ПЕРЕДМОВА 8 страница

• чи правильно розрахований збиток від нестач матеріальних запасів тощо.

У ході перевірки правильності оформлення акта інвентаризації експерт-бухгалтер має впевнитись у тому, що до початку інвента­ризації матеріально відповідальна особа подала розписку про те, що всі прибуткові та видаткові документи включені нею у звіти і здані в бухгалтерію, і всі запаси, які надійшли на склад, оприбутко­вані, а ті, що вибули, — списані на витрати.

Досліджуючи порівняльні відомості, експерт-бухгалтер повинен установити характер розбіжностей між фактичними залишками ма­теріальних запасів на момент проведення інвентаризації й обліко­вими даними на цю саму дату. Експерт мас також ознайомитися з письмовими вмотивованими поясненнями матеріально- відповідальних осіб про причини виявлених лишків і нестач. За не­обхідності проведення додаткової інвентаризації про стан і рух ма­теріальних ресурсів на підприємстві, що перевіряється, експерт му­сить проаналізувати дані, що містяться в протоколах допитів свідків і матеріально відповідальних осіб, отримані слідчим.

Необхідно дослідити обґрунтованість списання нестач матеріа­лів у межах норм природних втрат.

Від природних втрат необхідно відрізняти псування товарів (бій пляшок, бомбаж консервів тощо). На псування товарів матеріально- відповідальні особи мають складати спеціальні акти.

Лишки матеріалів, виявлені під час інвентаризації, відносять до інших доходів від операційної діяльності. А в податковому обліку сума виявлених лишків включається до складу доходів і є об’єктом оподаткування.

Нестачі можуть бути двох видів:

— у межах норм природних втрат;

— понад затверджені норми втрат.

Таким чином, основним завданням експерта-бухгалтера під час дослідження операцій з матеріальними цінностями є перевірка пра­вильності відображення в обліку та документальної обґрунтованос­ті надходження та витрачання цих цінностей, визначення наявності та розміру нестач (лишків) за результатами інвентаризації.

Для розв’язання поставлених питань експерту мають бути нада­ні слідчим або судом документи, облікові дані про рух матеріалів, акти інвентаризації, дані про те, де, коли та в кого встановлена не­стача, пояснення осіб, у яких виявлена нестача, про причини її виникнення та інші дані, що належать до конкретних обставин справи.

Досліджуючи надані документи, експерт-бухгалтер зобов’я­заний переконатися у належному їх оформленні; перевірити прави­льність записів у бухгалтерському обліку за операціями, відобра­женими в первинних документах; звірити надходження та вико­нання матеріалів за даними синтетичного та аналітичного обліку. Перевірити відповідність записів у документах, облікових регістрах і звітності за взаємозв’язаними операціями. Так, дані про надхо­дження матеріалів порівнюються з показниками виробництва про­дукції, на яку вони списані, дані про надходження матеріалів від постачальників — з даними про розрахунки з ними.

Дослідивши правильність даних бухгалтерського обліку про рух та залишки матеріальних цінностей, слід визначити результати ін­вентаризації способом порівняння залишків за інвентаризаційною відомістю з даними бухгалтерського обліку сировини та матеріалів.

На вирішення експерта-бухгалтера частіше за все виносяться питання, що стосуються встановлення наявності та розмірів нестач, лишків матеріальних цінностей, неповного оприбуткування та над­мірного списання сировини та матеріалів.

5.1.4. Економічна експертиза та експертне дослідження нарахування та сплати податків та зборів

Податкове законодавство визначає порядок і терміни сплати відповідних податків та неподаткових платежів.

На платників податків покладається відповідальність за прави­льність обчислення, своєчасність сплати податків і дотримання за­конодавства про оподаткування.

Склад порушення податкового законодавства— це умови, за­кріплені в законі, при виконанні яких у сукупності діяння учасника податкових відносин оцінюється як порушення, що передбачає на­кладення стягнень.

Елементами складу порушення податкового законодавства є об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона.

Захищені законом суспільні відносини і є об’єктом правопору­шення. Порушення норм податкового законодавства може бути зроблено як дією, так і бездіяльністю (ухиляння від поставлення на облік, порушення терміну поставлення на облік, неправильне відо­браження господарських операцій на рахунках бухгалтерського об­ліку, недокументування і невідображення в обліку господарських операцій).

Суб’єктом правопорушення є особа, яка скоїла протиправні дії і підлягає покаранню. Суб’єкта характеризують властивості, що да­ють змогу застосовувати заходи відповідальності (фізичні та юри­дичні особи). Фізичні особи як суб’єкти порушень податкового за­конодавства поділяються на дві категорії: ті, що беруть участь у податкових відносинах як платники податків або податкові агенти, і ті, що беруть участь у цих відносинах як посадові особи. До пода­ткових злочинів можуть бути причетні такі особи: керівник, голо­вний бухгалтер, касири, працівники бухгалтерії, які підписали бух­галтерські документи, матеріально відповідальні особи та ін.

Об’єктивна сторона ухилянь від сплати податків як корисливого злочину характеризується наявністю трьох взаємозалежних ознак:

• діянь у вигляді ухилянь від сплати податків;

• злочинних наслідків (заподіяння шкоди у вигляді значного, великого чи особливо великого збитку);

• наявності прямого причинного зв’язку між діянням і наслід­ками, що настали.

Характерні способи скоєння податкових злочинів:

• шляхом використання кількох розрахункових рахунків в уста­новах банків;

• декларування одного виду діяльності з заняттям іншими ви­дами підприємницької діяльності;

• навмисне відображення виконаних операцій і розрахунків по­датків пізніше звітного періоду;

• оформлення фіктивних документів про передання товарів на збереження;

• заниження якості й ціни товару, прийнятого для реалізації;

• фальсифікування даних про кількість реалізованих товарів і отриманих коштів (неоприбуткування отриманого виторгу);

• фальсифікація даних підприємства про витрати на реконстру­кцію, модернізацію активної частини основних фондів;

• приховування об’єктів оподаткування шляхом надання зведень про тимчасове припинення виробництва і господарських операцій;

• завищення чисельності певної категорії працівників, що надає право користуватися пільгами;

• дострокове припинення дії договору страхування працівників за рахунок засобів підприємства;

• невідображення даних про наявність транспортних засобів;

• заниження суми прибутку як відрахувань до благодійних фо­ндів та інших організацій;

• виплата заробітної плати за фіктивними договорами, угодами;

• приховування операцій, виконаних з давальницької сировини;

• оформлення фіктивних документів про оплату робіт (послуг) консультаційного та інформаційного характеру, пов’язаних із за­безпеченням виробництва, зберіганням та реалізацією продукції;

• невключення до прибутку, що оподатковується, грошових коштів від оперативного та фінансового лізингу;

• завищення даних про матеріальні витрати;

• одержання з бюджету відшкодування податку на додану вар­тість з використанням фіктивної фірми;

• ухиляння від сплати податків шляхом контрабандного ввезен­ня товарів;

• ухиляння від сплати акцизного збору і податку на додану вар­тість за допомогою фальсифікації ввізних митних документів;

• ухиляння від сплати акцизного збору при постачаннях товарів в Україну як комплектуючих;

• ухиляння від сплати податків шляхом переуступлення боргу, застосування вексельних розрахунків і позичкових рахунків комер­ційних банків;

• ухиляння від оподаткування доходів, отриманих резидентом України від розміщення коштів за кордоном;

• ухиляння від оподаткування шляхом укладення договорів з офшорними компаніями за завищеними цінами;

• ухиляння від оподаткування шляхом оформлення постачань устаткування через фіктивні фірми;

• використання фіктивних структур для одержання марок акци­зного збору;

• ухиляння від оподаткування шляхом оформлення документів на купівлю товарів за завищеними цінами через фіктивні фірми.

Наведений перелік способів скоєння податкових злочинів не виче­рпний. Це дає підстави вважати, що значне зростання економічної злочинності тісно пов’язане з проблемою фіктивного підприємництва.

Предмет судово-бухгалтерської експертизи, що призначається за кримінальними справами, порушеними податковою міліцією, становлять помилки в обчисленні податків, порушення у сплаті та інші зловживання.

До основних завдань, що вирішуються у процесі судово- бухгалтерської експертизи правопорушень, пов’язаних з ухилянням від сплати податків, належать такі:

• встановлення фактів порушення податкового законодавства, які призвели до заниження або ухиляння від сплати податків зага­лом і окремо за зборами та іншими податками до бюджету;

• аналіз виявлених порушень, що потребує системного підходу

і консультацій з фахівцями галузевих управлінь податкової інспек­ції та юристами;

• чітка класифікація виявлених правопорушень податкового за­конодавства стосовно їх впливу на оподатковувані об’єкти в розрізі податків, зборів та обов’язкових платежів;

• класифікація порушень загального характеру (порушення у сфері ліцензування, веденні податкового та бухгалтерського обліку, оформленні установчих документів тощо);

• підтвердження розміру матеріального збитку, встановленого матеріалами документальної перевірки;

• встановлення обставин, що спричинили ухиляння від сплати податків;

• підтвердження клопотання посадових осіб, діяльність яких було піддано розслідуванню, з питань повноти і правильності нара­хування та сплати податків до бюджету;

• встановлення осіб, відповідальних за повноту та правильність нарахування і сплати податків до бюджету, а також які допустили вказані правопорушення;

• встановлення взаємозв’язку різних порушень на окремих об’єктах оподаткування та їх впливу на податковий і бухгалтерсь­кий облік.

Джерела інформації, що надаються експерту для дослідження, поділяються на основні (виявлені у процесі перевірок) та додаткові (виявлені оперативно).

Нормативно-правове забезпечення:

• Конституція України;

• Бюджетний кодекс України;

• Кримінальний кодекс України;

• Кодекс України про адміністративні правопорушення;

• Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.91 № 1789-ХІІ;

• Закон України «Про міліцію» від 20.12.90 № 565-ХІІ;

• Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.01.01 № 2246-ПІ;

• Закон України «Про службу безпеки України» від 25.03.92 № 2229-ХІІ;

• Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.93 № 3341-XII;

• Закон України «Про державну податкову службу в Україні»;

• Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платни­ків податків перед бюджетними та державними цільовими фонда­ми» від 21.12.2000 № 2181;

• Закон України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 № 1251-XII;

• Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР;

• Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР);

• Указ Президента України «Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України» від 13.07.2000 № 886/2000;

• Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, за­тверджена наказом ДПА України від 01.03.01 № 77;

• Інструкція про порядок застосування і стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС, затверджена наказом ДПА України від 17.03.01 № 110;

• інші нормативно-правові акти, які регулюють взаємодію по­даткових органів з іншими контролюючими органами і, зазвичай, приймаються або на рівні уряду, або у вигляді спільних наказів мі­ністерств і відомств.

Фактографічна інформація:

• первинні документи;

• реєстри аналітичного та синтетичного обліку;

• форми фінансової звітності підприємства;

• наказ про облікову політику підприємства;

• декларація про прибуток підприємства;

• декларація з податку на додану вартість;

• розрахунки інших податків та платежів;

• документи, розрахунки, фінансові звіти, які свідчать про ухилян­ня від податків або про приховування прибутків від оподаткування;

• акт податкової інспекції про перевірку сплати податків суб’єктом господарювання;

• пояснення осіб, причетних до корисливих порушень;

• висновок інспектора податкової інспекції про згоду з пояс­неннями осіб, причетних до корисливих зловживань, або спросту­вання цих пояснень;

• аудиторський висновок чи звіт;

• акт проведення документальної ревізії.

Основні процедури при дослідженні податкових правопо­рушень такі.

Експертне дослідження скоригованого валового доходу. Переві­ряється наявність первинних документів та правильність їх оформ­лення; повнота та своєчасність відображення в обліку; відповід­ність складу валових доходів чинному законодавству; правильність визначення скоригованого валового доходу; відповідність даних податкового обліку даним рядка 03 Декларації про прибуток під­приємства. При цьому перевіряються такі реєстри обліку: накази про відпуски, накладні, журнали-ордери, відомість валових дохо­дів, платіжні доручення, виписки банку, податкові накладні, дору­чення на отримання товарно-матеріальних цінностей, додатки до Декларації про прибуток підприємства.

Експертне дослідження валових витрат. Визначається прави­льність формування валових витрат за звітний період і встановлю­ється наявність підтверджувальних документів; з’ясовується пов­нота відображення всіх витрат у податковому та бухгалтерському обліку; перевіряється правильність ведення обліку приросту (збит­ків) балансової вартості залишків матеріальних активів. При цьому перевіряються реєстри обліку: накладні від постачальників, акти виконаних робіт (послуг); платіжні доручення; картки складського обліку; податкові накладні; журнали-ордери та відомості рахунків

2, 8 та 9-го класів; залишки на рахунках матеріальних активів; до­датки до Декларації про прибуток.

Експертне дослідження амортизаційних відрахувань. Встанов­люється правильність розподілу основних фондів; визначаються балансова вартість кожної групи основних фондів; правильність ві­дображення в бухгалтерському та податковому обліку; порядок ви­значення амортизаційних відрахувань згідно з обліковою політи­кою підприємства. При цьому перевіряються реєстри обліку: інвентарні картки обліку; акти приймання-передавання; сальдо та обороти на рахунках основних засобів; акти ліквідації; накладні; додатки до Декларації про прибуток.

Дослідження правильності відображення в обліквнаслідокв вза- ємозаліку згідно з актами.

1. Перевірка правильності визначення фінансового результату від різних видів діяльності.

2. Експертне дослідження правильності та обґрунтованості ві­дображення в обліку фінансових санкцій, пені за порушення зако­нодавства, умов договорів.

3. Експертне дослідження правильності визначення бази опода­ткування податку на прибуток; нарахування та відображення його в обліку; сплати податку на прибуток; звіряння даних, вказаних у Декларації, з податками та даними обліку на підприємстві.

4. Експертне дослідження розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість:

• перевірка, чи підтверджуються всі суми, включені в податко­вий кредит, первинними документами — податковими накладними, накладними, рахунками-фактурами, митними деклараціями та ін.;

• порівняння сум податку на додану вартість, вказаних у подат­кових накладних, з реєстрами податкових накладних. Ці реєстри повинні відповідати аналітичним і синтетичним реєстрам бухгал­терського обліку;

• порівняння даних головної книги із сумами, зазначеними в Декларації про податок на додану вартість.

5. Експертне дослідження платників акцизного збору.

Зокрема:

• визначення, чи є підприємство платником акцизного збору;

• перевірка ставок конкретних видів акцизного збору у відсот­ках до вартості товару (у відпускних цінах), для імпортних— до митної вартості (закупівельна вартість з урахуванням митних збо­рів та мита);

• перевірка ставок конкретних видів акцизного збору у твердих сумах за одиницю реалізованого товару;

• перевірка оборотів з реалізації підакцизних товарів відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір».

6. Експертне дослідження обчислення, сплати інших видів подат­ків, зборів та обов’язкових платежів, встановлених законодавством.

7. Перевірка правильності відображення податків і фінансових результатів у журналах, відомостях, головний книзі, деклараціях, документах фінансової звітності.

При проведенні судово-бухгалтерської експертизи податкових правопорушень експерт-бухгалтер кожного разу повинен самостій­но визначати перелік процедур залежно від отриманого завдання, за допомогою яких роботу буде виконано на високому професій­ному рівні.

Ухилення від сплати податків кваліфікується як злочин, за який передбачено кримінальну відповідальність згідно зі статтею 212 Кримінального кодексу України. Ця стаття містить чотири пункти з примітками і дослівно звучить так: «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів».

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які входять до системи оподаткування, вве­дених у визначеному законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без ство­рення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зо­бов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюдже­тів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, ка­рають штрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподаткованих міні­мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї стат­ті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати подат­ків, зборів, інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, караються позбавлен­ням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відпо­відальності, якщо вона до притягнення її до кримінальної відпові­дальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Під час проведення судово-бухгалтерської експертизи наявності правопорушень зі сплати податків експерт повинен виконати такі завдання.

1 Виявити факти приховування об’єктів оподаткування та їх способи.

2 З’ясувати відповідність організації та методики ведення бух­галтерського обліку і звітності до вимог чинного законодавства.

3 Визначити міру впливу порушень в організації та проведенні обліку на обчислення податкових платежів і зборів.

4 Виявити помилки в обчисленні витрат і доходів підприємства.

5 З’ясувати наявність документального підтвердження донара­хованих сум податків і зборів.

6 Визначити правильність застосування фінансових санкцій до цього підприємства за несвоєчасність чи неповноту сплати податків і обов’язкових платежів.

5.1.5. Економічна експертиза та експертне дослідження достовірності фінансової звітності

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зо­бов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підпи­сують керівник та бухгалтер підприємства.

Метою складання фінансової звітності є надання правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підпри­ємства як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам.

Фінансова звітність базується на даних бухгалтерського обліку

і, оскільки згідно з законом за організацію бухгалтерського обліку відповідає керівник (власник чи уповноважений ним орган), а бух­галтер є особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, то саме ці посадові особи і затверджують своїми підписами фінан­сову звітність. Вони й несуть відповідальність за повноту, достові­рність та неупередженість даних, поданих у фінансовій звітності.

У зв’язку з тим, що фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати інших звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб, то й інформація, яка надається в ній, мусить бути дохідлива і роз­рахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інфор­мації.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові резуль­тати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Для узагальнення інформації у бухгалтерському обліку підпри­ємства застосовують План рахунків бухгалтерського обліку акти­вів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій відповідно до Інструкції про його застосування та на його основі складають фінансову звітність.

Для суб’єктів малого підприємництва і представництв інозем­них суб’єктів господарської діяльності національними положення­ми (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінан­сова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Для узагальнення інформації у бухгалтерському обліку суб’єктів малого підприємництва застосовують скорочений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і го­сподарських операцій підприємств і організацій. Відповідно до Ін­струкції про його застосування та на його основі складають фінан­сову звітність.

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Зокрема, порядок подання фінансової звітності затверджений Постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419.

Окремі вимоги щодо заповнення форм звітності наведені у На­казі Держпромполітики від 02.03.2001 р. № 83 «Про квартальну звітність підприємства». Крім того, для перевірки порівнянності показників фінансової звітності підприємства слід користуватися методичними рекомендаціями Міністерства фінансів України від 31.12.2003 р. № 31-04200-20-5/8622.

Відповідно до п. 11 Порядку подання фінансової звітності, за­твердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. №419, господар­ські товариства, що мають дочірні підприємства, подають консолі­довану фінансову звітність власникам (засновникам).

Тобто, підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фі­нансових звітів про власні господарські операції, зобов’язані скла­дати та подавати консолідовану фінансову звітність.

Консолідовану фінансову звітність подає материнське підпри­ємство.

Консолідовану фінансову звітність складають шляхом впоряд­кованого додавання показників фінансової звітності дочірніх під­приємств до аналогічних показників фінансової звітності материн­ського підприємства.

Фінансова звітність материнського підприємства та його дочір­ніх підприємств, що використовується при складанні консолідова­ної фінансової звітності:

• складається за той самий звітний період;

• складається на ту саму дату балансу;

• складається з використанням єдиної облікової політики для подібних операцій та інших подій за схожих обставин.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфе­ри управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підпри­ємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх під­приємств, що належать до сфери їх управління.

Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

Об’єднання підприємств, крім власної звітності, складають і по­дають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які вхо­дять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об’єднань підприємств відповідно до законодавства.

Укоопспілка подає зведену фінансову звітність щодо споживчих товариств, їхніх спілок та всіх утворених ними підприємств до Мі­нфіну та Мінекономіки.

Об’єднання підприємств, утворені за рішенням Кабінету Мініс­трів України або центрального органу виконавчої влади, який здій­снює управління майном підприємств, подають, крім власної, зве­дену фінансову звітність відповідно Міністерству фінансів та

Міністерству економіки або відповідному центральному органу ви­конавчої влади.

Об’єднання підприємств, утворені на добровільних засадах, по­дають власну та зведену фінансову звітність, якщо це передбачено установчими документами, щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності, до Міністер­ства економіки і Міністерства фінансів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календа­рний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаю­чим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Квартальна звітність є проміжною звітністю і складається наро­стаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим ніж 15 місяців.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо пері­од, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від установле­ного звітного періоду, то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з поча­тку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з по­чатку року до моменту ліквідації. Звітний період — відрізок часу з

0 години першого числа до 24 години останнього числа календар­ного місяця.

Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінан­сову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їхню вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено чинним законодавством. Органам виконавчої влади та іншим кори­стувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавст­ва. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Фінансова звітність підприємств не становить комерційної тає­мниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною у тому розумінні, що вона загалом чи у певній формі та сукупності її скла­дових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які зазвичай мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекват­них існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційна таємниця підприємства— відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінан­сами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таєм­ницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Комерційну таємницю не становлять:

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;

• інформація за всіма встановленими формами державної звіт­ності;

• дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів;

• відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату загалом та за професіями й посадами, а також наявність віль­них робочих місць;

• документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

• інформація про забруднення навколишнього природного се­редовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію проду­кції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законо­давства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

Поиск по сайту: