Додаток 2 8 страница

Який загальний характер підключень до телекомунікаційної мережі виконував об’єкт (телекомунікаційна система, засіб)?

За допомогою яких програмних засобів здійснювалось підключення до телекомунікаційної мережі?

Яка топологія апаратних засобів, об’єднаних у телекомунікаційну сис­тему?

Чи відповідає телекомунікаційний засіб (система) технічній документації?

Які технічні характеристики (параметри) має телекомунікаційний засіб (система)?

Чи мав місце факт доступу до телекомунікаційної системи та в який спосіб?

Чи мало місце використання ресурсів та інформації в телекомунікацій­ній системі та в який спосіб?

Чи мав місце факт передачі (отримання) інформації в телекомуніка­ційній системі та в який спосіб?

Чи є ознаки втручання в роботу телекомунікаційної системи?

Чи могли апаратні засоби об’єднуватись в телекомунікаційну мережу та за якими ознаками?

Встановити шляхи маршрутизації даних в телекомунікаційній системі.

Чи можливо використання телекомунікаційного засобу (обладнання) для вказаних цілей?

(абзаци одинадцятий — двадцять перший пункту 156 замінено абзаца­ми згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5)

(рекомендації доповнено розділом згідно з наказом Міністерства юс­тиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

Екологічна експертиза із дослідження пестицидів

(назва розділу із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5)

157. У межах екологічної експертизи проводиться експертиза пестицидів.

До головних завдань експертних досліджень пестицидів належить:

— встановлення належності пестицидів до стандартизованої групи (ви­робничої, хімічної, гігієнічної тощо) відповідно до існуючої класифікації;

— встановлення спільної (різної) родової (групової) належності, єди­ного джерела походження, належності до єдиної маси тощо.

—

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є дана речовина пестицидом? Якщо так, то яким саме?

Чи містяться в зразках рослин (Грунту, воді) пестициди?

Чи мають спільну родову (групову) належність надані зразки пестици­дів?

До якої групи небезпеки згідно із гігієнічною класифікацією належать надані зразки пестицидів?

Чи дозволено використання в Україні наданих пестицидів?

(рекомендації доповнено розділом згідно з наказом Міністерства юс­тиції України від 29.12.2006 р. № 126/5)

Мистецтвознавча експертиза

158. До числа об’єктів мистецтвознавчої експертизи належать твори мис­тецтва, а саме: монументального та станкового живопису, графіки, декоратив- но-ужиткового мистецтва, пам’ятки архітектури, скульптури, дрібної пласти­ки, музичні інструменти, нотна література; друкована продукція, аудіо- та відеозаписи, фотографія з метою віднесення їх до порнографічної чи еротич­ної та до такої, що пропагує культ насильства та жорстокості.

Головними завданнями мистецтвознавчої експертизи є:

— проведення атрибуції твору (встановлення автора твору, періоду створення роботи, приналежність до певної школи тощо);

— визначення художнього рівня, історичного значення, культурної цінності та стану твору;

— визначення оціночної або страхової вартості твору;

— визначення відповідності продукції вимогам законодавства про за­хист суспільної моралі.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є наданий на дослідження предмет оригіналом (авторською робо­тою), копією, виконаною від імені іншого автора, або копією, виконаною від імені автора?

Хто є автором представленого на дослідження твору мистецтва?

Чи підлягав даний твір мистецтва реставрації (який фрагмент тощо)?

Яку вартість має твір мистецтва, що досліджується?

Чи належить будівля за архітектурним вирішенням (стилем) до катего­рії культових споруд: храмів, церковних споруд?

Чи містяться на наданому носії інформації твори, що пропагують культ насильства та жорстокості?

Чи належить представлена продукція до такої, що має еротичний чи порнографічний характер?

Якщо перед експертом ставиться питання про вартість твору, у поста­нові (ухвалі) про призначення експертизи обов’язково зазначається період (час), станом на який належить вирішити поставлене питання.

(рекомендації доповнено розділом згідно з наказом Міністерства юс­тиції України від 15.07.2008 р. № 1198/5)

Начальник управління експертного

забезпечення правосуддя Л. М. Головченко

(Науково-методичні рекомендації в редакції наказу

Міністерства юстиції України від 30.12.2004 р. № 144/5)

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

НАКАЗ

09.08.2005 № 86/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

11 серпня 2005 року за № 882/11162

Про затвердження Положення

про експертно-кваліфікаційні комісії

та атестацію судових експертів

(Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юсти­ції № 1054/5 від 07.11.2007 № 643/5 від 13.04.2009) Відповід­но до статей 16, 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою посилення контролю за якістю підготовки та атес­тації судових експертів з числа фахівців науково-дослідних інститутів судових експертиз і фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атес­тацію судових експертів, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Мін’юсту України від

15.07.97 № 285/7-А «Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів», зареєстрований в Мін’юсті України 04.08.97 за № 283/2087 (із змінами і доповненнями).

3. Начальнику управління експертного забезпечення правосуддя (Го­ловченко Л. М.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої вла­ди» (із змінами і доповненнями).

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступ­ника Міністра юстиції України 1.1. Ємельянову.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою посилення контролю за якістю підготовки та атестації судових експертів з числа фахівців науково-дослідних інститутів судових експер­тиз і фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атес­тацію судових експертів, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Мін’юсту України від

15.07.97 № 285/7-А «Про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів», зареєстрований в Мін’юсті України 04.08.97 за № 283/2087 (із змінами і доповненнями).

3. Начальнику управління експертного забезпечення правосуддя (Го- ловченко Л. М.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої вла­ди» (із змінами і доповненнями).

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступ­ника Міністра юстиції України 1.1. Ємельянову.

Р. М. Зварич

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства юстиції України

09.08.2005 № 86/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України

від 07.11.2007 № 1054/5

(₂1250-07)

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

11серпня 2005 року

за №882/11162

ПОЛОЖЕННЯ

про експертно-кваліфікаційні комісії

та атестацію судових експертів

І. Загальні положення

Відповідно до статей 10, 14, 16, 17 та 21 Закону України «Про судову експертизу» це Положення визначає:

функції та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України;

функції та порядок діяльності експертно-кваліфікаційних комісій, які діють у науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства юс­тиції України;

порядок та умови проходження навчання та стажування фахівців, які мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта;

порядок проведення атестації судових експертів Центральною експер- тно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України та експе- ртно-кваліфікаційними комісіями, які діють у науково-дослідних устано­вах судових експертиз Міністерства юстиції України;

порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.

II. Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України

2.1. Основними функціями Центральної експертно-кваліфікаційної ко­місії при Міністерстві юстиції України (далі —ЦЕКК) є:

визначення порядку та умов проходження підготовки фахівців, що мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта, затвердження програм навчання (стажування), за якими здійснюється під­готовка фахівців;

проведення атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізо­ваних установ та самостійно або в складі юридичної особи мають намір на професійній основі здійснювати судово-експертну діяльність;

розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів, що не є працівниками державних спеціалізованих установ.

(Пункт 2.2 розділу II виключено на підставі Наказу Міністерства юс­тиції № 643/5 від 13.04.2009) (Пункт 2.3 розділу II виключено на підставі Наказу Міністерства юстиції № 643/5 від 13.04.2009) 2.2. Склад ЦЕКК фо­рмується з постійних і змінних членів комісії.

2.2. Склад ЦЕКК формується з постійних і змінних членів комісії.

2.3. Постійний склад ЦЕКК затверджується наказом Мін’юсту.

До постійного складу ЦЕКК входять голова, заступники голови, два представники Міністерства юстиції України, фахівець з процесуальних питань судової експертизи, секретар.

2.4. Змінний склад затверджується головою ЦЕКК.

До змінного складу ЦЕКК входять найбільш досвідчені фахівці науко- во-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, які мають кваліфіка­цію судового експерта та стаж практичної роботи за спеціальністю не ме­нше п’яти років.

До змінного складу ЦЕКК можуть входити фахівці наукових установ і навчальних закладів інших державних органів, громадських організацій (за їх згодою).

До участі в засіданні ЦЕКК запрошуються не менше двох фахівців з тієї експертної спеціальності, з якої комісія проводить атестацію з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта або розглядає питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.

2.5. Члени ЦЕКК на час її роботи звільняються від виконання своїх службових обов’язків із збереженням середнього заробітку за місцем ос­новної роботи.

2.6. Організаційне забезпечення діяльності ЦЕКК покладається на Міністер­ство юстиції України. Матеріально-технічне забезпечення діяльності ЦЕКК здійснюється науково-дослідними установами судових експертиз Мн’юсту.

2.7. Підготовку матеріалів для розгляду комісією здійснює секретар комісії.

2.8. Засідання комісій проводяться за потреби. Строк розгляду заяв не повинен перевищувати 30 днів з дня надходження до комісії та може бути продовжений за наявності поважних причин, пов’язаних з їх розглядом, до 45 днів.

Про час проведення засідання ЦЕКК заінтересовані особи повідомля­ються не пізніше як за 7 днів.

2.9. Засідання ЦЕКК проводить її голова. У разі відсутності голови ЦЕКК його обов’язки виконує заступник голови ЦЕКК.

2.10. Засідання ЦЕКК є правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 її постійного складу та не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності, з якої комісія проводить атестацію щодо присвоєння (під­твердження) кваліфікації судового експерта або розглядає питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.

2.11. Особа, яка підлягає атестації, до початку атестації має право за­явити відвід члену комісії, якщо вона має сумнів у його об’єктивності.

Питання про заявлений відвід вирішується іншими членами ЦЕКК без участі члена ЦЕКК, якому заявлено відвід, відкритим голосуванням.

2.12. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів присут­ніх на засіданні членів ЦЕКК і оформлюється протоколом (додаток 1).

При розбіжності думок члени комісії, які не згодні з рішенням, записа­ним у протоколі, підписують протокол з позначкою «З окремою думкою» та оформлюють письмово свої мотивування, які додаються до протоколу.

2.13. У разі потреби можуть проводитись виїзні засідання ЦЕКК, орга­нізація яких здійснюється на базі науково-дослідних установ судових екс­пертиз Мін’юсту.

2.14. ЦЕКК має свій бланк і печатку.

III. Експертно-кваліфікаційні комісії науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту

3.1. Основними завданнями експертно-кваліфікаційних комісій, які ді­ють у науково-дослідних установах судових експертиз Мін’юсту (далі — ЕКК) є:

визначення рівня професійної підготовки фахівців, які працюють у штаті науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, шляхом їх атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації та/або кваліфі­каційного класу судового експерта;

розгляд питань дисциплінарної відповідальності судових експертів на- уково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту.

3.2. Атестація судових експертів з метою присвоєння кваліфікаційного класу судового експерта проводиться відповідно до Положення про квалі­фікаційні класи судових експертів з числа працівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, затверджено­го наказом Міністерства юстиції України від 30.11.95 № 360/6, зареєстро­ваного в Міністерстві юстиції України 04.12.95 за № 431/967.

3.3. ЕКК діють у науково-дослідних установах судових експертиз Мін’юсту. Перелік науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, у яких діють експертно-кваліфікаційні комісії, наводиться у до­датку 2.

Зони регіонального обслуговування науково-дослідних установ судо­вих експертиз Мін’юсту наводяться у додатку 3.

3.4. Склад ЕКК формується з постійних і змінних членів.

3.5. Постійний склад ЕКК затверджується головою ЦЕКК за поданням керівника науково-дослідної установи судових експертиз Мін’юсту.

До постійного складу ЕКК входять голова, його заступник, секретар та фахівець з процесуальних питань судової експертизи.

3.6. Змінний склад затверджується головою ЕКК.

До змінного складу ЕКК входять найбільш досвідчені фахівці, які ма­ють кваліфікацію судового експерта та стаж практичної роботи за спеціа­льністю не менше п’яти років.

До змінного складу ЕКК можуть входити представники Мін’юсту, фахівці інших науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, а також нау­кових установ, навчальних закладів, інших державних органів (за їх згодою).

До участі в засіданні ЕКК запрошуються не менше двох фахівців з тієї експертної спеціальності (кваліфікаційного класу), з якої комісія прово­дить атестацію з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації (кваліфі­каційного класу) судового експерта або розглядає питання щодо притяг­нення до дисциплінарної відповідальності.

3.7. Члени ЕКК на час роботи в комісії звільняються від виконання своїх службових обов’язків із збереженням середнього заробітку за місцем основної роботи.

3.8. Організаційне забезпечення діяльності ЕКК, підготовка матеріалів для розгляду комісією, а також ведення діловодства покладаються на сек­ретаря ЕКК. Про час проведення засідання заінтересовані особи повідом­ляються не пізніше як за 7 днів.

3.9. Засідання комісії проводяться за потреби. Строк розгляду подання не повинен перевищувати ЗО днів з дня надходження до комісії та може бути продовжений за наявності поважних причин, пов’язаних з їх розгля­дом, до 45 днів.

3.10. Засідання ЕКК є правоможним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 її постійного складу та не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності, з якої комісія проводить атестацію щодо присвоєння (під­твердження) кваліфікації (кваліфікаційного класу) судового експерта або розглядає питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.

3.11. Особа, яка підлягає атестації, до початку атестації має право за­явити відвід члену комісії, якщо вона має сумнів у його об’єктивності.

Питання про заявлений відвід вирішується іншими членами комісії без участі члена, якому заявлено відвід, відкритим голосуванням.

3.12. Рішення комісії приймається простою більшістю голосів присут­ніх на засіданні членів ЕКК і оформлюється протоколом. Рішення щодо розгляду питань атестації та дисциплінарної відповідальності судових експертів оформлюються протоколом згідно з додатком 1.

При розбіжності думок члени комісії, які не згодні з рішенням, записа­ним у протоколі, підписують протокол із позначкою «З окремою думкою» та оформлюють письмово свої мотивування, які додаються до протоколу.

3.13. Матеріально-технічне, фінансове та інформаційне забезпечення діяльності ЕКК покладається на установи, у яких діють комісії.

3.14. ЕКК використовує бланк і печатку установи, у якій вона діє.

IV. Порядок атестації судових експертів ЦЕКК та ЕКК

4.1. Для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівці науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту повинні мати вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройти відповідну підготовку в галузі судової експертизи, знати законо­давство України про судову експертизу.

4.2. Кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних уста­нов судових експертиз присвоюється згідно з Переліком основних видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за якими присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям науково-дослідних установ судо­вих експертиз Мін’юсту (додаток 4).

4.3. Для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, пови­нні мати відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не ниж­че спеціаліста, знати законодавство України про судову експертизу та пройти навчання (стажування) у науково-дослідних установах судових експертиз Мін’юсту з відповідної експертної спеціальності, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

4.4. Кваліфікація судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, присвоюється згідно з Переліком ос­новних видів судових експертиз та експертних спеціальностей, за яким присвоюється кваліфікація судового експерта фахівцям, що не працюють у державних спеціалізованих установах (додаток 5).

4.5. Висококваліфіковані судові експерти, які мають стаж роботи в державних спеціалізованих установах або у певних галузях знань не менше 10 років та в даний час працюють в інших установах, підприєм­ствах, організаціях або перебувають на пенсії та на підставі договорів працюють у науково-дослідних установах судових експертиз Мін’ю­сту, можуть бути атестовані за спеціальностями з криміналістичних видів експертиз.

Атестація цих осіб проводиться відповідною ЕКК науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту.

Фахівці, які працюють у науково-дослідних установах судових експер­тиз Мін’юсту на підставі договорів і залучаються до проведення інших ви­дів експертиз, проходять атестацію в ЦЕКК.

4.6. Навчання (стажування) фахівців здійснюється за програмами під­готовки судових експертів з відповідних експертних спеціальностей, які затверджуються головою ЦЕКК.

Програма підготовки фахівців повинна передбачати проведення лек­ційних та практичних занять, підготовку рефератів та проектів висновків для проведення їх рецензування, у разі проходження стажування на рецен­зування подаються копії висновків експертів.

Організація рецензування рефератів, проектів (копій) висновків забез­печується науково-дослідною установою судових експертиз Мін’юсту, у якій фахівець проходить навчання (стажування).

4.7. У разі проходження підготовки з метою присвоєння кваліфікації судового експерта строк навчання фахівця визначається в залежності від експертної спеціальності певного виду судової експертизи, рівня базової підготовки, досвіду роботи фахівця у відповідній галузі знань і, як прави­ло, установлюється у межах від 1 до 6 місяців.

4.8. У разі підтвердження кваліфікації судового експерта строк стажу­вання в залежності від експертної спеціальності певного виду судової екс­пертизи встановлюється від 2 тижнів до 3 місяців.

4.9. Фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих уста­нов, протягом трьох робочих днів після проходження навчання (стажуван­ня) на бланку відповідної установи видається довідка про проходження навчання (стажування) з відповідного виду судової експертизи та експерт­ної спеціальності (додаток 6).

Фахівці, які мають намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судово­го експерта, допускаються до атестації в ЦЕКК протягом трьох місяців пі­сля проходження навчання (стажування).

4.10. Фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих уста­нов і мають намір отримати (підтвердити) кваліфікацію судового експерта, за проходження навчання (стажування) уносять плату до науково- дослідних установ судових експертиз Мін’юсту, розмір якої визначається, виходячи з фактичних затрат на підготовку фахівця, а саме:

кількість навчальних годин на проведення лекційних, практичних за­нять та складання рецензій на реферати та проекти (копії) висновків;

участь у засіданні ЦЕКК членів змінного складу.

4.11. Розмір плати за проведення занять та складання рецензій визна­чається відповідно до додатка 16 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ», зареєстрованого в Міністерстві юс­тиції України 03.10.2005 за № 1130/11410.

Розмір плати за участь членів комісії змінного складу у засіданні ЦЕКК визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

4.12. Фахівець, який не є працівником державної спеціалізованої уста­нови і має намір пройти атестацію, подає особисто або надсилає поштою до ЦЕКК заяву.

До заяви додаються:

а) нотаріально засвідчена копія диплома про відповідну вищу освіту;

б) витяг з трудової книжки;

в) довідка про проходження навчання (стажування) з відповідного ви­ду судової експертизи та експертної спеціальності;

г) реферати з процесуальних та спеціальних питань (у разі присвоєння кваліфікації судового експерта);

ґ) проекти (копії) трьох — п’яти висновків з експертних спеціальнос­тей відповідних видів експертиз;

д) рецензії на реферати, проекти (копії) висновків, складені судовими експертами, що не брали участі в навчанні (стажуванні);

е) дві фотокартки розміром 3x4.

4.13. Документи подаються до ЦЕКК не пізніше ніж за 10 днів до про­ведення атестації.

Подані до ЦЕКК документи, оформлені з порушенням вимог цього Положення, повертаються фахівцеві для належного їх оформлення.

4.14. На кожного фахівця науково-дослідної установи судових експер­тиз Мін’юсту, який підлягає атестації, складаються подання та службова характеристика, що підписуються його безпосереднім керівником, до яких додаються: у разі присвоєння кваліфікації — копія диплома про відповід­ну вищу освіту, витяг з трудової книжки, реферати, проекти висновків та рецензії на них, у разі підтвердження кваліфікації — копії висновків екс­перта та рецензії на них.

4.15. Атестація включає вивчення поданих документів та кваліфікацій­ний іспит, що проводиться у формі співбесіди, під час якої фахівці дають відповіді на питання, поставлені членами комісії.

4.16. Під час атестації комісія відповідно до покладених на неї завдань:

розглядає подані документи та допускає експерта або відмовляє йому в

допуску до кваліфікаційного іспиту;

приймає кваліфікаційний іспит.

4.17. За наслідками кваліфікаційного іспиту в залежності від рівня професійних знань комісія приймає одне з таких рішень:

про присвоєння кваліфікації судового експерта;

про підтвердження раніше присвоєної кваліфікації судового експерта;

про відмову в присвоєнні (підтвердженні) кваліфікації судового експерта.

4.18. Про результати атестації фахівцю повідомляється протягом 10 днів після проведення атестації.

4.19. Якщо комісія прийняла рішення про відмову в присвоєнні (під­твердженні) кваліфікації судового експерта, фахівець має право в загаль­ному порядку знову подати документи для проходження атестації з метою присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта.

4.20. Фахівці, яким присвоєна (підтверджена) кваліфікація судового експерта, включаються до державного Реєстру атестованих судових екс­пертів.

4.21. У разі прийняття комісією рішення про присвоєння або підтвер­дження кваліфікації судового експерта фахівцю видається Свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта (далі — Свідоцтво) (додаток 7) або робиться відмітка в Свідоцтві про продовження терміну його дії.

Судовому експерту, якому додатково надано право на проведення ін­шого виду експертизи або за іншою експертною спеціальністю видається доповнення до Свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта (додаток 8), яке є його невід’ємною частиною.

Свідоцтво і доповнення до нього підписуються головою комісії та сек­ретарем, засвідчуються печаткою ЦЕКК або печаткою відповідної науко- во-дослідної установи судових експертиз Мін’юсту. Свідоцтво реєструєть­ся в журналі, ведення якого покладається на секретаря комісії.

4.22. Свідоцтво (доповнення до нього) дійсне протягом п’яти років для працівників науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту за наявності посвідчення співробітника відповідної установи і три роки — для фахівців, що не є працівниками державних спеціалізованих установ.

Строк дії Свідоцтва (доповнення до нього) продовжується після під­твердження експертом кваліфікації на п’ять і три роки відповідно.

4.23. Якщо строк дії Свідоцтва не продовжений, Свідоцтво вважається недійсним, а кваліфікація судового експерта втраченою, про що робиться відмітка в державному Реєстрі атестованих судових експертів.

V. Порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів

5.1. Відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу» атестовані судові експерти за порушення вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення дослі­джень можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

5.2. Підставою для розгляду питань щодо дисциплінарної відповідаль­ності судових експертів ЦЕКК є:

подання керівника відповідного структурного підрозділу Мін’юсту щодо результатів перевірки інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень;

подання керівника територіального органу юстиції за результатами пе­ревірки діяльності судового експерта;

подання голови ЕКК.

5.3. Підставою для розгляду питань щодо дисциплінарної відповідаль­ності судових експертів ЕКК є:

подання голови ЦЕКК, посадових осіб Мін’юсту за результатами роз­гляду скарг на дії судових експертів та/або рецензій, складених на виснов­ки експертів науково-дослідних установ судових експертиз Мін’юсту;

подання керівництва та керівників структурних підрозділів відповідної науково-дослідної установи судових експертиз Мін’юсту щодо результатів перевірки інформації про порушення судовим експертом вимог законодав­ства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час про­ведення досліджень.

5.4. До подання додаються:

документи, що містять інформацію про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та/або методичних вимог під час проведення досліджень;

документи, що свідчать про виявлені в діяльності судового експерта порушення;

письмове пояснення судового експерта, відносно якого пропонується розглянути питання щодо дисциплінарну відповідальність.

5.5. Рішення щодо винесення на розгляд відповідної комісії питання щодо дисциплінарної відповідальності судового експерта приймається го­ловою комісії.

5.6. Розгляд питань щодо притягнення до дисциплінарної відповідаль­ності судових експертів відбувається за обов’язковою участю судового експерта.

У разі повторної неявки судового експерта на засідання комісії без по­важних причин комісія може розглянути питання за його відсутності або визнати присутність судового експерта обов’язковою.

5.7. До початку розгляду питання щодо дисциплінарної відповідально­сті судовий експерт має право заявити відвід члену комісії, якщо він вва­жає, що член комісії заінтересований в результатах розгляду чи має сумнів у його об’єктивності з інших причин.

Питання про заявлений відвід вирішується іншими членами комісії без участі члена, якому заявлено відвід, відкритим голосуванням. У разі рів­ності голосів член комісії вважається відведеним.

5.8. Під час розгляду питання щодо дисциплінарної відповідальності судовий експерт може ознайомлюватися з матеріалами та давати додаткові пояснення.

Поиск по сайту: