканиною, закріпленою по краях.

Якщо вилучити предмет неможливо, надаються вирізки з плямами.

100.4. Предмети одягу та взуття, на яких припускається наявність во­локон (інших мікрочастинок і нашарувань), необхідно загорнути кожний окремо в щільний білий папір (забороняється упаковувати їх в поліетиле­нові мішки, оскільки поліетилен має електростатичні властивості, під впливом яких локалізація мікрочастин на об’єкті може зазнати змін).

100.5. Рідини слід наливати для транспортування в чистий скляний товстостінний посуд і закривати притертою скляною пробкою. Посуд, у якому пересилаються луги, закривається гумовою пробкою.

100.6. Предмети, які просочені маслами, жирами і мастильними мате­ріалами, а також предмети, яким властиві специфічні запахи, поміщують в скляний щільно закритий посуд або в поліетиленові мішки, що заклею­ються.

100.7. Наркотичні засоби саморобного виробництва, які мають певну форму (брикет, грудка тощо), поміщують в окремі упаковки, щоб зберегти їх форму.

Ґрунтознавча експертиза

101. Головними завданнями Грунтознавчої експертизи є:

101.1. Виявлення на предметах-носіях мікронашарувань (часток) Грун­тового походження, визначення їх природи, а також установлення спільної родової (групової) належності з наданими зразками.

101.2. Установлення походження Грунту на предметах-носіях з певної ділянки місцевості (іншого місця події).

101.3. Установлення механізму утворення Грунтових нашарувань.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є нашарування Грунту (об’єктів грунтово-мінерального походжен­ня) на предметі-носії (зазначається, на якому саме)?

Чи мають порівнювані об’єкти (нашарування на предметі-носії та Грунт з місця події) спільну родову (групову) належність?

Чи походять дані нашарування (зазначається, які саме) з певної ділян­ки місцевості?

Який механізм утворення нашарувань Грунту?

Яка характеристика місцевості, з якої походять нашарування Грунту на об’єктах-носіях?

102. При підготовці і призначенні Грунтознавчої експертизи слід до­тримуватись таких правил:

102.1. При дослідженнях Грунтових об’єктів з метою встановлення їх походження з певної ділянки місцевості для порівняння направляються зразки Грунту з місця, де за припущенням слідчого (судді) знаходився предмет-носій (місце виявлення трупа, слідів взуття тощо), та інших місць у межах ділянки, яка ідентифікується. Крім того, слід надавати контрольні зразки з суміжних ділянок, аналогічних і таких, які відрізняються від тієї, яка ідентифікується, наприклад із сусіднього поля, яке засіяно іншою культурою, з ділянки, яка має інший характер рослинності, інший профіль тощо.

Відбір зразків проводиться з урахуванням особливостей ділянки, яка ідентифіку єгься.

Якщо ділянка має відносно однорідну поверхню, то відбираються чо­тири — п’ять індивідуальних зразків з поверхневого шару місця контакту предмета-носія з Грунтом і не менше двох контрольних зразків із суміжних ділянок (змішаних з 4—5 проб, відібраних у радіусі 2—5 м).

Зразки відбираються з поверхневого шару Грунту на глибині не більше 5 см масою 100—150 г і впаковуються в паперові пакети.

Якщо ділянка являє собою западину (яр, канаву, яму та ін.), зразки від­бираються з дна і різних генетичних горизонтів стін, відкосів, а контроль­ні — з поверхні Грунту біля западин та із суміжних ділянок місцевості.

Усі зразки висушують на повітрі і поміщують у пакети.

З питань відбору зразків, якщо є така необхідність, слід проконсу­льтуватися з експертом (спеціалістом) або запросити його для участі в цій дії.

102.2. До постанови (ухвали) про призначення експертизи слід додати протокол огляду місця події з планом-схемою. Якщо огляд предметів- носіїв Грунту оформлено окремим протоколом, він також додається до по­станови (ухвали) про призначення експертизи. Важливо, щоб у наданих експерту матеріалах були позначені місця відбору зразків Грунту. Крім то­го, слід надати довідки про метеоумови та характер використання об’єктів з нашаруваннями Грунту в період від часу події до часу відбору зразків та призначення експертизи. Якщо в цей період на місці події проводились роботи, які могли змінити характеристики Грунту (перекопування, будіве­льні, вантажні та інші роботи, унаслідок яких на Грунті могли залишитись сторонні домішки), про це також слід повідомити експерта.

Кожний предмет, на якому виявлені нашарування Грунту, упаковується окремо. До упаковок зразків має прикріплюватись бирка із зазначенням його номера і місця його вилучення. Останні дані слід узгоджувати з пла- ном-схемою місця події.

Біологічна експертиза

103. Біологічна експертиза досліджує об’єкти рослинного та тваринно­го походження. Ними найчастіше бувають:

— листя, стебла, квіти, сіно, солома, кора, деревина, коріння, плоди, насіння, спори, пилок тощо;

— похідні шкірних покровів тваринного походження (волосся, пір’я, луска тощо);

— продукти переробки рослинних та тваринних організмів (корми для тварин та птахів, борошно, шматки хутра та шкіри тощо);

— продукти життєдіяльності рослинних і тваринних організмів (мед, камедь, екскременти та ін.).

104. Головними завданнями біологічної експертизи є:

104.1. Установлення належності об’єктів тваринного та рослинного походження (далі — біологічне походження) до конкретного біологічного таксона (родини, роду, виду та ін.), а також виявлення мікрооб’єктів за­значеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях).

104.2. Установлення спільної родової (групової) належності декількох порівнюваних об’єктів.

104.3. Установлення належності об’єктів біологічного походження до одного цілого.

104.4 Визначення біологічних характеристик стану об’єкта (стадії роз­витку організму, причин та часу змін його стану, механізму пошкодження та ін.).

104.5. Установлення належності об’єктів рослинного походження до наркотичних засобів.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Яка природа даного об’єкта? Якщо він біологічного походження, то яка його таксономічна належність?

Чи є на предметі-носії (зазначається, якому саме) мікрооб’єкти (част­ки) біологічного походження? Якщо є, то яка їх таксономічна належність?

Чи має дана маса (наприклад, зерно в мішку, вилучене в А.) та зразки, вилучені в конкретному місці (наприклад, зразки зерна з певного схови­ща), спільну родову (групову) належність?

Чи є дані об’єкти частинами одного цілого (наприклад, гілля та стов­бур, дві частини листка рослини тощо)?

Чи могли за певний строк статися ті або інші зміни в розвитку рослин­ного (тваринного) об’єкта (чи могла рослина за певний час вирости до на­явних розмірів, чи могла комаха за певний час досягти стадії розвитку, у якій вона була виявлена, тощо)?

Яка давність заселення трупа знайденими на ньому комахами (личин­ками комах)?

Чи є волосся, знайдене на предметі-носії (указується, на якому), волос­сям людини (тварини)? Якщо це волосся тварини, то чи має воно спільну родову (групову) належність до волосся даної особини?

Який вік рослини, її частин?

Чи належить дана рослина (подрібнені частки рослини) до таких, що містять наркотичні речовини? Якщо так, то яка її таксономічна належ­ність?

Чи складали раніше дані зразки наркотичних засобів одну масу?

Чи мають дані зразки наркотичних засобів спільну родову (групову) належність (за способом виготовлення, місцем вирощування тощо)?

105. Готуючи матеріали для дослідження, слід дотримуватись таких основних правил:

105.1. Якщо досліджувані об’єкти та об’єкти для порівняльного дослі­дження мають великі об’єми або маси, то вони направляються експертові у вигляді зразків.

Зразки сипких мас (зерно, борошно тощо) відбираються у вигляді се­редніх проб (див. п. 89.1 розділу «Експертиза матеріалів та речовин»).

Відбираючи зразки волосся з волосяного покриву тварин, слід виривати (вичісувати) їх з різних частин тіла (спини, шиї, ніг, боків, черева і, зокрема, у зоні пошкодженої частини тіла) по 50—100 волосин з кожного місця.

Якщо досліджується сіно або солома, то їх зразки повинні мати масу в межах 0,5—1 кг. Відібрані зразки загортають у папір, не стискаючи та не згинаючи стебел.

Екскременти тварин та гній висушують і по 100—120 г транспортують у закритих банках.

105.2. При дослідженні мікрооб’єктів експертові слід надсилати пред­мет-носій.

Місця на предметах-носіях, де знайдені плями або сліди біологічного походження, слід закрити чистим папером, закріплюючи його краї на предметі. Так само діють, коли сліди в процесі слідчого огляду не виявле­ні, але їх наявність у певному місці припускається.

Якщо предмет-носій надати експертові немає змоги, йому слід надати можливість оглянути цей предмет чи провести його дослідження за місце­знаходженням.

Автотехнічна експертиза

106. Головними завданнями автотехнічної експертизи є:

106.1. Установлення несправностей транспортного засобу (далі — ТЗ), які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП) чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими метода­ми контролю за технічним станом ТЗ; визначення механізму впливу не­справності на виникнення та розвиток пригоди.

106.2. Установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (при наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, віддалі, пройденої ТЗ за певні проміж­ки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди.

Швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, мо­же визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження ме­ханізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику.

(пункт 106.2 доповнено абзацом другим згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5)

106.3. Установлення відповідності дій водія ТЗ в даній дорожній ситу­ації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія техні­чної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, від­повідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діями во­дія та ДТП.

Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в постанові (ухвалі) про призначення експертизи, він має вказати мотиви незгоди з позицією слідчого (суду) і дати відповідні варіа­нти розв’язання поставленого питання.

Перед автотехнічною експертизою можуть бути поставлені й інші за­вдання, вирішення яких пов’язане з дослідженням технічного стану ТЗ, дорожньої обстановки і дій учасників дорожньої події.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

До пункту 106.1.

Які несправності, виходячи з вимог Правил дорожнього руху до техні­чного стану ТЗ, мала (мав) система (механізм, вузол, агрегат) даного ТЗ?

Чи є в досліджуваному ТЗ несправності, які могли бути технічною причиною виникнення ДТП?

Коли, відносно моменту ДТП, її настання чи в процесі її розвитку, ви­никли дані несправності?

Яка причина відмови даного механізму, системи (рульового управлін­ня, гальмової системи та ін.) ТЗ?

Чи мав водій можливість виявити несправність до моменту ДТП?

Чи мав водій технічну можливість запобігти пригоді при наявності да­ної несправності?

До пункту 106.2.

Якою була швидкість ТЗ у різні моменти розвитку ДТП (якщо сліди рі­зної довжини або перериваються, на це слід указати)?

Яка була швидкість ТЗ з урахуванням пошкоджень, які він отримав при зіткненні?

Яка максимально припустима швидкість ТЗ за умови даної видимості дороги (зазначається, якою була видимість дороги)?

Яка максимально припустима швидкість ТЗ на закругленні дороги да­ного радіуса?

Яка найменша безпечна дистанція між ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?

Яка відстань необхідна для безпечного обгону попутного ТЗ в умовах даної дорожньої обстановки?

Який гальмовий та (або) зупинний шлях ТЗ за певної швидкості його руху в умовах даної дорожньої обстановки?

До пункту 106.3.

Як повинен був діяти водій в даній дорожній обстановці, згідно з тех­нічними вимогами Правил дорожнього руху?

Чи мав водій технічну можливість запобігти наїзду з моменту виник­нення небезпеки для руху або з моменту виявлення перешкоди для руху?

Чи відповідали дії водія технічним вимогам Правил дорожнього руху?

Чи були з технічної точки зору дії водія ТЗ у причинному зв’язку з ви­никненням ДТП?

До пунктів 106.2 і 106.3.

З якою швидкістю рухався ТЗ? Якщо ця швидкість перевищувала встановлені обмеження (зазначається, які саме), то чи мав водій технічну можливість уникнути контакту з перешкодою (зазначається, якою саме), якщо ця швидкість не перевищувала припустиму?

Чи мав водій технічну можливість шляхом екстреного гальмування зу­пинити ТЗ з моменту виникнення небезпеки для руху (указується момент виникнення небезпеки), не доїжджаючи до перешкоди (пішохода)?

107. У постанові (ухвалі) про призначення автотехнічної експертизи повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані).

При призначенні експертизи обставин ДТП (пп. 106.2 — 106.3) необ­хідно, зокрема, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, Грунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця та ін.), ширину проїзної частини, наяв­ність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості — ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху8; момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до мо­менту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо засто­совував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, напри­клад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими части­нами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду галь­мування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).

(абзац другий пункту 107 із змінами, внесеними згідно з наказом Міні­стерства юстиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

8 Швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування.

Якщо ДТП скоїв водій мотоцикла, крім того, зазначається: ручним та но­жним гальмом чи одним з них (яким саме) гальмував водій; якщо на мотоцик­лі з коляскою був один пасажир, то де він перебував (у колясці чи на задньому сидінні); якщо мотоцикл без коляски рухався в перекинутому стані, залишаю­чи сліди на дорозі, —то відстань, на яку він перемістився в такому стані.

108. Якщо призначається експертиза технічного стану ТЗ (п. 106.1), у постанові (ухвалі) достатньо викласти фабулу справи і обставини, які сто­суються особливостей об’єкта дослідження, знання яких може мати зна­чення для експерта, наприклад, чи експлуатувався ТЗ після події; у якому стані перебували деталі (вузли), сполучені з деталями (вузлами), що дослі­джуються, тощо.

(пункт 108 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юсти­ції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

109. Якщо до моменту призначення експертизи слідчому (суду) не вдалося усунути протиріччя у вихідних даних, що були в справі, він має право зазначити в постанові (ухвалі) варіанти їх значень і отримати висно­вки щодо кожного з них.

110. Слідчий не має права вимагати від експерта, щоб той самостійно вибирав зі справи вихідні дані для проведення експертизи. Разом з тим слідчий може поставити перед експертом питання про технічну спромож­ність (неспроможність) тих чи інших даних, які є у справі.

111. Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи екс­пертові за потребою надаються всі матеріали кримінальної, цивільної, гос­подарчої, адміністративної справи.

Якщо слідчий (суд) не може направити експертові всі матеріали спра­ви, він повинен надати: протокол огляду місця події разом зі схемою та іншими додатками; протокол огляду ТЗ; протокол відтворення обстановки і обставин події.

Транспортно-трасологічна експертиза

112. Головним завданням транспортно-трасологічної експертизи є:

— ідентифікація за слідами, залишеними ТЗ, певного його екземпляра або установлення його типу, моделі;

— визначення взаємного розташування ТЗ в момент їх контактування;

— визначення місця зіткнення ТЗ і місця наїзду на перешкоду (пішо­хода), установлення механізму утворення слідів;

— розташування ТЗ відносно проїзної частини на момент контакту­вання.

Вирішення цих завдань здійснюється шляхом дослідження слідів, ви­явлених на місці ДТП, пошкоджень транспортних засобів. Тому признача­ти транспортно-трасологічну експертизу доцільно лише тоді, коли є мож­ливість надати експертові об’єкти, які перебували в контакті, або матеріали справи, у яких зафіксовано сліди.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи залишені певні сліди (указується, які саме і на чому) ходовими час­тинами (колесами, шинами, гусеницями тощо) даного ТЗ?

Який механізм контактування ТЗ?

Чи залишені сліди певними частинами даного ТЗ, що виступають?

До якого типу (марки, моделі) належить ТЗ, яким залишено дані сліди?

Яким було взаємне розташування транспортних засобів під час їх зітк­нення?

Яким було взаємне розташування ТЗ і перешкоди (пішохода) під час наїзду на останню (останнього)? Який механізм контактування пішохода та ТЗ? Хто з осіб, які перебували в ТЗ під час ДТП (вказуються прізвища, ім’я та по батькові осіб), перебував за кермом?9

9 Для вирішення питань про взаємне розташування ТЗ і потерпілого та про особу, яка керувала ТЗ, призначається комплексна судово-медична, транспортно-трасологічна експертиза.

Який з транспортних засобів під час їх зіткнення стояв, а який ру­хався?

На якому місці дороги сталося зіткнення транспортних засобів (наїзд на пішохода)?

Який механізм утворення слідів (удар, ковзання тощо)?

У якому напрямку відносно слідосприймальної поверхні рухався ТЗ?

113. Для вирішення зазначених питань експертові надаються самі слі- доутворювальні об’єкти (шини, деталі, що виступають, тощо) або експе­риментальні зліпки цих об’єктів (експериментальні відбитки шин на папе­рі); предмети, на яких залишились сліди зазначених об’єктів, або зліпки (масштабні фотознімки) цих слідів, а також протоколи огляду місця події з усіма додатками до них.

Якщо досліджуються сліди ТЗ на одязі (взутті) потерпілого, надається також акт судово-медичного дослідження пошкоджень на його тілі.

Експертиза стану доріг і дорожніх умов у місцях ДТП

114. Основними завданнями даної експертизи є визначення відповід­ності техніко-експлуатаційних, геометричних та технічних показників ав­томобільних доріг нормативно-технічним вимогам. Визначення відповід­ності робіт з організації дорожнього руху вимогам безпеки руху.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи відповідали фактичні техніко-експлуатаційні показники (рівність, коефіцієнти зчеплення та шорсткості тощо) автомобільної дороги вимогам безпеки дорожнього руху?

Чи відповідали роботи з проведення ремонту, експлуатації та утри­мання доріг вимогам безпеки дорожнього руху?

Чи були невідповідності дорожніх умов вимогам нормативних доку­ментів у причинному зв’язку з подією ДТП?

Чи забезпечує організація дорожнього руху на дослідній ділянці доро­ги безпеку дорожнього руху?

Чи відповідали геометричні параметри автомобільної дороги вимогам нормативної документації?

Пожежно-технічна експертиза

115. Основними завданнями пожежно-технічної експертизи є:

— визначення причин, умов та процесів виникнення пожежі;

— визначення часу та шляхів розповсюдження пожежі;

— визначення обставин, які сприяли виникненню та розповсюдженню пожежі;

— оцінка умов, засобів і способів гасіння пожежі;

— відповідність технічного стану об’єкта протипожежним нормам.

Перед пожежно-технічною експертизою можуть ставитись і інші за­вдання, пов’язані з розслідуванням (судовим розглядом) справ про поже­жі, якщо для розв’язання цих завдань необхідні спеціальні знання в галузі пожежної справи.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Де був осередок пожежі (місце виникнення початкового горіння)?

Якими шляхами поширювався вогонь від осередку пожежі?

Яка причина виникнення пожежі?

Чи відповідав стан об’єкта вимогам Правил пожежної безпеки?

Який час тривала пожежа?

Чим пояснюється найбільш інтенсивне горіння в даному місці об’єкта?

Чи можливе загорання даної речовини (матеріалу) від даного джерела запалювання?

Чи можливе самозаймання даних речовин (матеріалів) за певних умов конкретного випадку?

Яка температура самоспалахування даної речовини (матеріалу)?

Яка максимальна температура горіння даних матеріалів?

Чи не є причиною виникнення пожежі аварійний стан електричної ме­режі (коротке замикання, перевантаження тощо)?

Що було первинним: пожежа чи вибух?

З якої причини не спрацював автоматичний протипожежний при­стрій?

Чи належним чином використовувалась протипожежна техніка під час гасіння даної пожежі?

Де розміщувались зони розвитку горіння, теплового впливу та задим­лення, з урахуванням наданих фактичних даних про речову обстановку мі­сця пожежі?

Яке джерело запалювання зумовило займання наявного горючого середовища (матеріалу, речовини) у місці формування осередку по­жежі?

Який механізм виникнення пожежі?

Які обставини події пожежі зумовили її наслідки?

Якими вибухо-, пожежонебезпечними властивостями характеризують­ся надані на дослідження матеріали (речовини)?

116. Експертові слід надати протокол огляду місця пожежі з усіма до­датками, протоколи відтворення обстановки й обставин події, акт про по­жежу та інші документи, складені службами пожежної охорони, а також речові докази.

Будівельно-технічна експертиза

117. Головними завданнями будівельно-технічної експертизи є:

117.1. Визначення ринкової вартості нерухомого майна (різного роду будівель та споруд).

117.2. Установлення факту відповідності (невідповідності) збудованої або реконструйованої будівлі проекту і вимогам державних будівельних норм (ДБН).

117.3. Визначення вартості різного роду будівельних робіт (спору­дження будівель, їх переобладнання, ремонт, благоустрій території та ін.).

117.4. Установлення відповідності проектно-кошторисної документації вимогам ДБН та інших державних стандартів з питань будівництва.

117.5. Установлення правильності складання державної звітності про виконання будівельних робіт.

117.6. Розробка варіантів поділу будинків і надвірних будівель від­повідно до ідеальних часток кожного зі співвласників з підготуванням у необхідних випадках пропозицій щодо переобладнання об’єктів, за­лишення їх частин у спільній власності, а також визначенням грошової компенсації власнику, частка якого в натурі після поділу стала меншою за ідеальну.

117.7. Розробка варіантів порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі, що належать громадянам на правах спільної власності.

117.8. Визначення технічного стану будівель, споруд, інженерного об­ладнання (відсоток зношення, придатність до експлуатації, необхідність ремонту, наявність дефектів, причини, які їх викликали, та ін.).

117.9. Оцінка земельних ділянок.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Яка ринкова вартість об’єкта нерухомості?

Чи відповідає будівля (зазначається, яка, місцезнаходження) проекту і вимогам державних будівельних норм (ДБН)? Якщо не відповідає, то які є відступи від вимог ДБН?

Ті самі питання щодо реконструйованої будівлі.

Поиск по сайту: