АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Додаток 2 3 страница

Читайте также:
  1. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 1 страница
  2. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 10 страница
  3. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 11 страница
  4. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 12 страница
  5. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 13 страница
  6. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 14 страница
  7. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 15 страница
  8. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 16 страница
  9. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 17 страница
  10. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 18 страница
  11. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 19 страница
  12. I.II ПЕЧАТНАЯ ГРАФИКА 2 страница

Технічна експертиза документів

23. Технічна експертиза документів поділяється на експертизу реквізи­тів документів, експертизу друкарських форм та експертизу матеріалів до­кументів.

24. Головними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:

24.1. Установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту.

24.2. Виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабко види­мих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також тек­стів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл.

24.3. Установлення виду та ідентифікація приладів письма за штри­хами.

24.4. Визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються.

24.5. Установлення цілого за частинами документа.

24.6. Установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із за­стосуванням копіювально-розмножувальної та комп’ютерної техніки.

24.7. Ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, виго­товила зображення відтиску печатки за особливостями навичок виконавця.

25. Головними завданнями експертизи друкарських форм є:

 

 

25.1. Установлення особливостей виготовлення друкарських засобів (форм) і відображення їх у відбитках.

25.2. Установлення належності літер певному комплекту шрифту.

25.3. Установлення типу, системи, марки, моделі та інших класифіка­ційних категорій друкарської техніки (друкарські машини, касові, теле­графні, інші літерно-цифрові апарати), ідентифікація цих засобів за відби­тками їх знаків; установлення зміни первинного тексту документа, виконаного на друкарській машині.

25.4. Установлення типу, системи, марки, моделі копіювально- розмножувальної техніки (електрофотографічні апарати, факси) та іденти­фікація засобів копіювально-розмножувальної техніки за їх відбитками.

25.5. Установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, фа­ксиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штампів даті виготовлен­ня документа.

25.6. Установлення типу та ідентифікація комп’ютерної техніки за ви­готовленим за їх допомогою документом.

26. Експертизою матеріалів документів установлюються рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких викону­вався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін.), а також їх спільна (різна) родова (групова) належність; визначення абсолю­тного часу виконання штрихів рукописних записів у документах.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

До пункту 24.1.

Чи вносились у текст документа зміни? Якщо вносилися, то яким чи­ном (підчистка, дописка, травлення, виправлення тощо) і який зміст пер­винного тексту?

Чи була замінена в документі фотокартка?

Чи замінювались у документі (договорі, зошиті, книзі, медичній картці тощо) аркуші?

До пункту 24.2.

Який зміст замаскованого (зафарбованого, забрудненого, замазаного тощо) тексту?

Який зміст знебарвленого тексту?

Чи є в даному документі (аркуші паперу) невидимий текст і якщо є, то який саме?

Чи є на документі (аркуші паперу) удавлені штрихи, утворені писаль­ним приладом (знакодрукувальним пристроєм тощо)? Якщо є, то який зміст тексту, що утворений удавленими штрихами?

Чи є на обгорілих аркушах який-небудь текст і (або) зображення? Як­що є, то який (яке) саме?

До пункту 24.3.

Писальним приладом якого типу виконано рукописні тексти (підписи) у наданому документі?

Яким чином виконаний підпис від імені громадянина Н..., текст доку­мента (за допомогою технічних засобів чи пишучим приладом)?

Чи виконані записи писальним приладом (кульковою ручкою, перовою ручкою, олівцем тощо), наданим на дослідження?

До пункту 24.4.

Чи виготовлені (виконані) дані документи (фрагменти документа) у рі­зний час?

У якій послідовності виконувались реквізити даного документа (під­пис, відтиск печатки тощо)?

До пункту 24.5.

Чи становили раніше одне ціле надані на експертизу (дослідження) ча­стини документа?

Чи належали надані на експертизу частини документа визначеному до­кументу (накладній, видатковому касовому ордеру тощо)?

До пункту 24.6.

Чи виготовлено наданий документ шляхом монтажу за допомогою комп’ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

Чи використані для створення змонтованого документа документи, ви­лучені у гр. Н.?

До пункту 24.7.

Чи намальовано бланк документа даною особою?

 

 

Чи вирізана печатка, відтиск якої є на даному документі, певною особою?

Чи певною особою надруковано наданий машинописний текст?

До пункту 25.1.

Який спосіб (способи) поліграфічного друку використано під час виго­товлення даного документа?

Яким способом (з використанням набору друкарського шрифту, шля­хом рисування тощо) виготовлена дана друкарська форма?

Чи з одного набору (одного стереотипу, одним кліше) надруковані дані документи (наводяться їх найменування)?

Чи відповідає даний цінний папір (грошова купюра, облігація, лоте­рейний білет тощо) за своїми характеристиками аналогічним цінним папе­рам, що виготовляються Держзнаком України (або вказати іншого вироб­ника)?

До пункту 25.2.

Чи є літери, знайдені в даної особи, частиною шрифтової каси (зазна­чаються гарнітура, кегль) даної друкарні?

До пункту 25.3.

Яким друкарським засобом (тип, марка, модель) виготовлено текст (зображення) у даному документі?

До пункту 25.4.

Який тип, система, марка копіювально-розмножувального апарата, на якому виготовлений текст?

Чи виготовлено наданий документ (відбиток) на даному копіювально- розмножувальному апараті, зразки відбитків якого надані для порівняль­ного дослідження?

Чи виготовлено надані документи (відбитки) на одному й тому самому копіювально-розмножувальному апараті?

До пункту 25.5.

Яким способом нанесений відтиск печатки (штампа, факсиміле)?

Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в даному документі наданою печаткою (штампом, факсиміле)?

 

Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в наданому докуме­нті печаткою (штампом, факсиміле), експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

Чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в наданих докумен­тах однією і тією самою печаткою (штампом, факсиміле)?

Чи нанесений відтиск печатки (штампа) у той час, яким датований до­кумент?

До пункту 25.6.

Який тип принтера, на якому виготовлений текст?

Чи виготовлено наданий документ на принтері, зразки роздрукованих текстів якого надані для порівняльного дослідження?

Чи виготовлено надані документи на одному чи на різних принтерах?

До пункту 26.

До якого роду, виду (іншої класифікаційної категорії) належить мате­ріал документа (папір, клей, фарбувальна речовина штрихів записів тощо)?

Чи мають спільну родову (групову) належність матеріали даного при­мірника друкованої продукції або документа (папір, клей, картон, фарбу­вальна речовина та ін.) з матеріалами, вилученими з певного місця (склад, цех, квартира та ін.)?

Чи належать надані аркуші паперу до різних партій випуску?

Чи написано текст фарбою з даної ємкості?

Чи виготовлений рукописний текст у той час, яким датований доку­мент?

У який період часу був виконаний рукописний текст у наданому доку­менті?

В один чи різні періоди часу виконано рукописні тексти в наданих до­кументах?

Чи в один період часу були виконані рукописні текст та підпис у нада­ному документі?

27. Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засо­бів, до експертної установи слід надіслати порівняльні матеріали: вільні, а також експериментальні зразки — відбитки, виготовлені за допомогою цих засобів. Вільні зразки надаються по змозі, експериментальні — в обов’язковому порядку. Кожний вид зразків потрібно надавати не менше як у трьох примірниках.

Вільні зразки слід відшукувати серед відбитків, які за часом виконання були б якомога більше наближені до досліджуваного відбитка.

28. Якщо для ідентифікації друкарських машин неможливо вишукати вільні зразки, які б збігалися за часом виконання з текстом, що дослі­джується, слід з’ясувати, чи не ремонтувалась машина в період між ви­конанням досліджуваного тексту та виконанням вільних зразків, що саме ремонтувалось, зокрема чи не замінювався шрифт (цілком, частина, яка саме)?

Експериментальні зразки друкарських машин повинні мати всі знаки в порядку їх розміщення на клавіатурі машини, показувати максимальну до­вжину рядків та всіх інтервалів між ними.

Доцільно також при виготовленні експериментальних зразків друкува­ти знаки у тих комбінаціях, у яких вони наявні в досліджуваному тексті.

Якщо текст, що досліджується, надрукований через копіювальний па­пір, слід додатково надати зразки, виконані через копіювальний папір.

29. Для ідентифікації печаток та штампів експертові направляються ві­льні зразки на п’яти — шести документах та експериментальні зразки у вигляді максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесе­них з різним натиском та з різною кількістю мастики.

Вільні зразки відтисків печаток (штампів) повинні бути порівнянними за часом нанесення з наданими на дослідження відтисками.

30. Для ідентифікації касових апаратів експериментальні зразки пови­нні мати всі знаки чека, що досліджується. Як вільні зразки направляються чеки, які вибиті на даному апараті і мають якомога більше знаків дослі­джуваного чека. Важливо, щоб зразки і досліджуваний чек мали якомога менший розрив у часі їх виготовлення.

31. Для ідентифікації засобів копіювально-розмножувальної техніки повинні надаватися виготовлені з їх допомогою експериментальні відбит­ки не менше ніж у п’яти примірниках та вільні, порівнянні за часом виго­товлення із наданими для дослідження документами.

32. Для ідентифікації особи за ознаками навичок роботи на друкарсь­кій машині (розміщення заголовка, ширина полів, виділення абзаців, роз­міщення виносок та ін.) надаються:

вільні зразки на декількох аркушах у вигляді текстів, однотипних з до­сліджуваним (службові листи, статті та ін.), надруковані даною особою приблизно в той самий час, що й досліджуваний текст;

експериментальні зразки тексту обсягом у два — три аркуші, однотип­ного з тим, що досліджується, надруковані під диктовку особою, що підля­гає ідентифікації.

Експериментальні зразки відбираються не менше ніж у три прийоми з невеликим розривом у часі. Це підвищує можливості виявлення відносно стійких ознак навичок виконавця.

33. Для ідентифікації особи, яка нарисувала (вирізала) друкарську фо­рму, надаються вільні зразки відтисків, однотипних з досліджуваним (по змозі), та експериментальні — виконані особою, яка підлягає ідентифіка­ції, з пам’яті і шляхом зарисовування з оригіналу.

До відбору зразків доцільно залучати експерта (спеціаліста).

34. Призначаючи експертизу з метою встановлення відповідності спо­собу виготовлення бланка, іншої поліграфічної продукції зразкам, як порі­вняльний матеріал надаються бланки справжніх документів з такими са­мими поліграфічними даними (підприємство-виробник, рік видання, тираж, номер замовлення).

35. Для запобігання пошкодженням кожний з досліджуваних докумен­тів слід зберігати в окремому конверті; невеликі — у розгорнутому вигля­ді, а великі — згорнутими за наявними складками. Црошивати документи, робити на них будь-які написи, підкреслювати або обводити фрагменти, які підлягають дослідженню, забороняється.

36. При призначенні експертиз стосовно документів, виготовлених за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, необхідно вжити захо­дів для збереження її у такому стані, у якому вона перебувала на час вилу­чення. Не дозволяється здійснювати будь-які операції з такою технікою до її направлення на експертизу.

37. Для розв’язання ідентифікаційних завдань щодо документів, вигото­влених за допомогою комп’ютерної техніки, надається ця техніка в компле­кті (системний блок комп’ютера, інсталяційний диск з драйвером принтера або багатофункціонального пристрою, з’єднувальні та мережеві кабелі, принтер). До направлення комп’ютерної техніки на експертизу будь-яка ро­бота на ній не дозволяється. Вирішення ідентифікаційних питань прово­диться в рамках комплексної комп’ютерно-технічної експертизи та техніч­ної експертизи документів при наявності електронного оригіналу документа (файла). Вилучення комп’ютерної техніки, її огляд має проводитися за учас­тю спеціаліста у галузі комп’ютерно-технічних досліджень.

(пункт 37 у редакції наказу Міністерства юстиції України від

29.12.2006р. №126/5)

38. Принтери (особливо струминні) слід направляти на експертизу у найкоротший термін, оскільки застигання барвника може призвести до змін у вигляді та характері нанесення барвника на папір.

39. При призначенні експертиз стосовно документів, виготовлених за допомогою комп’ютерної техніки, необхідно з’ясувати, чи змінювались знімні частини (картриджі) або чи піддавались ремонту які-небудь вузли принтерів. Якщо картриджі лазерних принтерів змінювались, необхідно вжити заходів щодо розшуку відпрацьованих картриджів та подати їх на дослідження. Для проведення експертизи необхідно також вилучити вільні зразки, які були виготовлені на вилученому принтері в період, що відпові­дає періоду виготовлення досліджувальних документів.

Фототехнічна експертиза

40. Головними завданнями фототехнічної експертизи є:

40.1. Ідентифікація знімальної апаратури за негативами, а також апара­тури, яка застосовувалась для виготовлення позитивів (збільшувачі, кад- рувальні рамки, глянсувачі та ін.).

40.2. Ідентифікація негатива за позитивом.

40.3. Ідентифікація типу (марки) фото- і кіноматеріалів, які застосову­ються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів.

40.4. Ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, відо­бражених на знімках (негативах).

40.5. Визначення технологічних і технічних характеристик зйомки та виготовлення фотознімків і кінофільмів.

40.6. Визначення розмірних характеристик зображень на фотознімках (кінокадрах) або їх негативах.

40.7. Відновлення первісних зображень на фотознімках.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

До пункту 40.1.

Чи експоновано наданий негатив (обернений позитив) даним фотоапа­ратом (кінознімальною камерою)?

 

 

Чи зняті кадри наданих негативів (обернених позитивів) одним і тим самим знімальним апаратом?

Апарат якого типу (моделі) застосовувався для виготовлення даного фотознімка (кінофільма, кінокадрів)?

Чи виготовлявся даний фотознімок (фотокопія мікрофільму, мікрокар- тки) за допомогою наданого збільшувача?

Чи застосовувалась певна апаратура (фотозбільшувач, фотоглянсувач, різак) при виготовленні даного фотознімка?

Якого типу фотозбільшувач використовувався для виготовлення дано­го знімка?

До пункту 40.2.

Чи виготовлено наданий фото- або кінодокумент з даного негатива?

Чи виготовлені дані знімки з одного негатива?

До пункту 40.3.

Якого типу (марки) фотопапір (кіноплівка, фотоплівка) використову­вався для виготовлення даного зображення?

Чи має спільну родову (групову) належність фотоплівка, що викорис­тана для виготовлення даного негатива, та фотоплівка, знайдена в певної особи (за типом, місцем виготовлення, іншими характеристиками)?

До пункту 40.4.

Той самий чи різні предмети (приміщення, ділянки місцевості) зафік­совано на даних фотознімках (кінокадрах)?

До пункту 40.5.

Який вид зйомки використовувався для виготовлення даного фотозні­мка (натурний, репродукційний, комбінований)?

Чи виготовлено даний знімок із застосуванням фотомонтажу?

Який об’єктив застосовувався для зйомки даного об’єкта (нормальний, ширококутний, довгофокусний)?

З якої відстані знято зафіксований на фотознімку об’єкт?

 

При якому освітленні (природному або штучному) проводилась зйомка?

Чи виготовлено фотознімок з додержанням технології фотографічних процесів?

Чи використовувались при виготовленні фотознімка ті чи інші технічні прийоми (глянсування, ретушування, тонування та ін.)?

До пункту 40.6.

Які розміри об’єктів, зафіксованих на фотознімку?

На якій відстані один від одного були два (декілька) зображених на знімку об’єкти?

До пункту 40.7.

Яке зображення було на вицвілому фотознімку?

41. Залежно від поставлених питань експертові надається фото- та кі­ноапаратура, фотознімки, кінофільми, фото- та кіноматеріали.

42. Якщо в певної особи фото- і кінознімальна апаратура не знайдена, але відомо, що вона в неї була, факт використання цієї апаратури для виго­товлення негатива, який досліджується, може бути встановлено шляхом по­рівняння цього негатива з негативами, щодо яких достовірно відомо, що во­ни проявлені з плівок (пластинок), якими була заряджена дана апаратура.

43. Фото- і кіноапаратуру, яка пересилається до експертної установи, слід ретельно упаковувати з метою збереження від пошкоджень під час транспортування.

Експертиза відеозвукозапису

44. Основними завданнями експертизи відеозвукозапису є:

44.1. Встановлення технічних умов та технології отримання відеозву­козапису.

44.2. Ототожнення особи за фізичними параметрами голосу.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

До пункту 44.1.

Чи на даному технічному пристрої (відеомагнітофоні, диктофоні тощо) зафіксована відеофонограма (фонограма)?

 

За допомогою одного чи декількох технічних пристроїв зафіксовані конкретні фрагменти відеофонограми (фонограми)?

Чи є надана відеофонограма (фонограма) оригіналом або копією?

Чи проводився запис відеофонограми (фонограми) безперервно?

Чи зазнавала змін надана відеофонограма (фонограма)?

Чи одночасно проводився запис відеозображення та звуку на відеофо- нограмі?

До пункту 44.2.

Чи брали перелічені особи участь у зафіксованій на фонограмі розмові та які конкретно слова та фрази ними промовлені?

Скільки осіб брало участь у зафіксованій на фонограмі розмові?

45. Для встановлення технічних умов та технології отримання відеоз- вукозапису на дослідження надається:

— оригінальна фонограма;

— оригінальний пристрій, яким фонограма зафіксована;

— додаткове обладнання, яке використовувалось для запису фоногра­ми у повному складі: мікрофон, джерело живлення, прилади керування тощо;

— повні відомості про внесення конструктивних змін в пристрій запи­су та додаткове обладнання з зазначенням хронології таких змін.

46. Для ототожнення осіб за усним мовленням, зафіксованим у фоно­грамі, експерту надаються фонограми з порівняльними зразками у формі бесіди (допиту, очної ставки тощо). Зразки з усним мовленням повинні бу­ти зафіксовані з достатнім рівнем запису, на якісній апаратурі та носіях, які відповідають установленим стандартам та з невеликим терміном вико­ристання. У разі потреби для відбирання зразків запису залучається спеці­аліст. Експерту також надається протокол прослуховування фонограм з роздрукованим текстом розмов.

47. Встановлення текстового змісту розмов, що зафіксовані у фоно­грамі, не є окремою експертною задачею, оскільки не потребує застосу­вання спеціальних знань та може проводитись спеціалістом при вирішенні питань персоніфікації мовленнєвого матеріалу чи застосуванні спеціаль­них методів покращання розбірливості усного мовлення.

 

(розділ у редакції наказу Міністерства юстиції України від

29.12.2006 р. № 126/5) Портретна експертиза

48. Завданням портретної експертизи є ідентифікація особи (трупа) за фотознімком (фотокарткою, негативом, кінострічкою).

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи зображений на даному фотознімку громадянин П.?

Одна чи різні особи зображені на даних фотознімках?

Чи зображений на фотознімку невпізнаного трупа гр. К.?

49. Порівняльними матеріалами для ідентифікації особи за фотознім­ком можуть бути достовірні фотографії цієї особи (любительські, профе­сійні, а також експериментальні фотознімки, виготовлені, можливо, за участю спеціаліста (слідчим (судом)). Доцільно, щоб серед порівняльних зразків були знімки, близькі до досліджуваного за часом зйомки і ракур­сом зображення.

50. Ідентифікація трупа проводиться шляхом порівняння фотознімка трупа з прижиттєвими знімками. Знімки самого трупа повинні бути зроблені не тіль­ки у фас, профіль, але й в декількох інших ракурсах, оскільки серед прижиттє­вих знімків може не бути зразків, на яких особа зображена у фас або профіль.

51. Експериментальні порівняльні зразки не слід ретушувати.

Перед фотозйомкою слід зробити туалет трупа.

Трасологічна експертиза

52. Головними завданнями трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об’єктів за матеріально-фіксованими слідами— відображеннями їх слідо- утворювальних поверхонь; діагностика (установлення властивостей, ста­нів) об’єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутво- рення тощо).

Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і де­яких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об’єктів.

Перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про на­явність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об’єктів.

53. Для вирішення ідентифікаційних завдань експертові необхідно на­дати: предмети зі слідами, а якщо вилучити їх неможливо, то копії слідів (зліпки, фотознімки); об’єкти, якими, за припущенням слідчого (суду), мо­гли бути залишені ці сліди; дані про час виявлення слідів, умови, у яких були об’єкти зі слідами до їх направлення на експертизу.

Якщо експертові надсилається копія сліду на дактилоплівці або інша копія сліду, необхідно надати схему його розміщення на поверхні предме­та (місцевості).

54. Об’єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.

Поверхня предмета, на якому є сліди, що легко пошкоджуються, на­приклад сліди рук, різного роду нашарування тощо, не повинна контакту­вати з матеріалом упаковки.

Порівняльні зразки позначаються індивідуалізаційними позначками і посвідчуються підписом слідчого (судді). Рекомендації, що стосуються підготовки порівняльних зразків за підвидами трасологічної експертизи, викладені у відповідних частинах цього розділу.

55. Розрізняються такі основні підвиди трасологічної експертизи: екс­пертиза слідів рук людини; експертиза слідів ніг людини, її взуття, шкар­петок, панчіх; експертиза слідів рукавичок, одягу людини, слідів пошко­джень на об’єктах, слідів нашарувань на об’єктах; експертиза слідів ніг (лап) тварини; експертиза знарядь, агрегатів, інструментів, холодної зброї і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами, експертиза слі­дів знаряддя та інструментів; експертиза слідів транспортних засобів; екс­пертиза замикальних та контрольних засобів; експертиза слідів розділу ці­лого на частини; експертиза рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах; експертиза холодної зброї; експертиза вузлів та петель.

Не виключається можливість проведення трасологічної експертизи за слідами інших слідоутворювальних об’єктів, зокрема зубів (інших частин тіла людини або тварини), різного роду предметів масового виробництва тощо. З приводу можливостей експертиз і підготовки матеріалів для їх проведення слід отримувати консультації від експерта (спеціаліста).

Експертиза слідів рук

(дактилоскопічна експертиза)

56. Головним завданням дактилоскопічної експертизи є ідентифікація особи за слідами її рук, які залишені на місці події. Якщо версія про особу, що залишила слід, ще не висунута, а також якщо слідчий вважає за потрі­бне встановити, чи є на предметах обстановки місця події невидимі або слабовидимі сліди, перед експертом може постати питання про наявність такого роду слідів і їх придатність для ідентифікації особи.

Експертиза слідів рук вирішує і ряд неідентифікаційних завдань, пов’язаних з визначенням механізму слідоутворення, особливостями бу­дови руки, яка залишила слід, деякими іншими характеристиками слідоут- ворювального об’єкта.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є на об’єкті сліди рук?

Чи придатні дані сліди для ідентифікації особи?

Чи залишені сліди рук конкретною (однією) особою?

Чи залишені однією особою сліди рук, вилучені в різних місцях?

Чи є на даному предметі сліди рук і якщо так, то чи придатні вони для ідентифікації?

Якою рукою і якими пальцями руки залишено сліди?

Які особливості мають руки людини, що залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо)?

Якими ділянками поверхні долоні залишено сліди?

У результаті якої дії залишено слід (захват, торкання тощо)?

Чи були сліди до вилучення на поверхні конкретного об’єкта?

Чи є ознаки переносу вилучених слідів з однієї поверхні на іншу?

57. Об’єктами дослідження з метою ідентифікації особи за папілярни­ми лініями рук є сліди пальців та (або) долонь.

Речові докази, на яких знайдені сліди рук або припускається їх наяв­ність, мають надсилатися експертові в якомога коротші строки.

Експертиза може бути проведена також шляхом дослідження копії слі­ду на слідокопіювальній плівці, зліпка об’ємного сліду або масштабного фотознімка сліду.

58. Як порівняльні зразки надаються експериментальні відбитки ніг­тьових фаланг пальців або відбитки долонь осіб, які підлягають перевірці.

3. До кола осіб, що перевіряються, слід включати і тих, що не причетні до скоєння злочину, якщо вони могли залишити сліди на місці події, на­приклад мешканців квартири, в якій скоєно крадіжку.

Установлення того факту, що слід залишила саме ця особа, відверне пошук нових підозрюва­них і призначення зайвих експертиз.

Якщо в процесі слідчого огляду не було встановлено, якою частиною руки залишено слід, експертові направляються експериментальні відбитки всіх трьох фаланг пальців рук, а також відбитки долонь. Коли є дані, які вказують на те, що слід залишено крайньою верхньою ділянкою нігтьової фаланги, крім відбитків нігтьових фаланг, додатково відбираються відбит­ки цих ділянок.

59. Якщо мається на увазі, що сліди рук після проведення дактилоско­пічної експертизи будуть направлені на судово-медичну експертизу (для встановлення групи крові та ін.), про це слід зазначити в постанові про призначення дактилоскопічної експертизи, що дасть змогу уникнути за­стосування методів, які виключають надалі проведення судово-медичного дослідження об’єкта.

Експертиза слідів ніг людини та взуття

60. Головними завданнями цього виду трасологічної експертизи є іден­тифікація людини за слідами: босих ніг, шкарпеток, панчіх, взуття та ви­рішення діагностичних завдань з установлення особливостей пересування людини, розміру взуття, зросту людини тощо.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань

Чи є на даній поверхні (даному предметі) сліди босих ніг (панчіх, шка­рпеток, взуття) людини та чи придатні ці сліди для ідентифікації людини (панчіх, шкарпеток, взуття)?

Чи залишені сліди даною особою або шкарпетками, панчохами чи взуттям, вилученими у певної особи?

Чи залишені сліди ніг (шкарпеток, панчіх, взуття), виявлені в різних місцях, однією особою (тими самими шкарпетками, панчохами, взуттям)?

Взуттям якого виду залишені дані сліди і які його характеристики і особливі ознаки (розмір, ступінь зношування тощо)?

Який орієнтовно зріст людини, яка залишила сліди?

Які особливості ходи людини відбились у «доріжці слідів»?

Який механізм утворення слідів взуття?

61. Якщо об’єктом експертизи є зліпок об’ємного сліду або поверхне­вий відбиток босої ноги, слідчий для порівняльного дослідження виготов­ляє 2 — 3 експериментальні зліпки (відбитки) з босої ноги особи, що під­лягає перевірці.

Коли об’єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду взуття, то експер­тові, крім цього об’єкта, направляється і саме взуття. У цьому разі порів­няльні зразки виготовляються експертом.

62. Якщо об’єктом експертизи є зліпок (відбиток) сліду шкарпеток (панчіх), надітих на ноги, то на експертизу, крім зазначеного об’єкта, на­даються 2 — 3 експериментальні зразки зліпків (відбитків) шкарпеток (панчіх), надітих на ноги особи, що перевіряється, а також самі шкарпетки або панчохи.

63. Взуття направляється на дослідження в тому вигляді, у якому воно було виявлене.

Якщо взуття після події і до моменту вилучення носилось або ремон­тувалось, то про це слід повідомити експерта.

Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин

64. Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин проводиться з метою ідентифікації конкретної тварини за слідами її ніг (лап), зубів та вирішен­ня діагностичних і ситуаційних завдань (установлення властивостей, ста­нів слідоутворювальних об’єктів, механізму утворення слідів).


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.023 сек.)