ПЕРЕДМОВА 7 страница

Здійснюючи перевірку розрахунків за цими зборами, експерт зобов’язаний дослідити:

• правильність нарахування внесків і визначення страхових та­рифів;

• законність використання пільг;

• своєчасність перерахування коштів до цільових фондів;

• правильність відображення в обліку операцій з нарахування і сплати зазначених зборів.

9. Перевірка достовірності розрахункових і платіжних відомос­тей із заробітної плати.

Серед видаткових касових документів, за якими видається го­тівка, найбільшу питому вагу мають розрахунково-платіжні та пла­тіжні відомості. Саме завдяки підробленням у цих документах при­ховуються розкрадання грошей з каси, призначених для виплати заробітної плати.

Ці підроблення можуть бути викриті способом підрахунку під­сумків у розрахунково-платіжних відомостях як по горизонталі (рядках), так і по вертикалі (стовпцях). Кінцеві підсумки порівню­ють із сумою, зазначеною у видатковому касовому ордері та в пер­винних документах з нарахування заробітної плати.

Документування підроблень, викритих за допомогою арифме­тичної перевірки розрахунково-платіжної відомості, здійснюється на підставі таких документів:

• розрахунково-платіжна або платіжна відомість;

• видатковий касовий ордер;

• журнал обліку прибуткових та видаткових ордерів;

• касова книга та касовий звіт;

• наряди на оплату праці або табелі обліку робочого часу.

Вибірково можна перевірити, чи не записані в розрахунково-

платіжні відомості підставні особи. Для цього порівнюються прі­звища осіб, які внесені у відомість, з даними обліку особового складу підприємства. Порівнюються підписи працівників у відомо­сті на одержання заробітної плати за будь-який місяць і підписи на заявах про прийняття на роботу або у відомостях за попередні чо­тири—п’ять місяців. Це дозволяє розкривати випадки видачі заро­бітної плати підставним і вигаданим особам. У разі виявлення пев­ної суми готівки, яка одержана не тією особою, кому була призначена, через підроблення розрахунково-платіжної відомості, призначається ревізія з ініціативи органів внутрішніх справ.

10. Перевірка необгрунтованих виплат заробітної плати.

Способи необгрунтованих виплат заробітної плати можна розді­лити на дві основні групи:

• виплати, проведені за документами, необгрунтовано складе­ними бухгалтерськими розрахунковими працівниками;

• виплати, проведені на підставі документів, необгрунтовано складених іншими посадовими особами.

Необгрунтовані виплати заробітної плати, насамперед, здійс­нюються в разі виконання розрахунковими працівниками, що ве­дуть розрахунки із зарплати, обов’язків касира або в разі змови розрахункових працівників, які мають право підпису касових до­кументів.

Найбільш поширеними способами необгрунтованих виплат є:

• повторна виплата заробітної плати тим самим особам за той самий платіжний період;

• неправильний підрахунок у платіжних відомостях підсумко­вих сум, що належать до видачі та утримання із заробітної плати;

• видача позапланових авансів без подальшого їх утримання;

• виплата депонованих сум не тим особам, яким вони призна­чені.

Необгрунтовані виплати заробітної плати можуть робитися на підставі помилкових даних, що надаються робітниками, які ведуть облік виробітку та відпрацьованого часу. Наприклад, такі виплати можуть здійснюватися за рахунок:

• виплати заробітної плати за операції, які фактично не викону­валися;

• завищення розцінок.

11. Перевірка правильності оформлення відповідних документів на виплату депонованих сум.

Депонентом вважається особа, яка з тих чи інших причин своє­часно не отримала заробітну плату, додаткову заробітну плату, премію тощо. Ознакою можливих розкрадань грошових коштів че­рез привласнення депонованих сум може бути такий показник ви­користання трудових ресурсів, як відносно велика плинність кадрів на тому чи іншому підприємстві.

Механізм розкрадання готівки через привласнення депонованих сум полягає в тому, що касир у змові з бухгалтером підробляють підпис депонента в розрахунково-платіжній відомості або в депо­нентській відомості, або у видатковому касовому ордері. Проте за заробітною платою, яка не отримана своєчасно, працівник пізніше звертається в бухгалтерію, тому на практиці привласнення депоно­ваної заробітної плати, порівняно з привласненням інших видів грошової винагороди, зустрічається рідко.

Для виявлення та документування цього способу розкрадання грошових коштів необхідно проаналізувати такі документи:

• розрахунково-платіжну відомість (або платіжна відомість);

• депонентську відомість;

• видатковий касовий ордер;

• особистий рахунок та картку депонента;

• журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ор­дерів;

• касову книгу та касовий звіт;

• накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи;

• розрахунково-платіжні відомості, інші службові документи за попередній період, в яких містяться підписи депонентів.

У ході перевірки та аналізу документів порівнюються підписи працівників підприємства (у тому числі й звільнених), що зазначені в розрахунково-платіжній відомості, депонентській відомості чи у видатковому касовому ордері (залежно від того, за яким з цих до­кументів отримані готівкові кошти), з підписами у документах від­ділу кадрів. Визначається, чи вірно зроблено перенесення депоно­ваних сум з розрахунково-платіжної відомості до депонентської відомості, журналу обліку депонованих сум та депонентської карт­ки. За наявності підстав за ініціативою органу внутрішніх справ призначається ревізія. Після порушення кримінальної справи може бути призначена почеркознавча експертиза.

5.1.2. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з основними засобами

Основні засоби (згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби») — матері­альні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, зда­вання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного вико­ристання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Відповідно до Господарського кодексу України, основні засоби підприємства є головним елементом його матеріально-технічної ба­зи. Підприємству надано права володіння, розпорядження основ­ними засобами та використання їх. Здійснення цих прав неможливе без своєчасного їй правильного обліку всіх господарських операцій підприємства, і відповідності їх чинному законодавству.

У практиці проведення судово-бухгалтерських експертиз зло­вживання, пов’язані з основними засобами, зустрічаються відносно рідко. Значно частіше досліджуються матеріали у справах, пов’яза­них із крадіжками та нестачами малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Основними завданнями, які розв’язує судово-бухгалтерська і експертиза стану і операціїі з основними засобами та МІІІП, є:

• установлення правильності документального оформлення операцій з надходження, переміщення та використання основних засобі в та МШП;

• установлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку операцій з основними засобами та МІІІП вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку та звітності;

• установлення наявних фактів порушення чинного законодав­ства щодо правомірності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників підприємства в разі придбання, вико­ристання, реалізації і ліквідації окремих об’єктів основних засобів;

• установлення посадової особи, яка відповідальна за здійснення та документальне оформлення незаконної господарської операції;

• перевірка правильності віднесення окремих об’єктів до складу основних засобів та МІІІП;

• перевірка правильності нарахування амортизації, своєчасність та повнота віднесення її до витрат підприємства;

• установлення правильності визначення і списання збитків, що були понесені внаслідок ліквідації неповною мірою амортизованих об’єктів;

• перевірка правильності ведення обліку операцій, пов’язаних з реалізацією непотрібного і зайвого обладнання;

• визначення впливу операцій з основними засобами на оподат­ковуваний прибуток.

Об’єктами досліджень судово-бухгалтерської експертизи є будь- які господарські операції з основними засобами та МІІІП, які здійсню­валися на підприємстві протягом певного періоду. Експерт досліджує отримані від слідчого або суду інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, акти інвентаризаційних комісій, письмові пояснення мате­ріально відповідальних осіб, протоколи, накази та інші документи.

При цьому він перевіряє, чи був виконаний передбачений ін­струкцією порядок проведення інвентаризації, чи правильно офор­млені інвентаризаційні матеріали, чи обґрунтовані результати зі­ставлення облікових та фактичних даних про залишки цінностей.

Досліджуючи нестачі основних засобів та МІІІП, експерт- бухгалтер використовує первинні документи, матеріали інвентари­зації, усі бухгалтерські записи, надані для розгляду, які звіряються з первинними документами про надходження, вибуття і рух основ­них засобів та МТТТП.

Таким чином, об ’єктами дослідження операцій з основними за­собами та МІІІП є:

• реальність відображення в балансі;

• достовірність оцінки;

• надходження, вибуття та достовірність відображення їх в об­ліку;

• правильність нарахування та відображення в обліку амортиза­ції та зносу;

• дооцінка, уцінка, правильність відображення її в обліку та фі­нансовій звітності;

• стан збереження основних засобів та МТТТП.

Основні джерела інформації— норматнвні акти, якими керу­ється експерт-бухгалтер під час експертного дослідження операцій з основними засобами та МІІІП:

1) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні». Затверджений постановою ВР України від

16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

2) Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фонда­ми». Затверджений постановою ВР України від 21.12.2000 р. №2181-111.

3) Інструкція про порядок нарахування пені. Затверджена нака­зом ДПА України від 01.03.2001 р. № 77.

4) Інструкція про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. За­тверджена наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110.

5) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

Затверджене наказом Міністерства фінансів України від

31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлен­ня помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Мі­ністерства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

8) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні за­соби». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від

27.04.2000 р. № 92.

9) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Затверджене наказом Міністерства фінансів України від

20.10.1999 р. № 246.

10) Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.09.03 р. № 561.

11) Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгал­терського обліку. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

12) Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріа­льних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Затверджена наказом Міністерства фі­нансів України від 11.08.1994 р. № 69. Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за №202/ 412. (зі змінами і допов­неннями).

До фактографічної інформації належать:

• акт прнймання-передачі основних засобів 03-1;

• акт ириймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів 03-2;

• акт на списання основних засобів 03-3;

• акт на списання автотранспортних засобів 03-4;

• інвентарна картка обліку основних засобів 03-6;

• опис інвентарних карток з обліку основних засобів 03-7;

• розрахунок амортизації основних засобів 03-15, 03-16;

• інвентаризаційні описи;

• облікові регістри синтетичного обліку основних засобів та МТТТП (відомості, журнали, книги);

• рахунки Головної книги, які призначені для обліку основних засобів, їх зносу та МШП (10 «Основні засоби», 13 «Знос необорот­них активів», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та ін.);

• бухгалтерський баланс звітного періоду;

• звіт про рух основних засобів;

• фінансова звітність за попередній звітний період;

• контракти, договори про оренду, страхові поліси;

• комп’ютерна інформація;

• наказ про облікову політику в частині обліку основних засобів та МТТТП.

(У цьому переліку фактографічної інформації наведено не всю базу даних, а лише основну).

Під час проведення експертного дослідження операцій з основ­ними засобами та МТТТП використовують такі основні методичні прийоми: розрахунково-аналітичні, документальні, прийоми ариф­метичної, зустрічної перевірки, фактичного контролю, дослідження облікових даних, прийоми узагальнення і реалізації результатів експертизи та ін.

Відповідно до Господарського кодексу України основні засоби підприємства є головним елементом його матеріально-технічної ба­зи. Підприємству надані права володіння, розпорядження основни­ми засобами та їх використання.

На початку дослідження експерт-бухгалтер повинен установити правомірність віднесення окремих об’єктів до основних засобів. Основні засоби, які будуть визнані непридатними для використан­ня протягом звітного періоду, мають бути списані на витрати цього періоду за їхньою залишковою вартістю.

Експерт мусить упевнитися в тому, що основні засоби, які за даними бухгалтерського обліку повністю зношені, не можуть при­нести в майбутньому економічної вигоди, переоцінені за їхньою залишковою вартістю і відображені у складі необоротних активів підприємства. Важливим завданням експерта-бухгалтера є також перевірка правильності формування первісної вартості основних засобів, що визначено в П(С)БО 7.

Якщо підприємство придбаває основні засоби, які були в експлу­атації, то, зараховуючи їх на баланс, потрібно відобразити і суму пе­реданого зносу (продавець повинен указати її в акті приймання- передачі). У разі безкоштовного отримання основних засобів вони мають бути оцінені за ринковою, а не за залишковою вартістю.

Експерту-бухгалтеру слід також пам’ятати, що за основними за­собами справедлива вартість визначається в разі:

• безкоштовного передавання основних засобів;

• якщо основні засоби отримані внаслідок бартерних операцій;

• якщо основні засоби передані як внесок до статутного капіталу.

Експерт-бухгалтер мусить також перевірити операції з МІІІП, а

саме:

• закріплення МШП за конкретними відповідальними особами, правильність оформлення документами операцій з експлуатації МШП та їх оперативного обліку;

• перевірку правильності нарахування зносу МІІІП та включен­ня його до виробничих витрат. Треба мати на увазі, що підприємст­во самостійно встановлює метод нарахування зносу МШП, і цього методу воно має дотримуватися протягом року.

Експерт-бухгалтер також застосовує дані податкового обліку. Це робиться, насамперед, для правильності визначення об’єктів оподаткування. Так, згідно зі ст. 4 Закону України «Про оподатку­вання прибутку підприємств», прибуток як об’єкт оподаткування визначається способом зменшення скоригованого валового прибут­ку за звітний період:

• на суму валових витрат;

• суму амортизаційних відрахувань.

Крім того, експерту-бухгалтеру необхідно дослідити матеріали ін­вентаризації основних засобів і МІІІП та звернути увагу на точність визначення збитку, який підлягає відшкодуванню винними особами.

Під час дослідження матеріалів інвентаризації основних засобів, крім вказаних вище питань, експерт-бухгалтер повинен розглянути такі моменти:

• правильність віднесення до основних засобів матеріальних цінностей, що перебувають на балансі господарського органу;

• точність визначення балансової вартості основних засобів на початок кожного звітного періоду;

• обґрунтованість індексації основних фондів;

• правильність нарахування амортизації (зносу) основних засо­бів тощо.

Нематеріальними активами визнаються немонетарні активи (тобто всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебітор­ської заборгованості у визначеній сумі грошей), що не мають мате­ріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від під­приємства) та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного ци­клу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в ад­міністративних цілях або для надання в оренду іншим суб’єктам господарювання.

Основними ознаками нематеріальних активів є:

— відсутність матеріально-речової форми;

— використання протягом тривалого часу;

— здатність бути корисними підприємству;

— висока міра невизначеності розмірів можливого у майбут­ньому прибутку завдяки їх використанню.

Основними об ’єктами в процесі експертного дослідження опе- рацій з нематеріальними активами є:

— склад нематеріальних активів (НМА), достовірність і повнота їх оцінки;

— правильність відображення в обліку надходжень, зносу (амо­ртизації) нематеріальних активів, реалізації та іншого вибуття;

— правильність відображення в обліку сум ПДВ, сплачених за придбані та введені в експлуатацію нематеріальні активи.

Основними завданнями експертного дослідження операціїі з нематеріальними активами є:

— відповідність бухгалтерського обліку нематеріальних ак­тивів П(с)БО 8 «Нематеріальні активи» та 19 «Об’єднання під­приємств»;

— правильність визнання необоротних активів активом;

— пооб’єктний облік активів;

— правильність встановлення термінів корисного використання та методів нарахування амортизації;

— правильність вилучення зі складу активів;

— визначення первинної вартості залежно від способу отриман­ня активів, щодо нематеріальних активів, то ПСБО передбачає де­кілька шляхів отримання НМА;

— відокремлення досліджень та розробок для визнання НМА;

— збільшення первинної вартості на суму витрат з поліпшення об’єкта;

— вибуття НМА;

— коректність надання інформації про активи у Примітках до фінансової звітності.

Основні джерела інформації експертного дослідження операцііі

з нематеріальними активами:

1. Законодавча база, що рег\тює визнання, облік та оцінку не­матеріальних активів:

• Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт­ність в Україні»;

• Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій: затв. наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291 з наступними змінами і доповненнями;

• Інструкція про проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошо­вих коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, за­тверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.10.98 р. № 90 (зі змінами і доповненнями);

• Методичні рекомендації по застосуванню реєстрів бухгалтер­ського обліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356 (зі змінами і доповненнями);

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: затв. на­казом МФУ від 31.03.1999 р. № 87 зі змінами та доповненнями // Все для бухгалтера в торгівлі. — 2006. — № 29 (174). —17 липня. — С. 21—25.

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріа­льні активи»;

• Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств»;

• Положення про документальне забезпечення записів у бухгал­терському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 (зі змінами і доповненнями) тощо.

2. Фактографічна інформація:

• акт приймання-передачі для обліку введення нематеріальних активів в експлуатацію;

• документи, що підтверджують створення нематеріальних ак­тивів, наприклад, кошториси витрат;

• положення (інструкції) про службові і комерційні таємниці;

• накази про віднесення конкретних об’єктів до ноу-хау;

• протоколи визначення строків корисного використання об’єктів ноу-хау;

• наказ про облікову політику підприємства;

• баланс;

• інвентаризаційні відомості та описи;

• відомість нарахування амортизації;

• реєстри аналітичного і синтетичного обліку до рахунків 12 «Нематеріальні активи», 133 «Накопичена амортизація нематеріа­льних активів», 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчика­ми», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Типові порушення щодо операцій з нематеріальними активами:

• помилки в оформленні основних первинних документів з об­ліку нематеріальних активів;

• недотримання діапазону строків корисного використання не­матеріальних активів;

• неправильна кореспонденція щодо обліку операцій з при­дбання чи вибуття нематеріальних активів;

• недотримання порядку оцінки нематеріальних активів та не­правильне визначення ліквідаційної вартості;

• недотримання державної реєстрації об’єктів нематеріальних активів, які підлягають обов’язковій реєстрації;

• недотримання правильності обліку орендованих нематеріаль­них активів.

Методика експертного дослідження і методичні прийоми дослі­дження щодо операцій з нематеріальними активами аналогічна ос­новним засобам.

5.1.3. Економічна експертиза та експертне дослідження операцій з товарно-матеріальними цінностями

Запаси (згідно з П(С)БО 9 «Запаси») — це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної гос­подарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого про­дажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання та надання послуг, а також управління підприємством.

Важливою умовою організації обліку запасів є їхнє достовірне групування. За призначенням запаси поділяються на такі види:

• сировина і матеріали;

• паливо;

• запасні частини;

• незавершене виробництво;

• готова продукція;

• товари;

• малоцінні та швидкозношувані предмети;

• поточні біологічні активи.

Основними завданнями, які розв ’язує судово-бухгалтерська екс­пертиза операцій з матеріальними цінностями, є:

• установлення документального обґрунтування нестачі (лиш­ків) товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), розміру матеріальних збитків за відповідний період;

• установлення правильності документального оформлення операцій з приймання, зберігання і реалізації ТМЦ;

• визначення і підтвердження розміру матеріального збитку, за­вданого посадовими і матеріально відповідальними особами вна­слідок навмисних, корисливих правопорушень;

• встановлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинних і норма­тивних актів з бухгалтерського обліку і звітності;

• підтвердження виявлених недоліків у організації бухгалтерсь­кого обліку, звітності і контролю фінансово-господарської діяльно­сті підприємства, що сприяли виникненню матеріальних;

• встановлення обґрунтованості списання сировини, матеріалів, готової продукції і товарів;

• встановлення правильності визначення прибутку підприємст­ва, що обкладається податком, і розрахунок розмірів податків;

• встановлення причин, які сприяли навмисним зловживанням.

Об’єктами дослідження операцій з матеріальними цінностями є

господарські операції з матеріальними запасами, перевірка первин­них документів, що відображають їх надходження та витрачання, регістри синтетичного та аналітичного обліку, матеріали інвента­ризації, звіти та інші документи.

Таким чином, об’єктами дослідження операцій з матеріальними запасами є:

• реальність відображення в балансі;

• достовірність оцінки;

• надходження, вибуття та достовірність відображення їх в обліку;

• дооцінка, уцінка, правильність відображення їх в обліку та фінансовій звітності;

• стан збереження матеріальних запасів.

Основні джерела інформації:

І. Законодавчо-нормативна інформація:

1) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звіт­ність в Україні». Затверджений постановою ВР України від

16.07.1999 р. № 996-ХІУ.

2) Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платни­ків податків перед бюджетами та державними цільовими фонда­ми». Затверджений постановою ВР України від 21.12.2000 р. №2181-111.

3) Інструкція про порядок нарахування та погашення пені. За­тверджена наказом Державної податкової адміністрації України від

01.03.2001 р. № 77.

4) Інструкція про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби. За­тверджена наказом Державної податкової адміністрації України від

17.03.2001 р.№ 110.

5) Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій під­приємств і організацій. Затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291.

6) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджене наказом Міністерст­ва фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповнен­нями).

7) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

8) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

9) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 (зі змінами і доповненнями).

10) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправ­лення помилок і зміни у фінансових звітах». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 р. № 137.

11) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Затверджене наказом Міністерства фінансів України від

20.10.1999 р. № 246.

12) Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгал­терського обліку. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. № 356.

13) Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріа­льних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Затверджена наказом Міністерства фі­нансів України від 11.08.1994 р. № 69. Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за № 202/412 (зі змінами і доповнен­нями).

II. Фактографічна інформація:

• книга реєстрації договорів;

• книга реєстрації руху договорів;

• акт про приймання;

• накладна;

• прибутковий ордер;

• рахунок-фактура, товарно-транспортна накладна;

• специфікація;

• довіреність;

• інвентаризаційні описи;

• картка складського обліку (кількісно-сумованого);

• товарний чек;

• вантажна митна декларація;

• податкова накладна;

• товарний звіт;

• журнал обліку довіреностей;

• журнал обліку витрат;

• відомість аналітичного обліку запасів;

• журнал обліку розрахунків, довгострокових та поточних зо­бов’язань;

• відомість аналітичного обліку розрахунків з покупцями та за­мовниками;

• відомість аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками;

• комп’ютерна інформація;

• наказ про облікову політику в частині матеріальних запасів;

• рахунки Головної книги, які призначені для обліку матеріаль­них запасів (20 «Виробничі запаси», 25 «Напівфабрикати», 26 «Го­това продукція», 28 «Товари»),

(У цьому переліку законодавчо-нормативної та фактографічної інформації наведено не всю базу даних, а лише основну).

На практиці зустрічається досить багато порушень та корисли­вих зловживань, пов’язаних з розкраданням матеріальних запасів. І основним джерелом інформації, що надається бухгалтеру - експерту при цьому, є матеріали проведених інвентаризацій. Також багато порушень коїться через необгрунтоване списання нестач ма­теріалів, неправильне відображення в обліквнаслідокв пересортиці товарно-матеріальних цінностей.

Тому дослідження операцій з матеріальними запасами є одним з провідних у експертно-бухгалтерських дослідженнях.

Основним джерелом інформації, поданої бухгалтеру-експерту під час розслідування злочинів, пов’язаних із розкраданням матеріаль­них запасів підприємств, є матеріали проведених інвентаризацій.

Досліджуючи дані інвентаризації, експерт повинен з’ясувати:

• наскільки повно вона проведена;

• чи була присутня під час перевірки матеріально-відповідальна особа;

• які виявлені лишки й нестачі цінностей, і як вони відображені в бухгалтерському обліку;

Поиск по сайту: