Додаток 1. Про судову експертизу

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про судову експертизу

Закон введено в дію з дня опублікування — 21 квітня 1994 року (згідно з Постановою Верховної Ради України від 25 лютого 1994 року № 4038а-ХІІ)

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 3 квітня 2003 року № 662-ІУ, від 9 вересня 2004 року № 1992-ІУ,

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007

(Установлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 — 2007 роках від­повідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуван­ня» згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У)

(Установлено, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поши­рюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за віком (з ураху­ванням підпункту «г» пункту 1 статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», пункту «в» частини другої статті 12 Закону України «Про за­гальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильсь­кої АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему» та статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні») у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого за­конодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із За­коном України від 19 грудня 2006 року № 489-У, це положення, передба­чене статтею 98 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6- рп/2007)

(Установлено, що у 2007 році пенсія за віком відповідно до цього За­кону призначається лише при досягненні пенсійного віку, передбаченого

статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У, це положення, передбачене статтею 103 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007)

Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово- експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалеж­ною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою, орієнтованою на макси­мальне використання досягнень науки і техніки.

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Поняття судової експертизи

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудо- вого та судового слідства.

(стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від

09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 2. Законодавство України про судову експертизу

Законодавство України про судову експертизу складається із цього За­кону, інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передба­чено законодавством України про судову експертизу, застосовуються пра­вила міжнародного договору України.

(стаття 2 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 3. Принципи судово-експертної діяльності

Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження.

Стаття 4. Гарантії незалежності судового експерта та правильності його

висновку

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забез­печуються:

процесуальним порядком призначення судового експерта;

забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втру­чатися будь-кому в проведення судової експертизи;

існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів дізнан­ня, досудового та судового слідства;

(абзац четвертий статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ) створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків;

можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Стаття 5. Максимальне збереження об’єктів дослідження

Під час проведення судових експертиз об’єкти дослідження можуть бути пошкоджені або витрачені лише у тій мірі, в якій це необхідно для дослідження.

Стаття 6. Забезпечення умов праці судового експерта за місцезнаходженням об’єктів дослідження

Якщо судову експертизу необхідно провести на місці події або за міс­цезнаходженням об’єкта дослідження, особа або орган, який її призначив, повинні забезпечити судовому експертові безперешкодний доступ до об’єкта дослідження і належні умови праці.

Стаття 7. Суб’єкти судово-експертної діяльності

Судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судо- во-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України;

експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерст­ва оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється су- дово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, су­дово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключ­но державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або ор­гану, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань.

(стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03,04,2003 р. № 662-ІУ, у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 8. Науково-методичне та організаційно-управлінське забезпечення судово-експертної діяльності

(назва статті 8 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ) Організація науково-методичного забезпечення судово-експертної дія­льності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціа­лізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалі­зовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

(частина перша статті 8 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Для розгляду найважливіших питань розвитку судової експертизи, що мають міжвідомчий характер, при Міністерстві юстиції України створюєть­ся Координаційна рада з проблем судової експертизи, яка діє відповідно до Положення про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в по­рядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

(статтю 8 доповнено новою частиною третьою згідно із Законом України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ, у зв’язку з цим частину третю вважа­ти частиною четвертою)

Міністерство юстиції України забезпечує видання міжвідомчого нау- ково-методичного збірника «Криміналістика та судова експертиза».

Стаття 9. Державний Реєстр атестованих судових експертів

Атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого по­кладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначили судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєст­ру атестованих судових експертів, а у випадках, передбачених частиною четвертою статті 7 цього Закону, — іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

(стаття 9 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Розділ II

СУДОВИЙ ЕКСПЕРТ

Стаття 10. Особи, які можуть бути судовими експертами

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

(частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бу­ти фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

(частина друга статті 10 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також су­дові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони ма­ють відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфі­кацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

(статтю 10 доповнено частиною третьою згідно із Законом України від

09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 11. Особи, які не можуть бути судовими експертами

Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта осо­би, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість.

Інші обставини, що забороняють участь особи як експерта в судочинс­тві, передбачаються процесуальним законодавством.

Стаття 12. Обов’язки судового експерта

Незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов’язаний:

1) провести повне дослідження і дати обгрунтований та об’єктивний письмовий висновок;

2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз’яснення щодо даного ним висновку;

3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством під­став, які виключають його участь у справі.

Інші обов’язки судового експерта передбачаються процесуальним за­конодавством.

Стаття 13. Права судового експерта

Незалежно від виду судочинства судовий експерт має право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових мате­ріалів;

2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судо­вої експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йо­му не були поставлені питання;

(пункт 2 частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із За­коном України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотан­ня, що стосуються предмета судової експертизи;

4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням;

6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням об­межень, передбачених законом.

(частину першу статті 13 доповнено пунктом 6 згідно із Законом України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законо­давством.

Стаття 14. Відповідальність судового експерта

Судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавст­вом, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністра­тивної чи кримінальної відповідальності.

Розділ III

ФІНАНСОВЕ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВО- ЕКСПЕРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(назва розділу III у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 15. Фінансування судово-експертної діяльності

Проведення науково-дослідними установами судових експертиз нау­кових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фі­нансується за рахунок Державного бюджету України.

Проведення судових експертиз у кримінальних та адміністративних справах державними спеціалізованими установами здійснюється за раху­нок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.

Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень судово-медич- ними та судово-психіатричними установами здійснюється за рахунок кош­тів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експерт­ним установам з державного чи місцевого бюджету.

Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними уста­новами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово- психіатричними установами Міністерства охорони здоров’я України у ци­вільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаче­ному чинним законодавством.

Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника.

Державні спеціалізовані установи, а також фахівці, що не є працівни­ками цих установ, зазначені у статті 7 цього Закону, виконують інші робо­ти на договірних засадах.

(стаття 15 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 16. Атестація судового експерта

Метою атестації судового експерта є оцінка професійного рівня фахів­ців, які залучаються до проведення судових експертиз або беруть участь у розробках теоретичної та методичної бази судової експертизи. Залежно від спеціалізації їм присвоюється кваліфікація судового експерта з правом проведення певного виду експертизи.

Метою атестації працівників державної спеціалізованої установи, які залучаються до проведення судових експертиз та/або беруть участь у роз­робленні теоретичної та науково-методичної бази судової експертизи, є оцінка рівня їх спеціальних знань та відповідність займаній посаді.

Залежно від спеціалізації і рівня підготовки працівникам державної спеціалізованої установи присвоюються кваліфікація судового експерта і кваліфікаційний клас.

Порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфі­каційних класів судового експерта визначається міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких на­лежать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово- експертну діяльність.

(стаття 16 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 17. Експертно-кваліфікаційні комісії

Для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і квалі­фікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міні­стерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійсню­ють судово-експертну діяльність.

До складу експертно-кваліфікаційних комісій входять найбільш досві­дчені фахівці та науковці, які мають кваліфікацію судового експерта та стаж практичної роботи за спеціальністю не менше п’яти років. Серед них має бути не менше двох фахівців тієї експертної спеціальності і того кла­су, з яких комісія проводить атестацію, присвоює кваліфікацію судового експерта або кваліфікаційний клас, а також фахівець з процесуальних пи­тань судової експертизи.

Порядок присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи по­збавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ, визначається Міністерством юстиції України. З цією метою при Міністерстві юстиції України створюється

Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до поло­ження про неї, що затверджується Міністерством юстиції України.

Присвоєння кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичним і судово-психіатричним експертам та позбавлення ква­ліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів судово-медичних і судово-психіатричних експертів проводяться в порядку, що встановлюєть­ся Міністерством охорони здоров’я України.

(стаття 17 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 18. Оплата праці та соціальний захист судових експертів

Питання оплати праці та умови соціального захисту судових експертів визначаються Кодексом законів про працю України та іншими актами за­конодавства України.

На працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз поширюються особливості матеріального та соціально-побутового забез­печення, передбачені Законом України «Про державну службу», якщо ін­ше не передбачено законами України.

(частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 19. Охорона державних спеціалізованих установ, що проводять судові експертизи

(назва статті 19 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Охорона приміщень і територій установ судових експертиз Міністерс­тва юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України, а також ре­жим утримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово- психіатричну експертизу, забезпечуються Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів, що виділяються йому на цю мету з державного бюджету.

Охорона експертних служб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної при­кордонної служби України забезпечується цими органами.

(частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.04.2003 р. № 662-ІУ)

Стаття 20. Інформаційне забезпечення

Підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов’язані надавати безоплатно інформацію, необхідну для проведення судових експертиз, державним спеціалізованим установам, а також, за зго­дою, натурні зразки або каталоги своєї продукції, технічну документацію та іншу інформацію, необхідну для створення й оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи. Державні спеціалізовані установи, судові експерти та залучені фахівці, що проводять судові експертизи, у ра­зі отримання інформації, що становить державну, комерційну чи іншу охоронювану законом таємницю, повинні забезпечити нерозголошення цих відомостей.

(частина перша статті 20 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Державні спеціалізовані установи, що проводять судові експертизи, мають право одержувати від судів, органів дізнання і попереднього слідст­ва знаряддя злочину та інші речові докази, щодо яких закінчено прова­дження у справах, для використання в експертній і науковій діяльності.

(частина друга статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Стаття 21. Кадрове забезпечення

Підготовка фахівців для державних спеціалізованих установ, що про­водять судові експертизи, здійснюється вищими навчальними закладами; спеціалізація та підвищення кваліфікації проводяться на курсах та у спеці­альних закладах відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих устано­вах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Для забезпечення належного професійного рівня фахівці, які не є пра­цівниками державних спеціалізованих установ і отримали кваліфікацію судового експерта, крім тих, які мають науковий ступінь, один раз на три роки повинні пройти стажування в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України відповідно до спеціальності та підтвердити рівень своїх професійних знань.

Вивчення потреб у підготовці, спеціалізації та підвищенні кваліфікації експертів, а також розроблення пропозицій щодо задоволення цих потреб здійснюються міністерствами та іншими центральними органами виконав­чої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.

(стаття 21 у редакції Закону України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Розділ IV

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Стаття 22. Проведення судової експертизи за дорученням відповідного органу чи особи іншої держави

У разі проведення судової експертизи за дорученням відповідного ор­гану чи особи іншої держави, з якою Україна має угоду про взаємну пра­вову допомогу і співробітництво, застосовується законодавство України, якщо інше не передбачено зазначеною угодою.

Оплата вартості судової експертизи здійснюється за домовленістю між замовником і виконавцем судової експертизи.

Стаття 23. Залучення фахівців з інших держав для спільного проведення судових експертиз

Керівники державних спеціалізованих установ, що проводять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або осо­би, що призначили судову експертизу, включати до складу експертних ко­місій провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України.

(частина перша статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.09.2004 р. № 1992-ІУ)

Плата іноземним фахівцям за участь у судовій експертизі та відшкоду­вання інших витрат, пов’язаних з її проведенням, здійснюється за домов­леністю сторін.

Стаття 24. Міжнародне наукове співробітництво

Державні спеціалізовані установи, що виконують судові експертизи, користуються правом встановлювати міжнародні наукові зв’язки з устано­вами судових експертиз, криміналістики тощо інших держав, проводити спільні наукові конференції, симпозіуми, семінари, обмінюватися стажис­тами, науковою інформацією і друкованими виданнями та здійснювати спільні видання в галузі судової експертизи і криміналістики.

(стаття 24 із змінами, внесеними згідно із Законом України від

09.09.2004р. № 1992-ІУ)

Президент України Л. КРАВЧУК

м. Київ

25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ

Поиск по сайту: