ПЕРЕДМОВА 1 страница

Судова експертиза, як і криміналістика, виникла у зв’язку з по­требами практики. Випадки запрошення до суду експертів були ві­домі ще в давньоримському судовому процесі, де в такій ролі ви­ступали землеміри та спеціалісти з почерку, проте ці факти стосуються цивільного процесу. У кримінальному процесі перші згадування про судові експертизи пов’язані з медичною експерти­зою [14].

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», «...судова експертиза— це дослідження експертом на основі спе­ціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні ор­ганів дізнання, досудового та судового слідства чи суду».

Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.

В умовах становлення ринкової економіки поняття «економічна злочинність» стало одним із центральних кримінологічних понять. Як свідчать статистичні дані та матеріали перевірок державних ор­ганів контролю, останнім часом спостерігається значне зростання кількості злочинів у сфері господарської діяльності [14].

З метою повного задоволення потреб слідчої та судової практи­ки поряд з криміналістичною, товарознавчою, психологічною, ін­женерно-технічною експертизами виникає потреба у здійсненні бу­хгалтерської експертизи.

Злочини у сфері економіки щодо юридичних осіб відобража­ються у бухгалтерських документах, записах на рахунках бухгал­терського обліку та у бухгалтерській звітності. Ця закономірність дозволяє визначати ознаки скоєних злочинів на основі криміналіс­тичної діагностики бухгалтерської інформації [3, с. 16—32].

Організація та методика проведення судово-бухгалтерської екс­пертизи є досить складним та відповідальним процесом, оскільки вимагає від суб’єкта контролю, окрім ґрунтовних професійних знань, обізнаності в суміжних науках. Здійснення контролю немо­жливе без знань бухгалтерського обліку, планування, економічного аналізу.

Збільшення в суспільстві кількості економічних порушень, зок­рема зловживань та шахрайства, визначають необхідність у ви­вченні студентами вищих навчальних закладів судово-бухгал- терської експертизи як складової частини заходів, орієнтованих на економічні відносини ринкового спрямування, етапів формування взаємовідносин між суб’єктами господарювання як на самому під­приємстві, так і за його межами.

Метою написання цього навчального посібника є допомогти студентам засвоїти теоретичні знання і набути практичних навичок організації та методики проведення судово-бухгалтерських ек­спертиз.

Курс «Судово-бухгалтерська експертиза» в закладах, де є на­прям підготовки «Економіка і підприємництво», є однією із важли­вих і корисних дисциплін для вивчення студентами при здобутті професійних знань.

У навчальному посібнику викладено питання теоретичних, ме­тодичних, організаційних та практичних аспектів судово- бухгалтерської експертизи як складової судово-економічної експе­ртизи, законодавчих та нормативних актів України, щодо регулю­вання судово-бухгалтерських експертиз, організації та планування роботи судових експертів, оформлення підсумкових результатів бухгалтерської експертизи.

Дисципліна «Судово-бухгалтерська експертиза» вивчається слухачами магістерських програм після оволодіння знаннями дис­циплін «Фінансовий облік», «Управлінський облік», «Податковий облік і звітність», «Аудит», «Контроль і ревізія», «Аналіз господар­ської та комерційної діяльності», «Державний фінансовий конт­роль», «Звітність підприємств» та інших.

Після вивчення цієї дисципліни студент повинен знати: сутність судово-бухгалтерської експертизи в ринкових умовах, її значення, завдання та тенденції розвитку, правові та організаційні основи, етапи проведення, порядок узагальнення результатів судових екс­пертиз та експертних досліджень в Україні.

Навчальний посібник побудований за темами, визначеними програмою цього предмета, що полегшує його засвоєння, а тому може бути використаний як опорний конспект для самостійного вивчення дисципліни студентами та магістрами, що навчаються за спеціальністю «Облік і аудит».

Посібник містить питання для обговорення та самоперевірки.

Автори будуть вдячні та візьмуть до уваги всі відгуки науковців і практиків щодо структури і змісту викладеного матеріалу.

РОЗДІЛ 1

СУДОВІ ЕКСПЕРТИЗИ І ЕКСПЕРТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ РОЛЬ У ПРАВООХОРОННІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Правоохоронні органи та їх зв’язок з судовими експе­ртизами

1.2. Поняття про судові експертизи, експертні дослі­дження та їх нормативне регулювання

1.3. Класифікація та завдання судових експертиз

1.1. Правоохоронні органи та їх зв’язок з судовими експертизами

Правоохоронні органи — це державні силові структури, які по­кликані захищати законні права та інтереси громадян України, в тому числі економічні.

До правоохоронних органів України належать: Служба безпеки України (СБУ), Державна служба у боротьбі зі злочинами у сфері економіки у складі МВС України, Прокуратура України, судові ор­гани і т.д.

Служба безпеки України (СБУ) — це елітна державна право­охоронна служба, яка з метою підтримання належного рівня Дер­жавної безпеки держави здійснює державний контроль у сфері зов­нішньоекономічних операцій, а також протидіє міжнародній незаконній торгівлі наркотиками, людьми, зброєю, землею тощо.

Роль СБУ особлива — захищати країну від злочинності в глоба- лізованій економічній сфері і потребує від її працівників високого інтелектуального рівня, професійного рівня у сфері знання міжна­родного права, специфіки зовнішньоекономічної діяльності, комп’ютерно-інформаційної безпеки, іноземних мов, прийомів бо­йових мистецтв, водіння всіма видами транспортних засобів і т.ін.

Значення Служби безпеки України полягає в тому, що вона є виразником державних інтересів у міжнародних стосунках (в тому числі міжнародних економічних стосунках) та дозволяє Україні щорічно уникати збитків, що оцінюються в декілька мільярдів умо­вних одиниць.

Державна служба у боротьбі зі злочинами у сфері економіки — це державна правоохоронна служба, що здійснює оперативну про­філактичну роботу і проводить цілеспрямовану боротьбу проти

осіб, які свідомо порушують вітчизняне законодавство щодо госпо- дарсько-фінансової діяльності різних суб’єктів підприємницької ді­яльності.

Роль Державної служби безпеки у боротьбі зі злочинами в сфері економіки у забезпеченні профілактичних заходів, виявленні та ло­калізації економічних злочинів, збирання аргументованих їх дока­зів, проведенні слідчих дій та передаванні матеріалів до суду й т. ін. Служба діє як складова частина (підрозділ) Міністерства внут­рішніх справ України.

Під економічним злочином розуміють розкрадання (привлас­нення) матеріальних цінностей, грошових коштів, цінних паперів з метою особистого збагачення.

Всі економічні злочини можна класифікувати за групами, наве­деними на рис. 1.1.

Значення Державної служби у боротьбі зі злочинами у сфері економіки полягає в тому, що спеціалізуючись на боротьбі з еко­номічними злочинами, ця служба сприяє суттєвому зменшенню цих злочинів, допомагає суспільству очиститись від сильних про­явів тіньової економіки, корупції, хабарництва і, врешті-решт, на­вести елементарний порядок в державі та вітчизняній економіці.

Прокуратура України — це сукупність державних правоохо­ронних органів, які забезпечують безперервний і системний нагляд за точним виконанням фізичними та юридичними особами України чинного, на її території, законодавства, в тому числі фінансового, банківського, податкового, митного, антимонопольного, привати­заційного, господарського, трудового, міжнародного, земельного, аграрного і т. ін.

Роль прокуратури полягає в тому, що вона здійснює загальний нагляд за дотриманням в державі законодавчих актів, що поширю­ються на всю територію країни або окремі її регіони. Прокуратура виступає в ролі провідного правоохоронного органу, який вимагає від усіх дотримання законності та проводить відповідні заходи з метою її забезпечення.

Значення прокуратури України в її функціях щодо кримінально­го переслідування винуватців різних злочинів (в тому числі еконо­мічних злочинів) і підтримання обвинувачення в суді.

Судові органи — це органи, які в процесі публічного розгляду судових справ приймають рішення про міру відповідальності вину­ватців за здійснені ними вчинки.

Роль судових органів полягає в тому, що вони зобов’язані брати до розгляду судові справи, вивчати матеріали цих справ і відкрито розглядати їх, вислуховувати свідків, потерпілого та обвинувачува­ного, виносити вирок (рішення).

Рис. 1.1. Класифікація економічних злочинів за відповідними групами

Значення судових органів полягає у забезпеченні законних прав і свобод громадян на звернення до суду та відстоювання там своїх інтересів.

Під час розслідувань та судових розглядів кримінальних справ нерідко виникає потреба у застосуванні фахових знань з економіки та бухгалтерського обліку. На практиці вони використовуються як залучення фахівців до слідчих і судових дій та проведення судово- бухгалтерської експертизи.

Судово-бухгалтерська експертиза є засобами доказу в криміна­льній справі, що передбачені та регламентовані кримінально- процесуальним кодексом України. На цьому етапі відбувається до­слідження зібраних у справі матеріалів, зокрема даних бухгалтер­ського, податкового, статистичного обліку та звітності, їх аналізі та узагальненні у висновках експертів.

Характер та обсяг експертного дослідження визначається пи­таннями, які слідчий (суд) передає на розгляд експерту.

Експерт бере участь у процесі доказування, а його права й обов’язки чітко визначенні процесуальним законом.

1.2. Поняття про судові експертизи, експертні дослідження та їх нормативне регулювання

Укріплення законності та правопорядку в Україні зумовлює за­стосування судових експертиз правоохоронними органами на стадії попереднього розслідування та судовими органами при розгляді кримінальних, господарських, адміністративних і цивільних справ.

Термін «експертиза» походить від латинського слова «ехрегґш» — досвідчений, обізнаний. Експертиза отримала назву судової, оскільки виконується за призначенням судових чи право­охоронних органів.

Експертизою є дослідження визначених питань особами, що во­лодіють спеціальними знаннями в цій області.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує охоронну діяльність та її зв’язок із судовими експертизами, є Кон­ституція України (ст. 60—63).

Судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які міс­тять інформацію про обставини справи, що перебуває у прова­дженні органів дізнання, досудового та судового слідства

Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) встановлених доказів, що полягає в дослідженні експертом, за завданням правоохоронних органів, ре­чових доказів та інших матеріалів з метою встановлення фактично­го стану і обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Судова експертиза є одним з видів наукового дослідження, але відрізняється від всіх інших наукових досліджень тим, що ця дія­льність відбувається в спеціально регламентованому процесуаль­ним законом порядку.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 році (зі змінами та доповненнями): «Судова експе­ртиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об ’єктів, явищ та процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнан­ня, попереднього слідства чи суду».

Цей Закон визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об’єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне досягнення науки і техніки.

Законодавство України про судову експертизу складається з цьо­го Закону, процесуального законодавства, інших законодавчих актів, міжнародних договорів та угод про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово- експертної діяльності. До них належать: Господарський процесуаль­ний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопо­рушення, Митний кодекс України, Закон України «Про виконавче провадження», Кримінально-процесуальний кодекс України, Циві­льний процесуальний кодекс України, Інструкція «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» та інші нормативно-правові акти з питань судової експертизи.

Законом України «Про судову експертизу» визначено, що судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, не­залежності, об’єктивності та повноти дослідження.

Принцип законності полягає в дотриманні експертом і органа­ми суду в своїй діяльності законодавства України.

Принцип незалежності судового експерта полягає в тому, що при наданні висновку за результатами дослідження, експерт не може зна­ходитися в будь-якій залежності від органу або особи, що призначила експертизу, сторін та інших осіб, які зацікавлені в результатах справи. Експерт надає висновок на підставі результатів проведених дослі­джень відповідно до законодавства та своїх спеціальних знань.

Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечується:

• процесуальним порядком призначення судового експерта;

• забороною під загрозою передбаченої законом відповідально­сті втручатися будь-кому в проведення судової експертизи;

• існуванням установ судових експертиз, незалежних від орга­нів дізнання та попереднього слідства;

• створенням необхідних умов для діяльності судового експер­та, його матеріальним і соціальним забезпеченням;

• кримінальною відповідальністю судового експерта за надання завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків;

• можливістю призначення повторної судової експертизи;

• присутністю учасників процесу в передбачених законом ви­падках під час проведення судової експертизи.

Принцип повноти полягає у виявленні та вивченні за докумен­тами всіх фактів, що мають значення для експертизи. Дотримання цього принципу дозволяє на підставі всіх виявлених фактів з’ясувати причини незадовільного стану об’єкта, що досліджується.

Принцип об’єктивності передбачає, що експерт повинен дати об’єктивну оцінку досліджуваному об’єкту з документальним об­ґрунтуванням фактів, обов’язковим виявленням причин і зв’язків між ними.

Основними ознаками експертизи є:

• Використання спеціальних знань.

Експертиза проводиться лише у випадках, коли для дозволу ви­значених питань у справі необхідні наукові, технічні, чи інші спеці­альні знання. Питання, що ставляться експерту, не можуть виходи­ти за межі знань експерта.

Наприклад, питання правового характеру, що зважуються без­посередньо слідчим чи судом.

• Проведення експертизи е передбаченому процесуальним зако­ном порядку.

1)Законом України регламентований порядок призначення екс­пертизи, її проведення і процесуального оформлення: Кримінально- процесуальним кодексом (ст. 196—200 КПК), Господарсько- процесуальним кодексом України (ст. 31, ст. 41, ст. 42), Кодексом України про адміністративні правопорушення, Митним кодексом України (ст. 380—381), Законом України «Про виконавче прова­дження» (ст. 11), Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 81—86), Цивільно-процесуальним кодексом (ст. 143—148, ст. 189), а також Інструкцією «Нро призначення та проведення су­дових експертиз та експертних досліджень».

Результати дослідження оформляються спеціальним процесуа­льним документом — висновком експерта, що є спеціальним видом передбачених законом судових доказів і тим самим відрізняється від діяльності фахівця, що оформляється протоколом слідчої дії чи довідками, актами, висновками відомчих експертиз, які отримані з застосуванням спеціальних знань, та інших документів, що є різно­видом, а не самостійним видом речовинних доказів.

2) Визначені права й обов’язки учасників процесу (ст. 77 КПК), призначених як експертів.

Експертиза проводиться особою, спеціально призначеною слід­чим чи судом, що володіє відповідними спеціальними знаннями і задовольняє іншим вимогам, зазначеним у кодексах.

Експерт наділений переліком процесуальних прав і несе проце­суальні обов’язки. Він володіє визначеною процесуальною само­стійністю і незалежністю при проведенні експертизи, дає висновок від свого імені і за своїм внутрішнім переконанням та несе особис­ту відповідальність за цей висновок.

Дотримання процесуальної форми виробництва судової експер­тизи — необхідна умова допустимості висновку експерта як судо­вого доказу, відрізняє її від не судових (відомчих) експертиз, реві­зії, проведених до чи після порушення кримінальної справи, але незалежно від нього і не в зв’язку з ним.

• Проведення досліджень з метою встановлення обставин, що мають значення для справи.

Якщо при проведенні експертизи експерт знайде факти, що ма­ють значення для справи, і з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право вказати про них у своєму висновку, а також для правильного рішення поставлених перед ним питань з дозволу слідчого чи суду бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і ставити допитуваним запитання, що стосуються екс­пертизи.

Отже, джерело доказових фактів — висновок експерта — є не тільки результатом діяльності експерта, але і результатом діяльнос­ті і використання своїх прав іншими учасниками процесу. При цьому право експерта, за допомогою своїх спеціальних пізнань, знаходити в представлених на дослідження фактичних даних, дода­ткові властивості, сторони, виявляти взаємозв’язок з іншими фак­тичними обставинами, установлювати закономірності, причинно- наслідкові зв’язки.

На підставі зазначеного вище можна сформулювати поняття судової експертизи таким чином: Судова експертиза — проце­суальна дія, що складається в дослідженні обставин справи, проведеніїі з доручення слідчих органів і судів у передбаченому законом порядку обізнаними в науці, техніці, мистецтві, реме­слі людьми для встановлення науково обгрунтованих фактич­них даних у формі висновку експерта, засобом судового дове­дення і встановлення об’єктивної істини по карних і цивільних справах.

1.3. Класифікація та завдання судових експертиз

В експертних установах України проводяться види експертиз (класифікація за галузями знань), які передбачені Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних дослі­джень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (зі змінами та доповненнями).

З розвитком науки, появою нових технологій, зміною соціаль­них умов життя суспільства галузі дослідження судової експертизи поступово розширюються, тому з метою більш повного задоволен­ня потреб слідчої та судової практики експертні установи можуть організовувати проведення інших видів експертизи (крім судово- медичної та судово-психіатричної).

Основними видами експертиз, які проводяться в експертних установах, є:

• Криміналістична: почеркознавча; авторознавча; технічна експер­тиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім дослі­джень слідів пошкодження одягу, пов’язаних з одночасним спричинен­ням тілесних пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) та балістична; вибухотехнічна; відеозвукозапису; матеріа­лів, речовин та виробів з них (лакофарбових матеріалів і покрить; полі­мерних матеріалів, пластмас; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних, сильно дій­них і отруйних речовин; спиртомістких сумішей; металів і сплавів).

• Ґрунтознавча.

• Біологічна.

• Екологічна із дослідження пестицидів.

• Інженерно-технічна: автотехнічна; транспортно-залізнична; стану доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежно-технічна; будівельно-технічна; в галузі охорони праці та безпеки життєдіяль­ності; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; телекомунікаційних систем та засобів.

• Економічна.

• Товарознавча.

• Автотоварознавча.

• Оціночна (у т. ч. оцінка цілісних майнових комплексів; паїв; цінних паперів; оцінка будівельних об’єктів та споруд; оцінка ма­шин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судно­плавних засобів).

• Експертиза охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

• Психологічна.

• Мистецтвознавча.

Наглядно ця класифікація представлена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Класифікація експертиз за видами

Головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифіка­ція виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукопис­них записів (буквених та цифрових) і підпису.

Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні за­вдання (установлення факту виконання рукопису в незвичних умо­вах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим поче­рком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Авторознавчою експертизою вирішуються ідентифікаційні за­вдання (щодо ототожнення особи автора тексту), а також неіденти­фікаційні завдання (діагностичні) про умови складання тексту, факт викривлення ознак писемного мовлення тощо, класифікаційні завдання про місце формування мовленнєвих навичок, рідну мову, освіту автора документа.

Технічна експертиза документів поділяється на:

— експертизу реквізитів документів,

— експертизу друкарських форм,

— експертизу матеріалів документів.

Головними завданнями технічної експертизи реквізитів до­кументів є:

• установлення фактів і способів унесення змін до документів (підчистка, травлення, дописка, переклеювання фотокарток, літер тощо) та виявлення їх первинного змісту;

• виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших слабко види­мих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а та­кож текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умо­ви, що папір, на якому вони зображені, не перетворився на попіл;

• установлення виду та ідентифікація приладів письма за штри­хами;

• визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перети­наються;

• установлення цілого за частинами документа;

• установлення документа, виготовленого шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп’ютерної техніки;

• ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, виготовила зображення відтиску печатки за особливостями навичок виконавця.

Головними завданнями експертизи друкарських форм є:

• установлення особливостей виготовлення друкарських засобів (форм) і відображення їх у відбитках;

• установлення належності літер певному комплекту шрифту;

• установлення типу, системи, марки, моделі та інших класифі­каційних категорій друкарської техніки (друкарські машини, касо­ві, телеграфні, інші літерно-цифрові апарати), ідентифікація цих за­собів за відбитками їх знаків; установлення зміни первинного текс­ту документа, виконаного на друкарській машині;

• установлення типу, системи, марки, моделі копіювально- розмножувальної техніки (електрофотографічні апарати, факси) та ідентифікація засобів копіювально-розмножувальної техніки за їх відбитками;

• установлення способу нанесення відтисків печаток, штампів, факсиміле; ідентифікація печаток, штампів, факсиміле тощо за їх відтисками; відповідність часу нанесення відтисків печаток, штам­пів даті виготовлення документа;

• установлення типу та ідентифікація комп’ютерної техніки за виготовленим за їх допомогою документом.

Експертизою матеріалів документів установлюються рід, вид (інша класифікаційна категорія) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін.), а також їх спільна (різна) родова (групова) належ­ність; визначення абсолютного часу виконання штрихів рукопис­них записів у документах.

Головними завданнями фототехнічної експертизи є:

• ідентифікація знімальної апаратури за негативами, а також апаратури, яка застосовувалась для виготовлення позитивів (збіль­шувачі, кадрувальні рамки, глянсувачі та ін.);

• ідентифікація негатива за позитивом;

• ідентифікація типу (марки) фото- і кіноматеріалів, які застосо­вуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів;

• ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, ві­дображених на знімках (негативах);

• визначення технологічних і технічних характеристик зйомки та виготовлення фотознімків і кінофільмів;

• визначення розмірних характеристик зображень на фотознім­ках (кінокадрах) або їх негативах;

• відновлення первісних зображень на фотознімках.

Основними завданнями експертизи відеозвукозапису є:

• встановлення технічних умов та технології отримання відеоз­вукозапису;

• ототожнення особи за фізичними параметрами голосу.

Завданням портретної експертизи є ідентифікація особи (тру­па) за фотознімком (фотокарткою, негативом, кінострічкою).

Головними завданнями трасологічної експертизи є ідентифі­кація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об’єктів за матеріально-фіксованими слідами— відо­браженнями їх слідоутворювальних поверхонь; діагностика (уста­новлення властивостей, станів) об’єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо).

Трасологічною експертизою можна також установлювати фак­ти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об’єктів.

Перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначе­них об’єктів.

Розрізняють такі основні підвиди трасологічної експертизи: експертиза слідів рук людини; експертиза слідів ніг людини, її взуття, шкарпеток, панчіх; експертиза слідів рукавичок, одягу лю­дини, слідів пошкоджень на об’єктах, слідів нашарувань на об’єктах; експертиза слідів ніг (лап) тварини; експертиза знарядь, агрегатів, інструментів, холодної зброї і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами, експертиза слідів знаряддя та інструментів; експертиза слідів транспортних засобів; експертиза замикальних та контрольних засобів; експертиза слідів розділу ці­лого на частини; експертиза рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах; експертиза холодної зброї; експертиза вузлів та петель.

Не виключається можливість проведення трасологічної експер­тизи за слідами інших слідоутворювальних об’єктів, зокрема зубів (інших частин тіла людини або тварини), різного роду предметів масового виробництва тощо. З приводу можливостей експертиз і підготовки матеріалів для їх проведення слід отримувати консуль­тації від експерта (спеціаліста).

Головним завданням експертизи слідів рук людини (дактило­скопічної) є ідентифікація особи за слідами її рук, які залишені на місці події. Якщо версія про особу, що залишила слід, ще не вису­нута, а також якщо слідчий вважає за потрібне встановити, чи є на предметах обстановки місця події невидимі або слабовидимі сліди, перед експертом може постати питання про наявність такого роду слідів і їх придатність для ідентифікації особи.

Експертиза слідів рук вирішує і ряд неідентифікаційних за­вдань, пов’язаних з визначенням механізму слідоутворення, особ­ливостями будови руки, яка залишила слід, деякими іншими харак­теристиками слідоутворювального об’єкта.

Головними завданнями експертизи слідів ніг людини та взуття є ідентифікація людини за слідами: босих ніг, шкарпеток, панчіх, взуття та вирішення діагностичних завдань з установлення особливостей пересування людини, розміру взуття, зросту людини тощо.

Експертиза слідів ніг (лап) та зубів тварин проводиться з ме­тою ідентифікації конкретної тварини за слідами її ніг (лап), зубів та вирішення діагностичних і ситуаційних завдань (установлення властивостей, станів слідоутворювальних об’єктів, механізму утво­рення слідів).

Головним завданням експертизи слідів злому, інструментів, виробів масового виробництва є:

• установлення конкретного екземпляра або виду (характерних особливостей) знаряддя, інструмента, агрегату за слідами його дії;

• установлення механізму (способу) злому (іншої дії), напрям­ку, в якому проводився злом перешкоди (з внутрішнього або зов­нішнього боку), типу (виду) виробу, що залишив слід, способу його виготовлення тощо.

Головними завданнями експертизи замикальних та запобіж­них (контрольних) пристроїв (засобів) є встановлення факту і способу відмикання (зламу) пристрою, видів предметів, що були використані для цього, ідентифікація цих предметів, а для пломб, крім того, ідентифікація пломбувальних лещат, факту переклею­вання паперових контрольних засобів.

Експертизою цілого за частинами встановлюється, чи мають частини предмета (знайдені уламки, шматки, осколки тощо) спіль­ну лінію (поверхню) розділення, тобто чи становили вони раніше одне ціле.

Поиск по сайту: